Обґрунтування доцільності налагодження виробництва на українському ринку. Якщо відносно високий рівень в-ва продукції не може бути досягнуто - це означає, що виробничі витрати залишатимуться відносно високими, і українським виробникам буде дуже важко конкурувати на світовому ринку. Тому, вони будуть обмежені своїм внутрішнім, українським ринком. Саме на цю ідею потрібно поглянути більш пильно, бо саме вона дає надію для українських виробників текстильної продукції. Наявність сировинної проблеми в Україні - вказує на те, що, розвиток та розширення текстильної індустрії не може бути досягнуто тільки за рахунок імпорту сировини для в-ва продукції. А тому - про розширення текстильної промисловості в Україні - говорити зараз не приходиться.
Якщо ж говорити про тканини, які виробляються на Україні, то український виробіток Льону зменшився з 184,111 метрів в 1991 до 5,182 метрів в 1997.
Український виробіток шерсті зменшився з 48,617 метрів в 1991 до 7,609 метрів в 1997.
Український виробіток вовни зменшився з 68,471 метрів в 1991 до 17,211 метрів в 1997.
Але все ж таки, навіть ця сировина може забезпечити частину українського текстильного в-ва. (Головні виробники наведені в Додатку№3).
А тому - найкращий вихід з цієї ситуації на даний момент - виробництво одягу для українських споживачів, середнього класу, по можливості використовуючи свою сировину [6].
6. ЗДІЙСНЕННЯ ПРОПОЗИЦІЙ УРЯДОВИМИ ТА НЕУРЯДОВИМИ ОРГАНІЗАЦІЯМИ.
Насамперед слід зазначити, що саме урядові організації - Верховна Рада, Кабінет Міністрів, розробляють закони, які мають на меті підтримку економіки країни.
В такому секторі економіки як текстильна промисловість, перед урядом постають одразу, крім всіх зазначених внутрішніх проблем індустрії, питання зовнішнього характеру.
Щодо неурядових організацій, то їх ініціатива представлена перш за все профспілками, а також Радами Директорів підприємств текстильної промисловості (саме вони є авторами ідей та проектів, які мають на меті покращення сьогоднішньої ситуації в текстильній індустрії). Як правило, такі проекти подаються на розгляд Уряду.
Розглянемо діяльність цих організацій більш детально.
Зараз, уряд шукає шляхи для того, щоб знищити проблеми, які постають на шляху українських виробників одягу і які насамперед пов'язані з такою сировиною як бавовна. Згідно з міжурядовими домовленостями між Україною та Узбекистаном приблизно 35,000 тон бавовни будуть поставлені в Україну 2001 року. В 1997, приблизно 26,000 тон бавовни було імпортовано Україною згідно з P.L. 480 TitleIProgram.
Однак, заходи перелічені вище не мають змоги забезпечити потреби в сировині всіх фабрик-виробників одягу з бавовни. Для того, щоб забезпечити в майбутньому текстильну промисловість бавовною власного виробництва, в Херсоні було відроджено такі підприємства-виробники цієї сировини як: Херсон-Бавовна, Тернопіль-Текстерно, та Кременецьку Ватинову фабрики, які згодом об'єдналися і стали AT Котон в Херсоні. Таку ініціативу було розпочато, але реконструкція цих підприємств, і української бавовняновирощувальної індустрії, знову ж таки, потребує інвестицій та часу.
Для того, щоб сприяти росту текстильного виробництва на Україні, Кабінет міністрів України в 1999 році суттєво зменшив імпортні тарифи на ввіз сировини для легкої промисловості України.
—Бавовнаові нитки (з 15% до 1-5%); —Шерстяні нитки (з 10%до 1%); -Тканини з Льону (з 20% до 1-5%); —Синтетичні нитки (з 20% до 1-2%); -Шовк (з 10% до 1%).[2]
Такий крок було зроблено для росту в-ва, а також для оптимізації виробничих витрат виробництва одягу українськими виробниками. Цей крок було зроблено також тому, що за протягом існування високих імпортних квот на сировину для текстильної промисловості (1996-1998) її експорт не перевищував імпорт.
Також, було впроваджено порядок імпорту бавовняних та шовкових тканин з країн СНД-з нульовими імпортними квотами[2].
* Європейський Союз відкриває свій ринок для українського текстилю.
Україною та Євро Союзом було укладено договір про 50-60% підвищення експорту в щорічній квоті експорту до країн Союзу (від кількості, яку було експортовано 1998 року). В 2000 ці квоти було підвищено іще на 20%. І протягом 2001-2003 уряд України підпише договір, про вільну торгівлю текстильною продукцією між Україною та Євро Союзом. Попередній такий договір було укладено до 31 грудня 1999.
* Митне регулювання. За постановою КМУ - було знижено митний податок на імпорт якісного зимового одягу, виробництва Західної Європи І тепер він не перевищує 7-10 Євро за одиницю[9]. Для трейдерів з'явилася нова можливість збільшити об'єми поставок одягу. Можливість купувати та імпортувати в Україну продукцію високої якості. Яка теж знаходить свого покупця в магазинах.
