Зовнішньоекономічна діяльність
Потужний виробничий потенціал області, її прикордонне розміщення сприяю 11, розвиткові найрізноманітніших форм зовнішньоекономічної діяльності. З кожним роком відбувається зростання експорту з області. Так, якщо в 1999 р. він становив 508,3 млн. дол. США, то в 2000 — 680,7 або 4,6% від загальнодержавного рівня. Це свідчить про те, що економіка регіону в основному працює на ринок України. Головну вартість експорту Луганщини складає продукція металургії, хімії та нафтохімії, машинобудування. На жаль, область постійно має від'ємне сальдо зовнішньої торгівлі, що пов'язане із значними обсягами ввезення сирої нафти, природного газу та інших сировинних матеріалів. Основним зовнішньоекономічним партнером області традиційно залишається Росія. У 2000 р. Луганщина отримала 28,3 млн. дол. США прямих іноземних інвестицій, 70% з яких направлено в спільні підприємства. Інвестиції з області в інші країни світу більше як у 10 разів менші і переважно направлялися також у спільні підприємства.
Екологічна ситуація
Луганської області обумовлена значним антропогенним навантаженням та специфікою природно-кліматичних умов і ресурсного потенціалу регіону. Однією з найбільших екологічних проблем є дефіцит чистої питної води у зв'язку з екстенсивним водокористуванням промисловістю, сільським господарством та великими її потребами для комунально-побутового господарства. Замкнене коло водокористування мають не всі екологічно небезпечні виробництва області, очисні споруди і каналізаційна мережа в переважній більшості створювалися кілька десятків років тому і є морально та фізично застарілими. Досить часто відбуваються викиди шкідливих стоків у річки і водоймища, що призводить до спалаху інфекційних захворювань, закриття місць відпочинку. Забруднені стічні також попадають у підземні води, що призводить до виведення з експлуатації підземних водозаборів.
Значні ділянки родючих земель регіону зайняті відвалами від видобутку корисних копалин, діяльності металургійної промисловості та сміттєполігонами. Вони займають площу по декілька гектарів, а шахтні терикони ще й мають висоту від 10 до 50 м. Видобуток будівельних матеріалів відкритим способом призвів до утворення в ландшафті області кар'єрів. Потужні зрошувальні системи регіону практично не використовуються і знаходяться в занедбаному стані через скрутне фінансове становище сільськогосподарських виробників. Це спричиняє до засолення та запіщанення сільськогосподарських угідь, особливо в північно-східній частині області Подорожчання палива та низька купівельна спроможність населення, затримка початку опалювального сезону змушує населення здійснювати неконтрольовані рубки незначних лісових насаджень області, які особливо шкідливими є в річкових заплавах, на вододілах та в полезахисних смугах. Це призводить до збільшення кількості посух і суховіїв, вивітрювання родючого шару ґрунту. Таким чином, Луганщина має одну з найбільших у державі площу земель, що потребують рекультивації.
Спеціалізація регіону на гірничодобувній, паливно-енергетичній, металургійній, хімічній і нафтохімічній галузях обумовлює значні викиди шкідливих речовин в атмосферу. Вони хоч і скоротилися після зменшення обсягів виробництва порівняно з 1990 p., але в останні роки воно призупинилося і викиди в атмосферу знову зросли. Збільшенню шкідливих викидів в атмосферу сприяє зростання кількості мікроавтобусів для перевезення пасажирів як міськими, так і приміськими маршрутами, скорочення використання для цих цілей електротранспорту, збільшення приватного автотранспорту в населення, який переважно має великий термін експлуатації.
Отже, екологічна ситуація в Луганській області є однією з найнапруженіших в Україні та потребує комплексного моніторингу. Для її поліпшення необхідно на державному рівні запровадити екологічний податок, який існує в більшості економічно розвинутих країн, кошти від стягнення якого направляють на вирішення екологічних проблем. До речі, він передбачений в Проекті податкового кодексу, який знаходиться на завершальній стадії розгляду у Верховній Раді України.
Основні напрями соціально-економічного розвитку області
Аналіз сучасного соціально-економічного стану регіону дає підстави виділити шляхи подальшого розвитку регіону. Це, перш за все, поліпшення демографічної ситуації та підвищення ефективності використання трудоресурсного потенціалу. Для реалізації цього напряму необхідно всіляко стимулювати народжуваність, зменшивши для регіону критерій віднесення до багатодітної сім'ї (включати до цієї категорії родини, які мають двох дітей) з наданням їм широкого кола податкових та соціальних пільг. Потрібно широко застосовувати довготермінове кредитування зведення і отримання житла не тільки для молодих сімей.
Для поліпшення ситуації на ринку праці та збільшення обсягів виробництва доцільно швидкими темпами проводити реструктуризацію господарської діяльності в напрямку створення нових робочих місць в галузях сфери обслуговування. У шахтарських селищах необхідно пропагувати розвиток приватних господарств по виробництву сільськогосподарської продукції.
З метою ліквідації галузевих диспропорцій у розвитку промисловості потрібно нарощувати потужності легкої та харчової промисловості.
Для поліпшення екологічної ситуації в регіоні слід проводити перепрофілювання підприємств, впроваджувати екологічно безпечні технології, здійснювати рекультивацію земель, ліквідацію териконів, відстійників, шлакосховищ, а також більш ефективно використовувати вторинні ресурси, відходи виробництва, переводити підприємства на оборотне водопостачання.
Наявність в області джерел мінеральних вод, річок, лісових насаджень у річкових заплавах робить її привабливою для розвитку рекреації. В цілому для ефективного. функціонування господарського комплексу області необхідно залучати значні інвестиції в усі його галузі, що нині проблематично через обмеженість вільних коштів у вітчизняних підприємств і несприятливий інвестиційний клімат для іноземних інвестицій.