ПЛАН
1. Загальна характеристика Чилі
2. Історія становлення Чилі
3. Особливості економіки Чилі
1. Загальна характеристика Чилі
Республіка Чилі – країна в Південній Америці. Межує на півночі з Перу, на заході і півдні омивається Тихим океаном, на сході за хребтами Анд розташовані Болівія і Аргентина. Через Магелланову протоку Чилі має вихід у Атлантичний океан. Чилі належать також декілька невеликих островів в Тихому океані: острів Пасхи, острови Сала-і-Гомес, Сан-Фелікс, Амбросіо, група островів Хуан-Фернандес, а також острови Дієго-Рамірес біля мису Горн.
Площа країни становить 756102 кв. км., що приблизно в 22,5 рази менше Росії, але більше території будь-якої європейської держави.
Офіційна мова Чилі — іспанська, нею розмовляє більшість населення. Хоча багато корінних жителів продовжують розмовляти мовами араукано та німецькою, майже всі вони вільно володіють іспанською. Багато чилійців також знають англійську та інші мови міжнародного спілкування.
Населення Чилі – 16 601 707 чол.( на липень 2009 року), з яких близько 8.8 мільйонів або 52,7% – це білі європейці,[1] а 44% – це метиси. Різноманітні хвилі іммігрантів до Чилі складались з іспанців, італійців, ірландців, французів, греків, німців, англійців, шотландців, хорват та палестинців. За даними перепису 2002 р. 3,2% населення Чилі склали індіанці. Рівень зростання населення на 2009 рік становить 0,881% і за цим показником Чилі посідає 136 місце серед інших країн світу. Чилі є однією з найбільш урбанізованих країн Латинської Америки (приблизно 88% населення проживає у містах).
Хоча церква в Чилі була відділена від держави відповідно до конституції 1925 року, близько 70% населення є віруючими Римо-католицької церкви. Окрім католиків, в Чилі існують впливові групи протестантів та іудеїв (близько 13% жителів). Більше 8% населення не пов’язують себе з жодною релігією.
Чилі поділяється на 15 регіонів, кожен з яких управляється спеціальним керівником, що призначається президентом. Регіони мають як назву, так і призначене римське число (наприклад IV — «четвертий»). Ці числа спочатку були призначені у порядку з півночі на південь, проте із введенням двох нових регіонів в 2006 — 2007 роках цей порядок збився. Частіше використовується саме число, а не назва, за виключенням регіону, в якому розташована столиця країни, Сантьяго, який називається «Столичним регіоном Сантьяго». Кожен регіон поділяється на провінції, управителі яких також призначаються президентом. Всього існує 53 провінції. Кожна провінція ділиться на комуни – адміністративні одиниці третього рівня, що управляються спеціальними органами самоврядування – муніципалітети, керівників якого вибирає місцеве населення на 4 роки. Всього в Чилі 346 комуни, що управляються 345 муніципалітетами.
Територія Чилі витягнута вздовж узбережжя Тихого океану на 4300 км і зайнята більшою частиною хребтами Анд (вис. до 6880 м), між якими лежить Поздовжня долина — головний економічний район країни. Багато вулканів, часті землетруси. Клімат — від тропічного пустельного на півночі до помірно-океанічного на півдні. На півночі — пустеля Атакама. Чилі має три географічних і кліматичних області. Північна пустеля і холодний південь країни досі повністю не освоєні, тоді як волога область Середнього Чилі являє собою найбільш розвинену в господарському відношенні територію, на якій зосереджено приблизно 75 % населення країни. Через велику протяжність країни клімат змінюється від тропічного на півночі до помірного океанічного на півдні. В Чилійській Антарктиці клімат субантарктичний та антарктичний. Також клімат змінюється від океану на схід до Анд. Він стає сухішим, континентальнішим (літом тепліший, а зимою холодніший). В Андах панує такий клімат, який характерний для гірських систем. Північ Чилі займає пустеля Атакама, що є однією із найзасушливіших територій світу, де випадає дощ лише раз на декілька десятиліть.
Грошова одиниця — чилійське песо. Чилі – республіка. Діє конституція Республіки Чилі, прийнята у вересні 1980 року, що вступила в силу 11 березня 1981 року та була доповнена поправками в 1989 та 1994 роках.Столиця – Сантьяго. Це місто також називають “молодшим братом Парижа ” через те, що воно дуже живописне.
З 2000 року главою держави став “реформатор ” Р. Лагос, що виступив від коаліції “Об’єднання партій за демократію ” . Після шестирічного стабільного центристського президентського правління Р. Лагоса на початку 2006 року відбулися наступні вибори глави держави. Вперше в історії Чилі та Латинською Америки повноправним керівником держави стала жінка. Це була Мішель Бачелет, висунута коаліцією ліво-демократичних партій, за яку було віддано 54% голосів.
Законодавча влада здійснюється Національним Конгресом (двопалатний парламент), що складається з Сенату та Палати депутатів. Склад Сенату кожні 4 роки оновлюється наполовину: 38 сенаторів обираються загальним прямим і таємним голосуванням, 9 сенаторів відповідно до конституції призначаються Радою національної безпеки. Всі колишні президенти є сенаторами посмертно. Палата депутатів (120 депутатів) обирається загальним прямим і таємним голосуванням на 4 роки. Штаб-квартира законодавчої влади знаходиться в портовому місті Вальпараісо на відстані 120 км від столиці країни. Виконавча влада належить президенту, який очолює уряд. Його обирають на 4 роки без права повторного переобрання. В країні є 9 головних політичних партій: Демохристиянська, Соціалістична, Партія за демократію, Радикальна соціал-демократична партія, Союз незалежних демократів, Національне оновлення, Комуністична партія, Екологічний рух, Гуманістичний рух.
