Більша частина Північної Америки отримує влітку значні опади. Виключенням є Тихоокеанське узбережжя на південь від 40° пн.. ш. і внутрішні плоскогір’я Кордильєр, а також крайня північ материка і арктичні острови.
Північна Америка лежить в тих же кліматичних поясах, що і Євразія. Але в розташуванні меж окремих поясів, а також в розподілі поясів на кліматичні області існують відмінності, які створюються індивідуальними відмінностями кожного з материків.
Північне узбережжя Північної Америки і прилягаючі острови входять в пояс арктичного клімату з переважанням арктичних повітряних мас у всі сезони року. Найбільш низька середня зимова температура спостерігається над Гренландією (-44, -50°С), в решті областей середня січнева температура зазвичай не нижче -40, -36°С. Влітку майже на всій території зберігається від’ємна температура або близька до 0°С додатня середня місячна температура. Протягом всього року переважають хмарність, тумани, снігові бурі. Зимова полярна ніч триває до п’яти місяців. В межах цього поясу є центри сучасного покривного зледеніння.
Майже вся Аляска (без південного узбережжя), більша частина Гудзонової затоки і північ Лабрадору лежать в субарктичному кліматичному поясі. На берегах Тихого та Атлантичного океанів в межах цього поясу клімат має океанічні риси, а центральна частина характеризується континентальністю. Розбіжність відображається головним чином в більшій суворості зими континентальної області (середня температура січня до -36°С), тоді як в областях, які прилягають до океанів, переважає середня січнева температура -20, -16°С. Середня липнева температура коливається від +5 до +10°С. Кількість опадів невелика, сніговий покрив малопотужний. Поширена багаторічна мерзлота.
Більша частина материка входить в помірний кліматичний пояс, південна межа якого на заході лежить дещо північніше гирла річки Колумбії, а на сході – біля 40° пн. ш. В межах поясу виявляються значні кліматичні відмінності.
На заході помірного поясу, як і в Європі, клімат океанічний. Особливості його визначаються переважанням протягом року західних циклонічних вітрів, які приносять на узбережжя відносно тепле взимку і холодне влітку тихоокеанське повітря. Зимова температура узбережжя Аляски та Канади по вище вказаним причинам нижче, ніж температура західних берегів Скандинавії або Великобританії, але все ж позитивна температурна аномалія досягає в цьому районі приблизно 14° і середня температура найхолоднішого місяця на узбережжі близька до 0°С. З цим поєднуються прохолодне літо і дуже велика кількість опадів, які випадають протягом усього року на приморських схилах гір. Річні суми опадів значно більші, ніж на західному узбережжі Європи, і досягають місцями 3000-4000 мм. Зволоження рівномірне, місцями надмірне.
Внутрішня частина материка до підніжжя Кордильєр в межах помірного поясу лежить в області материкового клімату і характеризується переважанням антициклонального стану атмосфери, більшою суворістю і постійністю зимових умов. У зв’язку з входженням арктичного повітря в тилу циклонів бувають бурі та снігопади. Тому висота снігового покриву, особливо на сході Канади, досить значна. Літня температура помірна ( в середньому не більше +20°С), але у зв’язку з тропічними входженнями зі сторони Мексиканської затоки можуть наступати різкі підвищення температури до +45°С, які супроводжуються суховіями та засухами. Характерна особливість області – різкість стрибків температури, пов’язана з меридіональним повітрообміном. Максимум опадів влітку. Зволоження достатнє, на південному сході області – нестійке.
На внутрішніх плато Кордильєр, де в більшій мірі проявляється вплив західного переносу, виділяється область клімату, перехідного від материкового до океанічного, з меншими, ніж вглиб материка, амплітудами температури і достатнім зволоженням.
