Експорт української продукції чорної металургії до країн колишнього союзу пов'язаний з певними труднощами, хоч для вирішення цієї проблеми створено міжнародне об’єднання вугілля і металу України, Росії. Крім того, ряд країн-монополістів металургійної промисловості перешкоджають ринок, ведуть проти виходу України на міжнародний ринок, ведуть проти неї антидемпінгову політику, обмежують величину квот на продаж металу.
Висновок
металургійний комплекс економічний регіональний
Основні завдання розвитку чорної металургії країни – реконструкція металургійних комбінатів, перегляд структури на користь найрентабельніших виробництв, докорінне поліпшення якості та збільшення обсягів виробництва металопродукції, нових видів продукції, особливо легованої та інших видів сталі, пропорційне співвідношення між виробництвом сталі і прокату, зменшення обсягів випуску високо кремнієвої сталі, яка не відповідає світовим стандартам, оскільки швидко піддається корозії.
Потрібно розвивати й удосконалювати киснево-конверторний процес, збільшувати частки агломерату та окотків у залізорудній частині шахти при виплавлянні переробного чавуну, реконструювати й модернізувати устаткування, інтенсифікувати технологічні процеси, механізувати й автоматизувати їх, поліпшити технології прокату і труб, особливо обсадних, придатних для глибокого буріння нафти та природного горючого газу, спеціальних видів труб, у т.ч. багатошарових для газопроводів, освоїти випуск нових марок феросплавів, підвищити якість металопродукції і розширити її сортамент.
Поки що недостатніми є обсяги виробництва термозагартованого, а також сортового конструкційного прокату. Мають буди розширені випуск і сортамент полегшених балок та швелерів, складних за розміром спеціальних профілів для машинобудування, застосування яких дає змогу значно зекономити метал.
Сучасному машинобудуванню України особливо потрібні холоднокатаний металевий прокат, гнуті профілі, прокат з антикорозійним покриттям, стальна холоднокатана стрічка, високоякісні метизи, порошки з легованих сталей і сплавів, а також металокераміки.
Останніми роками у світовій практиці склалася тенденція будівництва невеликих заводів з неповним циклом потужністю 50 – 500 тис. т, оснащених електропечами, машинами неперервного розливу сталі і сортовими станами. Такі заводи є перспективними в Україні, оскільки працюють на ресурсах металевого брухту і задовольняють попит споживачів на різні ефективні види прокату.
Згідно з розробленою «Концепцією розвитку гірничо-металургійного комплексу України на період до 2010 року», видобуток залізної руди має становити 70 млн. т, передбачається підвищення вмісту заліза в концентраті, зменшення енерговитрат. Дещо збільшиться виробництво коксу, чавуну і сталі – відповідно до 21, 22 і27 млн. т. Буде виведено з експлуатації деякі застарілі потужності, впроваджено безперервну розливку сталі, а також нержавіючої листової і трансформаторної сталі, нафтопровідних труб малого діаметра.
Удвічі зросте виробництво труб великого діаметра переважно для експортних потреб. З цією метою на заводах ім. К. Лібкнехта і ім. Комінтерну в Дніпропетровську буде створено виробництво труб нафтового сортаменту та оцинкованих водогазопровідних труб, на Харцизькому заводі – труб середнього діаметра із зовнішнім поліетиленовим покриттям для магістральних газопроводів.
Разом з тим у чорній металургії знизилися темпи зростання продуктивності праці, що пов’язано з поглибленням гірничих робіт, збільшенням гірничого тиску, повільними темпами технічного переоснащення підприємств. У продовж певного періоду в чорній металургії спостерігається систематичне зниження капітальних вкладень та основних виробничих фондів.
Також важливе значення має скорочення на випуск металу завдяки впровадженню більш прогресивних технологій. Так, докорінні зміни мають відбутися у сталеплавильному виробництві, де запропоновано повністю замінити нині мартенівський спосіб на киснево-конверторний та електропічний.
Зазначенні заходи дають змогу вирішити ряд інших проблем. Серед них - значне поліпшення екологічної обстановки в регіонах з розвиненим металургійним виробництвом, особливо поблизу підприємств, на яких будуть виведені з експлуатації доменні цехи та коксохімічні заводи. Важливою проблемою, яка значною мірою вирішається в результаті структурної перебудови, є скорочення потреби у паливі і електроенергії, причому перше має відбуватися не тільки у зв’язку зі скороченням обсягу виробництва, а й завдяки зниженню в галузі на 13 – 14 % питомих витрат палива. Майже вдвічі може зменшитися потреба в найдорожчому і дефіцитному виді палива – коксі. Зменшення потреби в ньому дасть можливість вивести з експлуатації ряд коксохімічних підприємств і скоротити потужності Алчевського та деяких інших коксохімічних заводів. Все це особливо сприятиме поліпшенню екологічної обстановки у зазначених регіонах.
Проте розглянуті заходи реструктуризації чорної металургії в Україні можуть бути досягнуті при дотриманні ряду можливих умов. Однією з них є розробка комплексної програми розвитку металургійного виробництва і метало споживчих галузей (насамперед машинобудування). Це є необхідним тому, що в Україні не виробляється багато видів продукції машинобудівного комплексу, що може загальмувати проведення структурної перебудови у металургійному виробництві. Другою умовою реалізації заходів щодо реструктуризації є необхідність значних коштів, що може бути забезпечено з допомогою державних субсидій та пільгових умов кредитування, залучення іноземних інвестицій, інших джерел фінансування.
Складовою розвитку кольорової металургії є заготівля і переробка брухту та видів кольорових металів, що вважається класичним прикладом електро-, паливно-, працезберігаючої технології. Використання річного обсягу заготівлі брухту і відходів кольорових металів рівнозначне видобутковій переробці десятків мільйонів тонн мідної, свинцево-цинкової, алюмінієвої та інших видів мінеральної сировини.
В Україні набуло розвитку виробництво рідкісних металів на базі найбільшого в Європі родовища рідкісних металів та супутніх їм рідкісноземельних елементів. На базі цього родовища працює Верхньодніпровський гірничо-металургійний комбінат. Він до теперішнього часу зберігає монопольне становище за поставками цирконового, рутилового та ільменітового концентратів і сполук цирконію.