Герб Чилі — один із державних символів, що був прийнятий в 1834 році та автором якого є англієць Чарльз Вуд Тейлор. Геральдичний щит із зіркою в національних кольорах Чилі тримають антський кондор справа та південноандський олень зліва,які є одними із символів Анд, вздовж яких простягнулася країна. Внизу герба є стрічка з девізом “За переконанням чи примусом ”.
Державний прапор Чилі прийнятий 18 жовтня 1817 року. Він складається з двох рівних горизонтальних смуг: білої (зверху) і червоної. У верхньому лівому куті знаходиться синій квадрат, якій має таку ж висоту, як і біла смуга. В центрі квадрата розміщена біла п’ятипроменева зірка, що символізує провідника до успіху та слави. Синій колір символізує небо, білий – Анди, вкриті снігом, а червоний – кров, пролиту в боротьбі за незалежність.
2. Історія становлення Чилі
Історія Чилі почалася з заселення регіону близько 13 тисяч років тому. У 16 столітті розпочалося завоювання і підкорення території сучасної Чилі іспанськими конкістадорами, у 19 столітті чилійський народ отримав незалежність від колоніальної влади. Значний вплив на розвиток Чилі до початку Другої світової війни мав видобуток селітри та міді. Багатство природних ресурсів значною мірою посприяло розвиткові економіки країни, однак також ставило у залежність від інших держав і часто призводило до воєн. Після столітнього керівництва християнсько-демократичного уряду у 1970 році до влади прийшов соціалістичний президент Сальвадор Альєнде. Проте путч Августо Піночета 11 вересня 1973 року встановив 17-літню диктатуру. В цей час було здійснено ряд радикальних економічних реформ. З 1988 року в країні впевнено розвиваються демократичні тенденції розвитку.
Першим європейцем, хто ступив на територію Чилі, був Фернан Магеллан, кораблі якого 1520 року досягнули території неподалік сучасного міста Пунта-Аренас. На честь мореплавця було названо Магелланову протоку. Місце, де висадився Магеллан, мало назву «Tchili», що з індіанської мови означало сніг. Звідси і пішла майбутня назва держави. За іншими версіями, назва країни походить також від слова «chili», що означає «там, де закінчується сніг» і було дуже поширеним серед носіїв мови кечуа. На перший погляд здається дивним, чому країну з теплим кліматом назвали так. Однак за легендою конкістадори питали в індіанців Перу, вказуючи на високі південні гори вкриті вічними снігами, що за країна лежить на півдні. Індіанці ж відповідали "чілі" тобто "там сніг" маючи на увазі засніжені високогірні перевали.
В колоніальний період територія Чилі входила до складу іспанського віце-короліства Перу, заснованого у 1542 році. В 1609 році була створена Чилійська Королівська аудієнція, що розширювало права Чилі та сприяло утворення автономії, наприклад у справах, які стосувалися прав на водні території. З 1749 року в Чилі почали карбуватися золота та срібна монети. 1578 року Френсіс Дрейк за наказом англійської корони прибув до Чилі, спочатку напавши на місто Вальпараїсо, а згодом зробив спробу захопити місто Ла-Серена. У наступні десятиліття на порти Чилі неодноразово нападали англійські пірати. Окрім частих нападів індіанців на економічний розвиток країни негативний вплив також мали землетруси, виверження вулканів та цунамі. Між 1598 і 1783 роками іспанській владі в Чилі заважали як напади англійських піратів, так і контрабандна торгівля голландських купців.
Могутність колоніальної Іспанії значно послабилася у часи Наполеона Бонапарта, особливо після того, як він посадив на іспанський трон свого брата Жозефа. 18 вересня (національне свято країни), у Чилі була створена вірна королю хунта, що взяла на себе функцію сил супротиву і створила свою власну армію. Між королівськими роялістами та ліберальними патріотами, очолюваними Хосе Міґелем Каррера, відразу ж спалахнула громадянська війна. У 1812 року під керівництвом брата Каррери, групою чилійців було розроблено конституцію Чилі, що проголошувала незалежність Чилі при формальному керівництві іспанської корони. У 1813 році влада перейшла до рук головнокомандуючого патріотів Бернардо О'Хіґґінса. Іспанські війська на чолі із генералом Маріано Осоріо вирушили у відповідь на Вальдівію з метою знищити патріотів. У боротьбі за незалежність Чилі, як і загалом усіх південнамериканських країн, найбільшу участь брали креоли. Індіанці загалом не приймали участі у бойових діях або ж підтримували роялістські сили. 12 лютого 1818 року Чилі було проголошено незалежною державою, а дещо пізніше, 5 квітня 1818 року патріоти здобули ще одну значну перемогу у битві при Майпу. В 1820 році чилійська флотилія на чолі з найнятим на службу британським адміралом Томасом Кокрейном захопила Вальдівію. Остаточну перемогу вдалося здобути лише 1826 року. Проте конфлікт продовжувався і далі у формі громадянської війни між патріотами та монархістами аж до виборів президента Чилі Хосе Сантьяго Порталеса в 1833 році. 30-ті та 40-ві роки відзначилися культурним розвитком у країні: було введено шкільну систему, 1848 року було засновано Чилійський університет, у 1888 — Католицький університет Понтіфісія. Венеціанець Андрес Белла розробив перший збірник громадських законів — Чилійський громадський кодекс, який вступив у дію 1 січня 1857 року. В 1853 році чилійська пошта почала використовувати перші поштові марки. У 1836 році сталося об'єднання Болівії та Перу, що сприйнялося Чилі та Аргентиною як серйозна зовнішня загроза. Невдовзі виникла так звана Конфедеративна Перуансько-Болівійська війна, що протривала до 1839 року.