На початкових стадіях формування світового господарства спеціалізація окремих країн в ньому визначалася їх географічним положенням, наявністю тих чи інших природних ресурсів, особливостями природних умов. Це й зрозуміло, адже основними галузями економіки були сільське господарство та ремісниче виробництво. І зараз значення цих факторів не можна недооцінювати, особливо для спеціалізації країн "третього світу". Але крім природних умов, на господарську спеціалізацію країн все сильніше впливають соціальні, економічні, політичні умови, наприклад, особливості структури господарства і функціонування економічної системи країни, традиції населення і розвиток транспорту, екологічна ситуація й економіко-географічне положення. З другої половини ХХ століття величезний вплив як на спеціалізацію окремих країн, так і на галузеву й територіальну організацію всього світового господарства має науково-технічна революція (НТР).
Розглянемо спочатку відмінності еволюційного та революційного шляхів розвитку виробництва. Еволюційний шлях передбачає вдосконалення вже відомої техніки і технологій, збільшення потужностей машин та обладнання, зростання вантажопідйомності транспортних засобів і т.д. Скажімо, стандартна потужність енергоблоку на українських АЕС становить 1 млн. кВт (а на Запорізькій АЕС 6 таких енергоблоків); домна "Сєвєрянка" в російському Череповці виплавляє за рік 5,5 млн. т. чавуну; Франція та Японія ще у 70-х роках минулого століття спустили на воду танкери дедвейтом 500 тис. тон та 1 млн. тон відповідно.
Натомість революційний шлях передбачає перехід на принципово нову техніку і технології (мікроелектронна революція почалася після патентування корпорацією "Інтел" нового мікропроцесору "Пентіум"), використання нових джерел енергії та сировини (Італія практично не купує залізну руду, використовуючи в якості сировини для виплавки сталі скрап (металобрухт), Японія близько половини паперу виробляє з макулатури).
ХХ століття – це вік автомобіля і мережі Інтернет, комп’ютера й космічної техніки, це століття гігантських потрясінь і великих відкриттів, воєн і революцій. Найбільш незвичайною, мирною, тривалою та, напевно, найбільш колосальною у цьому бурхливому сторіччі є науково-технічна революція. Дійсно, почалася вона в середині минулого століття і продовжується сьогодні, вона не забирає людські життя, але докорінно змінює побут людей.
Що ж являє собою ця революція та які її основні риси?
Науково-технічна революція – докорінне якісне перетворення продуктивних сил, за якого наука стає безпосередньою виробничою силою.
Провідні риси НТР:
1) Універсальність та всеохоплюваність. НТР "проникла" у найвіддаленіші куточки світу (у будь-якій країні можна побачити автомобіль і комп’ютер, телевізор і відеомагнітофон); вона впливає на всі компоненти природи: на повітря атмосфери й воду гідросфери, на літосферу і ґрунти, на рослинний і тваринний світ. НТР суттєво змінила всі боки життя людини – на виробництві і вдома, вплинула на побут, культуру та навіть психологію.
Якщо базою для промислового перевороту ХІХ століття була парова машина, то в епоху НТР такою базою можна назвати електронно-обчислювальну машину (ЕОМ). Ці пристрої здійснили справжній переворот у житті людей та в усвідомленні можливостей використання машин в різних галузях практичної діяльності та у побуті. Надпотужні комп’ютери, здатні здійснювати мільярди операцій за хвилину, використовуються у наукових дослідженнях, для складання різноманітних прогнозів, у військовій сфері та інших галузях. Звичайним явищем стало використання персональних комп’ютерів, кількість яких вимірюється уже сотнями мільйонів штук.
2) Постійне прискорення науково-технічних перетворень, яке проявляється як стрімке скорочення так званого "інкубаційного періоду" між науковим відкриттям та впровадженням його у виробництво (між винаходом принципу фотографування та створенням першої фотографії пройшло 102 роки, від першої передачі радіоімпульсу до систематичних радіопередач минуло 80 років, впровадження телефону зайняло 56 років, радіолокації – 15 років, телебачення – 14 років, створення атомної бомби – 6 років, лазеру – 5 років і т.д.). Ця риса НТР призвела до того, що різноманітне виробниче устаткування морально застаріває швидше, ніж зношується фізично.
3) Зміна ролі людини у суспільному виробництві пов’язана із зміною характеру праці, його інтелектуалізацією. Якщо сотні років тому у першу чергу була необхідна м’язова сила людини, то зараз цінується якісна освіта та розумові здібності. НТР вимагає високої кваліфікації й виконавської дисципліни у поєднанні з творчою ініціативою, культурою й організованістю трудових ресурсів. Така ситуація є цілком природною, бо ручна праця відходить у минуле. В сучасних умовах неорганізованість, втрати часу, невміння користуватися інформацією, небажання постійно поповнювати свої професійні знання неминуче знизять продуктивність праці, а іноді можуть призвести до серйозних прорахунків у роботі.
