Населення розміщене територією Японії нерівномірно. Найбільш густо заселені рівнини Тихоокеанського узбережжя, де найсприятливіші природні умови й сконцентровані найбільші міста Японії.
Більше ніж 99 % населення країни — японці, на Хоккайдо проживають близько 20 тис. айнів. Одна з причин однорідного національного складу населення країни — негативне ставлення до іноземних робітників.
Основні релігії місцевих жителів — синтоїзм і буддизм. Дивна віротерпимість японців і їхня здатність синтезувати віру привели до мирного співіснування синтоїзму з буддизмом, що з'явився пізніше. Багато жителів Країни вранішнього сонця вважають себе прихильниками обох релігій. У цьому разі синтоїзм «відповідає» за земне життя, а буддизм — за потойбічне. Так, якщо обряд одруження в основному здійснюють синтоїстські священики, то церемонія з нагоди похорону відбувається в буддистському храмі.
Городяни складають майже 80 % населення Країни вранішнього сонця, причому близько чверті з них проживають у 15 найбільших містах, більшість із населенням, що перевищує мільйон осіб.
До найбільших міст світу належить столиця країни — Токіо, де проживають 12,3 млн осіб. Токіо (у перекладі — «східна столиця») розташоване на узбережжі Токійської затоки. Місто засноване в середині XV ст. під назвою Едо, а в 1869 р. сюди була перенесена резиденція імператора. Сьогодні в японській столиці зосереджені промислові підприємства й науково-дослідні інститути, вузи й найбільші у світі банки. Тут розташовуються урядові заклади й «штаб-квартири» більшості всесвітньо відомих японських компаній.
Поряд із Токійською, найбільшими міськими агломераціями країн и є Осакська й Наґойська. Ці три агломерації разом із розташованими між ними населеними пунктами утворюють мегалополіс Токайдо иавдовжки в 600 км і населенням у 70 млн осіб — найбільший у світі.
Осака — друге за розмірами місто країни, де проживають 10,5 млн жителів. Тут розташовані численні промислові підприємства
й великий порт. Місто поділяється на дві частини: історичний південь і ділова північ. У південній частині міста розташований торговельний центр Осаки — квартал Синсайбасі й найвідоміші храми міста.
Наґом (2,2 млн осіб) — ядро економічного району Токай. Тут розвинене машинобудування, металургія, хімічна, нафтопереробна, текстильна й легка промисловість. За вантажообігом його порт є одним із найбільших у країні. Наґоя — великий культурний центр, у місті багато пам'ятників, храмів, музеїв.
Найбільший зовнішньоторговельний порт країни — Йокоґама (більше ніж 3,5 млн осіб). Його розвиток пов'язаний із відкриттям торговельних портів для заходу іноземних суден. Жителі Йокогами першими випробували західні технічні досягнення — електричне освітлення, телефонний зв'язок і сучасну систему водопостачання.
Кіото (1,5 млн осіб) — культурний та історичний центр Японії. Місто побудоване в 792-794 рр. і до 1868 р. офіційно вважалося столицею країни. Славу Кіото принесли його вправні майстри, що виготовляли мечі, вироби з порцеляни й кераміки, лакові й бронзові вироби, мережива й вишивку, предмети релігійного культу, музичні інструменти і, звичайно ж, приналежності для чайної церемонії. Кіото — центр японського національного зодчества, тут розташовані сотні храмів і святилищ. Одним із символів Кіото є Кінкакудзі — Золотий павільйон. Удале планування, ідеальні пропорції та гармонічні форми надають йому легкості. Завдяки цьому Кінкакудзі вважається одним із кращих зразків японської національної архітектури. Не менш відомим є храм Дайго-Дзі, розташований у горах Есіно.
Культура. Культура Японії є унікальною. При цьому вона завжди сприймала досягнення інших цивілізацій, надаючи їм нових елементів, та вони поступово ставали складовою частиною японської традиції. Але при цьому Японія завжди зберігала своєрідність. Це проявляється в дбайливому, уважному ставленні до мистецтва, історії країни, її природи, традицій та особливостей побуту.
До сьогодні в_ Японії зберігаються багато традиційних видів літератури. Особливу популярність мають віршовані жанри: танка (неримований п'ятивірш із 31 складу) і хайку, або хокку (неримований тривірш із 17 складів). Великий вплив на розвиток сучасної поезії танка, відновлення її тематики й мови справила творчість Ісікави Таку боку.
Широко відомий у країні й за кордоном майстер морально-філософського й гротескно-фантастичного, роману Кобо Абе.
Японія — батьківщина класичного, найконсервативнішого театру у світі — Кабукі. До його трупи входять тільки чоловіки, причому акторське амплуа оннагато, або «пан жінка», цінується дуже високо. Виняткове значення в Кабукі надається костюмам — це ледве не друга за важливістю складова сценічної дії. І звичайно ж, центральне місце серед ошатного вбрання посідає кімоно. Не дивно, що в широкому сенсі це слово означає «одяг», а точніше, національний одяг.
Існує кілька різновидів кімоно, наприклад, чоловічі й жіночі, верхні й нижні. У XVII ст. кімоно стало універсальним одягом для чоловіків усіх верств населення. Із проникненням до Японії європейської культури виникли побоювання, що воно зникне зовсім, але цього не сталося. Європейський костюм японці стали використовувати як повсякденний одяг, а кімоно стало предметом розкоші й престижу, перетворившись на парадну сукню, яку надягають з особливо врочистої нагоди.
