Стратегічні орієнтири розвитку Західного регіону і регіональні пріоритети
Аналіз географічних, природних, історичних і економічних умов показує, що на етапі становлення державності України і входження її в світову спільноту Західний регіон має унікальний шанс стати своєрідним полігоном, де розумна економічна політика може успішно поєднувати регіональні, державні і міжнародні інтереси країни, забезпечивши при цьому і прогрес в його соціально-економічному житті.
Отже, йдеться про виборі правильного стратегічного курсу в розвитку регіону. Якщо керуватися тим, що Карпати є географічним центром Європи, а в природному відношенні — унікальною екосистемою на Заході України, то при формуванні політики освоєння цього краю необхідно розумно використовувати його геополітичні переваги і зберегти екологічний феномен території. Інакше кажучи, майбутня соціально-економічна модель Карпат має бути економічно вигідною для України і екологічно сумісною з прилеглими територіями сусідніх країн.
Сьогодні можна досить упевнений стверджувати, що винятковий акцент на розвитку в регіоні промисловості навряд чи виправдає себе. Технологічний «бум» нам доки не «загрожує», а отже, продуктивність праці і конкурентоспроможність продукції ще довго залишатимуться низькими. Крім того, з ескалацією виробництва загострюватиметься екологічна ситуація, що забиратиме і без того обмежені ресурси.
Таким чином, потрібно виробити нестандартні ходи і вирішення при виборі пріоритетів і конкретних сфер, розвиток яких би забезпечив прогресивні зміни в економічному житті регіону, прискорив і направив ринкові реформи в необхідне русло, що, у свою чергу, ініціюватиме приплив капіталу (і у тому числі — іноземного). При виборі такий стратегія поважно передбачити і врахувати дію тих чинників, які обумовлюють специфіку регіону і створюють переваги його стартових умов для прогресивних соціально-економічних перетворень.
З врахуванням наявних в Західному регіоні природного, економічного, наукового і технічного потенціалів, його історичних і географічних особливостей, стратегічна мета перспективного розвитку території полягає в тому, аби на основі оптимального використання природи, матеріально-технічних, трудових і інтелектуальних ресурсів створити ефективну економічну систему ринкового типа, яка забезпечить матеріальний добробут населення і екологічну безпеку Західного краю.
Досягнення поставленої мети убачається в поетапній реалізації першочергових завдань. На найближчий період основними пріоритетами регіонального розвитку Західного краю повинні стати: рекреаційний комплекс; АПК; лісопромисловий комплекс; машинобудування; невиробнича сфера (особливо — в гірській частині регіону); охорона довкілля, збереження і відновлення історико-культурної спадщини.
Створення необхідних умов для. розвитку цих галузей і сфер Людської діяльності забезпечить підйом його загального соціально-економічного рівня, який повинен визначатися не лише загальнодержавними інтересами, але і потребами і інтересами самого регіону, — суб'єктів господарювання, які тут розміщені, і населення, яке тут проживає.
Для розвитку Західного регіону пріоритетним є освоєння його курортного потенціалу. Для підтвердження обґрунтованості цього вибору можна привести наступні основні аргументи.
Наявність природно-ресурсної бази. У регіоні налічується понад 800 джерел і свердловин лікувальних мінеральних вод всіх відомих типів (багато з них - унікальні), запаси яких достатні для щорічного оздоровлення більше 7 млн. чіл. Але сьогодні рівень їх використання не перевищує 15%.
Розвідані також значні запаси лікувальних грязей і озокериту. Ці ресурси - в поєднань із сприятливими кліматичними умовами - служать природною базою для розвитку санаторно-курортної справи в регіоні.
Потужний потенціал для розвитку різних видів туризму. Живописні ландшафти, рельєф Карпат створюють сприятливий фон для короткочасного відпочинку. Вони не мають альтернативи в Україні відносно розвитку гірськолижного спорту на рівні світових стандартів. Розрахунки показують, що одноразова гранична рекреаційна місткість регіону складає 2,2 млн. чіл., тоді як річна — 8 млн. туристів і відпочивальників, а також 12 млн. екскурсантів і туристів вихідного дня. Навіть при 50% рівні цих показників значний діапазон для перспективного зростання туризму в регіоні зберігається.
Вигідне географічне положення. Західний регіон знаходиться в центрі Європи. Через нього проходять багатообразні зв'язки. Його непогана транспортна доступність є сприятливим чинником для залучення контингенту відпочивальників не лише з східних регіонів, але і з європейських країн. Карпати можуть служити своєрідним полігоном для дислокації, центрів міжнародного бізнесу, що стимулюватиме зростання комерційного і ділового туризму.
Чинник територіального розподілу праці. Фактично в Україні є 2 регіони, умови яких дозволяють забезпечувати задоволення суспільних потреб в рекреаційних послугах: Чорноморсько-азовський і Західний. На тлі перевантаженості першого з них і при зростаючому попиті на оздоровлення і відпочинок.
Екологічний феномен території. З одного боку, в порівнянні з іншими регіонами природа Карпат зазнала менших втрат і в багатьох місцях зберегла свій первісний стан. А це дуже поважно для багатообразних форм відпочинку і туризму. З іншого боку, виключно важливе клімато- і водорегулююче значення Карпат як для України, так і для сусідніх європейських держав обумовлює гостроту питання збереження унікальної природи краю. Якщо відкинути чисто Консервативні варіанти виконання цього завдання, то туризм і відпочинок в екологічно обґрунтованих межах можуть виступати активною формою забезпечення екологічної безпеки Карпат.
