Зміст
1. Основна інформація про хімічну промисловість України............... 2
2. Гірська хімія....................................................................................... 3
3. Основна хімія..................................................................................... 4
4. Хімія органічного синтезу................................................................. 5
5. Хімічні центри і вузли....................................................................... 7
6. Перспективи розвитку....................................................................... 9
1. Основна інформація про хімічну промисловість України
Хімічна промисловість відрізняється від більшості інших галузей можливістю створювати нові матеріали з певними властивостями, що зажадалося в космічній техніці і будівництві, фармацевтичній, харчовій і легкій промисловості України.
Розвиток хімічної промисловості в окремому районі країни зумовлюється трьома основними чинниками – природним, економічним і соціальним. Характер спеціалізації хімічної промисловості і розміщення її підприємств в Україні залежать від наявності сировини, необхідності повної переробки відходів інших галузей господарства, відносно близького розташування споживача продукції хімічних підприємств і наявності кваліфікованої робочої сили.
Сировиною для хімічної промисловості є кам'яне і буре вугілля, нафта, кам'яна і калійна солі, фосфоріти, мів, вапняки, сірка і деякі інші. Крім того, в хімічній промисловості використовуються відходи чорної і кольорової металургії, харчової і лісопереробляючої промисловості.
Окремі види продукції хімічної промисловості України (азотні і калійні добрива, сірка, синтетичні фарбники, кальцинована сода, бром, титанові білила, окремі продукти органічного синтезу) експортуються в інші країни.
Хімічна промисловість складається з декількох галузей: гірська хімія (видобуток сировини), основна хімія (виробництво мінеральних добрив, неорганічних кислот і соди) і хімія органічного синтезу (виробництво полімерних матеріалів).
| Гірничо-хімічні корисні копалини України, млн. т | |||
| Назва корисної копалини | Кількість родовищ | Запаси, 2005 р. | |
| Відкрито | Розробляється | ||
| Апатит | 3 | 0 | 1955,1 |
| Барит | 1 | 0 | 2,5 |
| Бром | 2 | 2 | 0,2 |
| Сапоніт | 1 | 0 | 29,6 |
| Карбонатна сировина для: | |||
| вапнування кислих грунтів | 31 | 2 | 88,9 |
| кормових добавок | 2 | 0 | 6,6 |
| цукровій промисловості | 14 | 10 | 334,5 |
| Мів для виробництва соду | 4 | 3 | 72,3 |
| Сіль калійна | 13 | 2 | 2350,6 |
| Сіль кухонна | 14 | 11 | 16674,1 |
| Сіль магнієва | 5 | 4 | 87,1 |
| Сірка | 12 | 5 | 525,9 |
| Сировина для фарб | 11 | 3 | 11,3 |
| Фосфоріл | 5 | 1 | 300,0 |
| Фтор | 2 | 0 | 905,2 |
Коксохімічне виробництво – одна з найбільш розвинених областей хімічної промисловості, що базується на потребах чорної металургії Донбасу і Придніпров'я.
Підприємства гірської хімії розміщуються в районах видобутку корисних копалин, використовуваних як хімічна сировина. Сірку добувають в Новому Роздоле (Львівська область), кам'яну сіль – в Слов'янську, Артемівське (Донецька область), в Солотвіно (Закарпатська область) і в північній рівнинній частині Автономної Республіки Криму, а поклади калійної солі розробляють в Калуше (Івано-Франківська область).
Коксохімічна промисловість – область основної хімії, що вимагає комплексного підходу і що успішно об'єднується з металургійним виробництвом. Наприклад, низькокалорійний доменний газ використовується для обігріву коксових печей, а що утворюється при коксуванні вугілля висококалорійний газ поступає в мартенівські печі для виплавки стали, використовується в прокатному виробництві і при виробленні азотних добрив. Коксохімічне виробництво служить основою для розвитку великої кількості супутніх і допоміжних підприємств, що переробляють доменні і коксові гази, феноли, смоли і тому подібне З них виробляють сірчану кислоту, медичні препарати, пестициди і гербіциди, фарбники, пластмаси, мінеральні добрива.
До ведучої області основної хімії належить виробництво мінеральних добрив: азотних, калійних, фосфорних і комбінованих гранульованих. Головними центрами виробництва азотних добрив (аміачна вода, аміачна селітра, сульфат амонія) є Придніпров'я (Дніпродзержинськ і Запоріжжя) і Донбас (Алчевськ, Горлівка, Лісичанськ і Сєверодонецьк), розташовані в районах коксохімічного виробництва. Друга група підприємств, що виробляють добрива (Черкаси, Рівно і Одеса), знаходяться ближчим до споживача і розміщуються в районах видобутку природного газу або поблизу трас газопроводів.
Україна має значну сировинну базу для виробництва калійних добрив, найбільшими підприємствами по виробництву яких є Калушськоє виробниче об'єднання (Івано-Франківська область) і Стебниковський калійний завод (Львівська область).
