Німеччина – провідна постіндустріальна держава Європи
Територія та географічне положення. Федеративна Республіка Німеччина розташована в центрі Європи. Вона межує з дев’ятьма державами: на півночі – із Данією, на сході – із Польщею, і Чехією, на півдні – з Австрією і Швейцарією, на заході – із Францією, Люксембургом, Бельгією і Нідерландами. Після відновлення єдності Німеччини 3 жовтня 1990 р. країна перетворилася на вузловий центр, що поєднує Схід і Захід, Скандинавію та Середземномор’я.
Вигідність географічного положення Німеччини обумовлена також досить широким виходом до морів: із півночі територія країни омивається водами Північного й Балтійського морів.
Природа. На території країни виділяються ти великі природні регіони: прибережні рівнини на півночі (Північно-Німецька низовина), складне сполучення височин і низьких стародавніх гір у центральній частині (Гарц, Шварцвальд) і Баварське плоскогір’я з Альпами на крайньому півдні. Поблизу австрійського кордону розташована найвища гора країни – Цугшпіце (2963 м).
Клімат досить м’який (відносно суворі зими в гірських районах), середньорічна кількість опадів – 600-700 мм. Кліматичні умови сприяють розвитку сільського господарства і є однією з причин досить розгалуженої річкової мережі.
Найбільшими річками є Одер, Везер, Ельба, Дунай – усі вони належать до басейну Атлантичного океану. Найбільше значення для розвитку й розміщення промислових підприємств, транспорту й міст має найповноводніша річка Німеччини – Рейн.
Третина країни вкрита зеленим покривом, ліси в основному «культурні», найбільшою лісистістю відзначаються гірські райони.
У Німеччині зосереджено небагато видів корисних копалин. До них належать кам’яне вугілля, буре вугілля. Країна добре забезпечена окремими видами хімічної сировини й будівельних матеріалів. Особливо багаті підземні комори на калійну та кам’яну сіль, глину, пісок.
Історичний розвиток. До початку I тис. н. е. територію сучасної Німеччини заселяли кельтські й германські племена. Ослаблення в IV ст. н. е. Римської імперії сприяло їхньому розселенню по всій території Європи Першою німецькою державою було Франкське королівство (VI-VIII ст..), що у 843 р. розпалося на окремі князівства. У X ст.. на землях на схід від Рейну уторилося королівство Німеччина. Король Оттон I, захопивши Північну й Середню Італію, у тому числі й Рим, приєднав х до німецьких земель. Так на карті Європи з’явилася «Священна Римська імперія німецької нації» (962 р.). Із X до XV ст.. відбуваються численні захоплення земель у південній, центральній і північній Європі. Однак населення захоплених територій прагнуло самостійності. Посилення влади великих феодалів прискорило децентралізацію країни. Вестфальський мир 1648 р. остаточно закріпив утрату територій і перетворив імперію на співтовариство незалежних держав, поєднаних формальною владою імператора. У XVIII ст. особлив посилилися німецькі князівства Австрія та Пруссія. Після поразки Австрії та Пруссії у війні з наполеонівською Францією «Священна Риська імперія німецької нації» була ліквідована, і за рішенням Віденського конгресу 1814-1815 рр. був утворений Німецький союз, до складу якого ввійшли 39 держав на чолі з Австрією. Подальше обєднання Німеччини було здійснено канцлером Пруссії Отто фон Бісмарком після поразки Австрії у війні з Пруссією (1866 р.) Після перемоги у франко-прусскій війні (1871 р.) утворилася Німецька рейх-імперія зі столицею Берлін. Німеччина прагнула європейського панування, а на шляху до цієї мети стояли Англія, Франція та Росія. Тому в 1914 р. вона розпочала Першу світову війну, у якій зазнала поразки. За підписаним Версальським договором 28 червня 1919 р., Німеччина втратила 10% своєї території, а також мала заплатити країнам-переможцям контрибуцію в розмірі 33 млрд доларів і зменшити армію до 100 тис. осіб. Прихід до влади в 1933 р. націонал-соціалістів на чолі з Адольфом Гітлером запобіг погіршенню економічної ситуації в країні. Настала епоха Третього рейху, що призвела до Другої світової війни (1939-1945). У 1945 р. Третій рейх упав під ударами армії країн антигітлерівської коаліції (срср, США, Велика Британія, Франція). Територія Німеччини була поділена на західну і східу зони окупації. У вересні 1949 р. в західній частині була створена Федеративна республіка Німеччина. Поклавши в основу свєї політики соціально орієнтований капіталізм, Західна Німеччина, розорена війною, через кілька років перетворилася на економічно потужну державу. У східній зоні окупації в жовтні 1949 р. була утворена Німецька Демократична Республіка. У ній будували соціалізм за зразком СРСР. Криза соціалістичної системи зумовила об’єднання в жовтні 1990 р. двох Німеччин.
Сучасна Німеччина – федеративна парламентська республіка, що складається із 16 земель. Головою держави є федеральний президент, що обирається федеральними зборами терміном на п’ять років. Верховний законодавчий орган – двопалатний парламент (Бундестаг і Бундесрат).
