Поступово змінилася структура (технологія) виробництва сталі. До найбільш передових і поширених методів виробництва сталі належать киснево-конвертерний, електросталеплавильний і метод прямого відновлення заліза. впроваджується порошкова металургія, а також, технологія одержання заліза з руд за методом прямого відновлення – безкоксова (або бездомна) металургія. Металізовані окатиші мають високий відсоток вмісту заліза, і на їхній основі можливе пряме відновлення, обмиваючи доменні печі. Запровадження розливання сталі (у низці країн воно становить 10-20% виробництва) з бігом часу зробить зайвими прокатні стани, блюмінги й слябінги.
Надзвичайно важливою передмовою розвитку чорної металургії є забезпеченість необхідними запасами залізних руд. Загальні ресурси залізних руд у світі наближаються до 1трлн т., але було висунуті нові вимоги до концентрації запасів, до особливостей їхнього економіко-географічного розташування, до можливостей відкритого видобутку. Змінюються вимоги й до якості руди.
Перевага віддається великим за покладами, але бідним за вмістом заліза родовищам, наприклад в Росії або родовища у США, Канаді, Австралії. Нерівномірність забезпечення рудною сировиною є важливою передумовою географічного поділу праці у чорній та кольоровій металургії.
Україна експортує 45 млн. т. руди і займає сьоме місце в світі після Індії, Росії, США та Китаю. 90% залізної рули транспортується морем. Є великі територіальні відмінності між видобутком залізної руди та центрами чорної металургії, хоча чорна металургія належить до матеріаломістких галузей промисловості. Швеція видобуває 7% руди, а виплавляє 1% чавуну та 1,5% сталі. Натомість Англія, США, Німеччина мають набагато більшу питому вагу за виплавлянням металу, ніж за видобутком залізної руди. Це зумовлено не тільки різною забезпеченістю їх залізною рудою та коксівним вугіллям, але й різним ступенем розвитку в них машинобудування й споживання металу.
Найпоширеніша форма організації виробництва в чорній металургії – комбінати. Особливо ефективне тут комбінування металургійної переробки з коксуванням вугілля. Більшість коксу випускають металургійні комбінати з повним циклом виробництва. Сучасні металургійні комбінати за внутрішніми технологічними зв’язками належать до підприємств металургійно-енергохімічного профілю.
Крім підприємств повного циклу в чорній металургії є такі, що спеціалізуються на виплавлені чавуну і сталі або тільки сталі й прокату. Підприємства, які не мають чавунного виробництва, належать до переробної металургії. Особливе місце займають підприємства, що виробляють феросплави, окремо виділяються «мала металургія», яка організована на великих машинобудівних підприємствах і спеціалізується на виплавлені сталі й прокату.
Металургія повного циклу, переробна й «мала металургія» значно відрізняються між собою за розміщенням.
При розміщенні металургії повного циклу визначальним чинником є сировина і паливо. Які за часткою витрат на виплавляння чавуну становлять 30-850%, у тому числі 50% витрат припадає на кокс. Для виплавляння 1т чавуну потрібно 1,2 - 1,5т вугілля, 1,5 т залізної руди, понад 0,5т флюсованих вапняків і 30м води. Поєднання транспортно-географічного розміщення сировинних і паливних баз, джерел водопостачання та допоміжних матеріалів забезпечує ефективне функціонування металургійного підприємства.
У переробній металургії використовують переважно металевий брухт. Орієнтуючись на джерела вторинної сировини, вона тяжіє до місць споживання готової продукції. Застосування найновіших технологій у металургійних цехах машинобудівних підприємств робить їх незалежними від паливного чинника. «Мала металургія» орієнтується на винятково великі машинобудівні центри, що спеціалізуються на виробництві металургійної продукції.
Специфічні риси розміщення характерні для металургійних підприємств, що виробляють феросплави (сплави заліза з леговими металами) та електросталі, котрі виплавляють як у доменних печах, так і електротермічним способом відповідно на металургійних комбінатах повного циклу або на переробних заводах. Дешева енергія і наявність легуючих металів – основний чинник розміщення спеціалізованих заводів. Виробництво електросталей зорієнтоване на райони з достатньою кількістю електроенергії та металевого брухту.
Як видно з таблиці 1.1 технічний рівень металургійного виробництва в країні ще невисокий . Так, частка виробництва електросталі й конверторної сталі становить 60% від загального виплавку, тоді як у країнах « сімки » - 100% . частка прокату у виплавці сталі за останнє десятиріччя зросла і становить понад 77%, а в Японії, Франції, ФРН – понад 80% .
