5. Порівняння географічних мов
Використання певної мови географічної науки пов’язано із потребами дослідника у певній ситуацій. Також вибір наукової мови для відображення результатів дослідження залежить від тієї парадигми, якою користується дослідник.
Для загального пояснення дослідів достатньо використання термінологічної мови. А для просторового відображення певних даних треба скористатися картографічною мовою, і в свою чергу, карта теж є тим інструментом, з якого можна певні знання здобувати. Математична мова була розглянута з обох боків: імовірнісна та геометрична. Серед геометричних мов є ті, що розглядають об’єкт у територіально-часових відносинах (просторово-часова мова), розглядають властивості об’єкту в даний момент часу (субстанціональна мова), просторові відносини між об'єктами (топологія), розміщення об'єктів у двовимірному просторі (геометрія Евкліда) і чотирьохвимірному просторі (геометрія Мінковського). Імовірнісна мова географічної науки визначає ті відносини між об'єктами, що можуть бути виражені у ступенях імовірності.
Тобто, географія має повний комплект наукових мов для відображення тих знань, що були здобуті внаслідок пізнання дослідником певної частини об'єктивно існуючої дійсності.
Нижче подана таблиця де порівнюються основні мови географії: їх сутність, синтаксис та області географічних досліджень, де вони можуть бути використані (табл.2).
Табл.2Порівняння мов географічної науки (за автором)
| Назва наукової мови | Сутність | Синтаксичні одиниці | Використання | ||
| Термінологічна | Слово або поєднання слів, що позначає спеціальне поняття, що вживається в науці, техніці, мистецтві | Слово і чітко визначена множина об'єктів, що стосується того слова | Внесення чітко визначених понять для простоти і точності відображення певної частини об’єктивної дійсності | ||
| Картографічна | Знаки на карті представляють предмети, явища і процеси, показують їх місце розташування, якісні і кількісні характеристики. | Площадні, лінійні і позамасштабні умовні знаки | Графічне відображення положення певного об'єкту. | ||
| Математический | Языки пространственных форм | Просторово-часова мова | За допомогою координат простору і часу визначається місце об'єкту у просторово-часовому континуумі | Координати простору і часу x, y, z, t | Побудова схеми класифікації кліматичних районів |
| Субстанціональна мова | Мова непросторових координат | Властивості суб’єкта в даний момент часу: p1, p2 …, pn | Районування території за деяий момент часу | ||
| Топологія | Розглядає тільки ті зв’язки між точками, які залишаються нерозривними. | Ребро, путь, вузол, вершина | Вивчення мережі транспортних ліній, що з'єднують населені пункти. | ||
| Проектна геометрія | Мова перетворення однієї системи координат в іншу | Координати x, y. | Створення деформованих карт, в яких проекція практично не враховуєтсья, а важливішим є певні властивості території. | ||
| Геометрія Евкліда | Визначає місце об'єкту у двовимірному просторі | Точка, лінія, | Розрахунки на території до 400 км. | ||
| Геометрія Мінковського | Дві одночасні події x та y як стан, при якому сигнал від х не може досягти у, і навпаки | x та y як стан | Для відображення координат у чотиривимірному просторі із врахуванням теорії відносності Ейнштейна | ||
| Імовірнісна | Визначення імовірності настання того чи іншого явища | Ступінь імовірності | Моделювання географічних явищ, що можна визначити за певною ступінню імовірності. | ||
Висновки
В ході роботи були розглянуті деякі з наукових мов географії: термінологічна, математична і картографічна. Були показані зв’язки, що існують між науковою мовою і побудовою наукових гіпотез і теорій, а також використання наукових мов на практиці. Залишається відкритою проблема зміни мови із зміною наукової парадигми (що можемо спостерігати у сучасній географічній науці).
В ході роботи було виявлено, що мова науки має такі функції:
1. Гносеологічна. За допомогою деяких мов науки можна пізнати те, що невловимо в емпіричних дослідженнях.
2. Комунікативна. Мова є з’єднуючою ланкою серед учених різних країн світу [10].
3. Мова науки є основою для побудови моделей досліджуваних явищ.
Наукова мова має свою граматику та свій синтаксис, і, як було показано в роботі, вона є відображенням чуттєвого досвіду людини, і саме завдяки науковій мові можемо спостерігати науково-технічний прогрес людства.
Залишаються відкритими питання: зв’язок сприйняття (перцепції), мислення та формування мови. Також це питання тісно пов’язано із проблемою формування нових термінів, що є дуже актуальним для сучасної географії.
Список літератури
1. Bruno Strecker. Sprache in der Wissenschaft [www.ids-mannheim.de]
2. А. Эйнштейн. Собрание научных трудов. Том 4 .– М.: Наука, 1967 – 600с.
3. Bruno Strecker. Grundlagen Einer Grammatik Der Kommunikation [www.ids-mannheim.de]
4. Современная энциклопедия [http://dic.academic.ru/]
5. Вячеслав Нестеров. Язык науки и его использование. Слова и термины. [http://alter.sinor.ru:8102/]
6. Азимов А. Язык науки: Пер. с англ./Предисл. Б.Д. Сергиевского. – М.: Мир, 1985. – 280 с.
7. Леви-Строс К. Структурная антропология/Пер. с фр. Вяч. Вс. Иванова. — М.: Изд-во ЭКСМО-Пресс, 2001. — 512 с. (Серия «Психология без границ»)
8. Д. Харвей. Научное объяснение в географии: Пер. с англ./Предисл. Е.П. Никитина. – М.: Прогресс, 1974. – 501 с.
9. Берляндт А.М. Карта – второй язык географии: (Очерки о картографии). – М.: Просвещение, 1985. – 192 с.
10. К.Айдукевич. Язык и смысл. [www.philosophy.ru]