Натомість новітні наукомісткі галузі і виробництво засобів виробництва розвинені слабко (на них припадає ¾ імпорту).
Серед галузей обробної промисловості важливе місце займає металургія. Після реконструкції чорної металургії та оновлення її виробничих фондів Австралія отримує найдешевшу в світі сталь. Власні паливні ресурси дозволили розвинути потужну електроенергетику та на цій базі створити кольорову металургію, в останній особливе місце займають виплавка алюмінію та міді, цинку, свинцю, олова, нікелю тощо. Основою електроенергетики виступають ТЕС на кам’яному і бурому вугіллі.
Машинобудування формувалося у середині ХХ століття під захистом протекціоністських бар’єрів. Провідні позиції в його структурі належать автомобілебудуванню, сільськогосподарському машинобудуванню, електротехніці й електроніці. Машинобудування працює виключно на внутрішній ринок. Окремі галузі машинобудування не витримали зовнішньої конкуренції і «згорнулися», у першу чергу це стосується суднобудування.
Хімічна промисловість переживає підйом. Головні галузі – нафтохімія, продукування сірчаної кислоти, виробництво мінеральних добрив та отрутохімікатів для сільського господарства («зелена революція» в сусідніх доіндустріальних країнах сформувала підвищений попит на сільськогосподарську хімію). З галузей органічного синтезу найбільше розвинуто виробництво синтетичного каучуку. Розвиток автомобільного транспорту сформував попит на продукцію гумотехнічної і шинної промисловості.
В будівельній індустрії країни чільні позиції займають цементна (5 млн. тон на рік), асфальтобетонна, скляна, фарфоро-фаянсова промисловість.
Традиційно міцні позиції в національній економіці належить харчовій промисловості. В її структурі потужно представлені м’ясна, молочна, борошномельна, цукрова, консервна промисловість і пивоваріння. Рівень експортності становить: борошна – 80%, цукру – 70%, м’ясопродуктів – 60%, масла і сиру – 50%. Загалом харчова промисловість разом з тютюновою займає 1-е місце в структурі вартості виробленої промислової продукції.
А ось легка промисловість розвинута набагато гірше. Лише завдяки протекціонізму протистоять іноземній конкуренції на внутрішньому ринку австралійські текстиль і трикотаж. І це при тому, що країна зосереджує ⅓ світового виробництва вовни, до того ж австралійська вовна поза конкуренцією як по ціновим, так і якісним параметрам.
Специфіка сільського господарства Австралії – його екстенсивний характер. Це стосується обох головних галузей: зернового господарства в рослинництві (врожайність – 16 ц/га) та вівчарства у тваринництві. Тваринництво є лідером за вартістю виробленої продукції, вдвічі переважаючи рослинництво.
За поголів’ям овець (180 млн. голів), настригом вовни та її експортом Австралія перша в світі. Вівці – переважно мериносні тонкорунні. Сприяють розвитку галузі сухий клімат та величезні площі природних кормових угідь. Вовна – продукт, що гарно зберігається і легко транспортується, тому вовняне вівчарство є найстарішою спеціалізацією господарства Австралії.
Скотарство і свинарство мають більш інтенсивний характер, але за своїм значенням суттєво поступаються вівчарству. Основним районом м’ясного скотарства є субекваторіальна савана на північ від південного тропіка. В найбільш посушливих районах Австралії розводять верблюдів. На південному сході країни представлені птахівництво і бджільництво; а у передмістях найбільших агломерацій – спортивне конярство.
Найбільші посівні площі в рослинництві відведені під зернові і кормові культури. Майже половину ріллі займає пшениця. Країна має свій «пшеничний пояс», що простягнувся від Брісбена в штаті Квінсленд – до штату Південна Австралія. В природному відношенні цей пояс відповідає субтропічним степам. Інші зернові представлені ячменем, вівсом, кукурудзою (переважно для виробництва комбікормів). На зрошуваних землях культивується рис. Лідерами серед кормових трав є люцерна, конюшина і люпин.
Технічні культури тяжіють до тропіків. Штат Квінсленд є значним виробником цукрової тростини і цукру. Вирощуються в Австралії бавовник і тютюн. Провідна олійна культура – арахіс.
Важливими галузями рослинництва стали садівництво й овочівництво. В тропічній частині Австралії вирощують ананаси, манго, банани; в субтропічних і помірних широтах (південь континенту) – цитрусові, персики, абрикоси, черешню. Острів Тасманія славиться яблуневими садами, яблука навіть експортуються. Овочівництво (морква, капуста, цибуля), картоплярство і виноградарство найбільше розвинуті на зрошуваних землях штатів Вікторія, Новий Південний Уельс та Південна Австралія.
Транспорт
Реалізація господарських та пасажирських зв’язків всередині Австралії залишається серйозною проблемою.
