Машинобудування - головна, найбільш комплексна та наукомістка галузь промисловості, що визначає рівень науково-технічного прогресу і ріст продуктивності праці в господарстві загалом, оскільки забезпечує його машинами, устаткуванням, приладами та іншою технікою. У розвинених країнах на машинобудування припадає близько 70 % витрат на НДДКР, що здійснюються в обробній промисловості. Саме продукція машинобудування забезпечила революційні зміни в обсягах виробництва різноманітної продукції, характері праці людини, а також постійно висувала все зростаючі вимоги до її кваліфікації, освіти, культури виробництва. Так, в епоху промислового перевороту головним видом машини, його символом, стала парова машина, яка привела в рух верстати та інші види обладнання, а коли її «поставили» на колеса, то отримали найголовніший вид транспорту періоду індустріалізації - залізничний, а на водних просторах парова машина привела в рух пароплави.
Пізніше масове застосування на підприємствах отримали електродвигуни, а на засобах транспорту - двигуни внутрішнього згоряння.
Так, використання дизеля призвело до створення тепловозів для залізниць, дизель-електроходів на водних транспортних засобах. Бензиновий двигун внутрішнього згоряння став масовим як для сухопутного, так і повітряного, і водного видів транспорту. Він зберігає своє значення до сьогодні, лише в авіації його почав витісняти реактивний двигун. Створення цього двигуна дозволило виробляти сучасні повітряні лайнери, здійснювати запуски космічних кораблів і супутників. Водночас основним досягненням епохи НТР став не двигун, що приводить у рух механічні об’єкти, а «двигун», який дозволяє здійснювати різноманітні дії з інформацією, - комп’ютери. Ці «розумні машини» здійснили справжній переворот у житті людей і усвідомленні можливостей техніки та її використанні в різноманітних галузях практичної діяльності та побуті. Так, використання ЕОМ у машинобудуванні дозволило скоротити використання живої праці, підвищити ефективність виробництва, зекономити час для переобладнання устаткування. Цілком заслужено комп’ютери вважаються символом сучасного етапу науково-технічного прогресу - науково-технічної революції.
Починаючи з ХІХ століття, машинобудування відіграє ключову роль у розвитку світового господарства і сьогодні об’єднує багато галузей, підгалузей і виробництв. Це зумовлено дуже широким асортиментом продукції, що виробляється. За оцінками, він становить понад 3 млн. видів виробів. В економічній географії зазвичай використовується структура машинобудування, що сформувалася у ХХ ст. Вона включає: загальне, транспортне машинобудування та електротехнічну промисловість, включаючи електроніку (іноді їх об’єднують у точне машинобудування). Причому загальне машинобудування було лідером за обсягами виробництва до 80х років минулого століття, потім його змінило транспортне машинобудування з явним лідером - автомобілебудуванням, і точне машинобудування на чолі з електронікою.
До складу загального машинобудування включають виготовлення машин і обладнання для різних галузей господарства. Галузь забезпечує технікою весь паливно-енергетичний комплекс від видобування палива до його переробки, металургію, хімічну промисловість, видобувну, легку, харчову, целюлозно-паперову та інші галузі. Сюди ж належить виробництво металообробних верстатів, ковальсько-пресового обладнання, шляхово-будівельної техніки, поліграфічного обладнання, робототехніки власне для машинобудування, різноманітної техніки для сільського господарства, а також інших металоємних та великогабаритних виробів. Останніми десятиліттями окреслилася тенденція до скорочення виробництва сільськогосподарських машин, текстильного обладнання. Водночас збільшується виробництво шляхово-будівельної техніки, робототехніки, сучасних верстатів.
Галузь вирізняється значними потребами в металі, відносно невисокою трудомісткістю та енергоємністю. Для неї характерні як підприємства закінченого виробничого циклу, що здійснюють заготівлю, обробку та зборку готової продукції, так і заводи, які поєднують ці технологічні ланки з монтажем обладнання, що надходить від інших підприємств у результаті кооперування. В галузі є як вузькоспеціалізовані заводи, наприклад харківський «Турбоатом», так і універсальні, що виробляють різні види продукції, наприклад Новокраматорський машинобудівельний завод.
Частина видів продукції загального машинобудування, наприклад турбіни або атомні реактори, являють собою штучне та дороге виробництво, і тому обсяги його виробництва можуть змінюватися з року в рік. Інші види виробів порівняно масові та виробляються сотнями тисяч екземплярів, наприклад сільськогосподарська техніка, характеризуються досить стабільними обсягами виробництва. Продукція загального машинобудування має дуже широкий асортимент. Тому в галузі, навіть у країнах, які вирізняються найбільшою різноманітністю продукції, що виробляється, склалася спеціалізація країн на деякі вироби, що зумовлює високий рівень експорту виробництва.
Різноманітність продукції, що виробляється, а також численні деталі та вузли, необхідні для виготовлення найбільш складних товарів, зумовлюють наявність численних факторів, що впливають на розміщення різних підприємств машинобудування. Серед головних факторів слід виокремити: розвиток науки, можливість комбінування та кооперування, наявність кваліфікованих трудових ресурсів, сировинний, фінансовий, споживчий, транспортний.