* Зараз на Україні є спроби впровадити в життя проект ВНЗ (вільних економічних зон). Багато законів було прийнято з цього приводу Верховною Радою.
Як відомо, всі об'єкти, які знаходяться в вільних економічних зонах -підпорядковуються спеціальному режиму оподаткування.
* В 2000 році вагомий внесок в розвиток української текстильної промисловості було зроблено підприємствами Чернівецької області.
* Саме в цьому році в цій області було здійснено економічний експеримент. Особливих пільг підприємствам не надавали, а лише об'єднали вісім бюджетних платежів в єдиний податок та зафіксували його на рівні 9% від об'ємів продажу.
* Виробникам "зписали" пені та штрафи, а заборгованість по податках було реструктуровано на час проведення експерименту. В результаті, виробництва збільшують об'єми в-ва, кількість збиткових фабрик зменшилась вдвічі, а сукупний прибуток виробництв, які беруть участь в експерименті -вдвічі збільшився[3].
7. Необхідні умови та ресурси.
Слід зазначити, що масштабний сировинний експорт дозволяв СРСР значною мірою вирішувати проблему дефіциту споживчих товарів та пом'якшувати негативний вплив світогосподарської кон'юнктури на національну економіку.
Екстремальний стан економіки - СРСР - після 1918, після 1945-го - слугував зручним поясненням для того, щоб виправдати свою неспроможність вирішити цілу низку суттєвих економічних проблем.
Розвиток промисловості в СРСР характеризувався 2-ма основними рисами, а саме: переважанням натуральних пропорцій над вартісними ( що виробляти, як виробляти, для кого і в яких обсягах - усі потреби суспільства держава визначала самостійно); і економії на масштабах в-ва , яка досягалась шляхом створення високо спеціалізованих виробництв, які в багатьох випадках були монопольними виробниками тієї чи іншої продукції.
Для вирішення поставлених запитань та вирішення ряду проблем галузі, необхідні вирішення проблем, що пов'язані як з функціонуванням галузі, так і з регуляцією економіки в цілому.
Прийняття податкового кодексу; адміністративна і інституційна реформа, які будуть успішно доведені до кінця; вирішення питання про приватизацію підприємств, про реструктуризацію підприємств з метою подальшого підвищення їх ефективності - ось коло питань, успішне вирішення яких має можливість стати сприятливими умовами для розвитку не тільки текстильної промисловості, але й розвитку економіки України в цілому.
Чи не найважливішим ресурсом для вирішення внутрішніх проблем підприємства є вирішення :
Проблеми Обладнання та постачання сировини для продукції. Обладнання, і сировина - ці ресурси, їх наявність є необхідною умовою ефективного функціонування галузі. Одначе на момент 1998 року, ми можемо бачити такі цифри, стосовно цих двох пунктів чи не найважливіших для успішного розвитку галузі та українського в-ва. Так, наприклад, відомо, що вікова структура основних виробничих фондів легкої промисловості та текстильної промисловості на 1998 рік складала:
Таблиця №1. Вікова структура основних виробничих фондів легкої пром-ті та текстильної пром-ті на 1998 рік
| Текстильна пром-ть | Вік обладнання | ||
| Галузь Легка пром-ть | До 5-ти років 14(41)* | 6-11 років 55(31)* | 11-15 років 43(23)* |
| Текстильна пром-ть | 14(37)* | 55(33)* | 30(24)* |
*( в дужках подано дані за 1990 рік)
Аналіз наведених впроваджуються вище даних може підтвердити наш висновок, про те, що на Україні нове обладнання і технології в-ва, але лише там, де є гарантія для отримання короткострокового прибутку. А це, як правило, на незначному відсотку підприємств, які погодилися на залучення іноземних інвестицій та виробляють продукцію використовуючи "давальницьку сировину", тобто не роблячи ніякого прибутку для себе чи для своєї фірми, а працюючи таким чином на прибуток іноземної компанії інвестора.
Є і інші випадки, ми можемо побачити (Таблиця№1), що більшість обладнання в нашій промисловості - застаріле. А це означає, що деякі наші виробництва навіть і без іноземних інвестицій в їх основні фонди, на цьому ж застарілому обладнанні виробляють продукцію. А вона, є лише напівфабрикатом для готової сукні чи пальта.
Оскільки конкуренція на Європейському ринку зростає, то цей фактор підштовхує європейських виробників текстилю і тканин до подальшого зменшення собівартості продукції. Ця дилема була вирішена ними за допомогою передислокації працемісткого в-ва в країни колишнього СРСР. Так, на Україні дешева робоча сила саме цим фактором і скористалися західні фірми для того, щоб заробляти прибуток для себе в Західній Європі.
За оцінками ТАСІС тільки в одній Львівській області працює зараз близько 100 іноземних виробництв. Підрахунки показують, що за тих самих умов, виробничі витрати на Україні приблизно на 50% нижче, ніж в Польщі. І тому, коли західна компанія переміщує в-во своєї продукції на Україну - вона може заощадити близько Euro400.000 на рік просто перемістивши 100 своїх операторів з Польщі до України.[1]
Висновок