3. Південний економічний район займає територію Верхньої Сілезії. Саме він володіє найбільшим у Польщі природно-ресурсним потенціалом.
Верхньосілезька агломерація – це 14 міст, що зрослися між собою, із загальним населенням у 3,5 млн. Найбільшим серед них є місто Катовіце (350 тис. осіб). Ця агломерація – не тільки найбільше міське утворення Польщі, а й найбільший її промисловий район. Основою його виникнення стали мінеральні багатства, у першу чергу Верхньосілезький кам’яновугільний басейн, свинцево-цинкові руди та інше. Єдиним недоліком є те, що Південний район не має власної залізорудної бази.
Верхньосілезька агломерація займає лише 1% території країни, але тут створюється 17,4% її промислової продукції. Промислове обличчя району визначають видобуток вугілля, коксохімія, ТЕС, чорна і кольорова металургія, металомістке машинобудування, виробництво цементу, скла, фарфору, будматеріалів тощо. Для використання жіночих трудових ресурсів створювалися підприємства текстильної і шкіряно-взуттєвої промисловості.
Південний район є лідером в галузі автомобілебудування – у містах Тихи, Бєльсько-Бяла і Ниса виробляються дрібнотоннажні й легкові автомобілі, мікроавтобуси тощо.
Промисловий комплекс Верхньої Сілезії являє собою один з найбільших та найстаріших вугільно-металургійних районів світу. Не дивно, що стан природного середовища тут – найгірший у Польщі.
Сільське господарство – інтенсивне, приміського типу (м’ясне птахівництво і скотарство, розведення свиней; вирощування овочів, ягід, фруктів, в зерновому господарстві з’являються пшениця і кукурудза).
Образ району доповнює Ченстохов – місто найбільшої релігійної прощі в країні.
4. Південно-Західний економічний район обіймає територію Нижньої Сілезії і частини Великопольщі. За своїми природними характеристиками це один з найкращих районів країни: значний масив досить родючих ґрунтів, Валбжихський кам’яновугільний басейн, Богатинський буровугільний басейн, поклади мідної руди і срібла, лісові та рекреаційні ресурси в Судетах.
Південно-Західний район є лідером у мідеплавильній, лісовій та деревообробній промисловості, виробництві фарфору.
Головним організуючим центром виступає Вроцлав (640 тис. мешканців), серед інших міст слід згадати Легницю – важливий центр кольорової металургії, Валбжих і Богатин – центри видобутку вугілля (кам’яного і бурого відповідно), Єленю-Гуру – центр деревообробки і меблевого виробництва.
Вроцлав (давньопольська назва Бреславль, німецька – Бреслау) – старовинне польське місто. Географічне положення на Одрі вздовж Судетських гір є дуже вдалим. Вроцлав є вузлом залізниць і шосейних доріг та річковим портом. Ще в складі Німеччини це був важливий текстильний і машинобудівний центр з відомими вагонобудівними заводами. І зараз за розмірами машинобудування в Польщі він поступається лише Варшаві. В його промисловості привертає увагу в першу чергу електроніка (виробництво ЕОМ і комплектуючих, компонентів і приладів), різноманітне важке машинобудування, текстильна і харчова галузі. Вроцлав – відомий науковий і культурний центр. В ньому багато наукових та освітніх закладів, музеїв, театрів, видавництв, історичних та архітектурних пам’яток.
На південь і захід від Вроцлава в напрямку Судетських гір знаходиться другий за значенням після Лодзинського текстильний район Польщі – Нижньосілезький. Він складається з чотирьох десятків дрібних міст, їхня текстильна спеціалізація зародилася ще в середні віки і включає всі сучасні підрозділи цієї галузі. У районі діє також чимало машинобудівних заводів, підприємств целюлозно-паперової, меблевої, фарфоро-фаянсової і цукрової промисловості.
Багатогалузева промисловість доповнюється високорозвиненим сільським господарством: пшениця, кукурудза і цукровий буряк представляють рослинництво, а тваринництво репрезентують скотарство і птахівництво м’ясного напрямку. У передгір’ях Судет представлено ягідництво, у горах – вівчарство.
5. Північний економічний район охоплює історико-географічний регіон Помор’я і частину колишньої Східної Пруссії. В природному відношенні – це Балтійська прибережна рівнина і Балтійський озерний район.
Найбільшими багатствами району є його географічне положення і рекреаційні ресурси. Морське узбережжя має чудові піщані пляжі та помірний клімат. У внутрішній частині багато лісів і невеликих озер. Значні площі на Півночі заболочені й тому непридатні для господарського використання.
Серед міст району домінують Гданськ (470 тис.) і Щецин (390 тис.). Це старовинні міста і відомі порти на Балтиці.
Гданськ розташований в гирлі Вісли, його хінтерландом став увесь її басейн, тобто добра половина Польщі. В середні віки цей фактор зумовив перетворення Гданська на один з найбільших портів Балтійського моря і один з провідних торгових пунктів Ганзейського союзу.
При поділі Польщі в 1793 р. місто відійшло до Пруссії і отримало назву Данциг. За Версальською угодою 1919 р. Гданськ було перетворено у "Вільне місто Данциг" під управлінням Ліги Націй. Відмова Польщі в 1939 р. повернути Данциг Німеччині стала безпосереднім приводом для початку Другої світової війни. Сучасний Гданськ – важливий центр суднобудування і нафтохімії.
