Зростання загального виробництва м’яса відбулося за рахунок збільшення обсягу реалізації худоби та птиці на забій в сільськогосподарських підприємствах (на 23%). У структурі їхньої реалізації частка птиці становила 53% (у 2006р. – 54%), великої рогатої худоби – 23% (26%), свиней – 23% (21%). У той же час, відношення загального обсягу вирощування худоби та птиці до реалізації тварин на забій склало 100% (торік – 109%).
Таблиця 1.2
Виробництво основних видів продукції тваринництва
| Усі категорії господарств | Аграрні підприємства | Господарства населення | Частка населення, % | |||||
| січень-вересень 2007р. | у % до січня-вересня 2006р. | січень-вересень 2007р. | у % до січня-вересня 2006р. | січень-вересень 2007р. | у % до січня-вересня 2006р. | січень-вересень 2006р. | січень-вересень 2007р. | |
| М’ясо3, тис.т | 1871,6 | 109,8 | 910,0 | 122,9 | 961,6 | 99,6 | 56,6 | 51,4 |
| Молоко, тис.т | 9719,4 | 92,8 | 1758,6 | 87,8 | 7960,8 | 94,0 | 80,9 | 81,9 |
| Яйця, млн.шт. | 10972,3 | 98,1 | 5513,9 | 97,8 | 5458,4 | 98,3 | 49,6 | 49,7 |
За 9 місяців п.р. проти відповідного періоду 2006р. аграрні підприємства зменшили продаж населенню молодняку свиней – на 150 тис. голів (на 17%), птиці – на 4,6 млн. голів (на 9,5%), а великої рогатої худоби – збільшили на 9,6 тис. голів (на 4%).
За розрахунками, на 1 жовтня 2007р. загальне поголів’я великої рогатої худоби склало 6,4 млн. голів (на 8% менше, ніж на 1 жовтня 2006р.), у т.ч. корів – 3,3 млн. (на 9% менше); більше було свиней – 8,3 млн. (на 2%); залишилася практично на минуло-річному рівні чисельність птиці всіх видів (196,7 млн.) та овець і кіз (1,9 млн. голів).
Станом на 1 жовтня п.р. в аграрних підприємствах (крім малих) було в наявності кормів усіх видів 3,1 млн.т кормових одиниць, що на 19% менше, ніж на відповідну дату 2006р., у т.ч. концентрованих – 1,1 млн.т к.од. (на 15% менше). У розрахунку на одну умовну голову великої худоби припадало по 7,5 ц к.од. кормів усіх видів, у т.ч. концентрованих – по 2,6 ц к.од. (на 1 жовтня 2006р. – відповідно 8,9 ц та 3,0 ц к.од.).
Реалізація сільськогосподарської продукції. Загальний обсяг реалізованої аграрними підприємствами власно виробленої продукції за січень–вересень 2007р. порівняно з відповідним періодом 2006р. зменшився на 3%, у т.ч. продукції рослинництва – на 14%, проте обсяг продукції тваринництва збільшився на 11%. Середні ціни продажу продукції аграрними підприємствами за всіма напрямами реалізації за січень–вересень 2007р. порівняно з відповідним періодом 2006р. зросли на 29%, у т.ч. на продукцію рослинництва - на 53%, тваринництва – на 9%.
Таблиця 1.3
Реалізація основних видів продукції аграрними підприємствами
у січні–вересні 2007 року
| Обсяг реалізованої продукції | Середня ціна реалізації | Довідково: вересень 2007р. | ||||
| тис.т | у % до січня-вересня 2006р. | грн. за т (тис.шт.) | у % до січня-вересня 2006р. | грн. за т (тис.шт.) | у % до серпня 2007р. | |
| Зернові культури | 8349,1 | 73,7 | 806,2 | 162,1 | 924,0 | 106,5 |
| у т. ч. пшениця | 4877,3 | 82,0 | 760,0 | 148,9 | 862,3 | 107,2 |
| Насіння соняшнику | 1508,2 | 124,7 | 1566,7 | 159,6 | 1989,0 | 113,4 |
| Цукрові буряки | 949,3 | 47,3 | 152,3 | 84,4 | 152,3 | 125,0 |
| Худоба та птиця (у живій вазі) | 910,0 | 122,0 | 6165,6 | 95,6 | 7536,2 | 107,5 |
| у тому числі | ||||||
| велика рогата худоба | 231,0 | 114,2 | 5472,5 | 101,0 | 6111,1 | 100,7 |
| свині | 201,8 | 135,2 | 7273,3 | 83,7 | 9213,1 | 103,3 |
| птиця | 472,6 | 121,2 | 6051,7 | 98,5 | 7607,3 | 112,9 |
| Молоко та молочні продукти | 1424,5 | 89,2 | 1512,2 | 148,7 | 1777,1 | 112,9 |
| Яйця, млн.шт. | 4766,6 | 98,2 | 233,1 | 130,0 | 311,0 | 121,0 |
Надходження продукції тваринництва на переробні підприємства. За 9 місяців п.р. від усіх категорій сільськогосподарських товаровиробників на переробні підприємства надійшло 534 тис.т худоби та птиці (у живій вазі), що на 29% більше, ніж за 9 місяців 2006р., та 4,6 млн.т молока (на 5% більше). Крім того, переробними підприємствами перероблено 414 тис.т власно вирощеної худоби та птиці (на 24% більше, ніж торік). Частка господарств населення у загальному обсязі закупленої переробними підприємствами худоби та птиці порівняно з минулорічним періодом зросла з 37,8% до 38,9%, молока – з 60,6% до 63,9%.
