канада лісопаперовий промисловість економіка
Канада – гігантська країна, що є другою в світі за площею (10 млн. км2), при цьому чисельність її населення складає лише 29,1 млн. осіб (клас середніх країн). Густота населення становить заледве 3 особи/км2. Кордильєрські високогір’я, тундра Північної Канади і острови Канадського Арктичного архіпелагу – практично безлюдні. Щоправда в долині річки Святого Лаврентія густота населення може сягати 200 осіб/км2.
Омивається територія країни трьома океанами і має найдовшу в світі берегову лінію, що дорівнює трьом екваторам. При цьому Канада відокремлена від Європи й Азії та має сухопутний кордон лише з однією державою – США. Цей кордон не охороняється.
Символом Канади, що зображений на державному прапорі, став лист канадського цукрового клена.
Форма правління Канади – держава в складі британської Співдружності націй; це означає, що формально головою держави виступає британська королева, яка за поданням канадського парламенту призначає генерал-губернатора з повноваженнями президента у парламентській республіці. Форма адміністративно-територіального устрою – федерація (10 провінцій, що є суб’єктами федерації, і 3 території, що підпорядковуються федеральному міністерству у справах Півночі). В Канаді діє феномен «подвійного громадянства» – спочатку провінційного, а потім – загальнодержавного.
Назву Канаді (дослівний переклад з мови ірокезів «це наше село») дав відомий французький моряк Жак Картьє. Ця історична постать дуже популярна в країні, канадці досить гучно святкують річниці його плавання по річці Святого Лаврентія. Саме після експедиції Картьє країна стала відома світу.
Канада входить до «великої сімки» та займає 7 місце в світі за сумарним обсягом ВНП (при такій невеликій кількості населення!). Середня тривалість життя – 77,4 роки. Згідно з комплексною багатофакторною оцінкою ООН Канада займає 1-е місце в світі за якістю життя. Зокрема індекс розвитку людського потенціалу (ІРЛП) стабільно є найвищим у світі (зараз – 0,950; для порівняння у США – 0,937; а в Україні – 0,842). І хоча, скажімо, населення США номінально є багатшим, при цьому в Канаді вода і повітря чистіші, рівень злочинності менший та й ціни значно нижчі. Пенсіонери США і Великобританії із задоволенням переселяються жити в Канаду.
85% канадців живуть південніше широти Києва. Найбільше місто країни – 4-мільйонне Торонто розташовується на широті Сочі, а 3,5-мільйонний Монреаль, як і федеральна столиця Оттава – на широті Сімферополя. Отже Канада не така вже й «країна снігів та криги», як схарактеризував її великий Вольтер, відмовляючи уряд Франції воювати з Великобританією через Канаду. Але авторитет Вольтера був непохитним, таким чином з 1763 року Канада стала колонією Великобританії.
Дійсно, деякі контрасти канадської території є просто вражаючими: наприклад, в Монреалі колібрі і північне сяйво можна бачити одночасно (треба врахувати специфіку розташування Північного магнітного полюсу поблизу острова Еллеф-Рінгнес Канадського Арктичного архіпелагу).
До контрастів природи додаються ті, що створені людиною. Про південну частину Канади (де живуть колібрі й росте виноград) можна сказати, що вона перенаселена. 160-кілометрова смуга вздовж кордону із США концентрує практично все населення країни. У надзвичайно багатих на природні ресурси (дешева гідроенергія, ліс, нафта, природний газ, уран, залізна і мідно-нікелева руди, золото, срібло, біологічні ресурси Світового океану тощо) регіонах Середньої і Північної Канади мешкає лише 1,5% населення.
На Півночі Канади існують переважно невеликі поселення при шахтах і рудниках, де дуже ефективно, мінімальною кількістю робочих рук з високою продуктивністю праці розробляються природні багатства.
Високою продуктивністю праці відзначається й сільське господарство. Фермерське населення країни становить менше 3%, але виробляє 50-60 млн. тон зерна щорічно (обсяги співставні із Францією та більші за українські).
Рівень урбанізації – 77%. Жителі сільської місцевості часто зайняті несільськогосподарськими заняттями (видобувна промисловість, мала гідроенергетика, заготівля деревини тощо). Внаслідок субурбанізації утворилися міські агломерації Торонто, Монреаля, Ванкувера й Оттави. Рурбанізація веде до швидкого зростання Канадського мегаполісу по лінії Уїнсор – Квебек (на ділянці Торонто – Оттава – Монреаль він вже сформувався).
Специфічною рисою економіки Канади є її сильна залежність від іноземного капіталу (головним чином – із США). Можливо, коріння цієї залежності – в колоніальному минулому (спочатку французькому, а потім – британському), у переселенні «лоялістів» із США під час їхньої війни за незалежність.
Лише у 1867 році Канада отримала статус першого британського домініону, 1931 року країна отримала фактичну самостійність, а юридично оформила свою незалежність у 1947 році, коли був прийнятий «Акт про канадське громадянство». У 1949 році до складу Канади ввійшов колишній британський домініон Ньюфаундленд, так остаточно сформувалася нинішня державна територія.