Підприємства, що випускають фосфатні добрива, працюють переважно на імпортній сировині (апатіти Кольського півострова та інші) і, рідше, на місцевих фосфоритах. Найбільшими підприємствами цієї сфери є Вінницький і Костянтинівський хімзаводи, Одеський суперфосфатний завод, Сумське виробниче об'єднання "Хімпром" і металургійний завод "Азовсталь", де з доменних шлаків виготовляють фосфорні добрива (фосфатшлаки).
Ще одним важливим напрямом основній хімії (ведучим в хімічній промисловості України) є виробництво сірчаної кислоти, що застосовується в багатьох галузях господарства (нафтопереробна, харчова, текстильна, виробництво мінеральних добрив і ін.). Виробництва сірчаної кислоти мають значну сировинну базу, що складається з самородної сірки передкарпатських родовищ, відходів коксохімічних і нафтопереробних заводів, сірчистих газів, що утворюються під час виплавки цинку, міді і нікелю.
Із-за високої хімічної активності сірчаної кислоти її досить складно і небезпечно перевозити на далекі відстані, завдяки чому основні виробництва (Костянтинівка, Суми, Рівно, Новий Роздол і Дніпродзержинськ) територіально тяжіють до споживача.
Виробництво соди зазвичай розміщуються поблизу родовищ кухонної солі і розсолу солоних озер, оскільки ця галузь хімічної промисловості орієнтована на велику кількість сировини. Для того, щоб виробити одну тонну соди, необхідно витратити по півтори тонни кухонної солі і вапняку, а також близько 1,7 тонни умовного палива.
Основними підприємствами содової промисловості України є виробниче об'єднання "Хімпром" в Слов'янську (Донецька область), крупний содовий завод "Донсода" в Лисичанське (Луганська область) і підприємство в Красноперекопське (АРКрим), що використовує розсоли озера Сиваш. Кальцинована сода, зокрема, використовується в харчовій промисловості для виробництва скла. Каустична сода, вироблювана в Калуше (Івано-Франківська область), знайшла своє вживання в текстильній промисловості, миловарінні, при виробництві штучних волокон, глинозему з бокситів і тому подібне.
Найбільші лакофарбні заводи розташовані в Дніпропетровську, Одесі, Львові, Кривому Розі, Беріславе (Херсонська область), Чернівцях, Сімферополі, Красноперекопське і інших містах країни.
Лакофарбна промисловість – область хімії органічного синтезу, що випускає лаки, фарби, оліфу, емалі, розчинники, шпаклювальні і шліфувальні суміші і ін. Сировинна база лакофарбної промисловості вельми широка (налічує близько 350 найменувань), завдяки чому це виробництво має широкі виробничі зв'язки з різними галузями господарства України, зокрема нафтопереробною і нафтохімічною, кольоровою і чорною металургією, лісохімічною, масложировою і ін. У багатьох регіонах країни налічується близько трьох десятків досить крупних підприємств і окремих невеликих виробництв.
Анілінокрасочна промисловість поставляє фарбники для поліграфічної, шкіряно-взуттєвої, текстильної, харчової і інших галузей господарства України. Найбільшим підприємством цього напряму є Рубежанський хімкомбінат, розташований в Луганської області.
До хімії органічного синтезу належать виробництва синтетичних смол, пластмас і хімічних волокон, сировинною базою яких є нафта, газ, кам'яне вугілля, а також кухонна сіль. Зазвичай ці хімічні підприємства розміщуються в районах видобутку необхідної сировини або в місцях вжитку готової продукції.
Хімічні волокна(хімволокно) дешевше натуральних, мають кращі якості і використовуються в легкій промисловості, виробництві шин і ін.
Продукція хімії органічного синтезу використовується в легкій, харчовій, резиноазбестовій і інших галузях господарства, а його найбільші підприємства розміщені в Донбасі і Придніпров'ї. У Запоріжжі виробляють кремній, органічні сполуки, синтетичні смоли і тому подібне, в Дніпродзержинську – полівініл і полістирол, в Сєверодонецьку – вироби з пластмаси і склопластика. Синтетичні смоли переробляють в плівкових, пластмасових і інші вироби в Калуше, Києві, Одесі і Фастові (Київська область).
Розміщення виробництва хімічних волокон залежить від трьох чинників — наявності паливно-енергетичних, водних і трудових ресурсів. Для виробництва однієї тонни хімволокна вирушає значна кількість пари, до 5 тис. кубометрів води і 5-20 тис. кВт/год електроенергії. Розрізняють штучні і синтетичні хімічні волокна. Штучні отримують з природних полімерів – переважно з целюлози (до них відносяться ацетатні, віскозні і мідно-аміачні волокна), а синтетичні волокна (анід, капрон, лавсан, нітрон) виробляють з синтетичних смол.