Геологічна будова А. нескладна. Майже весь материк А. являє собою древню платформу, на якій після протерозойської ери горотворні процеси не відбувалися. Лише на пн. та пд. окраїнах материка розташовані молоді гірські системи (Атлаські, Капські гори). В основі африканської платформи залягає комплекс докембрійських кристалічних порід, зібраних у складки і прорваних різними за віком інтрузіями гранітів, гранодіоритів, габро тощо. Палеозойські породи залягають на докембрії, місцями на кислих лавах і представлені комплексом пісковиків, сланців, доломітизованих вапняків та ін. порід. Породи палеозою слабо дислоковані. На протязі палеозойської ери африканська платформа була внутр. частиною великого південного континенту, відомого під назвою Гондвани. Мезозойська серія порід представлена континентальними утвореннями, складеними з різних пісковиків, глин, мергелів та ін. Мезозойська товща порід збагачена підземними водами, особливо в Сахарі. Палеогенові і неогенові відклади поширені гол. чин. на Пн. від екватора і представлені еоценовими вапняками та континентальними і лагунними відкладами. Визначним геологічним явищем на африканському континенті є грандіозні розломи, розташовані в сх. частині. Мінеральні багатства А., що пов'язані гол. чин. з докембрійськими утвореннями, представлені значними родовищами золота, олова, молібдену, хромітів, азбесту, торію, вольфраму, урану та алмазів. Гнейсова товща А. багата на графіт, особливо на о. Мадагаскар. Кембрійські утворення дуже багаті на родовища мідястих пісковиків (р-н Бельг. Конго, Пн. Родезії), які містять також кобальт і уран. Значні родовища урану відомі в Пд. А. З покладами верхнього палеозою та мезозою пов'язані родовища вугілля. В Бельг. Конго і Пд.-Африканському Союзі в мезозойських кімберлітах містяться кристали алмазів. По добуванню алмазів А. займає перше місце серед зарубіжних країн. В останні роки виявлено значні родовища нафти і горючого газу в Сахарі, Алжірі, Марокко, Тунісі, Анголі, Камеруні, Єгипті та Нігерії. В крейдових і палеогенових відкладах Пн. А. відомі багаті родовища фосфоритів.
Більша частина А. лежить у тропічних зонах і тільки пн. та пд. окраїни — у субтропічних. А. — найтепліший з усіх материків. Найвища пересіч. місячна (липнева) т-ра спостерігається в Сахарі (до +40°); тут же констатована найвища т-ра для всієї Землі +58°. Пересіч. липневі т-ри (зимовий місяць Пд. півкулі) на пд. окраїнах А. не нижчі +12°, у пн. частині А. +25, +30°. Пересіч. січневі т-ри на Пн. становлять + 10°, на Пд. +30° (див. табл.). Розподіл опадів дуже нерівномірний. Найбільше (понад 3000 мм) опадів у приекваторіальній зоні (западина Конго, узбережжя Гвінейської зат.). В саванах, де чітко виявлений сухий період, опадів 1000—1300 мм на рік, причому мінімум припадає на зиму. Із збільшенням широти зростає тривалість посушливого періоду в саванах і зменшується кількість опадів. Найменше опадів у центральній ч. Сахари і на пд.-зх. узбережжі А. (пустеля Наміб). На пн. і пд. окраїнах А. більше опадів випадає взимку, літо сухе.
Сітка річок на афр. континенті розміщена дуже нерівломірно. Величезні простори Сахари зовсім позбавлені постійних водотоків, в приекваторіальній смузі — густа сітка повноводних рік з широкими заболоченими долинами. Частина території А. належить до області внутр. стоку (пд. Сахара, Калахарі). Річки А. належать до басейну Атлантичного ок. (р. Ніл — найбільша в А., в нижній течії перетинає Сахару і впадає в Середземне м., р. Нігер — впадає в Гвінейську зат., р. Конго — найбільш повноводна в А.) та до бас. Індійського ок. (р. Замбезі). Ріки А. протікають через різні кліматичні обл. і характеризуються складним режимом. Профіль рівноваги русла їх здебільшого невироблений, багато порогів і водоспадів (пороги на р. Нілі, водоспади Стенлі і Лівінгстона на Конго, 72 водоспади на Замбезі, найбільший з яких — водоспад Вікторія). Озера зосереджені в Сх. Африці. Більшість з них тектонічного походження (Танганьїка, Ньяса, Рудольфа, Альберта, Ківу, Едуарда). Найбільше озеро А. — Вікторія (69,4 тис. км2). Воно займає прогин давнього фундаменту.В посушливих р-нах А. є багато безстічних, мілководних озер, що часто змінюють свої обриси (Чад, Нгамі, «шотти» в Атлаських горах).
