До складу трав'янистої рослинності розглядуваних відрізків заплави Дніпра входять лучно-степові угруповання (заплавні степи), остепнені, справжні і болотисті луки. На долю лучних і лучно-степових фітоценозів припадає: в заплаві лісостепового Дніпра 70-75% площі, в заплаві степового Дніпра (плавнях) - 3-5%.
Лучно-степові угруповання приурочені в основному до найвищих елементів рельєфу заплави, які характеризуються здебільшого лучними чорноземовидними супіщаними ґрунтами. Вони представлені лише однією групою асоціацій з переважанням Festucarupicola. Останні угруповання зустрічаються тільки в заплаві лісостепового Дніпра; в Нижньодніпровських плавнях через затяжні розливи вони майже зовсім відсутні. Розширення площі "заплавних степів" проходить в основному під впливом надмірного випасання за рахунок остепнених луків. Через низьку продуктивність травостою борознистотипчакові угруповання майже ніколи не косяться на сіно.
Остепнені луки (луки високого рівня) приурочені головним чином до верхів, верхніх і середніх частин схилів помірно високих грив і гряд заплав. До початку літа вони розвиваються в умовах достатнього зволоження, а пізніше в їх ґрунтах спостерігається нестача вологи. Це часто (особливо в посушливі роки) призводить до вигорання травостою у багатьох угрупованнях остепнених луків. Вигорання травостою здебільшого прискорюється надмірним випасанням худоби, що сприяє ущільненню ґрунту і сильному випаровуванню із нього вологи.
До складу остепнених луків лісостепового Дніпра входять переважно злакові угруповання Agrostisgigantea, Poaangustifolia, Koeleriadelavignei, рідше осокові - з переважанням Сагех praecox та келерієво-різнотравні і мітлицево-різнотравні фітоценози.
Угруповання Agrostisvinealisє дуже характерними для прируслової зони Дніпра. На сформованих грунтах вони утворюють досить рясні травостої з проективним покриттям 50-60%, місцями 80-90%, а на антропогенно порушених 30-40%. Їх особливістю є неподільне панування в рослинному покриві Agrostisvinealis, участь якої в фітоценозах змінюється від 20-30% до 40-50%. Місцями створює монодомінантні угруповання доброї кормової якості.
Частіше утворюються складніші за структурою і багатші та різноманітніші за видовим складом і ценотичною диференціацією угруповання На найбільш сухих місцезростаннях формуються угруповання із значною участю співдомінантів Phleumphleoides, Poaangustifolia, менше з AgrostistenuisiFestucarubra. Із зростанням вологості ґрунту в складі мітличників зростає участь мезофітів до статусу співдомінантів, із яких тут ростуть Festucapratensis, PhleumpratenseiAlopecuruspratense, внаслідок чого виникають відповідні асоціації з багатшим і чисельнішим видовим складом.
Менше поширення мають угруповання з домінуванням у травостої Koeleriadelavignei. Це також розріджені травостої з покриттям 40-70%. Монодомінантних угруповань, за рідким винятком, майже не утворюють. Koeleriadelavignei частіше асоціюється з Agrostisvinealis, рідше з Роа angustifolia, Festucavalesiaca, F. rubra і Coryneforuscanescens, з якими утворює відповідні бідомінантні угруповання. У їх складі ростуть також ксерофіти і ксеромезофіти, в тому числі Calamagrostisepigeios, Phleumphleoides, Poabulbosa, Bromopsisinermis, Festucarupicola, Carexpraecox, Ніеrасіиmpilosella, Crepistectorum, Sеdumacre, Роtеntіlla агепагіа, Р. argentea, Dianthusborbasii, Gypsophillamuralis, Plantagoscabra. Scleranthusannuus, Herniariaglabra та ін.
