Газова промисловість – почала інтенсивно розвиватись у 70-х роках, коли було освоєно Передкарпатську нафтогазову область (припадає 3,1% всього видобутку газу), розвідані запаси газу якої становлять 94 млрд. м3. Більша половина газових запасів (65 млрд. м3) сконцентрована в Івано-Франківській області. У Прикарпатті Дошавське родовище використовується для підземного зберігання газу. Крім Угерського, Кутківського на Прикарпатті виявлено Немирівське, Солотвинське, Мукачівське, Іршавське родовища. Дніпровсько-Донецька нафтогазоносна область найбільша в Україні (93,8% всього газу країни). Основні родовища газу розташовані у Харківській (Шебелинське, Хрестищенське, Дружелюбівське), Полтавській (Солохо-Диканське), Дніпропетровській, Чернігівській областях.
Газова промисловість - наймолодша галузь паливної промисловості України. Використання газу удвічі дешевше, ніж нафти. Крім того, з газу виробляють азотні добрива й синтетичні матеріали.
Україна займає шосте місце у світі по обсягах використання природного газу. Разом з тим, починаючи з 90-х років, його споживання республікою помітно знизилося. Так, у 1999 році країна споживала 120 млрд. куб. м, у 2001 році - 114 млрд. куб. м, у 2002 році - 103 млрд. куб. м., у наступні роки рівень споживання знизився до 80-85 млрд. куб. м.
Власний внутрішній видобуток газу також упав: якщо в 2000 році вона знаходилася на рівні 24,4 млрд. куб. м, те в 2001 році було добуто 20,9 млрд. куб. м, у 2002 році - 19,2 млрд. куб. м. У 2005 році було добуто 18,4 млрд. куб. м. У 2006 році цей рівень ще упав - до 17,2 млрд. куб. м газу. Причому падіння внутрішнього видобутку природного газу відбувалося більш швидкими темпами, чим його споживання, що привело до ще більшого посилення залежності України від імпортних постачань. Видобуток газу в 2009 р. залишилася практично на торішньому рівні і за період січень-липень склала 10,4 млрд. куб. м.
Відповідно до згаданої програми "Нафта і газ України", у найближчі роки передбачається зберегти власний видобуток газу на рівні 20 млрд. куб. м і тільки до 2015 року планується її збільшення до 35-40 млрд. куб.м. Причому ці чекання зв'язані в першу чергу з початком розробок газових родовищ у Донецьком басейні, запаси якого, як вважають, можуть забезпечити енергетичну незалежність країни. Однак ця справа, як виявилося, не самого найближчого майбутнього, оскільки на Україні не виробляється устаткування, придатне для розробки специфічних донецьких шарів, що обумовлює необхідність імпорту цього устаткування в першу чергу з Росії, як найбільш дешевого виробника необхідного устаткування.
Для розробки донецького газового родовища було створено спільне російсько-українське підприємство "Уралмаш-Ліман". На думку його керівників, у перспективі родовище може забезпечити до 120 млрд. куб. м у рік, що могло б цілком задовольнити потреби країни в даному виді палива.
Незважаючи на значні цифри і багатообіцяючий прогноз, оптимізм із приводу рішення Україною проблеми газопостачання республіки представляється надмірним. У дійсності ці родовища відомі вже більш 20 років, що вказує на відносну невигідність їхньої розробки. Якщо ж усе-таки їхнє освоєння і буде поставлено на широку промислову основу, це, на думку фахівців, не звільнить внутрішніх споживачів від необхідності оплачувати постачання газу, причому по більш високим, чим російські, цінам.
Для України питання енергоносіїв має не тільки економічну, але і політичне фарбування. Базовою структурою українського нафтогазового комплексу є Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (НАК).
Донедавна в нафтогазовому комплексі країни була відсутня єдина структура, що виступає керівним центром. Прагнення поправити положення, створити єдину структуру, що виступає керівним центром, привело до того, що 25 лютого 2007 р. був підписаний указ президента Л.Кучми "Про реформування нафтогазового комплексу України", а потім рішення уряду 25 травня 2007 р., яким була створена Національна акціонерна компанія (НАК) "Нафтогаз України".
Вертикально інтегрована структура компанії повинна була зупинити спад виробництва, сприяти технічної модернізації, поліпшенню фінансово-економічної ситуації в галузі. Її створення було обумовлено також необхідністю збільшення внеску підприємств у держбюджет і у фінансування загальнонаціональних програм галузі. Компанії приділялася роль інструмента для підживлення незбалансованого республіканського бюджету.
Сьогодні компанія намагається виступати як єдиний суб'єкт адміністративного, економічного й організаційного впливу на нафтогазовий ринок України. Будучи самостійною комерційною організацією, вона, проте, останнім часом знаходиться під сильним пресингом уряду і держчиновників.
Основні показники розвитку нафтогазової промисловості республіки визначені Національною програмою "Нафта і газ України до 2010 року", затвердженої урядом. У 2003-2004 р. видобуток нафти і газу відповідав показникам Програми і навіть трохи перевищувала її. Однак деяка стабілізація видобутку в ці роки була досягнута за рахунок комплексу заходів для підвищення ефективності використання ресурсної бази, скороченню числа бездіяльних шпар, упровадженню нових методів і технологій на старих родовищах.
