Австралія (стр. 2 из 3)

Відокремлення Австралії від Південно-Східної Азії, що відбулося в неогені – на початку четвертинного періоду, виключило можливість проникнення на материк вищих ссавців, у тому числі хижих, які знищили сумчастих в інших місцях земної кулі.

Сумчастих ссавців в Австралії і на найближчих до неї островах близько 180 видів. Малята в сумчастих тварин народжуються недорозвиненими й безпорадними. Свій розвиток вони закінчують у складці шкіри, яка утворює на животі самиці кишеню, або сумку. У найбільшої сумчастої тварини – великого кенгуру – маля народжується завбільшки з волоський горіх, сліпим і лише з зачатками ніг. У тілі матері воно розвивається один місяць, а сумці – близько 8 місяців. Обрісши шерстю, маля на розвинених, міцних ногах може виходити з сумки й бігати біля матері.

Кенгуру з малям

Однак воно ще деякий час ховається в сумку, хоч вже ледве вміщується там: ноги його стирчать назовні. Від небезпеки кенгуру рятується втечею, несучи в сумці маля. Коли великий кенгуру біжить спокійно, він робить стрибки 3 м завдовжки, а переслідуваний – до 10 м. Кількість кенгуру в Австралії зменшується. Їх винищують заради цінної шкури.

У тропічних лісах Австралії і Нової Гвінеї водяться деревні кенгуру. Вони добре лазять по деревах. Довгі пальці на передніх ногах дають їм змогу триматися за гілки й хапатися за гілки й хапати плоди.

Кускуси, які живуть у лісах, схожі на нашу білку. Серед них один вид має назву кузу-лиса. Це дуже важлива хутрова тварина Австралії. Щороку добувають близько мільйона шкурок цих звірят.

Живе в Австралії сумчастий мурашкоїд завбільшки з білку. У самок цієї тварини сумка нерозвинена, і малята висять, присмоктавшись до сосків матері.

Вомбат – незграбний звір, який нагадує бабака або маленького ведмедя, живе в тропічних лісах південної Австралії. Вобат – нічна тварина. Він риє в землі глибокі нори, де й оселюється.

Коала веде деревний спосіб життя, водячись в евкаліптових лісах східної Австралії. Коала вкритий густою і м’якою шерстю. Хутро вобмата і коали називають у хутровій торгівлі хутром „австралійського ведмедя”. Як і всі сумчасті, коала з’являється на світ надзвичайно маленьким: довжина маляти близько двох сантиметрів, вага – 5 грамів.

Коала

Однак воно відразу може без сторонньої допомоги перебратися в мамину сумку, де п’ять-шість місяців підряд безперервно ссе молоко. На кінець цього часу воно вже досягає сімнадцяти-вісімнадцяти сантиметрів і починає виглядати з сумки. Підросте ще – вилазить і висить у матері на спині. Але тільки від року коала повністю стає самостійним. Приручити коалу, як приручають собаку або кішку, не можна, але коали, яких тримають у неволі у численних приватних звіринцях, дуже прихильні до людей.

Серед різних видів кажанів особливої уваги варті великі крилани, або летючі собаки. Крилани є також у тропічних областях Африки та Азії. Летючі собаки люблять м’які плоди. Шкода, якої вони завдають садівництву Південного Уельсу (штат Австралії) оцінюється тисячами фунтів стерлінгів. Живуть летючі собаки зграями.

Дикий собака Австралії динго, як гадають, здичавілий свійський собака. Він попав на материк до появи там європейців. Динго заподіює шкоди вівчарству й свійській птиці.

Дикий собака динго

Кріль був привезений до Австралії до Австралії з Європи і розмножився у великій кількості. Він став бичем вівчарства: кролячі нори псують великі пасовища.

В Австралії, Новій Гвінеї й Тасманії живуть цікаві тварини – качконіс і єхидна. Качконіс – невеликий звір, близько 60 см завдовжки, вкритий густою бурою шерстю, з перетинками на лапах і качиним дзьобом. Качконіс живе в норах по берегах річок; самка відкладає там два яйця. Малята, вилупившись з яєць, живляться молоком матері. У самки замість сосків на череві є отвори молочної залози, і молоко, виділяючись з них, збирається в заглибині на череві, звідки малята злизують його. Качконіс живиться дрібними тваринами – молюсками й рачками.

Єхидна водиться в сухих місцях Австралії, Тасманії та на Новій Гвінеї. Тіло її вкрите грубою шерстю, а на спині – голками. Маленька головка витягнута й утворює щось подібне до дзьоба. Єхидна особливо охоче поїдає мурашок. Самка відкладає одне яйце й ховає його в сумку на черевці. Маля живиться молоком матері, яке виділяється з отворів молочних залоз, що відкриваються всередину сумки.

