Розглядаючи обсяги виробництва сільськогосподарської продукції ми зазначали, що протягом 2004-2006 років обсяги багатьох основних видів продукції істотно зменшились, що спричинене як зниженням урожайності, так і зменшенням посівних площ землі. Зниження урожайності спричинене не лише несприятливими кліматичними умовами, а й неправильним доглядом за землею, зокрема неоптимальним використанням мінеральних добрив, невчасною зміною посівів, нестворенням сприятливих штучних умов для урожайності землі тощо.
Частка родючих ґрунтів від усієї території України займає досить велике значення, тому Україна має досить високі перспективи розвитку сільського господарства.
Сільське господарство, як й усі галузі матеріального виробництва вимагає впровадження нових технологій та капіталовкладень.
Рушійною силою, що призупиняє розвиток сільського господарства є низькі ціни на сільськогосподарську продукцію. Варто заохотити значну частину приватних сільськогосподарських виробництв до екстенсивного виробництва продукції, а також селян, що можуть виступати, як виробники сільськогосподарської продукції. Держава повинна сприяти цьому за рахунок створення оптимальних умов для їх економічної діяльності, а також підвищити винагороди за працю працівникам, що працюють на державних сільськогосподарських виробництвах.
Також сільське господарство має проблему пов’язану з нестачею кваліфікованих працівників, тому держава повинна сприяти покращенню навчання студентів, що навчаються на спеціальностях сільськогосподарської діяльності, а також прикладати зусилля до збільшення їх кількості.
Для того, щоб заохотити селян, в тому числі молодь, до сільськогосподарської праці, а відповідно і покращити економічне становище сільського господарства варто було б звернути увагу на загальну середню освіту в сільських школах та на рівень добробуту селян.
Як уже зазначалось, сільськогосподарська продукція є сировиною для інших галузей матеріального виробництва, тому розвиток сільського господарства істотно впливає на розвиток усіх галузей матеріального виробництва.
Здійснення аграрної реформи в Україні повинно бути спрямованим на створення економічно ефективного агропромислового виробництва, поглиблення ступеня переробки та покращення зберігання сільськогосподарської продукції. З цією метою в програмних документах з проведення аграрної реформи передбачається:
- формування ринку землі та нерухомості;
- запровадження системи іпотечного кредитування сільськогосподарських товаровиробників;
- фінансування організаційних заходів щодо здійснення аграрної реформи на регіональному рівні, післяприватизаційна підтримка розвитку реформованих господарств, створення спеціалізованої консалтингової інфраструктури з інформаційного забезпечення;
- розвиток мережі інфраструктури сервісного обслуговування заготівель, оптової торгівлі;
- формування ринків матеріальних ресурсів і капіталу;
- ефективне використання наявного земельного фонду;
- реформування соціальної сфери села та розбудови її інфраструктури [, с. 499].
Сільське господарство потребує більш ефективної стратегії щодо покращення розвитку сільського господарства у його впровадження з боку держави. Причому держава повинна набагато ефективніше вживати заходи щодо розвитку сільського господарства.
У найближчій перспективі будуть здійснені ефективні заходи щодо охорони земель, запровадження ґрунтозахисних систем землеробства [1, С. 499].
Радикальне вирішення проблеми забезпечення населення України основними видами продовольства потребує значного збільшення обсягів їх виробництва на основі фінансової підтримки вітчизняного товаровиробника. Сьогодні екстенсивний шлях сільського господарства практично вичерпався. Тому у подальшому він може здійснюватися лише на основі широкомасштабного впровадження енерго- та ресурсозберігаючих технологій, докорінної модернізації засобів механізації.
3.3 Шляхи покращення економічного становища галузей будівництва та транспорту
Будівництво та транспорт відіграють важливу роль, оскільки будівництво забезпечує населення, працівників, заводи приміщенням без чого ми не в змозі обійтися; транспорт забезпечує пересування пасажирів та транспортування вантажів не лише в межах України, а й в усьому світі, тим самим здійснюючи експорт чи імпорт товарів.
Варто зазначити, що обсяги випуску будівельної продукції у 2005 році – помітно зменшились, у 2006 – істотно зросли, тобто на сьогодні будівництво в процесі розвитку.
Суттєві зміни відбулися в галузевій структурі будівництва та монтажних робіт у 2006 році. Підвищеними темпами зросли їх обсяги у житловому та комунальному будівництві, сільськогосподарському та водогосподарському будівництві об’єктів транспорту і зв’язку, за відповідного зниження питомої ваги обсягів будівельних та монтажних робіт у будівництві об’єктів промислового виробництва.
