Таблиця 1. – Виробництво електроенергії в ЄС (1990–2030 TWh/%)
| Рік | Загалом | Енергоносії | ||||
| вугілля | нафта | газ | атомна | інші | ||
| 1990–2002 рр. | ||||||
| 1990 | 2.140.6100 | 784.136,6 | 182.68,5 | 166.27,8 | 720.033,6 | 287.713,5 |
| 2000 | 2.574.3100 | 635.224,7 | 181.77,1 | 426,316,6 | 868.433,7 | 462.717,9 |
| 2002 | 2662.0100 | 689.025,9 | 145.05,4 | 456.017,1 | 887,033,3 | 485.018,3 |
| Прогнози | ||||||
| 2010 | 3.431.0100 | 703.020,5 | 99.02,9 | 1.081.031,5 | 954.027,8 | 594.017,3 |
| 2020 | 3.988.0100 | 861.021,6 | 76.01,9 | 1.523.038,2 | 834.020,9 | 694.017,4 |
| 2030 | 4.477.0100 | 1.196.026,7 | 90.02,0 | 1.634.036,5 | 767.017,1 | 792.017,7 |
Таблиця 2. – Видобування вугілля (млн.. тонн)
| №п/п | Група | Видобування вугілля (млн.тонн) | ||
| Кам’яне вугілля | Буре вугілля | Загалом | ||
| 1. | ЄС – старі члени (15) | 61,5 | 74,5 | 136,0 |
| 1.1 | Німеччина | 26,8 | 56,4 | 83,2 |
| 1.2 | Велика Британія | 24,7 | - | 24,7 |
| 1.3 | Греція | - | 13,6 | 13,6 |
| 1.4 | Іспанія | 8,7 | 2,8 | 11,5 |
| 1.5 | Франція | 1,3 | 0,1 | 1,4 |
| 1.6 | Австрія | - | 0,7 | 0,7 |
| 1.7 | Ірландія | - | 0,6 | 0,6 |
| 1.8 | Фінляндія | - | 0,3 | 0,3 |
| 2. | ЄС-25 | 154,5 | 120,3 | 274,8 |
| 2.1 | Польща | 81,8 | 16,5 | 98,3 |
| 2.2 | Чехія | 10,5 | 20,8 | 31,3 |
| 2.3 | Угорщина | 0,1 | 3,3 | 3,4 |
| 2.4 | Естонія | - | 3,3 | 3,3 |
| 2.5 | Словаччина | 0,6 | 0,9 | 1,5 |
| 2.6 | Словенія | - | 1,0 | 1,0 |
| Разом 2.1 -2.6 | 93,0 | 45,8 | 138,8 | |
| 3. | Загалом після розширення | 157,5 | 133,2 | 290,7 |
ЄС як перспективний вугільний ринок
• Кам'яне вугілля видобувається у 8 державах ЄС. Аналізуючи дані за останні роки, можна спостерігати стагнацію в рівні видобування. Одночасно споживання вугілля в Європі зменшилося мало.
• Беручи до уваги зростаючий попит на енергію в ЄС, прагнення енергетичної незалежності, вугілля має великий потенціал на європейському ринку. Його майбутнє, однак, залежить від його конкурентоспроможності.
Таблиця 3. – Споживання вугілля (млн. тонн)
| Держава | 2004 р. | 2005 р. |
| Польща | 83,3 | 79,1 |
| Німеччина | 69,3 | 65,2 |
| Велика Британія | 60,6 | 62,2 |
| Іспанія | 37,1 | 36,6 |
| Італія | 25,2 | 23,7 |
| Франція | 19,6 | 28,6 |
| Голландія | 13,5 | 13 |
| Чехія | 9,5 | 9Д |
| Решта | 48 | 42,3 |
| ЄС | 366,1 | 359,8 |
Висновки
Реструктуризація вугільної промисловості України не завершена, що вирішальним чином впливає на реалізацію її потенціалу. Причини такого стану – у неефективній участі держави в процесі реструктуризації, відсутності її комплексної програми, непослідовності дій, протидії приватних компаній, не зацікавлених у прозорих ринкових відносинах у галузі (Центр Разумкова).
Згідно з Концепцією реформування вугільної галузі (05.2008) приватизуються підприємства Міністерства вугільної промисловості, у його структурі після створення Українського паливно-енергетичного концерну (УПЕК) і приватизації шахт, що видобувають коксівне вугілля, залишаться тільки науково-дослідні інститути та різного роду спеціалізовані підприємства – такі як Вуглереструктуризація, Укргідрозахист, шахтобудівні та допоміжні підприємства.
