Рівень безробіття
Рівень безробіття на 1 березня 2003 року становив 4,6% працездатного населення працездатного віку. На цю дату на обліку в центрах зайнятості області перебувало 30,3 тис. незайнятих громадян. Чисельність громадян, які мали статус безробітних, становила 29,7 тис. осіб, із них 60,4% жінок, 25,9% молодих людей у віці до 28 років, 26,8% осіб, які проживають у сільській місцевості. 49 із кожних 100 безробітних раніше займали місця робітників, 29 - службовців, 22 - місця, які не потребують спеціальної підготовки.
Друковані ЗМІ
На 1 січня 2003 року на Чернігівщині зареєстровано 144 періодичних друкованих видання, в т. ч. 125 газет та 13 журналів. Але фактично тут виходить 79 газет і 4 журнали. 48 друкованих ЗМІ мають статус обласних.
Цього року в області передплачується 550 тис. примірників загальнодержавних і місцевих газет. Цей показник дещо менший у порівнянні з попереднім роком. Показник насиченості інформаційного простору Чернігівської області друкованими ЗМІ в розрахунку на одну тисячу населення склав у 2002 році 491 примірник періодичних видань (попереднього року було 436,5 примірника). Питома вага загальнодержавних газет, засновниками яких є органи державної влади, в інформаційному просторі області незначна - вона становить лише 2,2% загальної кількості передплатних тиражів.
Значна частина засновників друкованих ЗМІ в області - це органи виконавчої влади та самоврядування (35,5%). В області випускається 28 обласних, міськрайонних та районних газет, які фінансуються з місцевих бюджетів. Показово, що з 22 районних видань, співзасновниками яких є органи місцевого самоврядування, районні держадміністрації і трудові колективи, лише одна "районка" - "Новини Городнянщини" - поки що не має в переліку своїх співзасновників районної держадміністрації. Фактично це дає підстави говорити про високий рівень присутності владних структур на інформаційному ринку області. Найбільш популярною в області газетою є чернігівський обласний молодіжний тижневик "Гарт", разовий наклад якого дорівнює 65500 екземплярам.
Швидше за все розвиваються розважальні видання, оскільки вони зорієнтовані на всі соціальні групи населення, не потребують оперативного подання матеріалів, не вимагають значних коштів і журналістських зусиль. Другою за темпами зростання є ділова преса. Постійна потреба в діловій інформації, зокрема в рекламі, створила в області ринок рекламних видань. За останні два роки кількість таких видань значно збільшилась і на кінець 2002 року становила 11. Зростає й кількість друкованих видань, засновниками яких є релігійні організації.
За кілька останніх років на Чернігівщині практично не зафіксовано жодного судового процесу за позовом громадянина проти якоїсь із державних установ з приводу необгрунтованої відмови в наданні інформації. За інформацією Чернігівського молодіжного інформаційного центру, найпопулярнішим об’єктом судових позовів проти місцевих газет є обласний щотижневик "Сіверщина".
Регіональне телебачення та радіомовлення
Телебачення і радіомовлення, розвиваючись кількісно і якісно, динамічно поширюються по території області. У секторі електронних ЗМІ практично вже створилося конкурентне середовище, що сприяє розширенню альтернативних шляхів розповсюдження інформації. Разом із тим в області продовжує зберігатися потужна система державного теле- і радіомовлення.
Присутність в інформаційному просторі області ЗМІ іноземних держав (особливо російських) є досить високою. З одного боку, це сприяє урізноманітненню джерел отримання інформації, розвитку конкурентного середовища, підвищенню якості телерадіопрограм і преси, а з іншого - створює можливості для формування суспільної думки на користь зарубіжних держав.
За останні п’ять років відчутного розвитку набули місцеві електронні ЗМІ. Якщо 1996 року в інформаційному просторі області діяли обласна державна та Чернігівська міська комунальна телерадіокомпанії і 24 редакції проводового міськрайонного та районного радіомовлення, то станом на 1 квітня 2003 року в області транслюють свої передачі 42 телерадіорганізації, 7 з яких є місцевими ефірними телеканалами і стільки ж - загальнонаціональними, 28 - радіоорганізаціями (з них 5 ефірних і 23 - проводового мовлення).
Серед внесених до державного реєстру 42 телерадіомовних організацій налічується 2 державні, 29 комунальних і 11 приватних. Незважаючи на значну присутність в інформаційному просторі області недержавних телерадіомовних організацій державні справляють значний вплив на формування громадської думки. Так, державне радіомовлення на каналах УР-1 та УР-2 охоплює 70% території області, УР-3 - лише 30% її території.Держава має монополію в охопленні території області і сигналами центральних телеканалів. Телепередачі каналу "Інтер" дивиться 35% населення Чернігівщини, УТ-2 - 84,2%, УТ-1 - усі 96,6%.
