Смекни!
smekni.com

Населення та трудові ресурси України (стр. 1 из 3)

РЕФЕРАТ

Дисципліна РПС

Тема: Населення та трудові ресурси України


ПЛАН

1. Роль народонаселення у розвитку продуктивних сил та територіальній організації народного господарства.

2. Динаміка чисельності та складу населення, особливості його розміщення.

3. Демографічна ситуація та її регіональні особливості.

4. Трудові ресурси та їх структура.


Аналізуючи вплив демографічних передумов[1] на розміщення продуктивних сил, треба брати до уваги, що населення – не лише виробник матеріальних благ і послуг, але і їхні споживачі. Тому враховувати слід і осіб у працездатному віці, і дітей, і осіб похилого віку. Населення у своїй сукупності формує і споживчий ринок, і ринок праці.

Демографічні передумови можна поділити на такі основні структурні блоки:

- чисельність населення країни (регіону), його динаміка, характер відтворення;

- розміщення населення на території, щільність населення, форми розселення, міграції;

- статево вікова структура населення, чисельність і динаміка трудових ресурсів, рівень їхньої професійно-кваліфікаційної підготовки;

- структура зайнятості населення;

- національний склад населення;

- демографічна політика держави.

Чисельність населення найбільше впливає на формування контингенту трудових ресурсів і потенціалу внутрішнього ринку країни. Певною мірою вона визначає й розмір валового внутрішнього продукту країни, хоча ця залежність не пряма: вирішальний вплив на цю величину справляють інші фактори (наприклад, продуктивність праці).

Забезпечення потреб населення – найголовніший заохочувальний мотив виробництва. Отже, чисельність населення регіону – один із найважливіших факторів формування внутрішнього ринку. Іншим важливим фактором є купівельна спроможність населення.

При аналізі демографічних передумов розміщення продуктивних сил, треба враховувати чисельність населення регіону на даний момент й його динаміку в часі. Це необхідно для визначення цілої низки економічних показників: забезпеченості трудовими ресурсами на розрахунковий період, обсягу виробництва товарів народного споживання, обсягу коштів на соціальне забезпечення, розмірів будівництва житла, шкіл, лікарень тощо. Навіть власник невеличкого підприємства побутового обслуговування повинен бодай у загальних рисах знати динаміку чисельності населення мікрорайону, щоб планувати свою діяльність. А керівник великих економічних структур повинен мати інформацію про населення не лише свого регіону й країни, але й інших країн і, навіть, усього світу.

На початок 1998 р. населення світу сягнуло близько 6 млрд. чол. Більше половини всього світового населення зосереджувалось у десятьох країнах: Китай – 1.243 млн.чол., Індія – 970, США – 270, Індонезія – 200, Бразілія – 160, Росія – 147, Пакистан – 136, Японія – 127, Бангладеш – 124, Нігерія – 113 млн.чол.

Населення України на 2001 р. становило близько 49,3 млн.чол. За чисельністю населення вона займає п‘яте місце серед європейських держав (після Німеччини, Італії, Великобританії і Франції).

Динаміка природного приросту населення регіону залежить від рівнів народжуваності й смертності; приріст населення – це різниця між кількістю народжених і померлих за певний період (звичайно – за рік). Щоб дані про народжуваність, смертність і природний приріст були співставні за різними регіонами, їх розраховують на 1000 душ населення, одержуючи відповідні коефіцієнти (вони називаються загальними):

коефіцієнт народжуваності -

;

коефіцієнт смертності -

;

коефіцієнт природного приросту -

;

де N – кількість народжених у регіоні (країні), за період Т;

М – кількість померлих;

S – середня кількість мешканців регіону за період Т.

Коефіцієнти природного руху обчислюються у проміле (о/оо).

Народжуваність – найдинамічнішій складник, бо саме вона впливає на зміну природного приросту населення. Щоб забезпечити хоча б просте відтворення населення (цебто нульовий приріст), треба аби сумарний коефіцієнт становив 2,6. В Україні спостерігається різке зниження народжуваності, яке не забезпечує навіть простого відтворення населення, причому це стосується як сільської, так і міської місцевості. Якщо в 1990 р. коефіцієнт народжуваності в Україні становив 12,7о/оо, то в 2000 р. – 7,8о/оо, тобто знизився в 1,6 раза. Особливо низька народжуваність спостерігається в Донецькій, Луганській(6,1о/оо), Харківській (6,7о/оо) і Чернігівській (6,9о/оо) областях.

Серед причин цього є, очевидно, різке зниження життєвого рівня населення України, невпевність у своєму майбутньому та ін. З метою підвищення народжуваності необхідно прийняти закон про адресні допомоги окремим молодим сім’ям на випадок народження дитини. Таке заохочення здійснюється у багатьох країнах світу.

Другою складовою частиною динаміки природного приросту є смертність. Найвищі показники смертності серед старших людей. Збільшення смертності серед чоловіків відбувається в віці понад 40 років, а серед жінок – понад 50 років. Основні причини смертності хвороби серцево-судинної, новоутворення, нещасні випадки, отруєння, травми та ін.

