Комплексна фізико-географічна характеристика Альпійської гірської системи (стр. 4 из 6)
На берегах Рони розташовані міста Бриг, Сьон, Женева (у Швейцарії), Ліон, Валанс, Монтелимар, Авиньон й Арль (у Франції). На Роні побудований каскад ГЕС. Судноплавство нижче устя р. Эн. Рона з'єднана каналами з Рейном, Мозелем, Маасом, Сеною, Луарою. В обхід дельти Рони проведений канал від Арля до Марселя.
Дунай - друга за довжиною й площею басейну річка Європи (після Волги).
Витік Дунаю міститься на території Німеччини в горах Шварцвальду, де біля міста Донаушинґен на висоті 678м над рівнем моря зливаються гірські потоки Бреґе (довжина 48км) та Бріґах (43км).
На своєму шляху Дунай кілька разів міняє напрям. Спочатку він протікає по гірській області ФРН на південний схід, потім на відмітці 2747км (кілометраж ріки вимірюється від крайньої крапки дельти в напряму витоку) змінює напрям на північно-східний. Цей напрям зберігається до м. Реґенсбурґ (2379км), де розташована найпівнічніша крапка течії ріки (49°03' півн. широти). Біля Реґенсбурґу Дунай повертає на південний схід, потім перетинає Віденську улоговину і далі понад 600км тече по Середньодунайській низовині. Проклавши річище через гірський ланцюг Південних Карпат ущелиною Залізні Ворота, ріка до самого Чорного моря понад 900км протікає Нижньодунайською низовиною. Найпівденніша крапка ріки знаходиться біля м. Свиштов (Болгарія) — 43°38' півн. широти.
При відстані по прямій між витоком (Донаушинґен) та крайнім пунктом дельти (відмітка «0 км» в українській частині дельти нижче м. Вилкове на острові Анкудінов) в 1642км коефіцієнт звивистості ріки складає 1,71.
Дельта Дунаю, супутниковий знімок
Докладніше: Дельта Дунаю
У нижній течії Дунай, розгалужуючись, утворює велику, прорізану густою сіткою водотоків та озер, болотисту дельту довжиною з заходу на схід 75 км та шириною з півночі на південь 65км.
Вершина дельти знаходиться біля мису Ізмаїльский Чатал за 80км від гирла, де основне річище Дунаю спочатку розгалужується на Кілійське та Тульчинське гирла. За 17км нижче за течією Тулчинське гирло розділяється на Георгієвське та Сулінське, які впадають у Чорне море окремо.
Кілійське гирло в межах території України утворює так звану Кілійську дельту, що є найбільш швидконаростаючою частиною дельти Дунаю.
Зображення Дунаю
3.2 Озера
Женевське озеро - друге по величині (слідом за Балатоном) прісноводне озеро в центральній Європі, розташоване у Швейцарії й Франції. Є також самим більшим альпійським озером.
Женевське озеро лежить у заплаві ріки Рона й має форму півмісяця, що изгибается в районі села Ивуар. Вигин природно ділить Женевське озеро на Велике (фр. Grand Lac) і Мале озера (фр. Petit Lac).
Топоніміка
Женевське озеро, вид із супутника. У нижньому лівому куті - Женева, у верхньому правом - Монтре
Координати: 46°27′00″ с. ш. 6°31′00? в. буд. (G)
Розташування між Швейцарією й Францією
Висота нум372м
Довжина73км
Ширина14км
Площа582 км²
Обсяг89 км³
Рива-дель-Гарда
Координати: 45°38′00″ с. ш. 10°40′00′′ в. буд. (G)
Висота нум65м
Довжина51,9км
Ширина16,7 км
Площа370 км²
Обсяг50,35 км³
Найбільша глибина346м
Середня глибина136м
З нього випливає ріка Минчо, що є лівим припливом ріки По. По берегах озера розташовані курорти, найбільш відомими з яких є Гарда, Сирмионе, Дезенцано-дель-Гарда, Бардолино, Мальчезине, Рива-дель-Гарда. На східному березі озера створений резерват Гардезана-Ориентале.
