З 1985 р. почався спробний видобуток природного газу. Залізна руда добувається в селі Сивас і Малатья. Туреччина займає видне місце по видобутку і запасам хромової руди (йде на експорт).
На території також знаходяться поклади і добувається мідна руда, марганцова руда, ртуть, сірка, вольфрамова руда, уранова руда, борити, фосфорити, золото і срібло (невелика кількість).
Нафтопереробна і хімічна промисловість. Переробку нафти здійснюють державні заводи в Батмі, Ізміт, Аліага в Мерсині.
Видобуток природного газу в країні почався в 90-і роки. Потреби в газі також задовольняються за рахунок продукції газових заводів в Анкарі, Стамбулі, Ізмаїлі і зниження побіжних газів на переробних заводах.
Виробництво мінеральних добрив, в основному фосфатних і азотних знаходяться в районі Ізміра і Стамбула.
Гумова промисловість представлена чотирма сучасними заводами з виробництва автомобільних шин. На приватних підприємствах роблять покришки і камери мотоциклів і велосипедів. Інша галузь - це гумове взуття, а також гумовотехнічні вироби.
Чорна і кольорова металургія. Виробництво чорних металів зосереджено в трьох великих державних підприємствах чорної металургії - Карабюкскому, Ерегійському і Іскендерунському комбінатах. На останньому ж відбувається і виплавка стали. Має місце виплавка міді. Існують підприємства алюмінієвої промисловості.
У цілому виробництво кольорових металів не задовольняє зростаючий попит.
Машинобудівна й електротехнічна промисловість одержала розвиток насамперед за рахунок створення складальних підприємств. У цій галузі особливо активно представлена участь приватного капіталу. Галузі машинобудування: зборка і виробництво транспортних засобів, будівництво залізних транспортних засобів, залізниці, вагони, холодильники, дизель-мотори. Є ремонтні заводи суднобудування розвите в Стамбулі і Ізмірі. На верфях будуються судна для міських і непротяжних каботажних ліній, автомобільні пороми. Значна частина устаткування і запчастин імпортується. Середньо- і крупномонтажні суда Туреччина закуповує за кордоном.
Верстатобудування як галузь обробної промисловості зовсім недавно створена в країні. Зборка деяких моделей токарних, фрезерних, свердлильних верстатів здійснюється по ліцензіях західних фірм. Казанові і холодильні установки, промислові газові печі виготовляються на невеликих добре обладнаних підприємствах приватних фірм. Приватний сектор у співробітництві з іноземним капіталом роблять побутову техніку - газові печі, плити, швейні машини, велосипеди, калорифери.
Розвивається електротехнічна промисловість. Промислове виробництво електроізометрів, побутових електроприладів відбувається по ліцензіях західних фірм.
Помітними темпами розвивається радіо- і електронна промисловість - виробництво телефонної, радіо - і телетехніки, електронної апаратури, зборка ЕОМ.
Електроенергетика. Будівництво, експлуатація енергетичних об'єктів і розподіл електроенергії в Туреччині фактично зосереджено в руках держави. Якщо в 60-70рр. основним розвитком електроенергетики була теплова енергетика на базі рідкого палива (нафта), то тепер покладений принцип переважної орієнтації на власне джерело енергії: лігніт, гідроресурси, природний газ, геотермальна сонячна енергія й енергія вітру.
Діє Комісія з атомної енергії для проведення досліджень в області використання атомної енергії. Розробляються проекти по будівництву АЕС.
У країні діють 50 ГЕС і 30 ТЕС. Виробництво електроенергії у 2000-2004 рр. склало 54,3 млрд. кВт. год. Споживання ж на душу населення 926 кВт. год. Існує дефіцит електроенергії.
Туреччина є експортером продукції сільського господарства і видобувної промисловості. Зовнішні партнери: ФРН, США, Великобританія, Франція.
У цілому Туреччина - це країна, що розвивається.
Виробництво продуктів харчування. Туреччина в даний час займає одне з провідних місць по виробництву продуктів харчування і входить у вісімку країн, що цілком забезпечують себе продовольством.
Маючи 28 млн. га зрошуваної землі і сприятливих кліматичних умов, країна займає п'яте місце у світі по вирощуванню овочів і дев'яте - фруктів.
Велика частка сільськогосподарської продукції й в експорті: це - бавовна, тютюн, фундук, інжир, ізюм і цитрусові. Досить розвита і переробна галузь, щорічний ріст її складає 25%. Найбільш розвите виробництво томатної пасти, фруктових соків, консервованих і заморожених овочів і фруктів.
У різні країни світу експортуються заморожені продукти, що відповідають вимогам стандарту ІSO 9000, обсяг виробництва їх складає 200 тист. т. щорічно.
Друге місце в Європі і третє у світі Туреччина займає по виробництву томатної пасти, кетчупа і томатного пюре (130 тис. т. у рік). Туреччина - другий у світі експортер макаронних виробів. Останнім часом швидко росте цукрове, молочне, маслоробне виробництво й обсяг вирощуваних какао-бобів.
