Для зернових достатніми запасами вологи у метровому шарі ґрунту для періоду цвітіння–воскова стиглість є не менше 80 мм, задовільними 40–80, незадовільними – 30–40 мм. Надмірне зволоження (понад 125 мм в шарі 0–100 см) призводить до полягання хлібів і розвитку хвороб. Імовірність достатніх та задовільних вологозапасів під озимою пшеницею в цей період у західному Лісостепу становить 100%, в центральному – 95, а в східному – 90%.
В період сівби ранніх ярих зернових культур вологозапаси орного шару ґрунту майже не бувають нижче 30 мм. Імовірність зниження їх до 20–30 мм становить в західному Лісостепу 5%, в центральному – 8 і в східному – 19%. Для нормального розвитку ярих культур у період третій–четвертий листок досить понад 20 мм продуктивної вологи в орному шарі. У західних та центральних районах зони такі вологозапаси бувають щорічно, а в східних – в дев’ять років з десяти. Після укорінення ярих зернових культур у період вихід в трубку–колосіння при запасах вологи в метровому шарі менше 45 мм стан рослин погіршується, при запасах 45–65 мм – залишається без змін, понад 80 мм – поліпшується. В західних районах запаси продуктивної вологи понад 80 мм забезпечені щорічно, а в центральних і східних районах майже щорічно запаси її становлять понад 45 мм.
Отже, в районах недостатнього зволоження озимі культури, добре розвиваючись з осені, більш продуктивно використовують ранні весняні запаси вологи в метровому шарі ґрунту, ніж ярі.
Ще менш продуктивно використовує весняні запаси вологи кукурудза, строки сівби якої за умовами теплозабезпеченості наступають пізніше. За час до сівби цієї культури волога на полях випаровується непродуктивне. В результаті в період найбільшого споживання вологи (викидання волоті – цвітіння) запаси продуктивної вологи в метровому шарі під кукурудзою лише в західних районах відповідають її нормативним вимогам. У центральних районах оптимальні запаси вологи в цей період бувають в 6, а в східних – в 5 років з 10.
Однією із основних культур в зоні Лісостепу в цукрові буряки. Тому забезпеченість цієї культури вологою заслуговує на особливу увагу. Цукрові буряки – вологолюбна культура, але разом з тим вона завдяки потужній кореневій системі, здатній добувати вологу з глибоких горизонтів, порівняно стійка до посухи. Наявність в орному шарі ґрунту вологи близько 30-40 мм забезпечує дружні сходи буряків. Найбільшу кількість води вони споживають у липні-серпні. Для одержання максимального врожаю за цей період потрібно 300–320 мм вологи, а за весь період вегетації – приблизно 450–500 мм. Зменшення запасів вологи на 3-5 мм знижує врожай приблизно на 1–3 ц/га. Найкращий стан рослин спостерігається при запасах вологи 140–160 мм у метровому шарі ґрунту. Якщо їх менше 90 мм, то врожай знижується приблизно вдвоє порівняно з максимальним його значенням.
В період інтенсивного росту рослин (потовщення сім’ядольного коліна – в’янення зовнішніх листків) 120-170 мм вологи в шарі 0–100 см звичайно бувають лише в західних районах Лісостепу. На решті території цукрові буряки нерідко можуть розвиватись нормально лише за рахунок вологи в більш глибоких горизонтах. Приблизно в 7 років з 10 середні запаси продуктивної вологи в шарі 0–100 см за липень-вересень в центральному та східному Лісостепу бувають менше 90 мм. У західних районах такі запаси вологи бувають у 4 роки з 10. Таким чином, цукрові буряки в цих районах забезпечені достатньою кількістю вологи протягом усього вегетаційного періоду.
Література:
1.К. с.-г. н. Ковбасюк П.У., Мусієнко Н.М., д. с.-г. н., проф., акад. УААН Городній М.М.Наукове забезпечення сталого розвитку сільського господарства. Лісостеп. Київ – 2004 р. 2 томи.