Місто має добре розвинуту спортивну інфраструктуру. Востаннє Париж приймав Олімпійські ігри доволі давно — одні з перших 1900 і 1924. Проте, в 1998 в Парижі проходив фінал чемпіоната світу з футболу. Париж також зацікавлений в організації літніх Ігор в 2020 року. Щороку в Парижі на кортах Ролан-Гаррос відбувається один із турнірів великого шолому з тенісу — Відкритий чемпіонат Франції. Популярними видами спорту є футбол, теніс, регбі, кінні перегони, баскетбол. Хоча відправною точкою в маршруті знаменитої велогонки «Тур де Франс» змінюється кожен рік, але на заключному етапі вона завжди завершується в Парижі, а з 1975 року, гонка закінчується на Єлисейських Полях [18, с.11-15].
Стадіон «Парк де Пренс» (Parc des Princes) був побудований в 1897 році на північно-західній околиці Парижу і реконструйований в 1972 році. Він вміщає 45 500 місць і є клубним стадіоном футбольної команди, хоча зазвичай на ньому проводилися головні спортивні видовища країни, особливо до 2000 року. «Палац омніспорт Париж-Берсі» (Le Palais omnisports de Paris-Bercy) цільний спортивний комплекс, побудований на сході Парижу, відкрився в 1984 році, в ньому проводять багато спортивних заходів, але він також служить, як шоу-концертна площадка, де відбуваються концерти, льодові шоу. «Стадіон Шарлеті» (Stade Charlety), створена в 1939 році і перебудований у 1994 році, має славу «храму аматорського спорту» в Парижі і включає в себе: легкоатлетичний стадіон на 20 000 місць і криту арену на 1 500 місць. «Стад де Франс» (Le Stade de France) — 80 000 спортивна арена була побудована в Сен-Дені в північному передмісті до фінального турніру Кубка світу з футболу 1998 року і використовується для домашніх ігор національної футбольної команди Франції, а також є основною ареною для національної команди Франції з регбі під час турніру Шести націй, а іноді й визначальних матчів з регбі французьких команд. У 2007 році на стадіоні було проведено кілька ігор Кубка світу з регбі (в тому числі у фінал турніру) [18, с.11-15].
Перший турнір-чемпіонат з футболу у Франції відбувся в Парижі в 1894 році, і боротьбу розпочали чотири клуби столиці і два з її передмість. Наразі, «Парі Сен-Жермен» є найбільш популярним футбольним клубом Парижу, в місті є ряд інших напівпрофесійних футбольних клубів: «ФК Париж» (Paris FC), «Червоні Зірки» (Red Star), «РКФ Париж» (RCF Paris) і «Стад Франсе Пари» (Stade Français Paris). Останній клуб є загально-спортивним, оскільки представляє команди в регбійному та гандбольному турнірах країни й розвиває інші види спорту.
Основні регбійні команди міста «Стейд Франкас Париж» (Stade Français Paris) та «Ресінґ Метро 92 Париж» (Racing Métro 92 Paris), які грають в турнірі Top 14, які мають давню історію суперечностей, ще з 1892 року, коли вони провели між собою фінальну гру. В місті популярні баскетбольна «Парі-Левальє Баскет» (Paris-Levallois Basket) та гандбольна команда «Парі Андбол» (Paris Handball) — колишня команда «Пари-Аньєр» (Paris-Asnières). Значних успіхів почали добиватися колишні університетські команди — волейбольна «Парі Волей» (Paris Volley) та бейсбольна дружина «Парі Університе клуб» (Paris Université Club).
Найбільш популярні іподроми Вансан (Vincennes), Лоньшам (Longchamp) і Етой (Auteuil), в Парижі проводяться значні кінні перегони, до яких часто залучаються й іподроми за межами самого Парижа, в Шантіі (Chantilly), Мезон-Лаффітт (Maisons-Laffitte), Сен-Клу (Saint-Cloud). Графік кінних змагань різноманітний, майже щодня, від галопу, смуги перешкод, до виїздки — Париж відзначається престижними перегонами «Приз Тріумфальної арки» (le Prix de l'Arc de Triomphe), «Гранд Стіпл-Чес де Парі» (le Grand Steeple-Chase de Paris) і «Приз Америки» (Prix d'Amérique) [18, с.11-15].
Найпрестижніші навчальні заклади Франції розташовані в її столиці.
Найвідоміший Паризький університет — Сорбонна — був заснований в 1257 році Робером де Сорбон з метою навчити декілька десятків бідних студентів богослів'ю. Досить швидко Сорбонна (свою назву університет отримав лише в XIV столітті) стала найбільшою і престижнішою освітньою установою Парижа і Франції. Навколо Сорбонни утворився знаменитий Латинський квартал, чия назва потім розповсюдилася і на студентські квартали інших міст. У 1968 році Паризький університет був реформований і розділений на 13 незалежних вищих навчальних закладів, деякі з яких зберегли в своїй назві ім'я Сорбонна й знаходяться в Латинському кварталі, а 5 університетів розташовані в передмістях Парижа [20, с.88].
У Парижі також розташований Інститут Франції, що складається з 5 академій, головною і найпрестижнішою з яких вважається Французька академія, що стала частиною Інституту в 1803 році. Французька академія виникла з паризького літературного гуртка, заснованого в 1629 році Валентеном Конраром. Статус державної наукової установи Академія отримала в 1635 році.
