Країни займають вигідне географічне положення. Через їхню територію - проходять численні вантажопотоки, що прямують з Росії та Білорусі до портів узбережжя Балтики й далі в країни Західної Європи.
Природа. Країни розташовані на північному заході Східноєвропейської рівнини. Сучасний рельєф Балтії сформувався близько 10 тис. років тому під час останнього заледеніння. Льодовик згладив нерівності ^сформував специфічні форми рельєфу — кінцево-моренні вали, ози й друмліни, що складаються з відкладень піску, гальки, гравію й валунів. Рельєф є слабкогорбкуватим, із висотами 100—300 м над рівнем моря. Вузька низовина заввишки до 50 м оперізує Балтійське узбережжя. Характерною рисою його окремих ділянок є дюни, піщані пагорби, пасма, що пересуваються за допомогою вітру. Особливо вони вражають на Куршській косі, що відокремлює від Балтійського моря Куршську затоку. Тут дюни досягають висоти до 70 м і ширини до 1 км. Здебільшого вони вкриті сосновими лісами. Для охорони цього унікального куточка створений національний парк.
Загалом ліси займають близько третини території. У Литві й Латвії переважають мішані, а в Естонії хвойні породи дерев. Поширені сосна, береза, дуб, ялина, осика, вільха, клен, ясен, в'яз, липа. Низинна прибережна територія зайнята приморськими лугами.
Для жителів країн Балтії характерне дбайливе ставлення до при роди. Із метою її вивчення й охорони створені кілька національних парків і безліч заповідників. Так, в Естонії під охороною перебуває приблизно десята частина території.
Клімат тут помірний, перехідний від морського до континентального, із м'якою зимою й нежарким летом. Середні температури січня -2...-8 °С, липня +І6...+18 °С. Температура води в Ризькій затоці в липні-серпні +18...+19 °С. Навесні й восени часті тумани, затяжні дощі, узимку трапляються відлиги. Опадів випадає від 500 до 800 мм на рік, що перевищує середні показники на Східноєвропейській рівнині. Три чверті опадів випадає у вигляді дощів, максимум припадає на літо.
Країни Балтії мають густу річкову мережу. Усі річки належать до басейну Балтійського моря. Найбільші з них — Дауґава (Західна Дві-на) і Нямунас (Німан). Дауґава протягом 357 км протікає по території
Латвії і впадає в Ризьку затоку. Цією річкОю проходив легендарний шлях "із варягів у греки". Нямунас протікає по Білорусі, Російській Федерації (Калінінградська область) і Литві. Річка судноплавна на 782 км від гирла з перервою біля Каунаської ГЕС.
У країнах Балтії багато озер, переважають невеликі водойми льодовиково-тектонічного походження. Найбільше озеро — Пейпус (Чудське) — розташоване на кордоні Естонії та Росії. Болота займають п'яту частину території. Ведуться роботи з їхнього осушення й перетворення на луги й пасовища. Загалом територія країн сприятлива для ведення сільського господарства, хоча ґрунти тут не дуже родючі, і значна частина сільськогосподарських земель є перезволоженою.
Країни є бідними на корисні копалини, особливо відчувається брак паливних ресурсів. Значні запаси будівельної сировини (вапняк, мертель, глина) і торфу. У Литві й Латвії є янтар, в Естонії — горючі сланці й фосфорити.
Історичний розвиток. Перші докладні відомості про племена, що населяли країни Балтії, з'являються наприкінці І ст. н. є. Давньоримський історик Тацит говорив про плем'я естіїв, що жили на березі Бурштинового моря (так раніше називалося Балтійське море). У ті часи через територію сучасної Латвії проходила межа розселення балтійських і фінських племен — їх розділяла річка Дауґава. Ближче за всіх до фін проживали західні балтійські племена (балти). Територію сучасної Естонії з давніх часів заселяли ливи й ести.
На зламі нашої ери провідну роль у господарському житті балтів, ливів й естів відіграло скотарство, у приморських районах основним заняттям було рибальство, важливе місце належало полюванню. Згодом усе більшого значення набуває землеробство.
Перші державні утворення на території країн Балтії виникають у Латвії в X—XIIIст. Де були феодальні держави: Кокнесе, Ерсика, Та-лава. Литва в Xст. майже на півтора століття потрапила в залежність від давньоруської держави. Литовці сплачували данину половецьким князям. Але найбільше з Київською Руссю була пов'язана територія сучасної Естонії.
У 1240 р. утворилася одна з наймогутніших держав середньовіччя — Велике князівство Литовське. У період найбільшої могутності Литва включала територію сучасної Білорусі, частину західно-російських земель і сучасної України"
Територія сучасних Латвії та Естонії із середини ХНІ ст. була завойована німецькими рицарями-хрестоносцями. У 1237 р. хрестоносцями був утворений Лівонський орден із центром у Ризі. У 1282 р. Ригу прийняли в союз північно-німецьких торговельних міст — так званий "Ганзейський союз". Тільки в 1561 р. орден був розгромлений, а Лівонія ввійшла до складу Великого князівства Литовського на правах автономії.