У прирусловій зоні Дніпра досить поширені угруповання з домінуванням в травостої Festucarupicola. Вони утворюють досить густі травостої з покриттям до 80%, але зімкнутої дернини при цьому не виникає, хоч едифікатор формує монодомінантні угруповання. Міждернинні проміжки цих угруповань заселяють кореневищні і рихлодернинні види - Bromopsisinermis, Agrostistenuis, Poabulbosa, Calamagrostisepigeios та види різнотрав'я - Potentillaargentea, Stellariagraminea, Achilleanobilis, A. millefolium, Galiumverum, Dianthusborbasii, Veronicaspicata, Lotuscorniculatus, Hieraciumumbellatum тощо.
В прирусловій частині досить поширені угруповання з домінуванням Poaangustifolia. Місцями злак настільки розростається, що утворює монодомінантні угруповання невеликих розмірів. Тут його покриття становить 40-80%, а в більшості ценозів звичайно 30-40%. В цьому випадку едифікатор поділяє участь з Agrostisvinealis, Bromopsisinermis, Elytrigiarepens, Calamagrostisepigeios і Carexpraecox, з якими створює бідсгиінзнтні угруповання з багатим видовим складом і ценотичним різноманіттям, особливо на більш закріплених і розвинутих чорноземних супіщаних ґрунтах.
Спорадично в прирусловій зоні трапляються угруповання з домінуванням Carexpraecox. Це майже монодомінантні угруповання, які розвиваються на малозакріплених піщаних ґрунтах або занесених і покритих делювіальними нанесеннями. Тому їх справжнє покриття не перевищує 40-50%, тоді як проективне майже в два рази вище.
Остепнені луки степового Дніпра (Нижньодніпровських плавнів) представлені лише двома угрупованнями: з домінуванням Agrostisvinealisі Cynodondactylon.
Справжні луки (луки середнього рівня) лісостепового Дніпра формуються головним чином злаковими угрупованнями Calamagrostisepigeios, Bromopsisinermis, Elytrigiarepens, Alopecuruspratensis, Festucapratensis, Beckmanniaeruciformis, рідше Agrostistenuis. Крім того, до складу справжніх луків входять також злаково-різнотравні і крупнорізнотравні лукиіз справжніх луків найбільше поширені угруповання з переважанням Calamagrostisepigeios, Bromopsisinermis, Elytrigiarepens, Beckmanniaeruciformisта Festucapratensis.
У центральній заплаві лісостепового Дніпра значного поширення на підвищених ділянках з легкими дерново-лучними ґрунтами та з періодичним занесенням шару піску досягають куничникові та пирійні угруповання.
Куничникові угруповання з Calamagrostisepigeiosвеликих площ не займають, але трапляються часто. Їх характерною ознакою є: розрідженість травостою, неподільне домінування Calamagrostisepigeios, бідність флористичної насиченості і видового складу та участі видів з ксероморфною структурою. Едифікатор з покриттям 30-70% часто утворює монодомінантні угруповання.
На більш розвинутих і багатих ґрунтових відмінах виникають угруповання, в складі яких співдомінують Elytrigiarepens, Bromopsisinermis, Agrostisvinealis, A. tenuis, Poapratensis і Festucapratensis, які й утворюють відповідні асоціації. їх постійними супутниками є: Poabulbosa, Carexpraecox. Galiumverum, Sedumacre, Scleranthusannus, Herniariaglabra, Hieraciumpilosella, Thymusserpyllum, Trifoliummontanum, Steilariagraminea, Rumexacetosella, Echiumvulgare, Tanacetumvulgare, Filipendulavulgaris та ін.
Пирійні угруповання з Elytrigiarepens так само приурочені до піщаних дерново-лучних ґрунтових відмін з РГВ до 1,0-1,5 м. Пирій належить до фітоценотипів із віолентною життєвою спроможністю і не знаходячи належної конкуренції на наносних піщаних відкладах, швидко розростається, створюючи майже суцільні одновидові зарості. Участь Elytrigiarepens у загальному покритті коливається від 20-30% на малозакріплених субстратах, до 50-60% на сталих з розвиненим ґрунтовим профілем.
