Усього в країні проведено 12 переписів. З 1927 р. населення Туреччини зросло в 4,4 рази, причому тільки з 1950 по 1985 - у 2,5 рази. Різко зросла і щільність населення: з 1,8 до 7,7 чоловік на 1 кв. км. Швидкий ріст населення залишається важливою проблемою країни.
Розподіл жителів по території Туреччини відбувається вкрай нерівномірно. Найбільше густо заселені узбережжя Мармурового і Чорного морів, потім - райони, що прилягають до Егейського моря. Саме густонаселене місто - Стамбул і саме малонаселене - Ханяри.
Основне населення країни - турки (приблизно 90 %). У відповідності зі статтею 66 конституції 1982 р., турками вважаються всі "хто пов'язаний узами громадянства з турецькою державою". Діти, що народилися від турка чи матері-туркені, вважаються турками. У країні ще проживають понад 25 національні меншості: курди, араби, греки, черкеси, вірмени, євреї, грузини, лази і т.д.
Міське населення в Туреччині складає 48 %.
Туреччина - аграрно-промислова країна. Значна залежність від іноземних монополій. У таблиці 1 наведено дані щодо виробництва найважливіших видів промислової продукції в країні.
Таблиця 1
Виробництво найважливіших видів промислової продукції
| Види продукції | 2003 | 2004 | 2005 | |
| Електроенергія, млрд. квт-Ч Кам'яне вугілля, млн. т Буре вугілля, млн. т Нафта, тис. т Хромова руда 1, тис. т Залізна руда 2, тис. т Сурм'яна руда 2, тис. т Марганцева руда 2, тис. т Мідь чорнова, тис. т Нафтопродукти, млн. т Чавун, тис. т Сталь, тис. т Цемент, тис. т Папір і картон, тис. т Бавовняні тканини, млн. м Вовняні тканини, млн. м Цукор, білий, тис. т | 0,8 2,8 0,7 17,0 207 143 1,3 16,0 12,0 - 113,0 91,0 396,0 18,0 152 9 141 | 2,8 3,6 1,3 375 221,0 444,0 1,4 17,5 27,0 3,5 248 265,0 2040,0 56,0 517 22 644 | 15,6 4,8 6,2 3100 232 1297 5,9 3 6,6 3 27 12,3 1300 1809 10850 367 1225 49 806 | |
Галузева структура турецької економіки характерна для індустріально-аграрних країн: на частку промислового виробництва в загальному обсязі ВВП приходиться близько 28%, сільського господарства - 15%, будівництва - 6%, послуг - 51%.
Таблиця 2
Дані про галузеву структуру ВВП Туреччини (%)
| 2003 р. | 2004 р. | |
| Сільське господарство Видобувна промисловість Обробна промисловість Електро-, газо- і водопостачання Будівництво Транспорт і зв'язок Торгівля Сфера фінансів Нерухомість Інше | 13,9 1,5 24,0 3,2 5,2 13,4 21,5 2,6 5,1 9,6 | 13,5 1,4 23,7 3,2 5,1 13,1 22,4 2,5 4,8 10,3 |
Сільське господарство. Сільське господарство Туреччини, незважаючи на дуже помітне позитивне зрушення в індустріальному секторі, продовжує займати серед галузей економіки по ряду параметрів чільне положення: у землеробстві, тваринництві й інших, що примикають до них сферах економічної діяльності (лісове господарство, рибальство) зайнято понад половину всього самобутнього населення і створюється п'ята частина валового національного продукту. Частка сільськогосподарських товарів в експорті країни за останні роки помітно знизилася, але проте не опускається нижче 20-25 %. У землеробстві створюються майже дві третини всього доходу даної галузі. На другому місці знаходиться тваринництво (33,4 %), а роль лісового господарства (1,9 %) і рибальства (1,7 %) незначна.
Таблиця 3
Посівна площа і збір найважливіших сільськогосподарських культур
| Основні сільськогосподарські культури | Площа, тис. га | Збір, тис. т | ||||
| 1997-1999 | 2000-2001 | 2002-2005 | 1997-1999 | 2000-2001 | 2002-2005 | |
| Пшениця Ячмінь Кукурудза Бавовник (бавовна-волокно) Тютюн Цукровий буряк Виноград Маслини | 4770 1972 599 474 122 50 579 318 | 7959 2791 674 660 204 147 794 614 | 8808 2575 620 838 377 187 830 740 | 4770 2270 747 119 91 752 1500 267 | 8585 3447 950 273 130 3403 3081 537 | 11080 3330 1200 598 179 5707 3120 814 |
Туреччина також входить в десятку найбільших експортерів чаю (табл. 4).