Серед японців значно поширене мистецтво складання фігурок із наперу — оригамі.
Одним із "найвідоміших й одночасно наймолодших видів японських бойових мистецтв (йому немає й 150 років) є дзюдо. Його прообразом упажається найдавніший вид бойового єдиноборства в обладунках. Сьогодні це олімпійський вид спорту.
Із Японії до багатьох країн прийшло традиційне мистецтво аранжування квітів — ікебана. Дослівно це слово означає «квіти, які жииуть». Частий елемент ікебани — хризантеми, оскільки ці квіти є символом Японії.
Дуже цікавою є національна японська кухня. Вона ввібрала в себе масу інгредієнтів, синтезуючи їх, готують унікальні, неповторні Страви. У японців є такий вислів: «У кожній страві має бути щось із і ір і щось із моря». «Гірська» складова — це численні овочі за сезоном і рис, у значно меншій мірі м'ясо. «Морську» складову не можна полічити. У їжу тут ідуть практично всі види морської риби, китоподібні, молюски (аж до медуз), водорості, морська капуста. Дуже популярною стравою є сусі (суші) — страва з відварного підкисленого рису зі скибочками овочів або сирих морепродуктів. Усе це загортається у вимочену в сої й висушену морську капусту.
Господарство. Найважливішу роль в економіці країни продовжує відігравати промисловість. На Японію припадає близько 12% промислового виробництва світу. Найбільше значення мають машинобудування, чорна металургія, хімічна й нафтохімічна промисловість, а також електроенергетика.
В енергетиці країни домінує нафта й газ, хоча останнім часом їх трохи потіснили «мирний атом» (третина виробленої електроенергії) й «енергія падаючої води». Якщо ТЕС розташовують у великих промислових районах, то АЕС трохи віддаляють від промислових вузлів і великих міст, а основний район розміщення ГЕС — гори Центрального Хонсю.
Унікальною галуззю в господарському комплексі Японії є чорна металургія. Не маючи значних запасів руд і палива, ця надзвичайно матеріаломістка й енергоємна галузь виробляє близько 100 млн тонн сталі на рік.
Однак лідером промисловості, та й усієї сучасної японської економіки, є машинобудування, насамперед наукоємне. На машинобудування припадає більше ніж 70 % експорту й 40 % промислової продукції, причому майже половина — це продукція радіоелектроніки.
Японія виробляє 8 млн легкових автомобілів і 4 млн вантажівок. За цим показником вона посідає друге місце у світі. Найважливіші центри автомобілебудування тяжіють до портів, найбільше заводів побудовано в Наґої, Хіросімі й Токіо.
Світове значення має й багато інших галузей і виробництв, серед яких целюлозно-паперова й поліграфічна, особливо значні обсяги виробництва паперу й картону.
Японське сільське господарство не відіграє значної ролі у світовому господарстві — на нього припадає 1 % ВВП. У той же час ця галузь надзвичайно важлива — вона забезпечує продовольством країну з багатомільйонним населенням. Японському фермерові вдається нагодувати населення власними овочами, фруктами та ягодами, особливо багато вирощується суниці, мандаринів, персиків, яблук і зеленого чаю, а що стосується власної м'ясо-молочної продукції, то в країні її не вистачає. Неабиякі зусилля докладаються для забезпечення власним рисом, цю культуру можна назвати стратегічним продуктом для японців. Рису збирають до 15 млн тонн на рік, урожайність сягає 65 ц/га,1 а собівартість у кілька разів вища, ніж, наприклад, у Таїланді.
Крім усього іншого, японці ще й чудові рибалки — вони виловлюють до 12 млн тонн риби й інших морепродуктів. Насамперед ловлять тунця, макрель, оселедця, лососеві, тріску, палтуса, кефаль, сардини, і також крабів і трепангів.
Японці досягли значних успіхів і в аквакультурі: велика кількість риби й молюсків розводиться й вирощується у штучних водоймах і на плантаціях, спеціально створених у морських прибережних водах.
Японія інтенсивно працює над нарощуванням виробництва наукоємної продукції. Із цією метою втілюється в життя план створення технополісів — наукових центрів із розробки та впровадження наукоємної продукції. Тільки в одному з них, розташованому в містечку Цукуба, працює близько 50 науково-дослідних інститутів і два університети.
Одна з небагатьох галузей, де японці більше втрачають, ніж отримують, є туризм. Жителі Країни вранішнього сонця дуже полюбляють подорожувати, щороку мільйони японців вирушають за кордон. Приймає ж Японія тільки 3—4 млн туристів на рік.
За останні десятиліття в країні створена ефективна транспортна система. її основою є густа мережа автомобільних доріг із твердим покриттям загальною довжиною 863 тис. км. Успішно діє система туйелів, естакад і мостів, що з'єднала чотири головні японські острови. Так, підкидний тунель «Сейкан» завдовжки 54 км з'єднав острови Хоккайдо іі Хонсю, а міст Сето-Охасі, що став одним із символів країни, дозволив автомобілям і поїздам швидко переїжджати з острова Хонсю на острів Сікоку і назад. На спеціальних лініях діють надшвидкісні поїзди Сін-Иіиссн («куля»), що розвивають швидкість близько 300 км/год.
Країна має великий морський флот, особливо переконливо виглядають танкери, яких нараховується близько 180, більшість із них великотоннажні. Найбільші порти: Тіба, Йокогама, Кавасакі, Токіо, Нагойя, Осака, Кобе.