Наявність зерна. Станом на 1 жовтня 2007р. на підприємствах, що здійснюють зберігання, переробку зернових культур, та в сільськогосподарських підприємствах (крім малих) було в наявності 14,2 млн.т зерна (на 5% більше проти 1 жовтня 2006р.), у т.ч. 8,4 млн.т пшениці (на 15% більше). Безпосередньо в аграрних підприємствах було в наявності 7,2 млн.т зерна (на рівні минулорічного), у т.ч. 4,1 млн.т пшениці (на 20% більше). Зернозберігаючі та зернопереробні підприємства мали в наявності 7,0 млн.т зерна, у т.ч. зернозберігаючі – 4,7 млн.т.
Середня закупівельна ціна зернових культур, яку пропонували зберігаючі та переробні підприємства, у січні–вересні п.р. становила 822 грн. за т, з них на пшеницю – 792 грн. за т (торік – відповідно 534 грн. та 551 грн. за т).
2 Земельна площа і площа сільськогосподарських угідь по регіонах (карта, діаграми)
Ефективність регіональної політики залежить від чіткого визначення території регіону, його меж, природно-ресурсного та соціально-економічного стану. Адже регіон — це об'єкт регіональної політики, — тому велике значення має економічне районування країни, тобто виокремлення на її території самостійних регіонів, які представляють економічні райони.
Економічне районування України — непроста проблема. Регіональний аналіз для здійснення районування доцільно почати на рівні адміністративних областей. Шляхом синтезу найважливіших показників економічного розвитку (національний дохід на душу населення; валовий продукт на душу населення; продуктивність суспільної цраці; виробництво продукції промисловості й сільського господарства на душу населення; обсяг матеріального достатку на душу населення; забезпеченість території природно-ресурсним потенціалом; демографічний потенціал тощо) В. Поповкін визначив вагу кожної області в економіці країни й сформував групи-мезорайони: Донбас, Катеринославське Придніпров'я, Слобідська Україна, Київське Полісся, Волинське Полісся, Українські Карпати, Поділля, Середнє Придніпров'я, Північне Причорномор'я, Крим. На підставі мезорайонування він виокремив п'ять макроекономічних районів [12]:
1) Центральноукраїнський (Київська, Чернігівська, Житомирська, Черкаська, Кіровоградська області);
2) Донбас та Нижнє Придніпров'я (Донецька, Дніпропетровська, Луганська, Запорізька області);
3) Слобідська Україна (Харківська, Сумська, Полтавська області);
4) Причорноморський (Одеська, Миколаївська, Херсонська області та Автономна Республіка Крим);
5) Західноукраїнський (Рівненська, Волинська, Львівська, Івано-Франків-ська, Тернопільська, Вінницька, Хмельницька, Закарпатська, Чернівецька області).
Мережа районів, яку запропонував В. Поповкін, є найбільш обґрунтованою, бо об'єктивно віддзеркалює особливості сучасного регіонального розвитку України. Тому характеристика макрорегіонів України в курсовій роботі дається саме за В. Поповкіним. Назви деяких регіонів спрощені, а саме: Донбас і Нижнє Придніпров'я ми названі Донецько-придніпровським районом, а Слобідська Україна — Північно-Східним.
1) ЦЕНТРАЛЬНОУКРАЇНСЬКИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ РАЙОН
Район складається з Київської, Чернігівської, Черкаської, Житомирської й Кіровоградської областей. За територією (136,2 тис. км2, або 22,6% загальноукраїнського показника) він поступається лише Західноукраїнському, а за кількістю населення (9,9 млн чол.) — Донецько-Придніпровському й Західноукраїнському.
Агропромисловий комплекс Центральноукраїнського району є однією з найважливіших ланок структури народного господарства. Значення сільського господарства й харчової промисловості виходить за межі району. Питома вага валової продукції сільського господарства в загальноукраїнському обсязі становить 23% (друге місце після Західноукраїнського району). На Центральноукраїнський район припадає 21% виробленого країною зерна, 28% цукрових буряків, 13% соняшнику, 19% овочів, 22% м'яса, 27% картоплі.
Агропромисловий комплекс району характеризується великою структурно-галузевою різноманітністю, що зумовлює його розташування у трьох природно-кліматичних зонах. Полісся спеціалізується на молочно-м'ясному скотарстві, льонарстві й картоплярстві. За виробництвом картоплі Чернігівська область посідає перше місце серед областей України, хоч загалом район у цьому відношенні поступається Західноукраїнському. Спеціалізація лісостепової зони — цукрові буряки, зернові культури (пшениця, ячмінь), м'ясо-молочне скотарство, свинарство. Більша частина території району входить до "цукрового поясу" України. Південна половина Кіровоградщини входить до степової зони. Тут ще є цукрові буряки, але вже з'являється соряшник. Зернові культури (пшениця, ячмінь, кукурудза) мають більшу питому вагу в посівах в порівнянні з попередніми зонами. Скотарство має м'ясо-молочний напрямок; поширене свинарство, яке базується, зокрема, на зерні, відходах цукроваріння й олійництва.