ЗМІСТ
Вступ
1 Роль та значення господарчого комплексу у розвитку економіки Житомирської області
2 Передумови розвитку та розміщення господарчого комплексу на території (історичні, природні, демографічні, екологічні)
3 Сучасна галузева структура і рівень розвитку господарського комплексу
4 Територіальна структура господарства області
5 Участь області у внутрішньодержавному територіальному поділі праці та економічних зв’язках
6 Проблеми та перспективи розвитку і розміщення господарського комплексу області
Висновок
Список використаної літератури
ВСТУП
Курсова робота показує, наскільки глибокими і фундаментальними є знання, що набуті студентами при вивченні курсу, характеризує вміння самостійно досліджувати окремі питання теми.
Курсова робота як важлива форма учбового процесу покликана навчати студентів самостійному узагальненню і опрацюванню інформаційних джерел, статистичних і практичних матеріалів, викладенню та аналізу отриманих результатів.
Написання роботи має велике значення для поглиблення і закріплення знань з основних питань теорії РПС, засвоєння та опанування галузевої структури курсу, її прикладного значення. Необхідно врахувати соціально-економічні зміни, які відбуваються в нашому суспільстві на сучасному етапі, нові підходи в економіці, в розміщенні виробництва, в системі управління господарським комплексом.
Виконання курсової роботи дозволяє набути вмінь та навичок самостійно працювати над літературними (знаходити їх у бібліотеці, вибирати важливе, компонувати матеріал), статистичними, картографічними та іншими джерелами, законодавчими та нормативними документами, систематизувати економіко-географічний матеріал з обраної теми, складати логічну послідовність викладення власних думок, підкріпляючи їх графічним матеріалом. Це є обов’язковою умовою кваліфікації кожного майбутнього фахівця-економіста. Крім того, у процесі написання курсової роботи студенти набувають навичок, знайомляться з методичними вимогами щодо їх виконання та оформлення, що є необхідним у процесі роботи над курсовими зі спеціальних дисциплін на старших курсах та дипломної, а також умінь, що можуть бути використані у майбутній практичній діяльності та наукових дослідженнях.
1 РОЛЬ ТА ЗНАЧЕННЯ ГОСПОДАРЧОГО КОМПЛЕКСУ У РОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИ ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Агропромисловий комплекс Житомирської області включає сировинну, переробну й обслуговуючу ланки. Основна його сфера — сільське господарство — має зерново-картоплярсько - льонарсько-хмелярський напрям у поєднанні з м'ясо-молочним тваринництвом на Поліссі і зерново-буряківничий напрям з молочно-м'ясним тваринництвом — у лісостеповій зоні. В загальному обсязі валової продукції сільського господарства на тваринництво припадає 45 %, рослинництво- 55 %. Сільськогосподарські угіддя займають 72,5 % всієї площі області, з них орні землі — 78,4 %, сіножаті — 10,9 %, пасовища — 9,6 %. Серед технічних культур 47 % припадає на льон, 45,7 % — на цукрові буряки. Основні культури: зернові (озима пшениця, озиме жито, зернобобові, ячмінь, гречка, овес, просо), технічні (льон-довгунець, хміль, цукрові буряки). Розвинуті картоплярство, садівництво, ягідництво. Діють 22 комбікормові заводи. Розвинуті м'ясо-молочне та молочно-м'ясне скотарство і свинарство; допоміжні галузі: птахівництво, вівчарство, бджільництво. Внаслідок різноманітності природних та економічних умов на території області сформувалися агропромислові комплекси рослинницької (льонопромисловий, бурякоцукровий, зерново-картоплярсько-спиртовий, плодоовочеконсервний та хмелепромисловий) і тваринницької (м’ясо- та молокопромислові) орієнтації. Невід’ємною складовою частиною агропромислового комплексу є приміське сільське господарство овоче-молочно-м ясного напряму.
Транспортна система області представлена залізничним, автомобільним, трубопровідним і повітряним транспортом. Провідними з них є залізничний і автомобільний. Загальна довжина залізниць у межах області становить 1125 км, у т.ч. електрифікованих 160 км. Густота залізниць на 1000 кв.км становить
37,6 км. Основні залізниці: Київ—Львів, Київ — Брест, Санкт-Петербург — Одеса, Овруч—Шепетівка та ін. Найбільші залізничні вузли: Коростень, Житомир, Бердичів, Новоград-Волинський, Овруч. Автомобільний транспорт обслуговує переважно внутріобласні перевезення. Загальна довжина автомобільних шляхів 8,1 тис. км , з них з твердим покриттям — 7,3 тис км, густота автомобільних шляхів на 1000 кв. км становить 27,0 км. Основні автомобільні шляхи : Київ— Житомир — Рівне, Санкт-Петербург — Житомир —Ізмаіл, Київ — Коростень — Ковель. Територією області проходить траса нафтопроводу «Дружба». У Житомирі є аеропорт.
Невиробнича сфера. В Житомирській області є педагогічні та сільськогосподарські інститути, філіал Київського політехнічного університету, 20 середніх спеціалізованих навчальних закладів, 34 професійно-технічних училища, Житомирський краєзнавчий музей, Житомирський обласний будинок природи.
