Суспільно-географічна характеристика зовнішньоекономічних зв’язків прикордонних регіонів України (стр. 4 из 12)

На сьогоднішній день, важливу роль для підвищення конкурентоспроможності мають вітчизняні підприємства, особливо ті, що розташовані в прикордонних регіонах. Адже, близькість до ринків сусідніх країн, підвищує роль коопераційних зв’язків та надає перспектив для збільшення об’ємів експорту та імпорту прикордонних регіонів

Проаналізувавши, динаміку експорту товарів і послуг прикордонних регіонів за період 2000-2008 рр. ми виявили, що експорт товарів та послуг у 2000р. склав 9346,96 млн. дол. США, а у 2004 р. він збільшився на 57 % і становив 21770,21 млн. дол. США. У 2008р. експорт становив 43768,3 млн. дол. США, що на 50 % більше у порівнянні з 2004 р.

Загалом за період 2000-2008 рр. експорт товарів і послуг збільшився на 78%.

Рис. 2.1 Динаміка експорту товарів та послуг прикордонних регіонів України за період 2000-2008 рр

Тобто, експорт товарів і послуг за проаналізований період значно виріс, це пов’язано з тим, що проводиться більш активна політика залучення прикордонних регіонів у зовнішньоекономічну діяльність, але, на сьогоднішній день, існують ще проблеми, які призупиняють цей процес.

Для визначення місця кожного прикордонного регіону за показником експорту товарів і послуг нами було побудовано графік Парето, на якому відображені абсолютні показники експорту товарів і послуг у 2008р. Також на цьому графіку чітко видно, що найперші місця за даним показником займають : Донецька, Луганська, Запорізька. Одеська області. Це пов’язано, в першу чергу з тим, що дані області мають потужну промислову, інвестиційну базу, тому показники експорту товарів і послуг найбільші серед усіх прикордонних регіонів. Найменші показники зовнішньоекономічної діяльності у м.Савастополь, Чернігівській, Чернівецькій області. Це найменш розвинуті області, тому в основному товари та послуги, що виробляються даних регіонах, спрямовані на власні потреби прикордонних регіонів.

Рис. 2.2 Графік Парето для прикордонних регіонів України за абсолютним показником експорту товарів та послуг у 2008 р. (побудовано автором за)

Проаналізувавши абсолютні показника експорту товарів і послуг ми співставили їх з середнім показником для прикордонних регіонів, який складає 2188,4 дол. США (2008р.) та виявили, що найбільше перевищення даного показника, на 30-35 %, у Донецькій, Запорізькій, Луганській області. А в таких областях, як м. Севастополь, Чернівецька, Вінницька, Чернігівська області навіть не складає 10 % від середнього показника. Це пов’язано з рівнем промислового розвитку даних регіонів (рис.2.3)

Нами було проаналізовано показники експорту товарів і послуг на душу населення по всім прикордонним регіонам України та виявили, що найбільші показники характерні для Луганської, Запорізької, Донецької області. Найменші для Чернівецької області, де даний показник становить лише 188,3 дол. США. Звичайно, при розрахунках важливу роль мала чисельність населення, адже навіть якщо прикордонних регіон промислово потужний , але в ньому значна кількість населення, то показник експорту товарів і послуг на душу населення стрімко зменшується, що спостерігається у таких областях, як Харківська, Київська, Львівська (рис.2.3).

Проаналізувавши товарні групи поточного стану українського експорту було виявлено, що провідні позиції належать продукції металургії, хімічної промисловості та сільського господарства, що свідчить про сировинну спрямованість і недостатній технологічний розвиток української економіки. При цьому продукція наукомістких виробництв посідає останні місця в товарних групах. Найбільш перспективними товарними групами в контексті розвитку світового господарства для аналізованого періоду виступають машини, механізми, обладнання та сільгосппродукція.

Такі товарні групи негативно вливають на розвиток зовнішньоекономічної діяльності країни, тому важливим елементом структурної перебудови національного господарства країни має стати розвиток експорту наукомістких виробництв. Попри це, доволі посередніми нині є успіхи в нарощуванні обсягів українського експорту: темпи росту останнього значно нижчі від аналогічного показника для міжнародних відносин у цілому.

Для розвитку і реалізації експортного потенціалу України необхідні бюджетні державні асигнування та іноземні інвестиції, обсяг яких слід визначити з урахуванням існуючої світової практики, а також сучасного стану національної економіки і сформованої структури експорту.

2.2 Імпорт товарів та послуг

Сьогодні стан економічного розвитку України характеризується суттєвою залежністю від імпорту, в першу чергу паливно-енергетичних ресурсів (газу, нафти та нафтопродуктів тощо). В країну заводиться значна кількість технічних засобів виробництва та устаткування, машин, приладів та іншої високотехнологічної техніки. В значній мірі, цей імпорт можна визнати обґрунтованим бо він здійснюється для забезпечення функціонування і з метою підвищення ефективності вітчизняної економіки, так як наші виробники високотехнологічної техніки часто виробляють продукцію або незрівняною із зарубіжними аналогами за якістю, або необхідна сучасна техніка певних зразків в Україні взагалі не випускається.