Канада – багатонаціональна країна, інколи її навіть називають «країною національних меншин». Твердження цілком слушне, адже навіть найбільший етнос – англоканадці – є національною меншиною, оскільки його частка становить менше 45%. Англоканадці переважно протестанти. На другий за значенням етнос – франко-канадців – припадає 31% населення (у провінції Квебек – всі 80%), хоча саме французи першими розпочинали колонізацію Канади ще у ХVІІ столітті. Франко-канадці тривалий час жили без допомоги метрополії, тому лише завдяки вищій народжуваності збереглися як етнос («виграли війну колисками»). Франко-канадці майже виключно католики.
У Канаді дві офіційні мови – англійська та французька (точніше – північний діалект старофранцузької). Сучасні іммігранти асимілюються переважно як англоканадці.
Іммігранти становлять п’яту частину населення, серед них нараховується по 1 млн. осіб німецького та італійського походження, близько 900 тис. осіб українського походження. Українці проживають переважно в сільській місцевості Степових провінцій та містах Онтаріо.
Українці відіграють значну роль в економічному і політичному житті країни (хазяїн хокейної команди «Оттава Сенаторз» Юджин Мельник – мільярдер, найкращим генерал-губернатором в історії країни вважається Рамон Гнатишин і т.д.). Також згадаймо, що Канада (разом з Польщею) серед перших визнала незалежність України.
Корінне населення (близько 0,6 млн.) – теж неоднорідне: одну групу утворюють індіанські народи, іншу – ескімоси. До речі, в Канаді не було такого масового винищення місцевого населення, як в США.
Всі відзначають, що в Канаді завдяки її багатонаціональності та поліконфесійності більше культури, лояльності, толерантності та менше агресії, грубощів і насильства, ніж у сусідніх США. Якщо головні персонажі історії США – ковбої і гангстери, а України – козаки (тобто сильні особистості, що дозволяють собі нехтувати законами), то в Канаді це вояжери (торговці, що скуповували хутро в аборигенів). «Канада – це неамериканська Америка. Канадці більші європейці ніж янкі», – такі слова можна часто почути у Північній Америці.
Господарство
Канада – високорозвинена індустріальна країна. ВНП на душу населення становить 20320 $ на рік. І хоча в структурі зайнятості промисловість поступилася сервісним галузям, відчувається її переважання в експорті, тому Канада лишається індустріальною.
Промисловість розвивається виключно на власній сировинній базі. Фундаментом канадської індустрії є один з найпотужніших у світі паливно-енергетичних комплексів. Фахівці вважають, що економічний успіх країни пов’язаний із споживанням великої кількості енергії. Дешева електроенергія дала змогу «облагородити» експорт: замість лісу вивозити целюлозу і папір, замість рудних концентратів – кольорові метали. Крім того, значна частина електроенергії продається в США (енергосистеми двох країн об’єднані між собою).
За виробництвом електроенергії на душу населення Канада поступається в світі лише Норвегії, а сумарний (валовий) показник у неї 5-й в світі. В структурі паливно-енергетичного балансу (ПЕБ) на гідроенергію припадає 30%, а в структурі електроенергетичного балансу (ЕЕБ) – навіть 65% (це найдешевша електроенергія). 20% виробляють ТЕС на кам’яному вугіллі, ще 15% електроенергії виробляється на АЕС (Канада навіть розробила власний ядерний реактор).
Чудово забезпечена Канада нафтою і природним газом (провінції Альберта, Саскачеван і Британська Колумбія). Країна експортує значну кількість вуглеводнів до США. Починаючи з 80-х років минулого століття значно збільшився видобуток кам’яного вугілля в Британській Колумбії (цьому сприяв японський попит), після цього частка східних шахт (у Новій Шотландії) впала до 10%.
Загалом, гірничо-видобувна промисловість – одна з ключових в економіці Канади. 80% її продукції експортується. При цьому більшість діючих гірничозаводських центрів розташовується в південній частині країни, де кращі кліматичні умови і створена гарна транспортна інфраструктура. В провінції Онтаріо видобуваються мідно-нікелеві та уранові руди; Квебек славний залізною (Фермон) та мідною (Норанда) рудами; Саскачеван – калійними солями та урановими рудами (найбільші в світі родовища Кі-Лейк та Сігар-Лейк); Британська Колумбія – свинцево-цинковими рудами. Світове значення мають поклади залізної руди в провінції Ньюфаундленд (півострів Лабрадор).
Така розмаїта структура природно-ресурсного потенціалу країни призвела до безпосереднього зв’язку обробної промисловості з добувними галузями, а також сільським та лісовим господарством.
На машинобудування припадає дещо менше 30% вартості виробленої промислової продукції. Чільна роль належить транспортному машинобудуванню, де панує американський та японський капітал («Дженерал Моторз», «Форд», «Крайслер», «Ніссан», «Хонда»). Автомобілебудування сконцентровано в провінціях Онтаріо та Квебек, сільськогосподарське машинобудування – в степових провінціях (Манітоба, Саскачеван, Альберта). Канада виробляє також залізничні вагони і тепловози, літаки і кораблі, але міжнародною спеціалізацією стали лише снігоходи.