Хімічна промисловість в України (стр. 3 из 5)

2001		2002		2003		2004		2005		2006		2007
Об'єм, млрд грн.	Доля %	Об'єм	Доля	Об'єм	Доля	Об'єм	Доля	Об'єм	Доля	Об'єм	Доля	Об'єм	Доля
Промисловість, в цілому	210,8	100	229,6	100	289,1	100	400,7	100	468,5	100	551,7	100	717,0	100
Хімічне виробництво	9,78	4,7	10,0	4,4	14,4	5	18,9	4,7	22,0	4,7	25,0	4,5	31,0	4,3

Малюнок 2. – Динаміка реалізованої продукції хімічної промисловості в 2001-2007 рр

7. Транскордонне співробітництво регіонів України

Стан та перспективи транскордонного співробітництва в Україні стає одним з важливих напрямів європейської інтеграції, що здійснюється на регіональному рівні, і починає посідати провідне місце у процесі формування її регіональної політики. Поглиблення транскордонного співробітництва (ТКС) відкриває нові можливості для активізації господарської діяльності на периферійних територіях й підвищення їх конкурентоспроможності шляхом мобілізації природно-ресурсного потенціалу сусідніх територій. Так об`єднання зусиль для вирішення спільних та ідентичних проблем найбільш ефективно здійснюється через реалізацію транскордонних проектів у різних сферах суспільного життя. тому регіональна політика держави у сфері розвитку транскордонного співробітництва повинна бути спрямована на організацію ефективної системи підготовки та забезпечення реалізації транскордонних проектів. Ця система має бути адаптована до європейської, забезпечувати узгодження загальноєвропейських, національних та регіональних інтересів та передбачати здійснення таких кроків:

1. Формування законодавчого середовища для співробітництва.

2. Заохочення співробітництва між територіальними органами влади і суб`єктами господарювання прикордонних територій з обох сторін кордону та створення спільних структур.

3. Виявлення спільних та ідентичних проблем прикордоння і вибір пріоритетів розвитку співробітництва.

4. Організація процесів розробки транскордонних проектів.

5. Організація системи державної підтримки ТКС.

Законодавство України щодо транскордонного співробітництва включає основні закони, європейські конвенції, хартії, ратифіковані Україною, та багатосторонні міжнародні угоди, підписані Україною з іншими державами, зокрема сусідніми.

Безпосередньо транскордонне співробітництво регулюється Законом України «Про транскордонне співробітництво» та низкою нормативних актів, що стосуються зокрема підготовки заявок – проектів у сфері транскордонного співробітництва на отримання фінансової підтримки з державного бюджету. Просторове облаштування транскордонного регіону здійснюється відповідно до основних положень Законів України «Про регіональну схему планування території України» та «Про планування і забудову територій».

Документами, що також регулюють зазначену діяльність, є Європейська конвенція про основні принципи транскордонного співробітництва між територіальними общинами або властями 1980 року; ратифіковані додатковий протокол та Протокол № 2 до цієї Конвенції; «Про ратифікацію Конвенції про оцінку впливу на навколишнє садовищ у транскордонному контексті»; «Про приєднання України до Конвенції про охорону та використання транскордонних водотоків та міжнародних озер»; «Про приєднання до Європейської хартії місцевого самоврядування» тощо.

Приєднання до зазначених європейських законодавчих актів розширює правове поле транскордонного співробітництва, дає можливість передбачити нормами законодавства України встановлення відповідальності регіональних органів влади за спільно прийняті рішення, здійснення контролю за виконанням заходів, що випливають з угод про транскордонне співробітництво. Серед інших важливих документів, якими керується Україна як член ради Європи, є Європейська хартія прикордонних і транскордонних регіонів (Гронау 1981, іі редакція 1995); хартія Конгресу місцевих і регіональних органів влади Європи (1994); Європейська хартія регіонального просторового планування (Торремолінос, Іспанія, 1983); «Базові принципи стійкого просторового розвитку європейського континенту» (Ганновер, 2000). специфіка розвитку прикордонних територій враховується у багатьох інших конвенціях і хартіях щодо різноманітних сфер життя, починаючи від Кіотської Конвенції із спрощення та гармонізації митних процедур та Конвенції про комбіновані перевезення й інші угоди, що регулюють відносини у сфері перевезень. до наведених документів належать і Європейська хартія регіональних мов і мов меншин (Страсбург, 1992), зокрема в частині, що стосується транскордонного обміну, та Європейська ландшафтна Конвенція (Флоренція, 2000), у якій згадуються транскордонні ландшафти.