Досить високою в Україні є дитяча смертність – кожна десята дитина помирає в віці до одного року.

Рівень смертності населення безпосередньо впливає на середню тривалість життя, тобто кількість років, яку в середньому належить прожити даному поколінню народжених, якщо пропустити, що впродовж життя цього покоління рівень смертності в окремих вікових групах буде такий як зараз. Для тих хто народився в 1999-2000 рр., цей показник становить до 67,9 року, при чому чоловіків – 62,4, жінок – 73,6 року. За цим показником Україна посідає 52- е місце в світі. За період з 1990-2000 рр. коефіцієнт смертності в Україні збільшився з 12,1 до 15,3 % або в 1,3 рази. Найбільш висока смертність спостерігається в

Чернігівській області, де в 2000 р. вона становила 19,7 %, Сумській – 18,1 %, Полтавській і Кіровоградській. – 17,9 %, а в сільській місцевості вона була ще вищою . Наприклад, у Чернігівській обл.. – 27,8 %, Сумській – 25,3 %, Черкаській –22,6 %.

Показники смертності і народжуваності, як вже йшлося, визначають коефіцієнт природного приросту населення. Коефіцієнт природного приросту в світі досяг максимуму (20,6 %) у другій половині шістедисятих років. Потім він почав знижуватися і наприкінці вісімдесятих років становив 16, 1.

Однак в регіонах і країнах світу він суттєво відрізняється.

Дуже високий природний приріст Високий природний приріст Середній природній приріст Низький природний приріст Дуже низький природний приріст
Більше 30 % 20-30 % 10-20 % 2-10 % менш 2 %
Африка:НігерКенія ЛівіяНігеріяЗімбабве Африка Зарубіжна Азія:Монголія ФіліппіниБангладешЕфіопіяЕгіпіт Зарубіжна Азія,Латинська Америка:КитайІндіяТурціяБразіліяКуба Зарубіжна Європа Північна Америка:ПольшаФранціяЧехіяВеликобританіяСШАУкраїна Зарубіжна Європа СНД:УгорщинаНімеччинаБолгаріяАвстріяІталіяРосія

Природний коефіцієнт приросту для України змінився з 2,9 % у 1985 р. до – 7,5 % у 2007 р. Особлива несприятлива демографічна ситуація склалася в сільській місцевості, де в 2000 р цей показник становив (-9,7 %), а в Чернігівській області

(-20,9 %), Сумській (-18,3 %), Полтавській (-16,6 %) (на 2000 р.). Серед регіонів країни найбільший від’ємний природний приріст населення спостерігається в Чернігівській області (-12,8 %), Сумській (-11,1 %), Луганській (-11,4 %).

Характер відтворення населення безпосередньо впливає на його статево-вікову структуру. Особливе значення має контингент осіб працездатного віку. Частина осіб працездатного віку в економічно розвинених країнах вища, ніж у тих що розвиваються. Щодо економіки – це позитивний факт. Демографічне навантаження на працездатне населення тут менше, бо менше частка непрацездатних поколінь, якіпотребують соціальної підтримки.

Демографічне навантаження у світі становить у середньому 70 % (тобто 70 непрацюючих на 100 трудоздатних), в розвинутих країнах – 45 –50 %, в країнах, що розвиваються - до 100 %, в Україні – 60 % рік 1998 р 781 непрацездатного на 1000 працездатних в сільській місцевості – 1036,6, в місті – 680.

У віковій структурі населення України можна виділити три групи:

1. Діти і підлітки (0-16 років).

2. Працездатне населення (жінки у віці від 15-55 років; чоловіків 16-60 років).

3. Люди старшого віку.

У віковій структурі населення світу питома вага дітей становить у середньому 34 %, дорослих – 58 %, людей старшого віку – 8 %. Середній вік мешканця України –36,5 року, але водночас вік міського життя становить 34,8 %, а селянина – 39,8 року. Наймолодше населення у Закарпатській області – 32,3 року, найстаріше – у Вінницькій 38,9 %.

Певні особливості статево-вікової структури населення спостерігаються в сільській і міській місцевостях. Зокрема, в більшості сільських адміністративних районів України природного приросту населення немає, а в багатьох з них відбувається процес депопуляції, тобто коефіцієнт народжуваності тут менший за коефіцієнт смертності. В селах вікова й статева структура населення різко погіршуються, що, безперечно, негативне впливає на розвиток продуктивних сил.

В працездатному віці знаходиться 55,8 % населення України ( на 1 січня 1996 р.). Найбільша питома вага осіб працездатного віку в Одеській (57,6 %), Харківській (57,2 %) областях та в Автономній республіці Крим (57,5 %). Найнижчий показник – в Чернігівській області (51,3 %).

Складовою розвитку населення і трудових ресурсів є міграція. Це переміщення населення з постійного місця проживання, пов’язане з перетином певних меж (міста, району, області, країни, материка).