Але в структурі харчового комплексу США все ж таки переважає м’ясна промисловість. Її найстарішим та найзначнішим центром є Чикаго (в ньому зосереджені підприємства таких гігантів м’ясопереробки як «Армор» і «Есмарк»).
Нью-Йорк, Новий Орлеан, Сан-Франциско – важливі центри цукроваріння, яке орієнтується на довізну сировину.
Тютюнова промисловість тяжіє до сировинних можливостей південних штатів, особливо Вірджинії та Західної Вірджинії.
В структурі легкої промисловості переважає текстильна, особливо виробництво бавовняних тканин. Ця галузь зародилася ще у ХІХ столітті в Новій Англії, але у першій половині ХХ століття відбулася «втеча на Південь» – переміщення галузі на Аппалачський Підмонт, де були бавовна, дешеві робочі руки і не було профспілок. Там зосереджено й килимове виробництво.
Швейна і трикотажна промисловість тяжіють до споживача, тому їх найзначніші центри – це Нью-Йорк (взагалі найбільший центр легкої промисловості світу), Чикаго, Філадельфія, Детройт тощо. Шкіряно-взуттєві підприємства також розміщуються переважно на Північному Сході та у Приозер’ї.
Загалом американці надають перевагу європейському одягу і взуттю, але свій внесок у світову моду все ж зробили: мова йде про джинси. Фірма «Лівас Страус і Ко» (штаб-квартира у Сан-Франциско) з 1850 року без змін випускає найуспішнішу модель джинсів «501». У 1889 році з’явилася відома торгова марка «Lee». 1947 року на ринок вийшов «Wrangler» – символ Дикого Заходу, улюблені джинси «крутих» ковбоїв і рейнджерів.
Світову славу також має виробник стильного спортивного одягу «Nike».
Лісова та деревообробна промисловість є матеріаломісткою галуззю. На власній сировині працюють підприємства тихоокеанського Північного Заходу (Сіетл, Такома, Портленд, Юджин). На імпортну бразильську або африканську деревину зорієнтовані підприємства південноатлантичних штатів (Чарлстон, Саванна, Мейкон, Джексонвілл).
Меблева промисловість зосереджується у міських агломераціях і мегаполісах (вплив фактору споживача). Найбільшими центрами стали Нью-Йорк, Філадельфія, Чикаго, Міннеаполіс – Сент-Пол, Сан-Франциско, Лос-Анджелес.
Поліграфічна промисловість також є прерогативою надвеликих міст, в ній домінують Нью-Йорк, Чикаго, Лос-Анджелес, Вашингтон.
Сільське господарство
америка промисловість мігрант
В ньому зайнято лише 2,5% економічно активного населення, але обсяги сільськогосподарського виробництва й експорту є найбільшими у світі. На експорт йде ⅓ виробленої рослинницької продукції та десята частина тваринницької. ¾ сільськогосподарських угідь знаходиться у приватній власності («американський шлях» розвитку капіталізму). Державі належать переважно малопродуктивні землі на Заході.
Аграрні кризи перевиробництва в США вже давно стали хронічними. Жорстка конкуренція привела до того, що у 50-х роках минулого століття був здійснений перехід на «машинну стадію» сільськогосподарського виробництва. За продуктивністю праці з американськими фермерами можуть зрівнятися лише голландські й данські фермери. Американські ферми відрізняються глибокою спеціалізацією, високою товарністю виробництва і найліпшою в світі технічною озброєністю праці.
В структурі вартості продукції сільського господарства США явно переважає тваринництво. В структурі сільськогосподарських угідь переважають пасовища і сіножаті. Рілля і багаторічні насадження займають лише п’яту частину території країни. Зрошується десята частина ріллі (18,1 млн. га – 3 місце в світі після Китаю та Індії) – це найцінніші землі для рослинництва поруч з угіддями Центральних і Великих рівнин.
⅔ посівних площ зайняті зерновими. Рекорд валових зборів становить 350 млн. тон. Головна зернова культура – кукурудза (250 млн. тон), яка широко використовується для виробництва комбікормів. Допоміжна роль відводиться пшениці (⅔ врожаю експортується), у посушливих районах – сорго, на зрошуваних землях – рису.