Таблиця 4
Перші десять країн по розмірах виробництва чаю наприкінці 1990-х рр.
| Країна | Збір чаю тис. т. |
| Індія Китай Кенія Шрі-Ланка Індонезія Туреччина Японія Іран Бангладеш Аргентина | 800 650 280 270 150 120 90 60 55 50 |
Тваринництво. Тваринництво - друга по важливості галузь аграрного сектора. На відміну від землеробства, тваринництво (крім птахівництва) розвивалося майже винятково на екстенсивній основі, за рахунок росту поголів'їв худоби.
У скотарстві серед домашніх тварин першість по чисельності й економічному значенні належить вівцям: вони складають більш половини поголів'я череди і вівчарство забезпечує 45 % усього доходу який надходить від скотарства. Коза, звичайна й ангорська, займає в Туреччині друге, після овець, місце серед рогатої худоби.
Велика рогата худоба, що нараховує 13 млн. голів, включає корів і бики, буйволів і молочних корів. Інше тяглова і транспортна худоба, а також молодняк. Робочу і транспортну худобу в Туреччині складають: осли, мули, і особливо незамінні в умовах гористої місцевості верблюди.
Птахівництво в останнє десятиліття в зв'язку з підвищенням ринкового попиту на біле (пташине) м'ясо і яйця одержало значний розвиток. За допомогою ізраїльського капіталу створені птахівницькі комплекси по виробництву на промисловій основі 100 млн. бройлерів і близько 1 млрд. яєць у рік. Підвищилася і роль домашнього птахівництва, особливо в районах Чорного, Мармурового й Егейського морів (кури й індики).
Рибне господарство. Великі потенційні можливості для прогресу рибальства, оскільки країна з трьох сторін оточується морями. Цьому сприяє і наявність внутрішніх водойм: озер і водоймищ. Однак через відсталість техніки лову, ця галузь ще не досягла бажаного результату. Приблизно 90% улову дають Чорне і Мармурове моря. Основні породи риб: хамса, ставрида, сардина, кефаль, скумбрія, тунець. Основні породи прісноводної іхтеофауни: сазан, форель, кефаль і т.д.
У цілому на душу населення в рік приходиться 11 кг риби.
Лісове господарство. Ліси і чагарники займають 25,9 % усієї території країни, і по площі лісів Туреччина знаходиться в Європі на 4-ом місці (після Росії, Швеції, Фінляндії). У результаті прийнятого в 1937 р. "Закону про націоналізацію лісів" практично всі ліси 99,9 %) знаходяться нині в руках держави. Забезпеченість різних територій лісами вкрай-нерівномірна. Майже половина площі лісів приходиться на смугу шириною в 150 км уздовж Чорноморського узбережжя (райони рясних опадів); інша частина лісу приходиться, на гори Тавра й узбережжя Егейського моря.
Відносно висока питома вага площі, зайнятої в Туреччині лісами, аж ніяк не показник розвитого лісового господарства і сприятливих можливостей для його прогресу. По-перше, частина лісових масивів - це чагарники і низькосортні ліси придатні для заготівлі дров, а не для ділової деревини.
По-друге ліси не відрізняються високою якістю порід. В основному це сосни і їли (78%), листяні(14%) і змішані ліси (8%). Якісний у всіх відносинах ліс займає 30,6% усієї площі лісів.
На заході країни виростає валовий дуб, жолуді якого містять дубильну речовину (Танин), уживане в шкіряній і фарбувальній справі. Лісу поставляють і інші продукти: деревину, деревну смолу, солодковий корінь, росний ладан і ін.
Промисловість і інфраструктура. У Туреччині розвивається текстильна промисловість, харчосмакова, металургійна, хімічна промисловість, а також видобувна, нафтопереробна і машинобудівна промисловості.
Видобувна промисловість забезпечує 7,2 % вартості промислової продукції і будівництва. У галузі близько 72 % виробництва забезпечується державними підприємствами (без нафтових).
Паливна сировина - кам'яне вугілля; магніт і нафта - йде на внутрішні потреби. Видобуток кам'яного вугілля ведеться на Чорноморському узбережжі. Буре вугілля добувається в шахтах в Афішіні - Ельбістані, у Сейтомирі, Тунчбілеці (чи Кьютахья). На 80 % видобуток здійснюють державні підприємства.
Видобуток нафти в порівнянні з розмірами її внутрішнього споживання недостатній. Державні підприємства в сполученні з іноземним капіталом здійснюють розшукові роботи, а також іноземні компанії, приватні і змішані компанії. Найбільш важливий район знаходиться в Південно-Східній Анатолії. Так як поклади знаходяться у віддалених районах, то витрати на видобуток і траспорт зростають.