У більшості країн світу виключне значення у внутрішніх вантажоперевезеннях належить залізничному транспорту. Австралія є виключенням із цього правила. Загальна довжина залізниць – 40 тис. км (приблизно як в Україні), але цього недостатньо для гігантської країни. До того ж австралійські залізниці не стандартизовані по ширині колії та не електрифіковані, часто ще й одноколійні. Із сходу на захід країну перетинає лише одна магістраль «Сідней – Перт», а з півночі на південь залізничного сполучення немає.
Довжина шосейних шляхів перевищує 1 млн. км. Автотранспорт вийшов на 1-е місце у внутрішньому сполученні (як у вантажо-, так і пасажирообігу). За кількістю автомобілів на душу населення Австралія знаходиться на рівні із США і Канадою. Автомобіль має кожна австралійська сім’я.
Морський транспорт обслуговує переважно зовнішні зв’язки, хоча певне значення має і каботаж, зокрема паромні переправи із Тасманії до Сіднею і Мельбурну. Далекі ж морські перевезення здійснюють, як правило, іноземні кампанії. Лідерами за вантажообігом є порти Сіднею, Мельбурну, Ньюкасла і Аделаїди. Головним військово-морським портом є Перт.
Австралія має високий рівень розвитку авіаційного транспорту, у тому числі й на внутрішніх лініях. Навіть невеликі ферми пов’язані постійним авіасполученням з найближчими містами. Широкого розвитку набула сільськогосподарська авіація.
Країна має розвинену мережу трубопроводів, найважливіше їх використання – для транспортування води (інколи на сотні кілометрів). Південний схід вирізняється густою мережею нафто- і газопроводів. Всі трубопроводи доводиться захищати спеціальною цементною оболонкою від термітів.
Зовнішня торгівля
австралійській материк господарство природа
Тривалий час майже весь австралійський експорт спрямовувався до Великобританії, Австралія була такою собі «заморською фермою» метрополії.
На сьогодні головним торговим партнером країни є Японія – найбільший покупець австралійської мінеральної сировини, кольорових металів і продовольства та, водночас, найбільший постачальник до Австралії високотехнологічного обладнання, автомобілів та запчастин до них. На другому місці за обсягами товарообігу – США, на третьому – сусідка Нова Зеландія. З кінця ХХ століття активізувалися зв’язки з новими індустріальними країнами Азії: 4-ту позицію зайняв Китай, за ним розташувалися Південна Корея і Тайвань. На Великобританію зараз припадає лише 4% австралійського товарообігу.
Аграрно-сировинна спеціалізація Австралії на світовому ринку має як свої переваги, так і певні вади. Але вона дозволяє зосередити увагу середньої за чисельністю населення країни в одному напрямку.
Територіальна структура господарства
Закладалася вона ще у колоніальному минулому. Австралійські колонії часто були тісніше пов’язані з метрополією, ніж між собою. Тому в сучасній територіальній структурі на основі яскравих відмінностей природи і господарства досить чітко відокремлюються 4 економічних райони.
1. Південно-Східний район (штати Новий Південний Уельс, Південна Австралія, Вікторія та столична територія) – провідний в Австралії. Тут мешкає майже ¾ населення, виробляється 80% продукції обробної промисловості та 60% сільськогосподарської продукції.
Район вирізняється найсприятливішими природними умовами та найвищим рівнем урбанізації. Саме тут були засновані перші англійські колонії, тут почали розводити овець, звідси почався розвиток гірничо-видобувної промисловості (родовище поліметалів Брокен-Хілл).
Базою для розвитку машинобудування і металообробки стала власна чорна металургія (Ньюкасл, Вуллонгонг, Порт-Кембла, Уайалла). Порт-Огаста, Порт-Пірі, Ньюкасл, Сідней і Вуллонгонг є також крупними центрами кольорової металургії.
Найбільше місто району Сідней – важливий фінансовий і бізнесовий центр країни, вузол машинобудування і хімічної промисловості. Харчова промисловість представлена виробництвом м’ясопродуктів, масла і твердих сирів, фруктових консервів і соків.
Мельбурн схожий за спеціалізацією із Сіднеєм та намагається в усьому суперничати з ним. Він утримує першість в галузі автомобілебудування і банківській сфері, а також став лідером в текстильній промисловості.
Важливим центром металообробки, автомобілебудування, текстильної промисловості та виноробства стала Аделаїда. Поруч з нею функціонує технополіс Хайтек-сіті та космодром «Вумера».
Столиця держави Канберра промислово-виробничих функцій не виконує зовсім. Місто спеціалізується на політико-адміністративних, наукових, культурних і туристичних функціях. У Канберрі розташовані національний університет, установи Академії наук, неподалік від міста на горі Маунт-Стромло розташовується відома астрономічна обсерваторія.