В А. чітко виявлена зональність ґрунтового і рослинного покриву. На пн. узбережжі Гвінейської зат. та в бас. Серед. Конго на латеритних опідзолених грунтах поширені багаті на ліани й епіфіти багатоярусні тропічні ліси з великою кількістю видів дерев (фікуси, макаранги, оливкова і винна пальми, дерево кока, червоне та ебенове дерево). В зоні саван на червоних і червонобурих грунтах ростуть баобаби, акації, мімози, пальма дум, канделябровидні молочаї та різні трави. Великі площі в А. зайняті кам'янистими та піщаними пустелями.
Рослинний покрив пустель становлять розріджені ксерофіти. Для Сахари характерні: лишайник леканора, верблюдяча колючка, безлистий чагарник ретам; на засолених грунтах поширені галофіти. Рослинність піщаних просторів складається здебільшого з ефемерів. У западинах типу ваді ростуть акації і тамарикс; в оазисах культивують фінікову пальму. В заплаві Нілу ростуть лотоси. Пустельні простори на Гін. Зх. Калахарі багаті на сукуленти; в пустелі Наміб росте своєрідна рослина вельвічія. На субтропічних окраїнах А. на коричневих грунтах поширені вічнозелені чагарники. На схилах гір збереглися хвойні та мішані ліси.
Тваринний світ А. багатий і різноманітний. У Пн. А. водяться: безхвості мавпи мато, шакали, гієни, вівери, антилопи, дамани, страуси, кобри. Сахара є центром розведення одногорбого верблюда. В саванах і напівпустелях Ефіопської обл. живуть антилопи, зебри, жирафи, носороги, бегемоти, буйволи, слони, леви, леопарди, гепарди, гієни, гамадрили і павіани, грифи, страуси, цесарки, турачі, рябки та ін. В зоні тропічних лісів є людиноподібні мавпи — горили і шимпанзе; особливо багато птахів (дятли, одуди, сірі папуги), жуків та метеликів.
Природні райони. За природними умовами А. можна поділити на такі райони: Північна Африка — область Атлаських гір, що оточують внутрішнє плато; Сахара — найбільша в світі тропічна пустеля, що займає 1/3 пл. А.; Судан — область саван, що тягнеться від Атлантичного узбережжя до Абіссінського нагір'я; Екваторіальна — Західна і Центральна Африка — р-н тропічних лісів, що простягаються вздовж пд. схилів підвищень Пн. Гвінеї через більшу частину бас. Конго; Східна Африка — від Абіссінського нагір'я до р. Замбезі — область нагір'їв і плато висотою 1000 м і більше, розбитих скидами, з проявами вулканізму; Південна Африка — на Пд. від вододільного плато Конго — Замбезі, зайнята широкою западиною Калахарі, оточеною горами.
Населення. Загальна чисельність населення А. бл. 224 млн. чол. (1957), в т. ч. європейців бл. 6 млн. чол., тобто 3%. Населення в А. розміщене досить нерівномірно. На більшій частині території пересіч. густота його 2— 10 чол., а в долині і дельті Нілу — бл. 550 чол. на 1 км2. Густо заселені також басейн р. Нігеру та Південно-Африканський Союз. Великі міста А. зосереджені в країнах, найрозвинутіших у промисловому відношенні: в Пд.-Афр. Союзі, де міське населення становить 39%, та на середземноморському узбережжі Пн. А.
Населення А. — конгломерат численних племен і народностей, який утворився в результаті переселення аборигенів, вторгнення арабів з Азії та європейської колонізації. В антропологічному, мовному, соціально-економічному і культурному відношенні воно дуже різноманітне і належить до трьох великих рас. На Пд. від Сахари, в Зх. і Центр. Судані, верхів'ях Нілу, басейні Конго, в Сх. Тропічній.
Пд. А. живуть народи великої негроїдної раси, до якої належать: негрська раса (представники її характеризуються темним кольором шкіри, кучерявим волоссям, прогнатизмом, широким носом, але ці ознаки дуже мінливі); негрільська раса — низькорослі племена пігмеїв (зріст їх 141—142 см) — населяс тропічні ліси в басейнах рік Конго, Огоуе (має порівняно світлу шкіру, тонкі губи, широкий ніс); бушменська раса (бушмени і готтентоти) розселена в пустелі Калахарі і Пд.-Зх. А. (для неї характерний низький зріст, поєднання рис негроїдної раси з ознаками монголоїдної: плоске обличчя, жовта шкіра).
Вся Пн. А. до пд. меж Сахари населена народами індосередземноморської раси (араби, сгиптяни та ін.); їй властива порівняно смуглява шкіра, темні очі, вузьке обличчя і тонкий ніс.
У Пн.-Сх. А. живуть представники ефіопської раси (народи з темною шкірою червонуватого відтінку, темними волоссям і очима, правильними рисами обличчя, потовщеними губами). Це проміжна група між європеоїдами і негроїдами. Народи ефіопської раси (амхара, гала, тигре та ін.) розселені в р-ні Абіссінського нагір'я, на п-ові Сомалі.