Аналітичний огляд розміщення продуктивних сил Львівської області (стр. 3 из 6)
До найпоширеніших ґрунтоутворюючих порід на Львівщині належать лесоподібні суглинки, які вкривають підвищення рівнинної частини реґіону. Власне на лесоподібних відкладах утворились найродючіші опідзолені ґрунти широколистяних лісів. Найпоширенішими в області є ясно-сірі, сірі лісові й темно-сірі опідзолені та чорноземи опідзолені (близько 60 % площі реґіону). Вони залягають здебільшого на невисоких плато і слабопологих схилах,рідко зустрічаються на пологих і коротких спадистих схилах.
Основні родовища корисних копалин Львівської області
Мінерально-сировинні ресурси Львівської області на 41,6 % охоплюють паливно-енергетичну сировину (нафту, вільний газ, конденсат, кам’яне і буре вугілля, торф), друге місце належить покладам, які необхідні для виробництва будівельних матеріалів (34,9 %), третє – покладам прісних і мінеральних підземних вод (19,5 %), решта припадає на такі корисні копалини, як самородна сірка, сіль (натрієва, магнієва й калійна), германій, озокерит (загалом близько 4,0 %).
Родовища паливно-енергетичної сировини у реґіоні розташовані нерівномірно і мають два осередки. Найвища їх щільність припадає на райони Червонограда (кам’яне вугілля) і Дрогобича (нафтогазові поклади).
У реґіоні наявно 36 родовищ вільного газу, добувні поклади яких становлять 114,7 млрд м³, а це 8,4 % від загальних запасів України. Із них три родовища – Гаївське, Більче-Волицьке і Хідновицьке – є найбільшими за обсягами видобутку газу (близько 5 % від видобутку по Україні). Розвідку і розроблення цих родовищ розпочато у 50–60 роках минулого століття. Всього в області експлуатують 33 родовища газу-метану, загальний видобуток яких складає 0,94 млрд. м³. Для п’яти родовищ розраховано промислові запаси інших видів газоподібних корисних копалин – етану, пропану і бутану. Їхнє добування здійснюють лише на Бориславському і Заводівському родовищах, а обсяги не перевищують 7 тис. т.
За балансовими запасами газу (млрд. м3) найбільшими є Залужанське (27,7),Летнянське (14,5), Вишнянське (9,5), Більче-Волицьке (8,1), Орховицьке (7,6) і Пинянське (7,0) родовища.
Нині вивчено закономірності розподілу метану у кам’яновугільних відкладах Львівсько-Волинського басейну та обґрунтовано можливості його використання. Загальні ресурси метану в межах басейну оцінюють в 10 млрд м3. Необліковані викиди метану в атмосферне повітря простежуються на всіх шахтах ДП «Львіввугілля».
Нафта у Львівській області виявлена у 19 родовищах з добувними промисловими покладами 220,0 млн. т, що становить 18,8 % від загальних запасів по Україні. Розробляють 11 покладів нафти, на яких щороку добувається 246 тис. т або 4,2 % від загальнодержавного видобутку.
Головні за запасами нафтові поклади приурочені до флішових відкладів передових складок Складчастих Карпат, де відкрито 14 нафтових родовищ. За балансовими запасами нафти (млн. т) найбільшими є Бориславське (98,1), Стинавське (44,4), Орів-Уличнянське (20,8), Орховицьке (15,7), Семигинівське (13,9) і Старосамбірське (11,8) родовища. Обсяги добування ропи сьогодні поступово зростають, але залишаються незначними і лише на Старосамбірському і Бориславському родовищах перевищують 50 тис. т в рік. Розвідані запаси нафти відпрацьовані на 70–75 %, однак існують потенційні ресурси реґіону, які освоєні лише на третину.
Газовий конденсат на Львівщині представлений вісьмома родовищами з добувними промисловими покладами понад 2 млн. т, що становить 1,1 % від загальних запасів по Україні. За балансовими запасами конденсату (млн. т.) найбільшими є Іваниківське (1,36), Залужанське (0,61) і Гаївське (0,20) родовища.
Усі ділянки розробляють, але добувають лише біля 2 тис. т. в рік. Більшість родовищ розміщені в межах Дрогобицького передгір’я.
Кам’яне вугілля розробляють у Львівсько-Волинському басейні, який є південно-східним продовженням Люблінського басейну з Польщі. На території Львівської області розміщені два з трьох геолого-промислових районів басейну: Червоноградський (Забузьке, Сокальське і Межирічанське родовища) і Південно-
Західний (Тяглівське і Любельське родовища). Добування кам’яного вугілля проводили лише в межах Червоноградського ГПР, Цей район вважають головним, в його межах наявно майже 700 млн. т кам’яного вугілля або 70–90 % усіх запасів басейну. Експлуатація шахт Межирічанського родовища почалася в 1957 р., і нині тут працює десять шахт: «Великомостівська», «Бендюзька», «Межирічанська», «Відродження», «Лісова», «Зарічна», «Візейська», «Надія», «Степова» і «Червоноградська».
Сьогодні ліквідовано два підприємства: № 1 «Червоноградська» і № 5 «Великомостівська». До мокрої консервації підготовлено ще три копальні: «Великомостівська», «Бендюзька» і «Візейська».
