Зайнятість у державному секторі економіки досягла свого піку у 2002 р. - тоді на підприємствах і в організаціях федерального, провінційного і муніципального рівня працювало біля 2,7 млн. чоловік. У наступні чотири роки в зв'язку з проведеної федеральною і провінційною владою політикою "скорочення державного сектора", чисельність зайнятих у ньому робітників зменшилася майже на 150 тисяч чоловік. За той же період чисельність працюючих у приватному секторі економіки зросла майже на 1 млн. чоловік.
Примітно, що найбільш швидкозростаючою категорією робітників в останні роки є "самозайняті" - люди, що самостійно забезпечують себе роботою. Протягом 1992-2002 р. чисельність найманих робітників у приватному секторі економіки збільшилася на 7%, а чисельність самостійних робітників - на 17%. У середньому вони тепер складають приблизно 1/5 усіх працюючих у недержавному секторі. Проте в ряді професій, особливо серед висококваліфікованих спеціалістів, вони складають переважну більшість. Індивідуальна трудова діяльність особливо широко поширена серед робітників медичних професій (нею зайнято біля 80% зубних лікарів і техніків, приблизно 60% терапевтів і хірургів), юристів, архітекторів, робітників мистецтва. Звертає на себе увагу той факт, що іммігранти більш схильні до індивідуальної трудової діяльності, серед них частка забезпечуючих себе роботою самостійно приблизно в півтора рази вища, ніж серед уроджених канадців.
Водночас, важливо враховувати, що для організації приватної практики в більшості випадків потрібно підтвердження відповідних дипломів, решти іспитів, одержання різноманітного роду ліцензій і дозволів.
Безробіття - одна з найбільш гострих проблем сучасної Канади. У 1990-2001р. її середньорічний рівень значно перевищував 10% економічно активного населення. У 2002 р. він склав 9,6% у порівнянні з 5,4% у США. Причому, якщо в Сполучених Штатах зайнятість після попереднього десятиліття економічного спаду швидко відновилася і продовжувала рости, то в Канаді вона тільки в кінця 2002 р. відновилася до рівня 1989 р. Водночас у деяких західноєвропейських країнах - членах групи семи становище на ринку праці не краще, а рівень безробіття вище, ніж у Канаді.
Така ситуація, що називають "кризою зайнятості", склалася у Канаді внаслідок декількох причин. По-перше це пов'язано з впливом на канадську економіку лібералізації міжнародної торгівлі. Умови конкурентної боротьби для канадських виробників помітно ускладнилися як на зовнішніх, так і на внутрішніх ринках після вступу в силу в 1989р. угоди про вільну торгівлю із США і розширення з 2001р. зони вільної торгівлі на весь північноамериканський континент. Зниження витрат на робочу силу шляхом скорочення персоналу було, а в ряді галузей і залишається для канадських корпорацій одним із головних засобів підвищення ефективності виробництва і зміцнення конкурентних позицій. По-друге зайнятість повільно зростає через проведення федеральним урядом і владою провінцій політики "бюджетної економії", скорочення участі госсектора у виробництві товарів і послуг. Якщо хвиля масових скорочень персоналу в приватному секторі економіки до 1995-2003 р. помітно спала, те в державному секторі саме на ці роки прийшовся пік звільнень.
Серед провінцій Канади найбільше високими показниками безробіття відрізняються Ньюфаундленд, Квебек і Нова Шотландія.
3.Галузева структура та рівень розвитку господарського комплексу Канади.
Канада входить до провідних індустріально розвинутих держав світу. Це дуже багата, з високим рівнем життя населення країна. Економіка Канади тісно інтегрована зі СІНА. Разом вони утворюють зону вільної торгівлі. Майже 3/4 канадського експорту і 2/3 її імпорту припадає на США. Американські Інвестиції в Канаді і, відповідно, американський вплив на Канаду - дуже значні. Особливістю господарства Канади є аграрно-сировинна спеціалізація в світовому поділі праці. Вигідність такої спеціалізації грунтується на величезному природно-ресурсному потенціалі і на наявності поряд обємного ринку США. Зайнятість в експортних галузях внаслідок використання сучасної техніки і технології - незначна, Водночас багато працюючих в інших галузях обслуговують експортний сектор.
Експортними галузями стали гірничодобувна промисловість, кольорова металургія, енергетика, лісова і целюлозно-паперова промисловість та зернове господарство, їх продукція й досі становить 3/5 вартості канадського експорту. За видобутком і експортом залізної руди, міді, цинку, свинцю, нікелю, молібдену, кобальту, титані', золота, срібла, платини, урану, нафти, природного газу, вугілля, азбесту, калійних солей і сірки Канада посідає одне з перших місць у світі. Залізну руду добувають на півострові Лабрадор. Головні центри добування кольорових металів знаходяться в межах Канадського щита і в Кордильєрах. Збагачують руди поряд з рудниками і кар'єрами. Підприємства кольорової металургії розміщені біля збагачувальних фабрик або в портових містах. Поклади нафти і природного газу, як і кам'яного вугілля, знаходяться на Внутрішніх рівнинах у провінції Альберта. Трубопроводами нафту і природний газ транспортують у Приозер'я Канади і США та Тихоокеанські штати США. Історія гірничодобувної промисловості Канади налічує вже понад сто років. Багато родовищ, центрів обробки сировини і виплавки кольорових металів відомі не тільки всередині країни, а й за її межами.