Передбачалося, що в ці роки будуть виконані значні геологорозвідувальні роботи, виявлені нові перспективні родовища, розробка яких повинна була забезпечити приріст видобутку вже з 2007 року. Однак у 2003-2004 р. показники по геологорозвідувальному буравленню були виконані усього на 42%. У результаті не тільки не удалося наростити ресурсну базу нафтогазодобичі, але і відбулося її істотне скорочення. Реалізація програми відбувається з великими труднощями, і взагалі її виконання знаходиться під сумнівом. На сьогодні велика частина експлуатованих родовищ виснажена до 80% і більше, що обумовлює щорічне падіння видобутку вуглеводнів. Компенсувати зниження їхньої продуктивності можливо тільки введенням в експлуатацію нових шпар.
Відзначимо, що на ситуацію в паливно-енергетичному секторі істотно впливають перекоси в структурі балансу енергоспоживання в країні. У перерахунку на умовне паливо, частка нафти і газу в цьому балансі складає відповідно 17% і 45%. І це при тім, що Україна забезпечує себе нафтою власного видобутку тільки на 10%, а газом - на 20%. Ускладнює ситуацію непомірне споживання газу: щорічно Україна витрачає його стільки, скільки Франція, Австрія, Данія, Іспанія, Швейцарія і Бельгія разом узяті. За існуючими оцінками, Україна сьогодні по споживанню газу коштує на шостому місці після США, Росії, Німеччини, Великобританії і Канади. Але Канада умудряється видавати при цьому валового внутрішнього продукту на 600 мільярдів доларів, а Україна не дотягає і до тридцяти. При цьому по душовій витраті газу Україна займає "почесне" перше місце, а по ефективності національного енергозбереження - на одній з останніх позицій у світі.
За даними української статистики, за перший рік компанії "Нафтогаз України" її підприємства добули 17,5 млрд. кубометрів газу і 3,65 млн. т нафти з газовим конденсатом, що склало відповідно 102,1% і 103,7% від плану. У 2008 році зроблено світлих нафтопродуктів 541,4 тис. т (140% від плану), 328,4 тис. т автомобільні бензини (133,2%), 164,8 тис. т зрідженого газу (119,2%).
На кінець 2008 р. пробурено 378,3 тис. м експлуатаційних і розвідувальних шпар (101,4%). Довершено будівництво 119 шпар при плані 113. Передано в експлуатацію 88 шпар при плані 75. У 2008 р. компанія виконала майже 94% усього розвідувального буравлення в Україні і відкрила 6 нових родовищ газу, у тому числі: Красноградське в Харківській області, Кружилівське в Луганської, Верещицьке й Орховицьке у Львівської, Ульяновське в Дніпропетровській і Северо-Казантипське на шельфі Азовського моря. Результати геолого-розвідницьких робіт дозволили дати приріст запасів вуглеводнів, що склав 8,9 млн. т умовного палива (проти 6,6 млн. т за планом).
Структурними підрозділами НАК "Нафтогаз України" є дочірня компанія "Укргаздобича" (ген. директор - Рибчич Ілля Йосипович), акціонерне товариство "Укрнафта" (голова правління - Салмін Олег Володимирович), дочірня компанія "Укртрансгаз", що очолює Анатолію Андрійович Рудник.
Підприємства "Нафтогаза України" у 2008 р. року забезпечили транзит 119 млрд. куб. м газу в Західну Європу (103,57% від плану).
У 2008 р., незважаючи на складне фінансове становище підприємств галузі, закінчені будівництво і введені в експлуатацію: газопроводи Керч загальною довжиною 235 км; Сімферополь-Севастополь (51 км); Краматорськ-Донецьк (18 км); Хуст-Сату-Маре (20); друга черга газопроводу Донецьк-Маріуполь (15 км); Яблунивський газопереробний завод потужністю 87 тис. т зрідженого газу в рік; пускові комплекси компресорної станції "Диканьк"; нафтопровід Жулін-Дрогобич (44 км). Крім того, зварено більш 106 км труб і підготовлено до експлуатації 188 км труб нафтопроводу Одес-Броди. Капіталовкладення в об'єкти нафтогазового комплексу перевищили 500 млн. грн.
У 2005-2006 р. були введені в експлуатацію 3 нові газовимірювальні станції: Ужгород (границя зі Словаччиною), Алексеєвка (з Молдовою), Орлівка (з Румунією).
Заборгованість по зарплаті в галузі до 2008 року досягла 199,2 млн. грн. У результаті прийнятих НАК мір до 1 лютого 2009 р. на підприємствах компанії ця заборгованість скоротилася до 150,2 млн. грн. Зокрема, на підприємствах ДК "Укргаздобыч" вона зменшилася на 64,9%, ОАО "Укрнафта" - на 84,6%, ДК "Укртрансгаз" - на 45,3%. Але основною причиною боргів по зарплаті залишаються несвоєчасні розрахунки за поставлені енергоносії.