Улоговина Гарды є тектонічною западиною, обробленої плейстоценовыми кінцевими льодовиками. Північна, вузька й довга частина озера нагадує фіорд при висотах її хребтів, що обрамляють, до 2000м, південна - більше широка, складена моренними відкладеннями. Гарда вкрита від холодних вітрів, і його прибережна зона відрізняється м'яким кліматом і пишною рослинністю средиземноморского типу. Найбільший острів на озері - Гарда. З риб поширені італійська форель, кумжа, головень, короп, звичайний вугор, минь, тріска, щука звичайна, річковий окунь і лин.
Вид з космосу
На озері Гарда перебуває найбільший парк дитячих розваг Італії - Гардаленд, а також океанариум Seaworld, аквапарк Canevaworld, парк розваг Мувиленд. Розвинено судноплавство, рибний лов, туризм.
Лаго-Маджоре (італ. Lago Maggiore, буквально — велике озеро) — озеро на границі Швейцарії й Італії. Швейцарська частина озера розташована в кантоні Тичино, італійська - у П'ємонті й Ломбардії. Урез води Лаго-Маджоре є найнижчою крапкою Швейцарії.Зміст [забрати]
Лаго-Маджоре розташовано в тектонічній улоговині в західній частині Ломбардских Альп на висоті 193м над рівнем моря. Обмежено переважно крутими й високими мальовничими берегами. Озерна улоговина виорана древнім льодовиком, що спускався з гір. Лаго-Маджоре подпружено з півдня мореною цього древнього льодовика. Довжина - 66км, ширина - до 10км, площа - 212,5км2, глибина - до 372м. Пануючі вітри: трамонтану (ранковий) з озера й инверна (вечірній) на озеро. Часті бури, коли дують західні (мергоццо) і північні (маджоре) вітри.
Через Лаго-Маджоре протікає судноплавна ріка Тичино, лівий приплив ріки По. Коливання рівня води в озері становлять близько 4м у рік, найбільшої висоти він досягає в червні - липні. Озеро не замерзає взимку. Клімат на околицях досить м'який, завдяки чому на берегах багато курортів: Локарно, Аскона, Канобио, Стреза й ін.
Розвинено судноплавство, рибальство (форель, окунь), туризм, водний спорт.
Вид на Лаго-Маджоре з Изола-Мадре
Боденське озеро перебуває в Предальпах на границі Німеччини, Швейцарії й Австрії. Говорячи про Боденське озеро, мають на увазі три водойми: Верхнє озеро (ньому. Obersee), Нижнє озеро (Untersee) і Рейн (Seerhein), що з'єднує дві цих водойми.
Карта Боденського озера
Координати: 47°38′00″ с. ш. 9°22′00′′ в. буд. (G)
Розташування на границі Швейцарії, Німеччині й Австрії
Висота нум395.23м
Довжина63км
Ширина14км
Площа536 км²
Обсяг48.5 км³
Найбільша глибина254м
Середня глибина90м
Озеро розташоване в древнеледниковой долині на висоті 395м і має площа 536км2 при довжині 63км і глибинах до 254м. У своїй північно-західній частині розгалужується на три відособлених ділянки. Берега озера горбкуваті й лише в південно-східній частині скелясті. В озера перебуває кілька заповідників.
Через Боденське озеро протікає ріка Рейн, озеро замерзає тільки в найбільш суворі зими. Озеро судноплавне, діє поромна переправа. На берегах озера розташовані німецькі міста Констанц і Фридрихсхафен й австрійське місто Брегенц, а острів Райхенау оголошений пам'ятником Всесвітньої спадщини.