З Гданськом являють одне ціле міста Сопот і Гдиня (міська агломерація "Труймясто"). Сопот – відомий морський курорт з міжнародним визнанням. Гдиня – порт (з торговою, рибальською і військовою гаванями), спеціально споруджений у 20-х роках ХХ ст. як повністю підпорядкований Польщі. Головна галузь промисловості Гдині – суднобудування і виробництво відповідного обладнання і механізмів. Це один з найбільших у світі центрів суднобудування з давньою історією і традиціями. Інші галузі його промисловості пов’язані або з суднобудуванням, або з переробкою імпортної сировини.
Щецин (нім. Штеттін) – порт у гирлі Одри. Його хінтерланд включає Сілезію, крім того, він обслуговує також Чехію, Угорщину і Словаччину. Вугілля і залізна руда домінують у його вантажообігу, а в промисловості – суднобудування, рибопереробна і паперова.
Серед визначних місць Північної Польщі – Мальборк (нім. Марієнбург) – колишня столиця ордену хрестоносців. Його середньовічна фортеця та цінні історичні колекції добре збереглися і відомі за межами Польщі.
Сільське господарство виділяється молочним скотарством, свинарством та виробництвом насіннєвої картоплі, яка експортується. У рослинництві представлені також сіяні трави, значні площі зайняті житом.
6. Північно-Східний економічний район охоплює історико-географічні області Мазури і Підляшшя. Територія має найнижчу густоту населення, найнижчі рівні урбанізації та індустріалізації в країні. Натомість високими є показники лісистості і заболоченості. Найбільше місто – Білосток (230 тис. мешканців).
Це район жита, картоплі, льону, вівса, сіяних трав, молочного тваринництва і, почасти, курортно-рекреаційної діяльності.
Промисловість зорієнтована на використання власної сільськогосподарської та лісової сировини. Тут працюють найбільші в країні лісохімічний (Хайнувка) та целюлозно-паперовий (Остролєнка) комбінати. Багато дрібних підприємств харчової і текстильної промисловості.
7. Східний економічний район розташований у міжріччі Вісли і Західного Бугу, в історико-географічному відношенні – це Холмщина.
В Пулавах працює великий азотно-туковий комбінат, у місті Хелм (Холм) працює найбільший в країні цементний завод, у Свіднику (це супутник Любліна) – єдиний в Польщі авіазавод.
Основою подальшої індустріалізації району може стати використання люблінського кам’яного вугілля.
В сільському господарстві переважає рослинництво із зерновими (ячмінь, жито, пшениця) і технічними (рапс, хміль, льон, цукровий буряк) культурами, картоплею і садівництвом тощо. Тваринництво представлене свинарством і м’ясним скотарством.
8. Південно-Східний економічний район майже повністю співпадає з історико-географічним регіоном Малопольща. Район багатий на корисні копалини: тут функціонують найстаріші в країні нафтопромисли і солеварні, мармурові каменоломні, у великих масштабах видобувається сірка.
Район має найліпші в країні агрокліматичні умови, найродючіші ґрунти, виділяється найвищою густотою сільського населення. Карпати з їх цілющими джерелами, лісами і гірськими ландшафтами є привабливими у туристично-рекреаційному відношенні. Всі названі факти створили гарні умови для збалансованого комплексного розвитку господарства.
У промисловості представлені чорна металургія (повний цикл у Кракові й переробна металургія у Стальовій-Волі), різноманітне машинобудування і хімія, деревообробка, виробництво будматеріалів, дуже потужна і диверсифікована харчова галузь.
Головним містом Південно-Східного району є Краків (740 тис. мешканців), який виник на берегах Вісли в її верхній течії ще у VIII столітті. Впродовж п’яти з половиною віків (1038–1596 рр.) він був столицею Польщі. Це перш за все важливий історичний і культурний центр. В Кракові найстаріший у Польщі Ягеллонський університет, заснований в 1364 р., багато архітектурних та історичних пам’яток і музеїв, що мають світове значення. Серед них Вавель – королівський палац і середньовічна ринкова площа. У місті розвинені харчова, текстильна, шкіряна, фармацевтична галузі. Краків – побратим Києва.
Значними центрами автомобілебудування є міста Кельце (вантажні машини) і Санок (автобуси і шини). Розвитком основної хімії виділяються Тарнув, Жешув і Тарнобжег. Харчова промисловість має повсюдне поширення.
У Карпатах функціонує низка курортно-рекреаційних центрів, найвідоміший серед яких – Закопане.
Сільське господарство району представлене вирощуванням пшениці, кукурудзи, овочів, картоплі; розведенням великої рогатої худоби м’ясного напрямку, свинарством, птахівництвом. У міжгірних котловинах значного поширення набувають ягідництво і садівництво. В горах – вівчарство.
Названі 8 економічних районів за схожістю між собою можна об’єднати у три групи (по суті – економічні зони). Це – північна (Північний та Північно-Східний райони), центральна (Центральний, Центрально-Західний, Східний райони) і південна (Південний, Південно-Західний, Південно-Східний райони) економічні зони.