Саме ці зрушення, що відбулися у будівництві у 2006 році необхідно підтримувати й надалі, що відображають процес випереджального розвитку капітального будівництва в тих галузях, які безпосередньо впливають на зростання добробуту громадян – підвищення забезпеченості житлом, покращення комунального обслуговування, збільшення виробництва сільськогосподарської продукції [20].
Проблема підтримки темпів зростання капітальних вкладень, які намітились останнім часом, тісно пов’язана з питанням їх більш ефективного використання, скорочення термінів тривалості будівництва, скорішого введення в дію основних фондів та виробничих потужностей. Необхідно поліпшувати відтворювальну структуру капітальних вкладень, особливо в старих промислових регіонах з високим рівнем зайнятості населення за рахунок переважного спрямування коштів на реконструкцію діючих підприємств [1, с. 563].
Для активної підрядної діяльності необхідно передбачити:
- умови для формування сприятливого інвестиційного клімату, що дасть змогу подолати кризу неплатежів замовників підряднику, ввести персональну відповідальність за інвестиції з державного бюджету;
- відповідні умови для залучення іноземних інвесторів;
- залучення до 10-15 % коштів замовників на розвиток та перепрофілювання виробничої бази будівництва;
- урахування регіональних особливостей під час проведення заходів ринкових реформ (приватизації, акціонування тощо);
- створення лізингових організацій з прокату будівельної техніки та засобів малої механізації (створення 4-5 лізингових підприємств у різних регіонах дозволить обслуговувати не лише будівельників, а й комунальників, інші організації);
- звільнення будівельних організацій від утримання на своїх балансах житлово-комунального господарства;
- звільнення від оподаткування прибутку будівельних організацій, який одержано від робіт з реструктуризації будівельної бази об’єктів виробничого призначення і соціальної сфери в галузях агропромислового комплексу об’єктів безпосередньо пов’язаних з випуском товарів народного споживання і медикаментів, наданням платних послуг населенню;
- єдину державну технічну й містобудівну політику в галузі будівництва, зокрема у забудові міст і населених пунктів, інженерному забезпеченню їх розвитку, захисні території від природних і техногенних шкідливих впливів, розвитку архітектури та соціальної інфраструктури [1, С. 563-564].
Вживання вищезазначених заходів у будівництві сприятиме його успішному економічному розвитку.
Аналіз сучасного стану та функціонування транспорту України показує, що головними проблемами для всіх видів транспорту є:
- відновлення морально і фізично застарілого парку рухомого складу, низька його конкурентоспроможність на зовнішньому та внутрішньому ринках;
- відсутність іноземних та вітчизняних інвестицій на модернізацію рухомого складу через невелику привабливість і окупність проектів (особливо рухомого складу залізничного та автомобільного транспорту для збиткових пасажирських перевезень);
- недосконалість нормативно-правового забезпечення діяльності транспортно-дорожнього комплексу, повільне вирішення питань уніфікації транспортного законодавства відповідно до міжнародного права;
- незадовільний фінансовий стан підприємств транспорту, обтяжених платіжною кризою та невирішеністю питання про компенсацію страт доходів від пільгових перевезень населення та регулювання тарифів.
З метою створення сприятливого середовища для розвитку ринку автотранспортних послуг найбільш актуальними і ефективними засобами можна вважати:
- звільнення суб’єктів автотранспортної діяльності від необхідності забезпечувати безкоштовні перевезення, для чого потрібно розробити і запровадити порядок реалізації прав громадян на пільговий проїзд;
- лібералізацію тарифної політики на пасажирських перевезеннях, упровадження поступового, протягом 3-5 років, процесу скорочення сегмента державного регулювання тарифів з урахуванням як технологічних можливостей, так і соціальних аспектів, у першу чергу проведення дерегуляції тарифів на перевезення пасажирів у регулярному міжобласному сполученні.
На залізничному транспорті першочергового рішення вимагають такі проблеми:
- відшкодування втрат залізницям від перевезень пільгових пасажирів (у приміському сполученні – це понад 80 % пасажирів), що дасть можливість ліквідувати перехресне субсидіювання пасажирських перевезень за рахунок вантажних та направити кошти на закупівлю рухомого складу;
- фінансування робіт з відновлення, модернізації та організації виробництва вітчизняного рухомого складу як за рахунок власних коштів залізниць, так і за рахунок бюджетних коштів, як це передбачено.