Відносини представництва і довіреності регулюються в Україні загальними положеннями глави 17 ЦК України. В "Основах законодавства України про охорону здоров'я" неодноразово застосовується поняття "законний представник", який здійснює права від імені пацієнта. Фактично тут мається на увазі представництво за законом, що передбачено ст.242 ЦК України. Законними представниками малолітніх та неповнолітніх осіб є батьки та усиновлювачі, а осіб, які визнані недієздатними, — опікуни. Але крім законних представників у сучасному медичному праві існує другий тип представників повнолітніх дієздатних громадян — представники, що діють за довіреністю.
Стосовно медичної довіреності в Україні немає жодного нормативного юридичного акта, але ж це специфічна форма представництва, що має свої особливості. Довіреність, за якою уповноважується представник пацієнта, складається на випадок недієздатності пацієнта і поширюється лише на медичні рішення. Предметом медичної довіреності є добровільне представництво від імені пацієнта перед третіми особами (медичним персоналом, у суді). Довіреність приймати рішення стосовно медичного обслуговування є спеціальною і довгостроковою та має такі особливості: стосується лише медичних рішень; є довготривалим розпорядженням на майбутнє; набуває чинності лише з моменту констатації недієздатності довірителя. За цією довіреністю представнику надаються деякі спеціальні повноваження: право обирати медичний заклад та лікарів; право отримувати будь-яку інформацію стосовно стану здоров'я довірителя, знайомитися із медичними документами; право вимагати певні методи лікування та догляду, давати інформовану добровільну згоду на застосування медичних процедур, обирати із можливих запропонованих альтернатив та відмовлятися від них. Також довіритель може надавати загальне і конкретне керівництво для довіреної особи з урахуванням власних цінностей та переконань.
Розпорядження про медичні рішення (зокрема, медичний заповіт —LivingWill, розпорядження про заборону реанімувати — DNR) та медична довіреність (HealthCareofAttorney) — два типи документів, що мають різні цілі. Якщо перший — це особиста заява (розпорядження) пацієнта стосовно лікування, догляду, процедур рятування чи продовження життя на випадок неможливості повідомити про свій вибір. Другий — це довіреність, що ґрунтується на договорі, якою призначається особа, уповноважена приймати медичні рішення замість пацієнта у разі його тривалої неспроможності. Сучасні зразки LivingWill та HealthCareofAttorneyможна знайти, наприклад, в "Енциклопедії банківської справи & фінансів" [2].
Отже, правовий інститут попереднього волевиявлення пацієнта є ефективним засобом реалізації прав пацієнта, що доведено практикою країн, які легітимізували його.
Так, наприклад, у Південній Австралії існують чотири види юридичних розпоряджень на майбутнє — розпоряджень повнолітньої дієздатної особи на випадок, якщо в майбутньому вона втратить психічну дієздатність:
1) довіреність на певні обставини (EnduringPowerofAttorney) — стосується прийняття рішень фінансових, майнових та юридичних;
2) право опіки на певні обставини (EnduringPowerofGuardianship) — стосується прийняття рішень з приводу способу життя та медичного лікування;
3) медична довідність (MedicalPowerofAttorney) — стосується рішень лише у сфері медичного лікування;
4) завчасні розпорядження (AnticipatoryDirection) — стосується рішень про лікування та догляд перед кінцем життя. Особи, які оформили відповідні розпорядження на майбутнє, не матимуть потреби звертатись до Комісії з опіки в разі втрати дієздатності [3].
У США пацієнти лікарень та клінік штатів отримують спеціальні брошури, що містять інформацію про права пацієнтів за законами штату та практичні рекомендації з користування цими правами. Наприклад, брошура "Попередні розпорядження про засоби підтримки життя на випадок недієздатності", що складена організацією "Юридична допомога у Північній Вірджинії" [4], ставить за мету допомогти пацієнту зорієнтуватися в законі, що регламентує медичні рішення, та скласти відповідні документи. Вона відповідає на найбільш поширені запитання, які виникають у зв'язку з використанням права пацієнта на попереднє волевиявлення, зокрема: що таке завчасне розпорядження та процедури продовження життя, як скласти вказівки про засоби рятування життя на випадок недієздатності, що таке довіреність, яка уповноважує іншу особу на прийняття медичних рішень на випадок недієздатності, кого слід обрати своїм агентом, що робити із документом попереднього розпорядження тощо. Аналогічна брошура, яка містить документ "Білль про права пацієнта" та практичні рекомендації з його використання, надається пацієнтам штату Нью-Йорк. Зокрема, вона має такі підрозділи: "Завчасне планування Вашого лікування", "Закон штату Нью-Йорк про складання довіреності", а також зразки розпоряджень та довіреності, визначення та роз'яснення основних понять, інструкції щодо правильного складання документів [5].
Отже, юридичні конструкції попереднього волевиявлення пацієнта — дієздатної особи — стосовно майбутніх медичних рішень є невід'ємною складовою сучасного інституту фундаментальних прав людини, але в Україні вони теоретично та практично не розроблені. У цій сфері майже нічого не вирішує зареєстрований у Верховній Раді України проект Закону України "Про захист прав пацієнтів" від 6 грудня 2007 р. № 1132, за яким вводиться нова для українського законодавства норма стосовно представництва пацієнта за дорученням (п. 3 ст. 6). Ця одинока норма залишається декларативною та обіцяє бути мертвою за відсутністю правових механізмів її реалізації на фоні низької правової культури пацієнтів і медичних працівників. Це означає, що в українському праві постала нагальна потреба адаптувати цивільно-правові інститути представництва, довіреності, заповіту до потреб регулювання відносин медичної сфери, отже, доктрину і систему прав пацієнтів необхідно доповнити новими поняттями та інститутами — попереднього волевиявлення щодо медичного обслуговування та довіреної особи пацієнта.
ВИСНОВОК
Ці інститути є цивілізованим сучасним засобом реалізації права пацієнта на вибір методів лікування у разі його недієздатності та покликані бути додатковими механізмами реалізації фундаментального права людини на самовизначення, повагу до своєї гідності та власні моральні рішення.
ВИКОРИСТАНІ МАТЕРІАЛИ
1. Харитонов Є., СтарцевО. Цивільне право України : підручник- К., Істина, 2009 – 255с.
2. http://www.cofe.rU/finance/russian/5/235.htm
3.http://www.opa.sa.gov.au/documents/09_Publications/Other_Languages/PublicAdvocate.Russian.pdf
4. http://lawhelp.org/documents/347391AdvMedDir-Rus.pdf
5.http://www.stage.wehealny.org/bi_home/PDFs/New%20York%20State%20Patients'%20Bill%20of%20 Rights% 20- % 20Russian.pdf