Список найбільших експортерів залізної руди очолюють Бразилія й Австралія. Значними експортерами також є Швеція, Україна, ПАР, Венесуела, Канада, Ліберія, Мавританія тощо. Головними імпортерами є Японія (30% світового імпорту), Південна Корея, Тайвань та група західноєвропейських країн (Франція, ФРН, Італія, Іспанія, Великобританія). Значним імпортером залізної руди останнім часом стали США.
В деяких країнах (Україна, ПАР, Швеція, Казахстан, Індія) поруч із залізорудними родовищами знаходяться й великі поклади марганцевих руд. Природа таким чином ніби заздалегідь окреслила райони, де розвиватиметься чорна металургія.
Другим за значенням металом світового господарства є такий легкий кольоровий метал як алюміній. Сировиною для його виплавки слугують боксити, алуніти, нефеліни, апатити, сієніти. Головною сировиною, безумовно, є боксити, саме вони мають найбільше поширення у земній корі. Їх розвідані запаси становлять 20 млрд. тон. Поклади бокситів генетично пов’язані із ділянками кори вивітрювання, розташованими у межах тропічного та субтропічного кліматичного поясів. Ось чому до числі провідних бокситоносних провінцій відносяться Гвінейська в Африці (третина розвіданих покладів), Північна в Австралії, Карибська у Центральній Америці, Середземноморська у Європі.
Світовий показник видобутку алюмінієвої сировини наближається до 100 млн. тон. Абсолютним лідером є Австралія (36% світового видобутку), далі йдуть Гвінея (16%), Ямайка (8%), Бразилія та Росія (по 7% кожна), Сурінам (4%), Угорщина, Греція (по 2%), Франція, Хорватія (по 1,5%), Чорногорія, США (по 1%).
Найбільш вживаним із важких кольорових металів є мідь. За покладами мідних руд вирізняються кордильєро-андійські країни (Чилі, Перу, США, Канада, Мексика) та країни африканського мідного поясу (ДР Конго, Замбія). Видобуток мідної руди у перерахунку на чистий метал становить близько 8,5 млн. тон. Лідерами є Чилі (17% світового видобутку), США (14%), Канада (8%), Замбія (6%), ДР Конго і Росія (по 5,5% кожна), Перу, Польща, Казахстан (по 5% кожна), Австралія (2%), Філіппіни (1,5%) та інші.
За видобутком цинкової сировини світовими лідерами є Канада (18%), Австралія (11%), Росія та Перу (по 9%), США (5%), Мексика (4%), Китай (3,5%), Швеція (3%), Японія, Ірландія, Іспанія, Польща (близько 2% кожна країна).
Найбільше сировини для виплавки свинцю видобувають Росія (17% світових обсягів), Австралія (14%), США (10%), Канада (8%), Перу (6%), Китай (5,5%), Мексика (5%), ПАР, Камерун, Уганда (по 2% кожна). Свинцево-цинкові родовища європейських країн за багато століть інтенсивної експлуатації майже повністю відпрацьовані.
Половина світових запасів нікелевих руд зосереджена на двох островах – Кубі та Новій Каледонії. Географія видобутку дещо інша: Канада (19%), Росія (16%), Нова Каледонія (10%), Австралія (9%), Індонезія (8%), Куба (5%), ПАР (4%), Домініканська Республіка (3%), Китай (2,5%), Бразилія (2%).
Споживання олов’яних руд в сучасному світовому господарстві поступово скорочується. Провідне використання олова для виробництва пакувальних матеріалів (консервних бляшанок) не витримує конкуренції із пластмасами, алюмінієм, склом, поліетиленом (олово – найдорожче серед важких кольорових металів). Зберігається значення олова як паяльного матеріалу в радіотехніці та електроніці.
Родовищ олов’яних руд порівняно небагато. Найбільші з них зосереджені в Азії, особливо Південно-Східній (через яку простягається так звана "олов’яна смуга", на яку припадає ¾ розвіданих запасів).
Світові лідери з видобутку олов’яної руди – Малайзія (26%), Бразилія (14%), Індонезія (13%), Китай (10%), Таїланд, США, Японія (по 9%), Росія (8%), Болівія та ФРН (по 1%). Названа "десятка" країн практично повністю забезпечує потреби світового господарства.
Тугоплавкий вольфрам широко використовується у виробництві спецсталей для металорізальних верстатів та ведучих бурильних труб (постійне зростання цін на нафту і природний газ веде до збільшення обсягів бурильних робіт у різних країнах). Половина світових покладів вольфрамових руд припадає на Китай. Значні запаси мають також Казахстан, Росія, Канада. Лідерами у видобутку вольфрамової сировини є Китай (20%), Росія (10%), Канада (6%), Казахстан і Південна Корея (по 5%), Австралія (4%), Португалія, Австрія, Болівія (по 3%), США, Бразилія (по 2%).
Уранові руди деякі фахівці пропонують відносити до паливних ресурсів, що пов’язано з їх переважним використанням на АЕС. Але уран – це метал. Економічно доцільно розробляти тільки ті його родовища, які містіть більше 0,1% корисного компоненту. У такому випадку 1 кг уранового концентрату обходиться у 80 $. Розвідані запаси урану, доступні для вилучення за такою ціною становлять 3,5 млн. тон, найбільшими запасами володіють Канада, Австралія, Казахстан, ПАР і Бразилія.
Найвищим вмістом урану в руді та найбільшими в світі покладами виділяється Канада (родовища Сігар-Лейк, Кі-Лейк та інші). Цікаво, що в ПАР середній вміст урану в руді становить всього 0,017%, тобто набагато менше, ніж в інших провідних країнах. Отримувати уран при таких концентраціях вигідно тільки тому, що його вилучають з відходів збагачувальних фабрик у якості побічного продукту при переробці золотовмісних руд.