Канада е великим виробником електроенергії, 2/3 якої дають гідроелектростанції, їх будують і на малих, і на великих річках. Основний район виробництва гідроелектроенергії - південно-східний край Канадського щита в провінціях Квебек і Онтаріо. Тут використовують потенціал багатьох річок, які впадають у річку і затоку Св. Лаврентія. Нині здійснюється один з найбільших у світі гідроенергетичних проектів - будівництво каскадів потужних гідроелектростанцій на річках, які стікають з Канадського щита на північ у Гудзонову затоку і затоку Джеймс. Освоюється потенціал кордильєрських річок. Дешева електроенергія використовується для потреб кольорової металургії та целюлозно-паперової промисловості і передається в США лініями електропередачі,
Розробляють лісові багатства Канади як на сході, в провінціях Квебек і Онтаріо, так і на заході, в провінції Британська Колумбія. За виробництвом пиломатеріалів і паперової маси Канада поступається тільки США, а за їх експортом посідає перше місце в світі. Як виробник і експортер газетного паперу вона не знає рівних. Целюлозні і паперові фабрики побудовані біля річок, якими транспортується сировина та які дають енергію і воду. Особливо багато фабрик на лівих притоках р. Св. Лаврентія. Збір зерна в Канаді становить 50-60 млн тонн. Вивозять пшеницю і ячмінь. Як експортер зерна країна стоїть на другому місці в світі після США. Зернове господарство зосереджене в степах-преріях, що розташовані між Канадським щитом і
Кордильєрами на півдні степових провінцій. Вони є північним продовженням прерій США. Як і в США, це один з головних сільськогосподарських районів світу. Характерною рисою експортних галузей Канади є те, що вони розміщені не стільки в «обжитій» частині, скільки в малолюдних районах з екстремальними природними умовами, їх дальший рух на Північ спирається на використання новітньої техніки, створення окремих «осередків» з незначною кількістю жителів. Освоєння північних районів не збігається з поняттям ріст населення.
Обробна промисловість Канади практично представлена всіма галузями сучасного виробництва. Якщо не брати до уваги експортний сектор, то всі вони працюють переважно на внутрішній ринок. Значний експорт автомобілів еквівалентний їх імпорту. Провідна галузь обробної промисловості Канади - машинобудування. Найбільшого розвитку дістало виробництво транспортних засобів (автомобілів, літаків, тепловозів, суден і снігоходів), машин для сільського господарства, устаткування для лісопаперової і гірничої промисловості. Водночас канадський імпорт на 2/3 складається з електроніки, засобів зв'язку, приладів і промислового обладнання. Добре розвинуті чорна металургія, хімічна, легка і харчова промисловість. На відміну від підприємств експортного сектора, всі ці галузі знаходяться в «обжитій» Канаді. Більше того, для них характерна висока територіальна концентрація на півдні провінції* Онтаріо і Квебек, де виробляється понад 4/5 всієї промислової продукції. Особливо багато промислових міст розташовано на між-озерній рівнині, яку називають «півостровом Онтаріо», та в долині річки Св, Лаврентія. Уже нині тут помітні ознаки майбутнього мегалополіса, що простягатиметься майже по прямій лінії на 1 200км між містами Уїнсор і Квебек. Разом з тим - це головний «промисловий пояс» Канади. Він вигідно розташований не тільки усередині Канади, а й глибоко заходить у найбільш населену і економічно важливу частину США. Враховуючи відкритість кордонів і тісні господарські зв'язки між двома країнами, можна говорити про існування єдиного міждержавного міського і промислового утворення в цій частині Північної Америки.
Сільське господарство, яке забезпечує потреби внутрішнього ринку, також сконцентроване на півдні провінцій Онтаріо і Квебек. Розвинуті м'ясне і молочне тваринництво, птахівництво, вирощування овочів і фруктів. Вагоме місце в країні належить рибальству.
4. Особливості розміщення і територіальна структура провідних галузей господарства Канади :
4.1 Промисловості
Гірничовидобувна промисловість.
Найбільшу цінність становить нафта і природний газ, на які припадає більше двох третин загальної вартості видобутку. Наступними за важливістю є метали, вартість яких становить п'яту частину загальної вартості.
Канада посідає перше місце у світі за видобутком цинку й урану, друге - за видобутком азбесту, нікелю і калію, четверте - за видобутком срібла й міді і п'яте - за видобутком золота і свинцю. 90% канадської нафти і газу добуваються в штаті Альберта, де в нафто- і газодобувній промисловості зайняті близько 40% робочої сили. Основні нафтопереробні центри розташовані в провінціях Онтаріо і Квебек. Центри видобутку вугілля - Альберта, Саскачеван, Британська Колумбія і Нова Шотландія.