І. Поняття природно-ресурсного потенціалу
та його географічна і економічна оцінка.
На всіх етапах історичного розвитку суспільства виробництво матеріальних благ є процесом взаємодії людини з природою. В сучасних умовах посилюється взаємозалежність господарства і природи. Розвиток продуктивних сил в умовах ринкової економіки пов’язаний з включенням у господарство краю дедалі більшої кількості природних ресурсів та природних умов і збільшення навантаження на навколишнє середовище.
Природні умови елементи природного середовища, що не беруть безпосередньо участі в суспільному виробництві, але важливі для життя і діяльності людського суспільства.
Природні ресурси – такі елементи природного середовища, які можуть бути використані для задоволення потреб людського суспільства і підвищення якості життя і беруть участь як у матеріальному виробництві, так і в невиробничій сфері.
Продуктивні сили – це єдність засобів виробництва, які своєю працею приводять їх в дію. Серед факторів продуктивних сил ми ознайомилися з природно-географічними, які включають якісну і кількісну характеристику мінерально-сировинних, водно-ресурсних, земельно-ресурсних, лісоресурсних, фауністичних, природно-рекреаційних та природних умов Коломийщини.
Обґрунтування розміщення продуктивних сил потребує врахування можливостей природних умов і природних ресурсів, або інакше природно-ресурсного потенціалу краю.
Поняття “природно-ресурсний потенціал” складає сукупність усіх природних умов і ресурсів, які можуть бути використані в економіці певної території.
Враховуючи це, поняття природно-ресурсний потенціал (ПРП) поширене в навчальних дисциплінах, які вивчають господарство певних територій. В географії – це “Економічна і соціальна географія”, а в економіці – “Розміщення продуктивних сил”.
Географічний аспект вивчення ПРП стосується як груп ресурсів, так і рівнів природно-ресурсних комплексів у межах певних територій.
Природно-ресурсний комплекс (ПРК) – це природно-ресурсний потенціал певної цілісної території [ 9]. Так, доктор географічних наук В.П.Руденко виділяє на Україні 6 рівні природно-ресурсних комплексів [ 11].
Що стосується Коломийщини, то дана територія відноситься у відповідності класифікації Руденка до третього рівня природно-ресурсних комплексів – зосередження багатьох видів природних ресурсів (включаючи групу родовищ корисних копалин) з підвищеною частотою потенціалу, яке виступає основою формування промислового центру і низового сільськогосподарського району [7; 25].
Економічна оцінка природно-ресурсного потенціалу за доктором економічних наук Качаном Є.П. стосується критерію оцінки кожного виду ресурсу як сукупного ефекту від певного джерела ресурсів, який залежить від різниці між кінцевими і прямими витратами на приріст виробництва продукції в розрахунку на одиницю відповідного природного ресурсу [ 66].
Територія, яка характеризується в посібнику – Коломийщина – це історико-географічне поняття, що включає у себе цілісну адміністративну територію Коломийського району і міста Коломиї, яке є районним центром і одночасно містом обласного підпорядкування Івано-Франківської області України.
Географія рідною краю. Коломийський район
Розділ 1. Особливості географічного положення
1.1. Загальні відомості.
Коломийський район – один із 14 районів Івано-Франківської області – розташований в її південно-східній частині. Межує з районами: Тисменицьким, Тлумачським (на півночі), Городенківським, Снятинським (на сході), Косовським (на півдні), Надвірнянським (на заходів). Центр району – місто Коломия з географічними координатами 48о31´ пн. ш., 25о02´сх. д., одночасно це одне з п’яти міст обласного підпорядкування.
Площа району 1026 кв. км. Район утворений в 1940 році. Саме місто Коломия розташоване на р.Прут (притоці Дунаю) на важливому перехресті автомобільних за залізничних шляхів з Львівської і Тернопільської в Закарпатську і Чернівецьку області. Протяжність району з півночі на південь по меридіану 25о сх.д. – 36 км, із заходу на схід по паралелі 48о32´ пн. ш. приблизно 36 км.
Річка Прут, протікаючи по території району із північного заходу на південний схід, поділяє район на дві частини: 2/3 площі займає горбисте передгір’я і 1/3 – запрутська підвищена місцевість та низькогірні хребти. В рельєфі переважає підвищена полого хвиляста рівнина, розділена річками, що теж позитивно впливає на економіко-географічне положення.
В даний час Коломийщина включає в себе місто обласного підпорядкування Коломию, яка є одночасно центром даного адміністративного району, а також 3 селища (Гвіздець, Фотинію, Печеніжин) та 82 сільскоих населених пунктів. На 2000 рік на Коломийщині проживало ____ тис. населення. В Коломиї ___ тис. жителів, районі _____тис. жителів.
Формування і адміністративний поділ району
....?????