Універсальною культурою після «зеленої революції» в США стала соя: вона водночас і кормова (фуражна), і технічна (олійна), і власне продовольча.
Серед технічних культур провідними є бавовник, тютюн, арахіс, соняшник, цукровий буряк і цукрова тростина.
Цікаво, що овочівництво і картоплярство, садівництво і виноградарство в США не концентруються у так званих «приміських зонах» (екологічний чинник: передмістя найбільш забруднені). Половину вартості продукції садівництва, овочівництва і виноградарства дають штати Каліфорнія, Флорида і Гавайї, які мають найбільш сприятливі для цього природні умови. Висока щільність і якість автошляхів при наявності величезного парку спецтранспорту «знімає» проблему нетранспортабельності тієї сільськогосподарської продукції, що легко псується (це зауваження стосується і тваринництва).
У територіальній структурі рослинництва простежуються наступні елементи: кукурудзяна смуга (вона поступово трансформується у кукурудзяно-соєву), бавовницька (розпадається на окремі ареали) та овочево-садівницька (в останніх двох смугах додатковою культурою є рис на зрошенні).
Тваринництво США зорієнтовано на внутрішній ринок (крім птахівництва). За поголів’ям ВРХ США займає 2 місце в світі (після Індії), але є беззаперечним лідером у виробництві м’яса (20% від світового). Найбільше виробляється яловичини (переважно на природних кормових угіддях). Свинарство тяжіє до кукурудзяно-соєвої смуги (¼ свинини виробляє штат Айова) та її комбікормового потенціалу. Птахівництво теж найбільше розвинуто на Півночі, хоча намітився деякий «зсув на південь». Вівчарство зосереджується у штатах Гірського Заходу, але не забезпечує й половини потреб країни у вовні.
Найбільшим поголів’ям виділяється Техас («ковбойський» штат), тут концентрується майже 10% поголів’я худоби країни. Поголів’ям корів (відповідно і обсягами виробництва молока) виділяються штати Вісконсін, Нью-Йорк і Каліфорнія.
У територіальній структурі тваринництва чітко виділяються 2 молочні (північна і західна) та 2 м’ясні (свинарська і скотарська) смуги, а також вівчарська у Гірських штатах та оленярська на Алясці.
Важливою галуззю господарства США є рибальство. Більшу роль відіграють рибні порти Тихого океану (Сіетл, Сьюард, Такома). Обсяги вилову становлять 5,6 млн. тон на рік (6 місце в світі), але це не задовольняє потреб країни. Значна кількість морепродуктів докуповується.
[1]Саме на півночі Аляски експлуатується найбільше на сьогодні нафтове родовище США – Прадхо-Бей.
[2] Археологічні знахідки доводять, що у 985 році вікінг Ерік Рауді (Рудий) досяг берегів Північної Америки та заснував норманське поселення на території сучасної Канади.
[3]Зараз в США мешкає 40 млн. осіб ірландського походження, що у 12 разів більше населення самої Ірландії.
[4]Сполучені Штати завжди були «плавильним казаном» («melting pot»), у якому швидко стираються етнічні відмінності та виникає єдина спільна культура. Статуя Свободи в нью-йоркській гавані символізує дух землі, гостинної для всіх, хто «прагне дихати вільно».
[5]В США налічується близько 740 тис. осіб українського походження, зосереджені вони переважно на Північному Сході, особливо у міських агломераціях Нью-Йорку та Філадельфії.
[6]Технополіс – це науково-промисловий комплекс, що забезпечує неперервність всього циклу робіт за принципом «від наукової ідеї до готового продукту». Назва «Силіконова Долина» давно вже стала узагальнюючою. На зразок неї тепер існують десятки «долин», «коридорів», «смуг», «лісів», «прерій», «трикутників» з новітніми виробництвами і науковими дослідженнями та послугами. Технополіси (або науково-промислові парки) дуже тісно пов’язані з провідними університетами (Стенфордський, Прінстонський, Гарвардський) і часто групуються навколо них, отримуючи звідти нові ідеї та молодих талановитих фахівців.