В епоху НТР зростає значення вмілого керування виробничим процесом. У виробництві сучасної техніки, наприклад авіакосмічної, залучені тисячі підприємств, на яких працюють десятки тисяч працівників. Керувати створенням таких складних видів продукції, як літак або космічний корабель, мають люди, які досконало оволоділи наукою управління.
4) Тісний зв’язок з військовим виробництвом. Взагалі слід відзначити, що справжня НТР почалася під час Другої світової війни саме як військово-технічна революція. Лише з середини 50-х років ХХ століття НТР охопила невійськові виробництва (спочатку були Хіросіма і Нагасакі, а лише потім мирне використання атомної енергії; так точно і використання стільникового зв’язку спочатку передбачалося лише у військовій справі).
Провідні напрямки вдосконалення виробництва в умовах НТР:
1) Електронізація – забезпечення всіх видів людської діяльності засобами обчислювальної техніки. Найбільші в світі парки ЕОМ мають США, Японія, ФРН.
2) Комплексна автоматизація – використання мікропроцесорів, механічних маніпуляторів, роботів, створення гнучких виробничих систем. Найбільші в світі парки промислових роботів зараз мають Японія, США, ФРН, Швеція.
3) Прискорений розвиток атомної енергетики. Якщо у середині 80-х років минулого століття (до Чорнобильської аварії) у світі діяли близько 200 АЕС, яки виробляли 14% електроенергії, то зараз у 33 країнах діє більше 450 АЕС, частка яких у світовому виробництві електроенергії сягнула 17%. "Рекордсменом" є Литва, де ця частка становить 80%, у Франції на АЕС виробляється 75% електроенергії, в Бельгії – 60%, в Україні – 50%, у Швейцарії – 40%, в Іспанії – 36% і т.д.
4) Виробництво нових матеріалів. У радіопромисловості широкого використання набули напівпровідники, у будівництві – керамічні та синтетичні матеріали, в металургії з’явилися нові виробництва з виплавки титану, літію, інших тугоплавких та рідкоземельних металів, абсолютно новим словом у виробництві конструкційних матеріалів стали кермети. Питома вага виробів з деревини та інших традиційних конструкційних матеріалів впала до долей відсотку.
5) Прискорений розвиток біотехнології. Генетична білкова та генна клітинна інженерія разом з мікробіологічним синтезом перевернули нашу уяву про розвиток багатьох галузей господарства. Починаючи з 70-х років минулого століття біотехнології почали відігравати величезну роль у сільському господарстві й медицині. Зараз зростає їх значення в утилізації шкідливих відходів, забезпеченні сировинними ресурсами, новими джерелами енергії (наприклад, виробництво біогазу).
6) Космізація. По-перше, це розвиток найновішої галузі індустрії – авіаракетно-космічної. З її розвитком створюється ціла низка машин, приладів, сплавів, які з плином часу знаходять застосування і в некосмічних галузях. Ось чому 1$, вкладений в космонавтику, дає 13$ чистого прибутку. По-друге, важко уявити сучасний зв’язок без використання супутників, навіть у таких традиційних видах діяльності як рибальство, сільське та лісове господарство, космонавтика знайшла своє застосування. Наступним кроком стало широке використання космічних станцій для одержання нових матеріалів, наприклад, сплавів в умовах невагомості. В майбутньому на навколоземних орбітах будуть працювати цілі заводи.
Дещо менше значення мають, але залишаються актуальним для країн доіндустріальних, такі шляхи вдосконалення виробництва як електрифікація, механізація, хімізація. Сучасні індустріальні та постіндустріальні країни пройшли цей шлях ще у першій половині ХХ століття.
Вплив НТР на галузеву структуру господарства:
НТР змінює не тільки характер праці і побутові умови людини, вона має суттєвий вплив на галузеву структуру господарства. Характер цього впливу не важко зрозуміти, якщо порівняти структуру господарства постіндустріальних та доіндустріальних країн. Протягом останнього півстоліття НТР докорінно змінила структуру господарства постіндустріальних країн, а от доіндустріальні країни продовжують зберігати архаїчні структури позаминулого – початку минулого століття з переважанням сільського та лісового господарства, мисливства і рибальства.
Загалом протягом ХХ століття економічний потенціал людства зріс у 10 разів, а галузева структура світового господарства набула таких рис: частка промисловості збільшилася до 58% у ВВП, сервісних (інфраструктурних) галузей – до 33%, натомість частка сільського господарства та суміжних з ним галузей впала до 9%.
2. Матеріальне виробництво
Внаслідок НТР відбулися значні зміни у структурі самих галузей. З одного боку продовжувалася їх диверсифікація і поява новітніх виробництв, з іншого – галузі і підгалузі об’єднувалися у складні міжгалузеві комплекси – машинобудівний, хіміко-лісовий, паливно-енергетичний, агропромисловий та ін.