Едифікатор, поєднуючися зі співедифікаторами (Calamagrostisepigeios, Bromopsisinermis, Agrostistenuis, Koeleriadelavignei, Poaangustifolia), створює рослинні угруповання, які репрезентують різні сукцесійні стадії і фази становлення та закріплення субстрату пирійкими лучними угрупованнями. Як і куничникові, вони мають бідний видовий склад, флористичну насиченість і ценотичне різноманіття.
Для центральної заплави з дерново-лучними і лучними ґрунтами характернішими є як за флористичним складом, так і ценотичною структурою, а також продуктивністю і кормовою цінністю лучно-кострицеві, лучно-тонконогові і лучно-лисохвостові угруповання.
Угруповання Festucapratensis є визначальними на центральній заплаві як за еколого-топографічним положенням, так і ценотичним відношенням. їх відмінністю є неподільне панування у травостої Festucapratensis, участь якої тут досягає 60-80%; різноманітність видового складу і висока флористична насиченість; переважання видів мезофітної екології; ценотичне різноманіття; висока продуктивність і кормова якість сіна.
Постійними супутниками кострицевих угруповань Дніпра є Dactylisglomerata, Phleumpratense, Agrosrisvinealis, Arrhenatherumelatus, Poapratensis, Elytrigiarepens, Alopecuruspratensis, з якими едифікатор асоціюється і утворює чисельні бі- та полідомінантні угруповання. В них травостій чітко диференціюється на три яруси: І - 80-100 см; II- 40-60 см III-15-30 см.
У першому ярусі, крім перелічених співдомінантів за винятком Роа pratensis, ростуть Calamagrostisepigeios, Stenactisannua, Salviapratensis, Asparagusofficinalisта ін. з покриттям 1-5%.
Другий ярус утворюють Festucarubra, Cynosuruscristatus, Holcuslanatus, Ranunculusacris, R. polyanthemos, Campanulapatula, Filipendulavulgaris, Galiumverum, G. mollugo, Anchusaofficinalis, Trifoliurnmontanum, i. pratense, Viciatetrasperrna, V. cracca, Hierochloeodoraia, Lathyruspratensisта ін., які мають проективне покриття 20-30%.
Третій ярус нечисельний і представлений Potentillaargentea, P. anserina, Prunellavulgaris, Gratiolaofficinalis, Veronicachamaedrys, Rhinanthusminor, Euphrasiastrictaта іншими менш поширеними видами з незначним покриттям.
Досить часто в аналогічних фунтово-кліматичних умовах заплави трапляються угруповання з домінуванням Poapratensis. Їх відмінністю є панування в травостої тонконога лучного, який на відміну від костричників, практично не утворює чистих монодомінантних угруповань. Тонконогові угруповання є полідомінантними, часто з участю Trifoliumpratense, Medicagofalcata, Galiumverum та ін., з якими Роа pratensis створює злаково-бобові, злаково-бобово-різнотравні та злаково-різнотравні угруповання.
Більш гідрофільний варіант луків центральної заплави представляють угруповання з домінуванням у травостої Alopecuruspratensis. Вони приурочені до знижених вирівняних ділянок з тривалішим затопленням повеневими водами, внаслідок чого тут сформувалися дерново-лучні і лучні ґрунти різного ступеня оглеєння.
За подібних грунтово-екологічних умов розвиваються гідрофільніші угруповання з насиченістю видів із гігроморфологічною структурою. Сам едифікатор належить до гігромезофітів і за оптимальних умов місцезростання створює майже чисті монодомінантні угруповання, в яких проективне покриття Alopecuruspratensis становить 70-80%, а в розріджених полідомінантних 20-40%. Травостій досить чітко диференційований на 3-4 яруси: І - 80-120 см; II- 40-50 см; III- 15-30 см.
Перший ярус утворює едифікатор Alopecuruspratensis, до якого домішуються у значній кількості співдомінанти Typhoidesarundinacea, Beckmanniaeruciformis, Festucapratensis, з якими формуються відповідні асоціації. Менше представлені тут Phragmitesaustralis, GlyceriamaximaG. fluitans, Lythrumsalicaria, Valerianatuberosa та інші види. Цей ярус утворює основну фітомасу і визначає продуктивність і кормову цінність лисохвостових угруповань.