У сухих місцях північної Австралії живе велика плащоносна ящірка. Складки шкіри, зібрані на її шиї, утворюють комір. Ящірка швидко бігає на задніх ногах.

Біля берегів північної Австралії живуть крокодили, у ріках – двоякодихаюча риба цератод, або рогозуб, споріднена з африканським протоптерусом.

Світ птахів Австралії має своїх дуже цікавих представників. Серед них – австралійські страуси ему та каузар з голою шиєю і головою, яскраво забарвлені в гарні голубий, жовтий і червоний кольори. Голову каузара вкриває виріст у вигляді шолома.

В Австралії дуже багато різних видів папуг. Дуже красиві какаду – білі або рожеві, з яскравими чубчиками на голові; вони живуть у дуплах дерев і на скелях.

Какаду

Хвилясті маленькі папуги тримаються величезними зграями, як наші горобці. Вони налітають на посіви й завдають шкоди місцевому сільському господарству.

У лісах Нової Гвінеї водиться великий темно-синій вінценосний голуб. На голові в нього велике гарне віяло з пір’я.

У лісах Нової Гвінеї та Австралії трапляється гігантський зимородок-реготун завбільшки з ворону; його крик скидається на людський сміх.

Цікаві смітні кури, поширені в Австралії та на Новій Гвінеї. Ці птахи згрібають листя в купи заввишки до 1 м і діаметром до 5 м. У купу загниваючого листя самка відкладає яйця, і в них розвиваються пташенята. Вони вилуплюються з яєць з розвиненим пір’ям на крилах і відразу починають літати й бігати.

В Австралії водяться чорний лебідь і райські птахи з надзвичайно красивим оперенням. Останні живуть ще на Новій Гвінеї та на деяких островах поблизу Австралії. Краса оперення цих птахів завжди приваблювала людей. Довгий час птахів винищували заради пір’я. Вони йшли на прикрашання капелюхів, їх збирали аматори-колекціонери та музеї всього світу. В результаті хижацького полювання деякі види цих напрочуд гарних птахів зникли.

З райськими птахами споріднені невеликі, завбільшки з дрозда, альтанкові птахи. Вони влаштовують з гілок курінці або альтанки і прикрашають їх пір’ям папуг, черепашками слимаків та побілілими на повітрі кістками. Залітаючи в будинки, птахи крадуть блискучі речі і розкладають їх біля своїх альтанок. Ці споруди є місцем для шлюбних ігор і зустрічей птахів.

Ківі - мешканець островів Нової Зеландії – належить до нелітаючих птахів. На зріст він з курку, вкритий темним волосоподібним пір’ям. Ніздрі в нього на самому кінці дзьоба, що не властиво птахам.

У Новій Зеландії в норах морських птахів буревісників живе плазун гатерія. Вона схожа на ящірку. Учені-зоологи виділили гатерію в особливий ряд і часто називають її живою викопною твариною. Своєю анатомічною будовою вона схожа на рептилії, які вимерли дуже давно.

Острів Тасманія

Тасманія - великий острів, що являє собою по суті уламок Австралії, який відокремлений від неї протокою завширшки 224 км.

Тасманія була відкрита в 1642 році відомим голландським мореплавцем Абелем Тасманом. Командуючи двома кораблями, що вийшли з Батавії (Джакарта), Тасман обігнув австралійський материк і побачив землю. Високі гори підносились на ній, а на горах ріс глухий, темний ліс. Пейзаж був невимовно дикий, але захоплюючий. Деякий час кораблі йшли уздовж берега і, нарешті, натрапили на зручну, спокійну бухту. Людей не було видно, тільки на одному деревному стовбурі були зроблені засічки кремневою сокирою, очевидно для того, щоб залазити на дерево; засічки були на сажень одна від одної. Які ж велетенські люди могли лазити по таких сходинках! Налякана цим відкриттям, команда Тасмана ще більше перелякалася, коли побачила на піску відбиток кігтів, який їм здався слідом якоїсь велетенської тварини.

Голландський мореплавець Абель Тасман

Тасман вважав відкриту ним землю південним кінцем Австралії і назвав її іменем свого найближчого начальника, губернатора Яви, Землею Ван-Дімена. Нині ця назва як не відповідна всіма залишена, і славне імя Абеля Тасмана навіки присвоєно відкритій ним землі. А що ця земля не становить частини Австралійського материка, про це дізналися через 156 років після її відкриття, коли англійці вже утвердились в Австралії. Георг Басс, лікар із Сіднею, і моряк Фліндерс довели, що широка протока відокремлює Тасманію від континенту, і протоку цю названо пізніше Бассовою, хоча б справедливо було б її назвати протокою Басса і Фліндерса.