У 1569 р. згідно з Люблінською унією Литва об'єдналася з Польщею в Річ Посполиту. До 1795 р. так офіційно називалася об'єднана польсько-литовська держава. Наприкінці XVIIIст. Річ Посполита була поділена між Австрією, Росією та Пруссією. Більша частина території сучасної Литви, а також частина Латвії ввійшли до складу Російської імперії. Ще раніше, у 1721 р., після перемоги над шведами під час Північної війни в складі Росії опинилися Естонія та частина Латвії.
Після розпаду Російської імперії Литва, Латвія та Естонія здобули незалежність. Але в 1939 р., відповідно до секретних протоколів пакту Молотова—Ріббентропа, країни Балтії потрапили у сферу інтересів СРСР. У 1940 р. в Прибалтику були введені радянські війська й установлена радянська влада. У 1990 р. країни Балтії першими в СРСР проголосили незалежність. Пріоритетом їхньої зовнішньої політики стала інтеграція у євроатлантичні структури. Спочатку вони одержали статус асоційованих членів ЄС, а потім стали повноправними членами цього інтеграційного об'єднання. 2 квітня 2004 р. разом зі Словаччиною, Словенією, Болгарією й Румунією держави Балтії також стали членами НАТО. Населення. На сьогодні кількість жителів цих держав ледь перевищує 7 млн осіб. Становище погіршує від'ємний природний приріст. 11,е наслідок низької народжуваності, оскільки прибалти відносно пізно одружуються. Також тут високий відсоток розлучень.
Густота населення, за європейськими мірками, є невеликою, хоча іі вищою, ніж у більшості скандинавських країн — від 52,1 — у Литці до 34 осіб/км2 — в Естонії. Населення тут багатонаціональне. Так, у Латвії, крім латишів (58 %), проживають росіяни (ЗО %), білоруси (4 %), українці (2,7 %), литовці й поляки. В Естонії — естонці (65 %), росіяни (28%), українці (2,5%), білоруси. Більш однорідним є населення Литви, де литовці складають 81 %, росіяни — 9 %, поляки — 7 %. Тут також проживають білоруси й українці.
Не менш різнорідно виглядає релігійний склад населення країн Балтії, де перемішалися представники всіх християнських релігій, ;і також мусульмани, юдеї, старовіри. Так, у Латвії 55 % віруючих уважають себе лютеранами, 24 % — католиками й 9 % — православними. В Естонії також переважають лютерани (80 %), є православні, католики, баптисти. У Литві найбільш високою є частка католиків, наслідком чого послужили історичні зв'язки з Польщею. Тут також живуть лютерани (10 %), православні, баптисти, мусульмани, юдеї Низька народжуваність і відносно велика тривалість життя (71— 72 роки) відбиваються на віковій структурі населення. Зменшується частка населення молодшої вікової групи й збільшується частка старшої (19—21%). Середній вік жителів — від 36,6 року у Латвії, де демографічна ситуація виглядає більш сприятливою, до 39 років у Литві.
У країнах Балтії популярними є зимові види спорту, насамперед лижі. У Литві національним видом спорту є баскетбол. Багато вихованців місцевої спортивної школи, наприклад Арвідас Сабоніс, одержали світову популярність.
Країни мають високий рівень урбанізації — міське населення складає від 65 % у Литві до 68 % у Латвії та Естонії, тоді як у 1940 р. міські жителі країн Балтії складали близько третини. Найбільші міста — столиці держав Балтії (Рига, Вільнюс, Таллінн).
Рига — столиця Латвії, де проживає майже третина населення країни — 689,3 тис. осіб. Місто розташоване на берегах річки Дауґава, біля впадання її в Ризьку затоку. На початку XXст. Ризький порт займав провідні позиції в Росії за обсягами вантажів. Сьогодні це індустріальний, науковий і культурний центр країни, великий морський порт. Провідні галузі промисловості: радіотехнічна, електронна, електротехнічна, хімічна, фармацевтична, деревообробна, легка, парфумерно-косметична, приладобудування й транспортне машинобудування.
У місті багато бульварів, парків і скверів. На правому березі річки Дауґави розташоване давнє ядро Риги — Старе місто. Він зберіг стиль типового міста ганзейських часів із мережею вузьких вуличок, старовинних кварталів і будинків, що майже прилягають один до одного.
Вільнюс — столиця Литви й колишня столиця Великого князівства Литовського — розташований на річці Няріс. Відомий із 1128 р. Із 1795 р. перебував у складі Росії під назвою Вільно. У 1920—1939 рр. — у складі Польщі. Сьогодні це місто з населенням 542,7 тис. осіб, найбільший промисловий і культурний центр країни, залізничний вузол. У Вільнюсі виробляють верстати, інструменти, електродвигуни, торговельне обладнання, радіовимірювальні прилади, розвинена легка, хімічна, харчова промисловість. Символ Вільнюса — вежа Ґядимінаса, де розташований оглядовий майданчик, звідки відкривається прекрасна панорама міста, прикрашеного вежами старовинних Костьолів, базилікою кафедрального собору.
Таллінн — столиця Естонії, залізничний вузол і порт на Балтійгі. кому морі. Відомий із 1154 р. під назвою Лінданісе. У 1219—1917 рр. місто називалося Ревель. Зараз тут проживають 372 тис-осіб. Вони виробляють радіоапаратуру, електротехнічне обладнання, ліки, папір, тканини, трикотажні вироби, продукти харчування.