Іншими престижними навчальними закладами є Колеж де Франс, Політехнічна школа, Вища нормальна школа, Католицький інститут, Гірський інститут і Національний інститут управління.
Найбільша бібліотека Парижа — Національна бібліотека Франції, заснована в 1368 році королем Карлом V зі своєї особистої бібліотеки в Луврі. На момент заснування бібліотека налічувала всього 911 манускриптів, оскільки в ті часи було прийнято знищувати після смерті монарха всі його документи. Цей звичай порушив Людовик XI, з якого і почалося розширення фонду. У 1988 році президент Франсуа Міттеран оголосив про будівництво нової будівлі Національної бібліотеки за проектом архітектора Домініка Перро. Зараз бібліотека налічує 30 мільйонів одиниць зберігання, з них більше 13 мільйонів друкованих видань [20, с.88].
Париж має одне місто-побратим і багато міст-партнерів.
Місто-побратим:
Рим, Італія, з 1956 (Seule Paris est digne de Rome; seule Rome est digne de Paris / Solo Parigi è degna di Roma; Solo Roma è degna di Parigi / «Тільки Париж вартий Риму; тільки Рим вартий Парижу»).
Міста-партнери:
| Алжир, АлжирАмман, ЙорданіяАфіни, ГреціяБейрут, ЛіванБерлін, НімеччинаБуенос-Айрес, АргентинаВаршава, ПольщаВашингтон, СШАДжакарта, ІндонезіяЄреван, ВірменіяЖенева, ШвейцаріяКаїр, ЄгипетКасабланка, МароккоКвебек, Канада | Кіото, ЯпоніяКопенгаген, ДаніяЛісабон, ПортугаліяЛондон, ВеликобританіяМадрид, ІспаніяМехіко, МексикаМонреаль, КанадаМосква, РосіяПекін, КитайПорто-Алегре, БразиліяПрага, ЧехіяРабат, МароккоРіяд, Саудівська Аравія | Сан-Паулу, БразиліяСан-Франциско, СШАСана, ЄменСанкт-Петербург, РосіяСантьяго, ЧіліСеул, Південна КореяСідней, АвстраліяСофія, БолгаріяТбілісі, ГрузіяТірана, АлбаніяТокіо, ЯпоніяТуніс, ТунісЧикаго, США |
ВЕЛИКИЙ ПАРИЖ – грандіозний проект, запущений урядом Французької республіки. Мета проекту – створити сучасний конкурентоспроможний мегаполіс світового рівня.
Французьке Міністерство культури й масових комунікацій залучило до роботи найбільші міжнародні архітектурні бюро. Вони представили свої концепції модернізації Парижа. У центрі всіх пропозицій стоять три проблеми планування розвитку з урахуванням охорони навколишнього середовища, реорганізації транспортної мережі й інтеграції пригородів.
Ідея модернізації Великого Парижа вперше пролунала 17 грудня 2007 року на відкритті Центру архітектури й культурної спадщини. Висловив її президент Французької республіки Ніколя Саркозі. Завершення проекту намічене на 2030 р. [21].
Великий Париж – це величезна агломерація. Вона включає столицю й пригороди – Сен Дені, Сен Ем Марн, Про Де Сен, Валь-Де-Марн, Вальд-Д'Уаз, Ессон і Івелін. Усього – 11 млн чоловік. Експерти вказують на будівельний бум, який необхідно направити в потрібне русло, на транспортну інфраструктуру, яка вимагає реорганізації й на проблеми соціальної нерівності.
У Франції націлені на грандіозну перебудову. Десять творчих бригад, що згрупувалися навколо метрів архітектури, таких як Жан Нувель, Крістіан де Портзампар, Ролан Кастро, Річард Роджерс, Бернардо Секкі/Паола Вигано, Фін Гейпель та інші, шість французьких і чотири іноземні створили концепції, відповідні до позначених пріоритетів. Міські жителі повиненні проводити мінімум часу в транспорті й максимум на природі, а міські будівлі й зелені насадження повинні врівноважувати один одного. У десяти проектах Великого Парижа, представлених архітекторами й містобудівниками, велика увага приділяється регіональному розвитку, а також об'єднанню столиці і її пригородів у єдине ціле. Перспективним представляється поліцентричний розвиток, тобто крім старої столиці на території Великого Парижа створюється кілька ядер притягання зі своїми офісними центрами, новими музеями, театрами й симпатичним низькоетажним житлом. Архітектори підкреслювали, що їх програми енергозберігаючі, створені у відповідно до Кіотського протоколу про скорочення шкідливих викидів в атмосферу й дружні сусідам по Євросоюзу.
У недрах бюро Architectures Jean Nouvel Duthilleul-Cantal Dupart дозрівають проекти, які вирішують самі складні урбаністичні завдання. Жан Нувель виступає за скасування регламентації висотності будинків. Він переконаний, що в його вежах, зведених у малонаселених районах міста, можна жити й працювати серед квітучої флори й співаючої фауни. Хмарочоси він стилізує під відомі історичні пам'ятники. Ще один цікавий пункт його програми реабілітація непривабливих будівель. Метод накладання структури із прозорих кубиків-балконів із зеленими терасами. «Зміна епох супроводжується зміною моделей розвитку», відзначає Нувель [21].