Перша літописна згадка про Коломию датується 1240 роком в Іпатіївському літописі. Це одно з найдавніших галицьких міст і на думку дослідників є всі підстави рахувати вік міста значно більшим. Коломия починалася саме як місто-воїн, як військова фортеця, що охороняла Попрутську оборонну лінію на південному заході Давньоруської держави. Тоді на берегах Пруту стояли 4 головні військові фортеці – у Коломиї, Олешкові, Снятині і Чернівцях. Коломия історично прив’язана до Берладської дороги, що вела з Галича на Волощину і Дунай. Вперше фортеця була спалена в 1259 році під час монголо-татарської навали.
В середині ХІV століття галицькі землі захопила Польща і з того часу чужинці не покидали коломийських земель.
В 1405 році Коломия одержала Магдебурзьке право. В межах території Коломийщини зберігався політико-адміністративний поділ, що існував у Галицько-Волинському князівстві, а в 1434 році було утворене Руське воєводство. Територія ввійшла до складу Галицької землі цього воєводства.
Покуття, а рівно і Коломия, стояла на пограниччі Польщі, Угорщини та Волощини і постійно була ареною міждержавних конфліктів і грабіжницьких нападів. В 1411 році місто з усім Покуттям було продане на 25 років молдавському господареві Олександрові. В 1490 році Коломийський замок не встояв перед 10-тисячною армією повстанського ватажка Івана Мухи.
Напади чужинців почалися на початку ХVI ст. В 1498, 1502, 1505, 1513, 1520, 1531, 1589, 1594 роках – горіло місто і довколишні села, населення було або забране в ясир, або знищене. В 1612 р. татари і волохи тричі нападали на Покуття, в 1618 р. – чотири рази, в 1621 та 1624 роках – по два рази. Найбільше терпів Коломийський повіт, через який татари за цей час проходили 24 рази. Сама Коломия тоді тричі була спалена і зруйнована.
Коломия стояла на основному торговому шляху з Польщі, Німеччини через Галич на Волощину і Дунай. Через місто йшов шлях на Київ, Угорщину і Чехію. Таким чином, розвиток Коломиї в першу чергу залежав від торгового транзиту. Місто мало особливі привілеї, які забороняли купцям під загрозою втрати товару торгувати по селах, а виключно тільки в Коломиї. Купцям строго заборонялося обминати місто. Подібні привілеї були на торгівлю сіллю, добування якої з соляних “вікон” було найважливішим заняттям міщан в передгірних селах поблизу Коломиї.
В 1722 році після першого поділу Польщі покутські землі разом з Коломиєю відійшли до Австрії. За новим адміністративним поділом 1781 року Коломия були включена до Станіславської округи і частково втратила свої колишні функції повітового центру. В 1811 році створюється Коломийська округа, межі якої і колишнього повіту практично співпадали. Основним заняттям населення було млинарство, ґуральництво, винокурство, а також гончарство.
Новий етап в розвитку округи відіграла збудована в 1866 році залізниця Львів-Чернівці, а в 1876 році – Львів-Бухарест. В Слободі Рунгурській знайшли нафту, а в Мишині, Стовп чатові і Джурові – буре вугілля. У 1885 році в напрямку Печеніжина, Слободи та Шепарівців проклали залізничну вітку. В Коломиї і в навколишніх селах побільшало дрібних підприємств, цехів, майстерень, зросло лісопильне та цегельне виробництво, нових висот досягла торгівля.
1 листопада 1918 року на уламках Австро-Угорської імперії була утворена незалежна Західно-Українська Народна Республіка (ЗУРН). Але польські війська розпочали проти молодої республіки війну. 15 грудня 1918 року Коломия урочисто провела на фронт 3-й Коломийський курінь. Сотні Коломия пішли добровольцями в Українську Галицьку Армію. Та період існування вільної суверенної Української держави був коротким. І знову окупація Східної Галичини польськими військами.
У вересні 1939 року територія Західної України була приєднана до Радянського Союзу. 4 грудня утворена Станіславська область з районним адміністративним поділом. В 1940 році утворений Коломийський район.
Під час фашистської окупації місто знемагало від постійних облав та розстрілів, єврейське населення було знищене, спалена третина Коломиї. 28 березня 1944 р. радянські війська визволили місто і район.
Коломия і навколишні села поступово змінювали своє обличчя. Поруч з легкою, харчовою і деревообробною промисловістю в місті з’явилися машинобудівна, металообробна та будівельна галузі. Тепер в місті і районі працює понад 60 промислових, будівельних, транспортних та торговельних підприємств, діють понад 70 кооперативів і малих підприємств. Коломийщина в числі інших районів області включилася в побудову незалежної Української держави, проголошеної урочисто Декларацією про державний суверенітет України.
В даний час Коломийський район поділений на 3 селищних і 39 сільських Рад. В районі селища міського типу Гвіздець, Отинія, Печеніжин та 81 сільських населених пунктів. Коломия – місто обласного підпорядкування.
3.1. Рельєф