Пропозиції
1. Приватизаційні лоти шахт енергетичного та коксівного вугілля формувати окремо з виставленням їх на відкриті приватизаційні аукціони. При цьому необхідне дотримання правил, по-перше, диверсифікації власників (антимонопольний принцип), по-друге, обумовлена чітка перспектива й прозорість інформації щодо подальшого розвитку приватизованих підприємств, яка повинна бути доступна всім рівням профспілок гірників. Крім того, необхідний чіткий працюючий механізм повернення приватизаційних лотів державі в разі невиконання приписів.
2. У приватизаційних лотах у комплексі з вугледобувними підприємствами передбачити участь 53-х вуглезбагачувальних фабрик України (18 із яких є в структурі МВП, а 35 – орендні та інші підприємства).
3. Скласти єдиний кадастр усіх вуглевмісних відвалів України (локалізованих поблизу шахт, збагачувальних фабрик, коксохімічних підприємств) із глибоким дослідженням їх елементного та мінерального складу, горілості, радіоактивності тощо, раціональних технологій безвідходної (маловідходної) переробки й очікуваних продуктів, а також сучасного майнового їх стану, що дасть змогу системного вирішення проблеми екології старопромислових регіонів та оптимального використання вторинних ресурсів.
4. Створити галузевий науково-технологічний центр «Гірництво України», у якому зосередити науково-дослідні та проектно-конструкторські інститути, дослідно-промислову базу. Можливі форми організації: технопарк; державно-приватне підприємство (аналог – китайський науково-промисловий центр Гуохуа (Таншань)).
5. Ініціювати створення державно-приватних структур (фірм) комерціалізації технічних та технологічних інновацій у гірничій галузі, які б мали свою дослідно-промислову полігонну базу й діяли спільно з інститутами НАН України, технічними університетами та підприємствами.
6. Наукові та держконтрольні структури з безпеки робіт у гірничій промисловості (МакНДІ та інші) залишити в складі Мінвуглепрому України.
7. Повністю детінізувати ринок вугілля України за рахунок вставлення порядку збуту вугілля через відкриті вугільні аукціони.
8. Організувати фахове обговорення й прийняття нормативних документів щодо порядку закриття шахт у контексті питання приватизації. Слід ліквідовувати тільки ті вугледобувні підприємства, що відпрацювали наявні запаси вугілля.
9. Щодо старопромислового регіону Донбасу, то один із пріоритетних напрямків його розвитку бачиться в переведенні частини економіки регіону у сферу високотехнологічних наукомістких галузей, створенні технологічних парків, ментальній переорієнтації частини населення через зміну роду занять.
10. З метою уніфікації правил техніки безпеки та практики їх дотримання на вугільних підприємствах у межах Євросоюзу й країн-партнерів доцільним є обмін інформацією в цій галузі між українськими та польськими інституціями.
11. Для підвищення безпеки ведення гірничих робіт і видобутку газу метану доцільне задіяння механізму Кіотського протоколу з метою залучення іноземних інвестицій для створення промислових потужностей дегазації шахт.
Література
1. Притика О. Вугільна промисловість – чорна діра державного бюджету чи основа енергетичної безпеки України? / О. Притика. – №14 (693) 12 – 18 квітня 2008.
2. Вугільна промисловість України (аналітична доповідь Центру Разумкова) // Національна безпека і оборона. – №8 (44). – 2003. – С. 2–37.
3. Байсаров Л. Підсумки і перспективи реструктуризації вугільної промисловості України / Л. Байсаров, С. Єрмілов, Ю. Звягільський, А. Клюєв, П. Олійник, М. Сургай // Національна безпека і оборона. – №8 (44). – 2003. – С. 38–44.
4. Хейні М. Реформування вугільної галузі України: погляд фахівців Світового банку / М. Хейні // Національна безпека і оборона. – №8 (44). – 2003. – С. 45–47.
5. Перспективи розвитку вугільної галузі України у сучасних умовах. Круглий стіл. Національний інститут стратегічних досліджень спільно з Міністерством вугільної промисловості України, Інститутом економіки промисловості НАН України – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.niss.gov.ua/Table/22102008/221008.htm – 15k –
6. Аналіз вугільного ринку України. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.credit-rating.com.ua/ru/file_viewer.html? id=1b4c8b86cba430ee0f49b872b16d2f50 –
7. Кицки Е. Роль каменного угля. Мир, Европа, Польша. Успехи, дилеммы и будущее реформ в польской горной промышленности: [Доклад, прочитанный Ежим Кицким в Донбасском Горно-Металлургическом Институте 10-ого октября 2002 года (презентация слайдов)] / Е. Кицки. – Алчевск: ДГМИ, 2002. – 87 с.
8. Szlązak J. Restrukturyzacja górnictwa węgla kamiennego w Polsce w latach 1990–2002: [Analiza skuteczności realizowanych programów] / Jan Szlązak. – Kraków: Wydawnictwo Nauka – Technika, 2004. – 123 s.