Місце Туреччини у світовій класифікації:
· перше - у світі по виробництву й експорту сухофруктів (інжир, абрикоси);
· перше в Європі - по виробництву бавовни і тютюну;
· друге у світі - по виробництву сочевиці, ізюму і зеленого горошку;
· четверте - по виробництву маслинової олії;
· п'яте - по виробництву насінь соняшника;
· шосте - по виробництву квасолі;
· сьоме - по виробництву кунжуту;
· восьме - по виробництву борошна і цукру.
За останнє десятиліття Туреччина ввійшла в число країн, що швидко розширюють випуск м'яса птаха. У 2004 р. його виробництво виросло майже на 60% у порівнянні з 2003 р. Серед країн - продуцентів курячого м'яса Туреччина зайняла 17-і місце. Випуск м'яса птахів в країні склав 661 тис. т..
Душове споживання м'яса птахів в країні досягло 11 кг у рік (червоного м'яса - 14кг). Частина продукції йде на експорт. Із середини 90-х обсяг експорту значно виріс. Основними ринками збуту турецького м'яса птахів є Росія, Румунія, Болгарія і країни Близького Схід. Почалися відвантаження курячих ніжок у Китай і Гонконг. Імпорт м'яса птаха в Туреччину, за винятком 1988 -1993 р., був незначним. Однак останнім часом відзначається розширення ввозу окремих субпродуктів, зокрема курячої печінки.
Приблизно 90% усього м'яса птахів в країні вирощується фермерами, що укладають контракти з компаніями, які контролюють ринок. Перша "десятка" найбільших фірм здійснює контроль над 65% ринка, друга - над 19%.Основними компаніями - виробниками бройлерів є: "Koy Tur" - 17%загального випуску, "Banvіt" - 10%, "Mudurna" - 6%. Однієї з динамічно розвиваючихся бройлерських компаній Туреччини є "Grpіlіc", що за останні 5 років розширила своє виробництво на 25%. У 1998 році вона підписала контракт із фірмою "Petersіme" на будівництво інкубатора на умовах "під ключ", розрахованого на закладку 384 тис. яєць у тиждень. Інкубатор був введений у лад у січні 2000 р. У результаті загальна потужність підприємств зазначеної фірми по виведенню курчат зросла до 585тис.шт. у тиждень. Інкубаторні потужності розширилися й у компанії "Narpіlіc". Ця фірма по контрактах вирощує близько 90% бройлерів. Інші 10% бройлерів відгодовуються на власних фермах, оскільки в її дії відчувається недостача фермерів, здатних кваліфіковано виконати роботу з вирощуванню птахів. Більшість ферм відгодовують курей до 1,7 кг, а півнів - до 2,2 кг. Вирощений птах переправляється на переробних комбінатах. Близько 80% м'яса птаха в країні випускається сучасними підприємствами з використанням самих прогресивних технологій і методів. 10 років тому всі бройлери продавалися на внутрішньому ринку цілими тушками. Однак у даний час компанія "Narpіlіc", наприклад, 70% своєї продукції поставляє на ринок у виді не заморожених окремих частин. Продукція компанії "Beypіlіc" у 2003 р. складалася на 66% з цілих тушок, на 30% - з окремих частин і на 4% - із продуктів наступної переробки. У 2005 р. частка цілих тушок зменшилася до 50%, окремих частин -до 20%, продукції подальшої переробки - зросла до 30%. Компанії "Narpіlіc" і "Beypіlіc" у тиждень можуть переробляти більш ніж по 400 тис. бройлерів. Їхній переробні потужності, а також підприємства фірми "Banvіt", є найбільшими в країні. Провідні компанії, такі, як "Koytur" і "CP", переробляють птаха на декількох невеликих підприємствах.
Лібералізація енергетичного ринку в Туреччині. У Туреччині створені законодавчі передумови для лібералізації енергетичного ринку. У зв'язку з цим галузеві спостерігачі прогнозують його ріст у середньому на 12% у рік. Щорічне збільшення попиту на електроенергію оцінюється в 5%.
На початку 2004 р. усі встановлені енергетичні потужності Туреччини склали по офіційним даної 30 тис.мвт. По існуючим у даний час представленням до 2010 р. потужності електростанцій підвищаться до 50 тис.мвт, а до 2020 р. досягнуть 100 тис.мвт, щоб задовольняти зростаючі потреби промисловості і приватних господарств. При цьому потужність гідроелектростанцій і інших силових установок, що використовують поновлювані джерела енергії, у даний час досягає12 тис.мвт. Загальний обсяг ринку енергетичних послуг у Туреччині експерти в 2004 р. оцінили в 650 млн.дол. США. З цієї суми приблизно 370 млн.дол. приходяться на імпортоване устаткування і послуги. Місцеве виробництво в 2004 році досягало близько 330 млн.дол. Експорт продукції цього сектора склав приблизно50 млн.дол. Протягом 2006-2008 р. при середнім збільшенні ринку на 12% у рік фахівці очікують щорічного підвищення місцевого виробництва на 18%. Імпорт, за попередніми даними, виросте на 15%, у той час як експорт збільшиться усього на 10%. Найважливішими іноземними конкурентами на турецькому енергетичному ринку є фірми США, Європейського союзу і Японії.