Доступ громадян області до інформації забезпечують і підприємства, що організують мовлення за допомогою кабельного телебачення. За ліцензіями Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення в області діють 10 організацій кабельного телебачення.
Послуги Інтернету
Послуги з підключення до мережі Інтернет та користування нею надають в області такі провайдери, як "Укртелеком", "Infocom", "Relcom", "Голсі", "Сінет", "Ok.net", "Відкриті телесистеми".
Також підключення до мережі інтернет пропонують й оператори мобільного та стільникового зв’язку - UMC, "Київстар" та мережа CDMA.ua.com підприємства ITC. Однак лише Чернігівська дирекція "Укртелекому" є сьогодні єдиним провайдером, що пропонує свої послуги щодо доступу до "світової павутини" жителям районних центрів області. Незначну конкуренцію "Укртелекому" складає "Infocom", який, однак, обслуговує тільки філії деяких банків. Близько 2% населення обласного центру є активними користувачами Інтернету. Офіційна статистика по області відсутня.
Розвиток третього сектора регіону
Особливістю розвитку третього сектора в Чернігівській області є значна невідповідність між якісними показниками діяльності громадських організацій і їх кількістю. Загальне число зареєстрованих НДО доходить до тисячі, причому третина їх зареєстрована в обласному центрі. З іншого боку, реально діючих на постійній основі громадських організацій нараховується не більше сотні.
Обласний статус мають 175 громадських організацій. Велика їх частка є представництвами або філіями всеукраїнських організацій. Експерти чернігівської організації "Молодіжний інформаційний центр" умовно поділяють НДО області за профілем їхньої діяльності на соціальні (екологічні, жіночі, ветеранські, молодіжні, наукові), суспільно-політичні (товариство "Ініціатива", Центр соціально-активної молоді "Ожина", Комітет виборців України, Молодіжний інформаційний центр, Чернігівський медіа-клуб, "Молодіжна альтернатива" тощо) і правозахисні ("Правочин", Чернігівський громадський комітет захисту прав людини та ін.).
Одним із феноменів розвитку НДО регіону є те, що ветеранські організації області нараховують понад 300 тис. членів, що становить чверть усього населення області. Однак реально їхня діяльність спрямована виключно на забезпечення інтересів власних членів, а актив таких НДО нараховує близько однієї сотні осіб. 52 благодійні організації області в основному займаються розподілом гуманітарної допомоги.
Упродовж останніх двох років спостерігається тенденція до створення навколо існуючих у регіоні авторитетних партій та НДО "холдингів". Найяскравішими прикладами є "холдингізація" навколо НДП та партії "Батьківщина". Практично половина НДО прямо або опосередковано утримується за рахунок політичних партій. Серед волонтерських організацій переважають мобілізаційні, які за достатнього фінансування швидко розбудовуються, як, наприклад, Українська соціал-демократична молодь і Комітет виборців України (відповідно близько 2 тис. і 600 волонтерів).
Відсутність постійних джерел фінансування, недосконале українське законодавство, спроби влади маніпулювати третім сектором - це теж нагальні проблеми регіональних НДО.
Органи самоорганізації населення
Органи самоорганізації населення будь-якого типу в регіоні фактично напряму підпорядковані місцевій владі. Практично всі поодинокі ініціативи зі створення органів самоорганізації населення йдуть зверху вниз. Кондомініуми, об’єднання співвласників житла, реально діючі територіальні громади в Чернігівській області фактично не функціонують. А тимчасові експериментальні майданчики "передового досвіду" створюються місцевою владою для прикрашення звітності або для освоєння виділених для цього коштів, насамперед іноземними організаціями. На Чернігівщині було реально провалено програми створення бізнес-інкубаторів і шкіл малого бізнесу та перекваліфікації військовослужбовців.
Аналіз міжсекторної співпраці
Держава подає фінансову допомогу певним організаціям під певні заходи. НДО в такий спосіб виконують частину функцій виконавчих органів влади, обслуговуючи відповідний орган адміністрації. Саме так непомітно перетинається межа, за якою НДО може потенційно перетворитися на "державно-громадську" організацію. Особливу активність у цьому напрямі проявляє група громадських організацій, об’єднаних у коаліцію "Молодіжний альянс", громадська організація "Доброчин" та ресурсний центр "Ахалар".
На Чернігівщині співпраця НДО і бізнес-структур найчастіше не афішується. За інформацією Чернігівського молодіжного інформаційного центру, найчастіше вона має матеріальний, однак не фінансовий характер. Це пояснюється небажанням НДО з огляду на свій неприбутковий статус публічно зізнаватися в отриманні допомоги з боку бізнес-структур. Фактично жодна громадська організація не вказала в оприлюднених річних звітах частку фінансової допомоги з боку вітчизняного бізнесу, призначеної для свого розвитку.