Значну частину законодавчої бази України щодо транскордонного співробітництва формують міждержавні угоди добросусідства і співробітництва, у яких в окремих статтях передбачається розвиток транскордонного співробітництва, або міжурядові угоди про співробітництво між прикордонними областями України та адміністративно-територіальними одиницями сусідніх держав. Нині всі області України мають укладені транскордонні угоди про співпрацю із сусідніми територіями суміжних країн.

Діяльність всіх єврорегіонів, створених за участю областей України, регламентується відповідними статутами. Єврорегіони не є юридичними особами, проте це питання розглядається Комітетом експертів ради Європи з питань транскордонного співробітництва у контексті підготовки третього протоколу рамкової Конвенції щодо транскордонного співробітництва.

Слід зазначити, що чинна законодавча база достатньою мірою забезпечує можливість використання потенціалу транскордонного співробітництва для вирішення проблем прикордоння. хоча на сьогодні потребують подальшого нормативно-правового врегулювання повноваження місцевих органів влади та органів місцевого самоврядування щодо надання їм більшої самостійності у вирішенні спільних з регіонами сусідніх держав завдань регіонального та місцевого розвитку (значною мірою ц стосується формування місцевих бюджетів та їх використання), і адаптації до стандартів ЄС та РЄ, існуючих законодавчих актів України, що забезпечують транскордонне співробітництво. Більш значного доопрацювання потребують механізми та інструментарій реалізації співробітництва.

15 березня 2006 р. Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 149-р «Про Концепцію державної програми розвитку транскордонного співробітництва на 2007-2010 роки», відповідно до якого Міністерством економіки розробляється проект державної програми розвитку транскордонного співробітництва на 2007-2010 роки. Метою Програми є активізація розвитку соціально-економічних, науково-технічних, екологічних, культурних та інших зв’язків між суб’єктами транскордонного співробітництва.

Основною проблемою у підготовці державної програми є отримання від регіонів заявок-проектів у сфері транскордонного співробітництва

Щодо фінансової підтримки з державного бюджету. цей процес ускладнений відсутністю фахівців з питань транскордонного співробітництва, особливо в регіональних органах державної влади та органах місцевого самоврядування районного та селищного рівнів, а також високим рівнем плинності кадрів. тому основні заходи Програми розраховані на реалізацію протягом 2007-2010 рр., а їх щорічна конкретизація буде формуватися в міру надходження заявок.

Інституційне забезпечення розвитку транскордонного співробітництва передбачає функціонування основних та допоміжних (сприяючих) організацій та структур, що забезпечують координованість дій суміжних прикордонних територій та реалізують завдання їх спільного розвитку як своєрідної територіально-суспільної системи.

Основні структури транскордонного співробітництва охоплюють єврорегіони, міжнародні асоціації прикордонних територій тощо. узагальнення світового досвіду діяльності таких структур свідчить, що основна їх роль полягає у розробці стратегії, спільного бачення розвитку транскордонного регіону, визначенні пріоритетів та забезпеченні їх фінансування, а також подальшому здійсненні моніторингу реалізації завдань. через такі структури у Польщі, Угорщині, Чехії, Словаччині пройшли значні обсяги фінансової підтримки як з фондів ЄС (наприклад, за програмами PHARE витрачено близько 1 млрд. євро), так і з національних джерел. Програми добросусідства, запропоновані ЄС, також базуються на здійсненні фінансової підтримки через єврорегіони.

На кордонах України та нових держав-членів Євросоюзу на даний час функціонують шість єврорегіонів: «Буг» (Україна, Польща, Білорусь), «Карпатський єврорегіон» (Україна, Польща, Словаччина, Угорщина, Румунія), «Нижній Дунай» (Україна, Молдова, Румунія), «Верхній Прут» (Україна, Молдова, Румунія), «Дніпро» (Україна, Росія, Білорусь) та «Слобожанщина» (Україна, Росія). інші прикордонні області також беруть участь у формуванні нових єврорегіонів, щоб через певний період весь периметр кордону держави був охоплений єврорегіональними структурами.

Це створить умови уніфікації системи управління (координації) транскордонним співробітництвом відповідно до нормативно-методичного забезпечення ЄС та РЄ.

Окрім єврорегіонів, до основних структур ТКС відносяться відповідні підрозділи та структури у центральних і регіональних органах влади, які реалізують державну політику щодо розвитку транскордонного співробітництва.