Таблиця 1.1
Виробництво продукції чорної металургії в Україні по роках
| Продукція | 2003 | 2004 | 2005 |
| Чавун, млн. т. | 29,5 | 31,0 | 30,7 |
| Сталь без напівфабрикатів, отриманих безперервним литтям, млн. т. | 28,9 | 28,9 | 27,9 |
| Напівфабрикати, отриманібезперервним литтям, млн. т. | 8,7 | 10,5 | 11,4 |
| Прокат готовий чорних металів, млн. т | 22,5 | 23,2 | 22,7 |
| у тому числі | |||
| прокат плоский гарячекатаний із сталі нелегованої та легованої | 9,4 | 10,3 | 10,5 |
| стержні і прути інші кутики та профілі фасовані і спеціальні гарячекатанііз сталі | 5,8 | 5,9 | 5,5 |
| Труби великого і малого діаметрів, профілі пустотілі з металів чорних, млн. т. | 2,1 | 2,1 | 2,4 |
| руди і концентрати млн. т. | 63,0 | 66,0 | 69,5 |
Україна повністю забезпечує себе власною залізною рудою, коксом, іншими допоміжними матеріалами та неповністю марганцем. Загальні запаси залізних руд становлять 27,4 млрд. т і складаються з багатих залізистих кварцитів (1,9 млрд. т ), бідних (24,1 млрд. т) і бурих залізняків (1,4 млрд. т) в Україні видобуто 69,5млн. т залізної і марганцевої руди. Більшість залізної руди Кривбасу (75%) видобувається відкритим способом. Крім багатих залізних руд із вмістом заліза 50-60%, тут освоюються великі запаси порівняно бідних руд і залізних кварцитів із вмістом заліза 28-35%. Їх збагачують на Південному, Криворізькому, Центральному та Інгулецькому гірничо-збагачувальних комбінатах. Збагачена залізна руда перетворюється на концентрат із вмістом заліза до 62% і надходить на агломераційні фабрики, а з них – у домени. Понад 20млн т збагаченої залізної руди поставляється на металургійні заводи європейської частини Росії, в Словаччину, Угорщину, Польщу.
Сучасний рівень розвитку чорної металургії забезпечує власні потреби України, а також може задовольнити потреби ряду економічних районів європейської частини Росії, Молдови, Білорусі та інших зарубіжних країн. Діапазон виробництва готової продукції досить широкий і дозволяє переважно потреб машинобудування й металообробної промисловості України.
Металургійні заводи України розміщені в Донецькому і Придніпровському економічних районах, де вони зосереджені у трьох галузевих районах чорної металургії – Придніпровському, Донецькому та Приазовському. Експорт української продукції чорної металургії до країн колишнього Союзу пов’язаний з певними труднощами, хоч для вирішення цієї проблеми створено міжнародне об’єднання вугілля і металу України, Росії та СНД. Крім того, ряд країн-монополістів металургійної промисловості перешкоджають виходу України на міжнародний ринок, ведуть проти неї антидемпінгову політику, обмежують величину квот на продаж металу.
Основні завдання розвитку чорної металургії країни – реконструкція металургійних комбінатів, перегляд структури на користь рентабельніших виробництв, докорінне поліпшення якості та збільшення обсягів виробництва металопродукції, нових видів продукції, особливо легованої та інших видів сталі, пропорційне співвідношення між виробництвом сталі і прокату, зменшення обсягів випуску висококремнієвої сталі, яка не відповідає світовим стандартам, оскільки швидко піддається корозії.
Потрібно розвивати й удосконалювати киснево-конверторний процес, збільшувати частку агломерату та окотків у залізорудній частині шахти при виплавлянні переробного чавуну, реконструйовувати й модернізувати устаткування, інтенсифікувати технологічні процеси, механізувати й автоматизувати їх, поліпшити технології прокату і труб, особливо обласних, придатних для глибокого буріння нафти та природного горючого газу, спеціальних видів труб, у т. ч. багатошарових для газопроводів, освіти випуск нових марок феросплавів, підвищити якість металопродукції і розширити її сортамент.
Поки що недостатніми є обсяги виробництва термозагартованого, а також сортового конструкційного прокату. Мають бути розширений випуск і сортамент полегшених балок та швелерів, складних за розміром спеціальних профілів для машинобудування, застосування яких дає змогу значно зекономити метал.
Сучасному машинобудуванню України особливо потрібні холоднокатаний металевий прокат, гнуті профілі, прокат з антикорозійним покриттям, стальна холоднокатана стрічка, високоякісні метизи, порошки з легових сталей і сплавів, а також металокераміки.
Останніми роками у світовій практиці склалися тенденція будівництва невеликих заводів з неповним циклом потужністю 50 -500 тис. т, оснащених електропечами, машинами неперервного розливу сталі і сортовими станами. Такі заводи є перспективними в Україні (подібний завод діє у м. Василькові Київській області), оскільки працюють на ресурсах металевого брухту і задовольняють попит споживачів на різні ефективні види прокату.