Східна частина відповідає помірно-мусонній області Азії, але відрізняється від неї рядом особливостей. Взимку переважають температури -8, -10°С, а в північній частині області навіть нижче (-20°С). Кількість опадів значно менша, ніж влітку, але все ж буває випадання снігу у зв’язку з циклонічною діяльністю. Літня температура під впливом Лабрадорської течії не перевищує +20°С. Холодна течія сприяє також утворенню влітку густих і тривалих туманів поблизу узбережжя.
Широка смуга від півострова Флорида на схід до Каліфорнійського півострова на заході належить до поясу субтропічного клімату.
Західне узбережжя Тихого океану в субтропічних широтах, а також між гірські западини Кордильєр мають субтропічний клімат з вологою зимою та сухим літом. Влітку вплив східної периферії Тихоокеанського максимуму створює стійку суху і ясну погоду. Однак порівняння літньої температури цієї області і відповідної кліматичної області Європи показує, що в Північній Америці вона значно нижче у зв’язку з впливом холодної Каліфорнійської течії. Взимку субтропічний пояс Північної Америки опиняється під впливом циклонічної діяльності помірних широт, і тоді там випадають значні опади.
Значна частина Міссісіпської низовини, Берегових і Центральних рівнин лежить в області субтропічного клімату з рівномірним зволоженням. Влітку там діють тропічні повітряні маси, які приносять значну кількість вологи зі сторони Мексиканської затоки. При цьому середня температура найжаркішого місяця досягає + 25, +30°С Взимку в цій частині США переважає континентальне повітря. Зимова температура в середньому вища 0°С, а на півдні досягає навіть +16°С, але повсюдно можливі сильні похолодання у зв’язку з прониканням з півночі холодних повітряних мас. Тому у всій області взимку бувають падіння температури до -10°С і нижче. Проходження циклонів влітку викликає торнадо.
Внутрішні плоскогір’я і плато Кордильєр в межах субтропічного поясу характеризується сухим жарким літом і відносно холодною зимою, недостатнім зволоженням. За кліматом вони близькі до внутрішніх частин Передньоазійських нагір’їв.
Південно-східна частина цього поясу, включаючи північ Флориди, характеризується умовами субтропічної мусонної циркуляції. Влітку туди поступає морське тропічне повітря і випадають значні опади, взимку проникають маси відносно холодного континентального повітря. Тому зима на південному сході США буває сухою і прохолодною. У зв’язку з глибоким проникненням на південь холодного повітря із Арктики можливі падіння температури і снігопади, про що йшла мова вище.
Північна Америка на південь від 30-28° пн.. ш., за виключенням найбільш крайнього півдня Центральної Америки, лежить в межах тропічного поясу. Кліматичні умови тут визначаються впливом Тихоокеанського та Атлантичного максимумів. На заході відображається вплив східної периферії Тихоокеанського максимуму з властивою йому пасатною інверсією. У зв’язку з цим в західній частині тропічного поясу на північному заході Мексики, включаючи півострів Каліфорнія, клімат сухий. При постійному відтоку відносно холодного повітря із більш високих широт протягом всього року утворюються умови майже повної відсутності дощів при відносній вологості повітря до 75-80%. Амплітуди температури завдяки океанічному положенню області невеликі.
Східна частина тропічного поясу характеризується іншими кліматичними умовами. Зона пасатного фронту між Тихоокеанськими і Атлантичними повітряними масами проходить через Центральну Америку, і з цим переходом пов’язано випадання значної кількості опадів. Взимку пасатний фронт зміщується на схід, область попадає під вплив тихоокеанського повітря і опадів тому майже не буває.
Крайній південь Північної Америки, починаючи від Нікарагуа, лежить в субекваторіальному поясі, де влітку діють екваторіальний мусон, який приносить велику кількість вологи з Тихого океану. На схилах гір, які обернені в сторону Карибського моря, значну кількість вологи приносить також взимку північно-східний пасат. Теплі і вологі зимові вітри з Карибського моря сильно підвищують температуру, і в цій області майже не буває сезонних відмінностей температури.