Боденське озеро перебуває в Предальпах. Довжина берегової лінії двох озер становить 273км, з них 173км перебувають у Німеччині, 28км в Австрії й 72км у Швейцарії. Площа Боденського озера становить 535км2. Воно є, якщо підсумувати Верхнє й Нижнє озера, третім по величині після озера Балатон (594км2) і Женевського озера (582км2) і другим по величині озером у Центральній Європі по обсязі води (48км2) після Женевського озера (89км2). Водозбірна площа становить 11.500км2.
Територія Верхнього озера становить 473км2. Воно простирається між Брегенцом і Бодман-Людвигсхафеном на 63,3км, максимальна ширина становить 14км (між Фридрихсхафеном і Романсхорном) і найглибше місце між Фишбахом (район міста Фридрихсхафен) і Утвильем виміряється в 254 м. Північно-західний пальцевидный рукав Верхнього озера називається озеро Уберлинген (Uberlinger See). У загальному слововживанні озеро Уберлинген розглядається як самостійна частина озера, границя між Верхнім озером й озером Уберлинген проходить уздовж лінії між вершиною «Hornle» півострова Бодарюк (Bodanruck) і Меерсбургом. У трьох невеликих заток узбережжя Форарльберга є свої власні імена: перед Брегенцем перебуває затока Брегенц (нем. die Bregenzer Bucht), перед Хардом і Фуссахом - затока Фуссах (нем. die Fu?acher Bucht) і на захід від його так називане око, що вбачає, звідки приходить бура (ньому. Wetterwinkel). На захід від його, уже у Швейцарії, перебуває затока Роршах (нем. die Rorschacher Bucht). Північніше, на баварській стороні, розташована затока Ройтин (нем. die Reutiner Bucht). Залізничний насип від суши до кістяка Линдау (ньому. Lindau) і міст через озеро для автомобільного повідомлення відокремлюють від Боденського озера так називане «Маленьке озеро», що розташовується між районом Аешах й островом. До сходу від Констанца розташовується затока Констанцер Трихтер (нем. der Konstanzer Trichter).
Нижнє озеро, що відділене від Верхнього озера або від північно-західного рукава озера Уберлинген більшим півостровом Бодарюк, займає площу в 63 км?. Воно утворено й сильно розділене кінцевими моренами різних цунгов і середніми моренами. У цих частин озера є власні імена. До півночі від острова Райхенау перебуває озеро Гнаден (ньому. Lindau). На захід від острова Райхенау, між півостровом Хери (ньому. Hori) і півостровом Меттнау (ньому. Mettnau), перебуває озеро Целлер (ньому. Zellersee). Друмлины південної частини півострова Бодарюк тривають на цих північних частинах озера. Південніше Райхенау, від Готтлибена до Эшенца, простирається Рейн із його почасти вираженим плином. На більшості карт ім'я Рейн (ньому. Rheinsee) не представлено.
Басейн Боденського озера сформувався протягом останнього льодовикового періоду завдяки рейнському льодовику, що виступає з альпійської долини. Його можна охарактеризувати як озеро, утворене льодовиком, що тане.
3.3 Льодовики
Середній Алечский льодовик має довжину 5,4км і площа близько 8,31 км² (за станом на 1973 рік)[1]. Він бере свій початок на східному схилі Алечхорна й південному схилі Драйекхорна (ньому. Dreieckhorn, 3 811м) на висоті близько 3 700 метрів над рівнем моря із широкого фірнового поля на схилі крутістю близько 36°. Далі він стікає на південний схід у долину між Гиссхорном (ньому. Geisshorn, 3 740 м) на заході й Олменхорном (ньому. Olmenhorn, 3 314 м) на сході. Біля Гиссхорна він подпитывается ще одним фірновим полем. Язик льодовика закінчується на висоті 2 350 метрів над рівнем моря. Середнього Алечского льодовика, що випливає з-під язика, потік поталої води приблизно через 1 км поглинається тілом Великого Алечского льодовика.