Рекреаційні ресурси Житомирської області включають сприятливі кліматичні умови, значні масиви лісів, річки, озера і ставки, а також джерела мінеральних вод (радонові води в районі Житомира і с. Денишів), які використовуються санаторієм в районі міст Володарська-Волинського і Коростишева, здійснюється промисловий розлив мінеральних столових вод (овруцька, радомишльська, верхівнянська, новоград-волинська). На півночі області є родовища торфових (с. Зарічани) та сапропелевих (с. Вілька) лікарських грязей. В області 6 санаторіїв і пансіонатів, 17 баз і 3 будинки відпочинку, 17 піонерських таборів. Численні об'єкти туризму . Діє обласна рада по туризму та екскурсіях (Житомир), бюро подорожей та екскурсій (Житомир, Бердичів, Коростень, Новоград-Волинський, Овруч), туристська база «Лісовий берег» у Житомирі., Територією області проходить 5 туристських маршрутів, у т. ч. велосипедний маршрут «По Житомирському Поліссю».
Гострими в області є екологічні проблеми. Передусім це пов’язано з чорнобильською трагедією. Житомирська область одна з найбільш радіаційно забруднених. Із господарського обігу вилучено багато тисяч гектарів сільськогосподарських угідь, значні площі лісових масивів, створилася ненормальна психологічна обстановка. Триває відселення з районів, де життя і виробнича діяльність населення внаслідок високого рівня радіації неможливі.
2 ПЕРЕДУМОВИ РОЗВИТКУ ТА РОЗМІЩЕННЯ ГОСПОДАРСЬКОГО КОМПЛЕКСУ НА ТЕРИТОРІІ (ІСТОРИЧНІ, ПРИРОДНІ, ДЕМОГРАФІЧНІ, ЕКОЛОГІЧНІ)
Житомирська область утворена 22 вересня 1937 р. Її площа складає 29,9 тис. кв. км (5% від території України).
| Чисельність працівників обл (міськ) держадміністрацій | Чисельність населення (тис. чол.) | Територія(тис.км2) | Кількість районів | ||
| 2004 р. | 2005 р. | 2006 р. | |||
| 686,5 | 686,5 | 686,5 | 1330,1 | 29,9 | 23 |
Населення області становить 1432,7 тис.; міське населення 806,3 тис. осіб (56,3%), сільське - 626,4 тис. осіб (43,7%). Щільність населення (осіб на 1 кв. км.) - 47,9. Найбільшу кількість населення мають міста обласного підпорядкування: Житомир - 296,9; Бердичів - 90,2; Коростень - 65,3; Новоград-Волинський - 56,5 тис. осіб. У містах районного підпорядкування нараховується: в Андрушівці - 14,3; Коростишеві - 27,7; Малині - 34,2; Овручі - 21,5; Радомишлі - 17,7 тис. жителів.
Серед районів найбільшу кількість населення мають Овруцький - 71,5; Житомирський - 67,0; Новоград-Волинський - 53,0; Малинський - 55,2 тис. осіб, найменша чисельність у районах: Народницькому - 10,5; Брусиловському - 18,3; Луганському - 21,3 тис. осіб
Адміністративно-територіальний устрій: складається з 23 районів, 9 міст, у тому числі 4 — обласні підпорядкування (Житомир, Бердичів, Коростень, Новоград-Волинський), 45 селищ міського типу і 1631 сільських населених пунктів. Адміністративний центр — місто Житомир — заснований у IX столітті, містом є з 1444 року. Населення нараховує 284,2 тис. чоловік.
Після возз’єднання правобережної України з Росією в 1793 р. територія Житомирщини входила до складу Волинської губернії, заснованої в 1797 р. Її центром спочатку був визначений Новоград-Волинський, але вже в 1804 р. губернською «столицею» став Житомир. З кінця 18 — першої половини 19 ст. у Житомирському Поліссі стало розвиватися фарфоро-фаянсове виробництво (найбільші фабрики в Коростені і Городниці), а після скасування кріпосного права і залізничного будівництва стала розвиватися цукрова, і винокурна промисловість. Місто поступово перетворювалося у відомий культурний центр.
Для області характерна аграрно-сировинна спеціалізація. Завдяки своєму північному розташуванню регіон грає провідну роль в Україні у хмільництві і льонарстві; в рамках країни він відрізняється розвитим картоплярством і молочним ухилом тваринництва. Серед галузей промисловості найбільший розвиток одержали легка і фарфоро-фаянсова промисловість, хімічне машинобудування, виробництво будматеріалів, деревообробна і целюлозно-паперова промисловість, а також харчова промисловість. Розташування регіону на перехресті транспортних шляхів зумовлює високу частку послуг транспорту і зв’язку.
Сільське господарство грає першорядне значення в економіці регіону. Значна частина продукції галузі в сирому чи переробленому вигляді вивозиться за межі області. У рослинництві найбільше значення мають зернові культури (близько 40% продукції), головна серед який — озима пшениця (вирощується повсюдно), крім того, вирощується яровий ячмінь, овес. Картоплярство є другою по значимості галуззю рослинництва (приблизно 20% продукції).
Основні визначні пам’ятки: монастир Босих кармелітів початку XVIII в. у м. Бердичеві, костьол св. Софії, Михайлівська церква в Житомирі, літературно-меморіальний музей Лесі Українки в Новоград-Волинську.