Населення. Німеччина належить до найбільш густозаселених країн світу, навіть у багатолюдній Західній Європі показник густоти у 231 особу/ км2 є високим. За статевим і віковим складом населення Німеччина перебуває в одному ряді з іншими розвиненими країнами. Особливістю ситуації можна вважати надзвичайно низькі показники природного приросту (в окремі роки смертність навіть перевищує народжуваність), у сполученні зі зростаючою тривалістю життя це призводить до постійного зменшення частки населення молодшої вікової групи.
У національному складі Німеччини переважають німці (92%). Особливістю країни є значна кількість іммігрантів, яких налічується близько 7 мільйонів. Їх використовують як робочу силу на трудомістких і мало оплачуваних виробництвах. В основному це турки й вихідці з країн Південно-Східної Європи.
За релігійним складом країна «поділена» на протестантів (45%) і католиків (37%), причому протестантів трохи більше, і вони переважають у північних і центральних районах.
Німеччина – високо урбанізована держава, у міських населених пунктах поживає 90% населення.
Звичайне німецьке місто – невелике, тихе, дуже чисте. У ньому немає хмарочосів і широких проспектів. У центрі міста, як правило, розташований собор, на ринковій площі – ратуша. Саме таким є Бонн (311 тис. осіб) – колишня столиця Західної Німеччини.
У країні є й великі міста: Франкфурт-на-Майні, ділова столиця Німеччини, єдине місто, де побудовані хмарочоси, а також Кельн, Дюссельдорф, Дортмунд, Бремен, Ессен.
«Сузір’я» найбільших міст Німеччини доповнюють Берлін (3,4 млн осіб), Гамбург (1,7 млн осіб), Мюнхен (1,2 млн осіб), Ляйпціг (494 тис. осіб) і Дрезден (480,2 тис. осіб).
Берлін - столиця Німеччини й землі Бранденбург – найбільший промисловий, науковий, культурний центр країни. Із кінця 15 ст. місто було столицею Пруссії, а з 1871 р. – усієї Німеччини. Після Другої світової війни Берлін був поділений Берлінською стіною (162 км) на Західний і Східний. Возз’єднання німецького народу в 1990 р. супроводжувалося символічним руйнуванням Берлінської стіни, а багато німців, які безпосередньо брали участь у цьому процесі, узяли «цеглинку» додому на пам'ять про значну подію.
Культура. Німеччину можна назвати країною філософії, літератури, музики й старовинної архітектури.
Це батьківщина багатьох великих композиторів: Баха, Бетховена, Вагнера, Шуберта, Шумана, Штрауса. Німці – шанувальники класичної музики. У кожному місті є оркестр. Щорічно проводяться не менше ніж 75 великих музичних фестивалів, найвідоміший із них – Вагнерівський у баварському містечку Байройт.
До світової літератури ввійшли імена багатьох німецьких поетів і письменників: Йоганна Вольфганга Гете, Томаса Манна, Еріха Марії Ремарка.
Німецькі міста – це скупчення архітектурних пам’яток, музеїв, галерей різних історичних епох.
Пам’яткою саксонського бароко є палац курфюрста в Дрездені – Цвінгер. У Цвінгері розташовані всесвітньо відомі галереї старих і нових майстрів (Дрезденська галерея), колекції старовинної зброї, порцеляни, фізико-математичного приладдя.
Кельн – одне з найдавніших міст Німеччини. Над містом височить знаменита пам’ятка готики – Кельнський собор, зведений на пагорбі над Рейном. Собор будувався шість століть. Німці стверджують, що описати словами красу Кельнського собору так само важко, як передати принадність органної фуги.
Одними з найбільшим музейних комплексів у світі, що створені в 1830 р., є Берлінські державні музеї. Сюди входять Національна галерея, Картинна галерея, Єгипетський музей, Музей Пергама (Передньоазіатський), Музей ісламу, Античні збори та ін.
Пам’ятками архітектури є в Німеччині й університетські будинки в Берліні, Гамбурзі, Мюнхені, Бонні. Німці завжди надавали великого значення освіті: саме Німеччина однією з перших запровадила єдину державну систему освіти. Середня й вища освіта в Німеччині представлена в основному державними установами і є безкоштовною.
У Німеччині полюбляють спорт, на розвиток якого уряд виділяє значні субсидії. Багато жителів є членами спортивних клубів, які підготували видатних спортсменів. Серед них найвідомішими є Міхаель Шумахер – семиразовий чемпіон світу в змаганнях «Формула – 1», Борис Беккер – «третя ракетка» світу у великому тенісі, Штефі Граф – зірка німецького й світового тенісу 80-х рр.. 20 ст.
Найпопулярнішим видом спорту в країні є футбол. Німецька збірна з футболу тричі ставала чемпіоном світу. Крім футболу, популярні подорожі пішки й різні види туризму.
Господарство. Сучасна Німеччина – найбільша країна Західної Європи. У її господарстві переважають галузі сфери послуг. Також є значною частка промислової продукції як у загальному обсязі виробництва, так і в експорті. У промисловості зайнято 39% працюючих, ця галузь дає більше ніж третину ВВП і складає основу експорту, представляючи економіку Німеччини в багатьох країнах світу. Основою економічної політики Німеччини є принцип соціально орієнтованої економіки, згідно з яким держава виконує функцію загального регулювання ринкової економіки.