Соціально-економічна специфіка гір. У гірських районах чотирьох Західних областей проживають близько 1,3 млн. чіл. (тобто близько 20% всього їх населення, з них третина — на висоті в 500 м і вище). Гори створюють специфічні, надзвичайно складні умови для мешкання і господарювання (особливо — в сільському господарстві), тому тут надзвичайно гостро, коштує проблема зайнятості, і як наслідок — низький рівень матеріального добробуту жителів гір. Послабленню цих і інших негативних процесів за рахунок розширення сфер зайнятості і розвитку інфраструктури сприятиме розвиток туризму з відповідною організацією обслуговування, до яких може бути притягнене місцеве населення. У даному контексті розумної альтернативи рекреації просто не існує.
Економічна конкурентоспроможність рекреаційної сфери. Світовий досвід показує, що туризм є високорентабельною галуззю народного господарства. Наприклад, в Іспанії він дає 17 млрд. дол. США., що рівне 30% доходів від щорічного експорту цієї країни, в Італії туризм забезпечує 11%, а в Данії і в Австрії -— 8% прибутків, що поступають від експорту товарів за кордон. Безумовно, поки показники економічної результативності вітчизняного туризму далекі від зарубіжних, хоча в Карпатах є окремі центри, в господарській структурі яких рекреаційна галузь є такою, що веде.
В цілому сьогодні Західний регіон займає друге місце в Україні за об'ємом доходів від рекреаційної сфери (22% від сумарного показника по Україні) і поступається лише Криму (відповідно, 42%), випереджаючи Причорномор'я (17%) і Приазов'я (13%).
Можна привести ще ряд переконливих аргументів на користь рекреаційної орієнтації перспективного розвитку Західного регіону. Але це аж ніяк не означає, що, форсуючи економічні процеси в даному напрямі, ми відразу ж досягнемо бажаних результатів. Тут необхідні зважені рішення і продумані практичні дії. Тому розвиток рекреації в регіоні розглядається в контексті структурної перебудови його господарського комплексу, в перспективній моделі якого ця галузь повинна стати одній з тих, що профілюють. Саме такий орієнтири закладені в Державну програму соціально-економічного розвитку Західного регіону, яка повинна на практиці реалізувати ідею забезпечення соціально-економічного прогресу його території через державну підтримку пріоритетних секторів регіональної економіки, і в першу чергу — рекреації.
Державна програма соціально-економічного розвитку Західного регіону розроблена Інститутом регіональних досліджень НАН України, спільно з Міністерством економіки України, західними, Івано-франківським, Львівським і Чернівецьким облвиконкомами. Її мета полягає в створенні необхідних правових економічних і організаційних умов для забезпечення практичних результатів в справі стабілізації і поліпшення соціально-економічної ситуації в регіоні, для формування — на основі раціонального, використання ресурсного потенціалу території — ефективної економічної системи ринкового типа, яка гарантувала б наближений до світових соціальних стандартів рівень матеріального добробуту і мешкання людей, а також екологічну безпеку краю.
Статус програми як державною обумовлює її орієнтацію на першочергову реалізацію саме державних інтересів в Західному регіоні. Інакше кажучи, вона повинна стати практичним інструментом втілення державної, регіональної політики на цій території. Тому в програму включені заходи і проекти, яким держава гарантує свою підтримку, яка може виступати в двох формах: режим повного державного сприяння (фінансове, і ресурсне забезпечення, фінансово-кредитні і податкові пільги виконавцям); режим часткового державного сприяння (фінансово-кредитні і податкові пільги виконавцям). Проблеми ж місцевого значення вирішуються на локальному рівні силами регіону.
Для Західного регіону особливо гострою є проблема гірських районів. Комплекс питань, що потребують першочергового рішення, отримав віддзеркалення у всіх підпрограмах. Тим часом, очевидний факт, що гірські райони повинні мати спеціальний статус, яким би законодавчо закріплювалися необхідні пільги і соціальні гарантії їх жителям. В зв'язку з цим дуже важливе значення має прийнятий Верховною Радою Закон України «Про статус гірських населених пунктів України». До програми увійшли найбільш значимі заходи і проекти, які через певні причини (і в першу чергу — через відсутність матеріально-фінансового забезпечення) не реалізувалися в рамках вже існуючих програм. Джерелами фінансування програми служать державний бюджет; місцеві бюджету; позабюджетні фонди; засоби підприємств, установ і організацій; зарубіжні інвестиції. У загальному об'ємі її фінансування державний бюджет займає 33,6%, засоби підприємстві — 25,2% і місцеві бюджету — 22,8%. Найбільшу питому вагу державний бюджет займає в загальній вартості підпрограм «Розвиток агропромислового комплексу» (43,2%), «Екологічна безпека» (53,8%); «Культурний розвиток» (74,4%), «Розвиток науки» (79,8%). В той же час на розвиток рекреаційної індустрії з державного бюджету передбачається 27,1%, соціальної сфери — відповідно, 26,2% і нафтогазового комплексу — 26,8%. Розвиток лісопромислового комплексу фінансуватиметься виключно за рахунок засобів підприємств. Із загальної суми фінансування на західну область виділене 40,1%, на Івано-франківську — 29,9%, на Львівську — 16,7% і на Чернівецьку — 11,8%.
Досягнення програмної мети орієнтоване на 2010 р. Реально прогнозованим є найближчий 5-6-річний період, протягом якого поставлені цілі піддаються декомпозицій з більш менш точним обґрунтуванням доріг і засобів їх досягнення, а також з передбаченням результатів. На віддалену перспективу можлива лише постановка досить узагальнених цільових орієнтирів, з прогнозним сценарієм дій з їх реалізації.
Досвід розробки Державної програми соціально-економічного розвитку Західного регіону показує, що при новаторських підходах до управління їх реалізацією, такі програми можуть стати ефективним інструментом державної регіональної економічної політики в Україні.