Щорічний видобуток кам’яного вугілля на усіх шахтах знизився та становить лише 1,35–1,67 млн. т.
Поклади бурого вугілля належать до Північно-Подільської (Придністровської) вугленосної площі із загальними запасами близько 9,1 млн т. Буровугільна площа має протяжність у вигляді вузької смуги завширшки 7–10 км вздовж зони контакту Розточчя і Подільської височини з Малим Поліссям. Щодо якості, то вугілля неоднорідне з переважанням лігнітів та бурого вугілля низького ступеня вуглефікації (марки Б 1-2). На Львівщині розвідано чотири буровугільних родовища:
Рава-Руське, Нестерівське (Жовківське), Золочівське і Ясенівське.
Сьогодні залишкові запаси бурого вугілля у реґіоні є незначними. Ресурси Північно-Подільської вугленосної площі зараховані до перспективних.
Менілітові сланці розвинуті в межах Карпатського сланцевого району, виходять на земну поверхню або перекриті малопотужними четвертинними відкладами. Сланцеві поклади трапляються у вигляді пластів і прошарків потужністю від 2 до 9 м. На основі запасів єдиного розвіданого на Львівщині Верхньосиньовидненського родовища запроектовано кар’єр і цех помолу сланців для використання їх для виробництва руберойду. Загальні балансові запаси цього родовища становлять 3,8 млн. т.
Для Львівщини властиве багатство покладів торфу. У реґіоні поширені евтрофні, пов’язані з річковими долинами, заплавні, притерасні, долинні і староруслові болота з низовинним типом торфових покладів. Торфові родовища розміщені у всіх рівнинних ландшафтних областях, особливо на Малому Поліссі і Передкарпатті. Найбільша їхня концентрація в межах заплав річок Дністер і Стир. На території Львівської області нараховують 128 родовищ торфу, серед яких 46 періодично розробляються. Запаси торфу
по області становлять 67,3 млн м3 за промисловими категоріями А+В+С1. Найбільшими торфовищами є Великоболітське (16,5 млн т.), Стоянівське (9,1), Солокійське (6,3), Полонинське (4,8) і Смільнянське (3,6). Сьогодні видобуток торфу здійснюють лише на Лопатинському і Стоянівському родовищах для потреб торфобрикетних заводів.
Цементна сировина за своїм значенням належить до першої десятки найважливіших видів мінеральних ресурсів.
Основною сировиною для виробництва цементу є карбонатні (вапняки, гіпси, крейда, мергелі) та глинисті (глини, суглинки, леси, глинисті сланці, аргіліти) породи, які використовують у певних пропорціях у шихті.
Найціннішою будівельною сировиною є гіпси і вапняки. Широким розвитком у межах Дністровського гіпсоносного району характеризуються верхньотортонські гіпси, що приурочені до Волино-Поділля. Це район неглибокого залягання (від 0 до 35 м) гіпсо-ангідритової товщі, який тягнеться вздовж долини р. Дністер, утворюючи смугу завдовжки 330 км та потужністю до 40 м. Поряд з гіпсоносними відкладами в цьому районі поширені нижньокрейдові і неогенові вапнякові товщі потужністю до 120 м.
Пісок будівельний представлений 34 родовищами алювіальних і воднольодовикових пісків, з яких 13 перебувають у промисловій експлуатації. Видобуток будівельного піску становить 568,7 тис. м3 або 7,7% від загальноукраїнських обсягів. Найбільшими кар’єрами (понад 50 тис.м3/рік) є Ясеницький, Розвадівський, Південно-Тростянецький і Сихівський. Сьогодні реґіон повністю забезпечений будівельним піском.
У Львівській області існує чотири родовища скляної сировини, з яких два (Великоглібовицьке і Сихівське) розробляють поклади кварцових пісків. Видобуток піску становить 41,3 тис. т. Пісок формувальний можна використовувати на будівельні потреби та як нерудну сировину для потреб металургії. У реґіоні існує Волощинський кар’єр формувального піску, який сьогодні не розробляють.
2.3 Екологічні фактори розміщення продуктивних сил
Екологічна ситуація у Львівській області залишається cкладною і вимагає конкретних дій як з боку органів виконавчої влади, так і безпосередньо господарників, щодо її поліпшення та усунення тих негативних явищ, які склалися в результаті діяльності промислово-аграрного комплексу області. До найбільш важливих проблем, пов’язаних з екологічною безпекою регіону, відносяться питання ліквідації негативних наслідків діяльності Яворівського та Роздільського ДГХП «Сірка», Стебницького ДГХП «Полімінерал», ДГП «Подорожнянський кар’єр» та ряду інших підприємств гірничодобувної, хімічної та паливно-енергетичної промисловості. Крім того, вимагають комплексного вирішення проблеми протиповеневого та протипаводкового захисту прикарпатських територій, розміщення та захоронення промислових та побутових відходів, яких на території області нагромадилась понаднормативна кількість.
В області реалізується Програма охорони навколишнього природного середовища Львівської області на 1999-2002 рр., якою визначені пріоритетні напрямки у формуванні екологічної політики регіону, спрямовані на здійснення комплексу невідкладних природоохоронних заходів на господарських об’єктах і в населених пунктах, з функціонуванням яких пов’язані найгостріші екологічні проблеми.