Уран – стратегічна сировина, тому дані з його видобутку закриті для офіційної статистики. За неофіційними оцінками, 90% видобутку уранової руди припадає на 7 країн – Канаду, США, Росію, Австралію, ПАР, Україну, Нігер. Майже повністю вичерпала свої уранові родовища ФРН.
Благородні (або дорогоцінні) метали в силу своєї специфіки мають найменші обсяги видобутку.
Світовий видобуток срібла повільно зменшується і становить зараз близько 14500 тон на рік. Список найбільших виробників очолюють латиноамериканські країни Мексика (17%), Перу (14%) та Чилі (12%). Далі йдуть Канада, Казахстан і Росія (по 10% кожна країна), США (8%), Австралія (7%), Польща (6%), замикає "десятку" найстаріший європейський виробник – Чехія (1,5%), родовища якої є виснаженими.
Світовий видобуток золота становить зараз близько 2300 тон на рік. Поступово зменшується значення розсипних родовищ (свого часу – основного об’єкту розробок дешевим, але варварським способом – драгами), тому падає частка Південноафриканської Республіки й Росії. Найбільш перспективними вважаються родовища у породах архейського віку з орієнтацією у пошуках на самородки, тому зростає вага Австралії й Канади. Нову "золоту лихоманку" переживають Бразилія та США, де "оживляють" старі родовища, які здавалися вичерпаними при старих методах видобутку. Певним чином "золота лихоманка" торкається і пострадянських країн – Казахстану, Узбекистану, України, оскільки інколи доводиться заново "відкривати" засекречені або законсервовані родовища.
Ієрархія золотодобувних країн виглядає наступним чином: ПАР, США, Австралія, Канада, Китай, Росія, Бразилія, Індонезія, Папуа – Нова Гвінея, Гана (колоніальна назва цієї країни – Золотий Берег), Філіппіни, Болівія, Перу, Еквадор і так далі.
Золото не тільки ювелірний матеріал, тривалий час у світовій економіці воно виконує функції повноцінних (товарних) грошей.
Перше місце за обсягом запасів золота належить Федеральній резервній системі (ФРС) США – 8,5 тис. тон, друге – держрезерву Німеччини – 3,5 тис. тон. Третю позицію займає Міжнародний валютний фонд (МВФ) – 3,2 тис. тон. Далі йдуть національні банки Франції (2,6 тис. т), Італії (2,4 тис. т) та інших країн. На 12 місці – Росія (400 тон; хоча перед розпадом СРСР його золотий запас становив 3 тис. тон). Україна у цьому списку на 51-му місці із 25,5 тонами золота. Вражаючим є сумарний показник комерційних банків Швейцарії – 2,6 тис. т. Не даремно цю країну називають "всесвітнім сейфом".
Світовий видобуток платини становить всього 150 тон на рік. Попит на платину стабільно є високим не тільки в силу ювелірних властивостей, але й тому, що цей метал слугує каталізатором багатьох хімічних реакцій.
За видобутком беззаперечним лідером є Південноафриканська Республіка (майже 80%). Росія і Канада суттєво відстають. Втрьох ці країни видобувають 95% світової платини. Серед інших виробників можна назвати Австралію, Фінляндію, Колумбію, Хорватію. У більшості випадків платина видобувається як супутній продукт з комплексних мідно-нікелевих руд. Тільки в ПАР та Колумбії зустрічаються розсипні родовища, де платина міститься разом із золотом. Вміст платини 5 грамів на тону руди (тобто 0,0005%) вважається дуже високим.
Найбільше у світі платини споживає національна економіка Японії (головне використання – виробництво автомобільних каталізаторів).
Нерудні мінеральні ресурси приймають менш активну участь у географічному поділі праці (за окремими винятками). У більшості випадків вони розглядаються як місцева сировина, на значні відстані транспортувати їх недоцільно (будівельні та скляні піски, цегляні й вогнетривкі глини, вапняки, вулканічні туфи, ракушняки та ін.).
До винятків можна віднести алмази, фосфорити з апатитами, калійну та кам’яну сіль, сірку, селітру, азбест.
Закритість даних з видобутку найтвердіших мінералів – алмазів є високою. За оцінками третина світового видобутку припадає на Австралію. Далі розташовуються Ботсвана, ПАР, ДР Конго, Гана, Намібія, Росія, Бразилія, Індія.
Огранку алмазів майже монополізували Ізраїль разом з європейськими країнами Нідерландами і Бельгією (втрьох – 80%). Індійські виробники відомі обробкою дрібних ювелірних каменів (останні так і називаються – індійськими брильянтами).
Деякі країни, у тому числі й Україна, володіють технологіями створення штучних алмазів (поки що отримують лише технічні дрібні алмази).
Подальше підсилення "парникового ефекту", збільшення площі еродованих земель та розвиток "зеленої революції" в сільському господарстві стимулює попит на мінеральні добрива, відповідно, на фосфорити й апатити, сірку, калійні солі та інші корисні копалини, потрібні для їхнього виробництва. Деякі з них розміщені дуже нерівномірно.
Для виробництва фосфорних добрив використовуються фосфорити й апатити. ¾ світового видобутку фосфоритів припадає на країни Магрібу (Марокко, Алжир, Туніс, Західна Сахара), США і Китай. За покладами апатитів та обсягами їх видобутку світовими лідерами є Росія, В’єтнам і Китай.