Одночасно в країну потоком іде імпорт, який не можна виправдати, бо аналогічну продукцію з подібними споживчими характеристиками взмозі виробляти вітчизняні виробники. Натомість, вітчизняні підприємства таку доступну їм продукцію, зокрема і найпростішу, не виробляють, або виробляють з такими споживчими якостями (наприклад, за дизайном), що це не дає їй можливості конкурувати на ринку із зарубіжними аналогами. В значній мірі мова йде про товари широкого вжитку: одяг, господарчі товари, продукцію побутової хімії, АПК тощо. На закупівлю усієї цієї продукції витрачаються величезні обсяги валютних коштів, які відтікають за кордон, тобто наш вітчизняний споживач підтримує зарубіжного виробника.

Обсяг імпорту товарів і послуг для прикордонних регіонів, які відіграють важливу роль у зовнішньоекономічній діяльності країни, зростають с кожним роком, про що свідчить аналіз показників за період 2000-2008 рр.

Імпорт товарів і послуг у 2000 р. становив 6343,81 млн. дол. США, а у 2004р. він збільшився на 51 % і склав 12871 млн. дол. США.У 2008 р. імпорт становив 38007,7 млн. дол. США, що на 66 % більше ніж у 2004 р.Загалом за період 2000-2008 рр. імпорт товарів і послуг прикордонних регіонів України збільшився на 83%.

Рис. 2.4 Динаміка імпорту товарів та послуг прикордонних регіонів України за період 2000-2008 рр. (побудовано автором за)

Найбільше імпортних надходжень отримали: Одеська, Донецька, Луганська, Запорізька, Київська, Харківська області. По-перше, це пов’язано з великим темпами та обсягами виробництва, які характерні для даних областей. Найменше імпортують такі прикордонні регіони, як Чернігівська, Херсонська, Чернівецька області та м. Севастополь.

Рис. 2.5 Графік Парето для прикордонних регіонів України за абсолютним показником імпорту товарів та послуг у 2008 р

Середній показник імпорту товарів і послуг в прикордонних регіонах України у 2008 р. становив 1900,4 млн. дол. США. Найбільше перевищення даного показника характерне для Одеської області (6319,5 млн. дол. США), найменше у співвідношенні з середнім у м. Севастополь (88 млн. дол. США). Однакові значення з середнім показником імпорту товарів і послуг характерні для таких регіонів : Луганська, Київська, Харківська, Львівська області (рис 2.6).

Імпорт товарів і послуг на душу населення (рис 2.6) найбільший у таких прикордонних регіонах: Луганська, Київська, Запорізька, Одеська. Найменший у Чернівецькій (220,9 дол. США), м. Севастополь (231,5 дол. США), АР Крим (240,1 дол. США).

Найвищі показники імпорту характерні для прикордонних регіонів, які є промислово потужними та яким не вистачає власного устаткування, енергоносіїв тощо. Але і інші прикордонні регіони мають значні показники імпорту товарів та послуг, що пов’язано з тим, що наша країна , а значить і її регіони не в повній мірі забезпечені машинами, устаткуванням, мінеральними продуктами, продуктами хімічної промисловості, адже саме ці товарні групи найбільш характерні для імпорту усіх прикордонних регіонів, не залежно від їх економічного чи соціального розвитку. На сьогоднішній день, найбільше імпортують паливні ресурси, тому що Україна, маючи великі підприємства металургії, хімічної промисловості не в змозі самостійно забезпечити себе енергоносіями.

Вітчизняний виробник, який має перспективи для нашої країни, втрачає свої позиції, тому що деякі товари прикордонним регіонам краще купити, чим виготовити.

Проблема повинна вирішуватися, зокрема такими шляхами:

- задіяти геологічну розвідку і по можливості розширити власне добування газу, нафти та інших паливно–енергетичних ресурсів;

- вирішувати питання про можливість заміни традиційних видів палива на інші, менш дефіцитні. Для цього необхідна певна конструкційна перебудова обладнання (або його заміна), яке споживає традиційні види палива;

- розвивати, так звану, малу енергетику і переходити на теплопостачання окремих об’єктів шляхом встановлення індивідуальних котелень (або нагрівальних котлів);

- впроваджувати у практику господарювання нетрадиційні джерела енергії, а саме, вітрової, сонячної тощо.

Слід надавати перевагу імпорту найсучаснішої медичної техніки, медінструментам та обладнанню, а також імпорту товарів виробничого призначення для таких галузей, сфер і видів виробництва, які забезпечують зростання експортних поставок і формування експортної спеціалізації, створення виробництв для заміни нераціонального імпорту, а також модернізацію підприємств провідних галузей економіки та інфраструктурних об’єктів, розвиток наукоємних виробництв, поліпшення збереження та поглиблення переробки сільськогосподарської продукції товарів народного споживання, причому часто недостатньо якісних, але привабливих за дизайном.