Майже всю номенклатуру продукції загального машинобудування виробляють США, Німеччина, Японія. На них у середині 90х р. припадало до 60 % загальної продукції цієї галузі у світі. Цьому сприяв відхід з лідерських позицій СРСР та його наступників. Так, різко скоротились обсяги виробництва в Україні та Росії, які давали головну частку продукції загального машинобудування колишнього СРСР. У Росії за 1991–1997 рр. виробництво екскаваторів зменшилося в п’ять разів, турбін - у чотири рази, тракторів - у 17 разів, комбайнів - у 30 разів.
Значні відмінності спостерігаються не лише в обсягах, але й у номенклатурі продукції, що виробляється, між країнами з різним рівнем соціально-економічного розвитку. Наприклад, у сільськогосподарському машинобудуванні розвинених країн переважають складні, високопродуктивні та дорогі машини, причому значна їх частка використовується для комплексної механізації тваринництва, тоді як у країнах, що розвиваються, машинобудування спеціалізується на машинах для рослинництва. До того ж тут часто виробляється продукція, яка в розвинених країнах не виробляється. Досить чітко простежується така закономірність: чим складніша техніка, тим вищим є економічний і технологічний рівень розвитку виробника; чим більш примітивна машина, тим частіше її виробництво розміщується в країнах, що розвиваються.
Найширше розповсюдження серед галузей загального машинобудування отримало верстатобудування; це стосується насамперед продукції низької та середньої складності. Виробництво складної, високопродуктивної техніки, як і колись, зосереджено в кількох країнах. Лідером верстатобудування є Європа (майже половина продукції у світі), на другому місці - Азія (понад третина), а от Америка виробляє лише близько однієї десятої верстатів у світі. В Азії, крім Японії, великими продуцентами верстатів стали нові індустріальні країни, які разом дають більше продукції, ніж США. За загальними обсягами виробництва виокремлюються Японія та Німеччина, які йдуть на одному рівні з початку 90х років. Для деяких країн, особливо Швейцарії, Бельґії, Нідерландів, Швеції, Великої Британії, США, характерна спеціалізація в міжнародному поділі праці на вироблення особливо складних, дорогих видів верстатів, а для Іспанії, Китаю, постсоціалістичних країн Європи - більш простих. Японія є найбільшим виробником та експортером промислових роботів.
Виробництво продукції верстатобудування часто розглядається разом з виробництвом ковальсько-пресового устаткування та об’єднується в групу металообробного обладнання. При цьому металорізальні верстати, обробні центри й автоматичні лінії обробляють метал шляхом різання та шліфування, а ковальсько-пресове обладнання використовується переважно для пресування металу та включає штампувальні преси, машини для згинання, машини для різання штаби.
Близько 90 % загального світового виробництва цієї продукції дають 30 країн, які у 2003 році виробили металообробного обладнання на суму 36,3 млрд. дол. США. При цьому в азіатських країнах відбувся підйом, який був компенсований певним падінням виробництва в США та деяких європейських країнах. Тому в цілому світове виробництво залишилося на рівні попереднього року, що свідчить про низькі темпи розвитку галузі.
Наведемо дані про виробництво металообробного обладнання в десяти головних верстатобудівних країнах світу (тут і нижче використано дані, наведені у щорічному огляді американської інформаційної компанії «Garden Publications, Inc.», м. Цінцінатті, штат Огайо).
Як бачимо, в десятці найбільших виробників переважають країни Західної Європи (Німеччина, Італія, Швейцарія, Іспанія, Франція) та Східної Азії (Японія, Китай, Тайвань, Республіка Корея). У 2003 р. на перше місце у світі вийшла Японія, випередивши Німеччину на 336 млн. дол. США. Ці дві країни значно відірвалися від найближчого переслідувача - Італії, і в сумі дають 24 % світового виробництва металообробного устаткування. Це є дуже високим показником концентрації виробництва машинобудівної продукції. Ще однією яскравою рисою географії галузі є відносно невисока позиція США - п’яте місце (у країні головна роль належить новітнім наукомістким галузям, пов’язаним з воєнним виробництвом), а також відсутність у першій десятці Канади (11е місце), Бразілії (15е місце) та Мексики (відсутня в тридцятці). Китай посів четверте місце, збільшивши у 2003 р. виробництво на 24 % та досягнувши обсягів продукції, що виробляється, у 2,9 млрд. дол. США. При цьому в Китаї встановлено рекордну кількість металообробного устаткування - на суму 6,5 млрд. дол. США, що на 2,2 млрд. більше, ніж споживання цієї продукції у країні, що посіла друге місце, - Німеччині. Але при цьому німецькі машинобудівники на 85 % забезпечили виробництво власною продукцією. Головною продукцією німецької верстатобудівної галузі завжди були обробні центри, шліфувальні й токарні верстати, включаючи токарні автомати й токарні центри. Майже 90 % верстатів, що виробляються в Німеччині, обладнанні ЧПУ, що навіть вище, ніж у японських (86,5 %). Цікаво, що загальне машинобудування в Німеччині трохи поступається за кількістю зайнятих лише електротехніці. В цій галузі працює 6,7 тисяч фабрик і заводів - більше, ніж у будь-якій іншій галузі, причому переважна більшість із них - дрібні та середні. Серед великих підприємств виокремлюються заводи «Круппа», які виробляють грандіозні комплексні установки для багатьох галузей промисловості; прокатні стани та ковальсько-пресове обладнання; важкі верстати; транспортні, підйомні та гірничо-транспортні пристрої; роторні екскаватори (кожен ківш такого екскаватора заввишки з п’ятиповерховий будинок). У цілому ця галузь німецької промисловості добре оснащена, має велику гнучкість і технологічну ефективність.