Україна має певні запаси руд кольорових металів.запаси нікелю невеликої потужності зосереджені у Вінницькій, Кіровоградській та Дніпропетровській областях; ртуті – у Донбасі і Закарпатті; титану – в Житомирській, Київській,Черкаській, Дніпропетровській областях, на узбережжі Чорного та Азовського морів; бокситів – у Дніпропетровські області. Унікальні родовища сировини для отримання ряду ріркісних і рідкісноземельних елементів розташовані у Житомирському Поліссі та в Приазов’ї. Розробку золоторудного родовища розпочато в Закарпатті.
Україна багата на металічні корисні копалини, серед яких: кухонна сіль, самородна сірка, вогнетривкі глини, високоякісний каолін, облицювальний камінь. Великі запаси калійно-магнієвих солей (близько 2,7 млрд. т) зосереджені в Івано-Франківській та Львівській областях.
Земельні ресурси виступають територіальною базою розміщення народногосподарських об’єктів, системи розселення населення, а також основним засобом виробництва. Всі землі України незалежно від їх цільового призначення,господарського використання і особливостей правового режиму відносяться до земельних ресурсів і складають єдиний земельний фонд держави.
Геополітичне положення України та її високий земельно-ресурсний потенціал обумовлюють провідну роль земельного фонду як одного з важливих ресурсів держави, що виступає первинним фактором виробництва і своєрідним фундаментом економічного розвитку. Земельний фонд України становить 60,4 млн. га і складається із земель різного функціонального призначення, якісного стану і правового статусу. Власне земельна площа (суша) становила на початок 1998р. 57,9 млн. га; її сільськогосподарська освоєність досягла майже 70,0%, розораність – 51,7%; частка ріллі в загальній площі сільськогосподарських угідь перевищила 79%.
За цільовим призначенням земель та функціональним використанням земельний фонд України охоплює: сільськогосподарські угіддя (41,9 млн. га, або 69,4% земельного фонду); ліси та лісовкриті площі (10,4 млн. га, або 17,2%); забудовані землі під промисловими і транспортними об’єктами, житлом, вулицями тощо (2,3 млн. га, або 3,8%); землі, що покриті поверхневими водами, - (2,4 млн. га, або 4%); інші землі (3,4 млн. га, або 5,6%).
Водні ресурси виступають джерелом промислового і побутового водопостачання. Рівень забезпеченості України водними ресурсами є недостатнім і визначається формуванням річкового стоку, наявністю підземних і морських вод. Найвищий рівень водозабезпеченості жителів – у західних і північних областях України.
Територіальний розподім водних ресурсів України є нерівномірним і не відповідає розміщенню водомістких господарських комплексів. Найменша кількість водних ресурсів формується у місцях зосередження потужних споживачів – Донбас, Криворіжжя, Автономна Республіка Крим, південні області України. Основним споживачем води є промисловість (в першу чергу електроенергетика, металургія, хімічна промисвовість), сільське господарство, комунальне господарство. В Україні побудовано 1,1 тис. водосховищ, найкпрупніші з яких знаходяться на Дніпрі. Створено близько 29 тис. ставків, 7 крупних каналів і 10 водоводів тощо.
Лісові ресурси відіграють важливу роль у забезпеченні навколишнього середовища та господарській діяльності людей, слугують важливим сировинним фактором для розвитку галузей народного господарства.
Україна належить до країн з невисокою забезпеченістю лісом. Площа її лісового фонду становить 10,8 млн. га, в тому числі вкрита лісом – 9,4 млн. га. Лісистість території становить всього 15,6%, причому її рівень територіально досить диференційований: від 43,2% в Івано-франківській до 1,8% в Запорізькій. Наближеним до оптимального вважається показник на рівні 21 – 22%, який дає змогу досягти збалансованості між лісосировинними за пасами, обсягами лісоспоживання і екологічними вимогами.
Вікова сруктура лісів України характеризується такими співвідношеннями: молодняки займають 45,5% площі, середньовікові – 37,7%, достигаючі та стиглі – відповідно 10,1% та 6,8%, що в 1,5 – 2 рази нижче оптимальних величин.
Рекреаційні ресурси забезпечують відновлення та розвиток життєвих сил людини, витрачених у процесі трудової діяльності, тобто слугують для регенерації здоров’я і підтримки працездатності населення. До рекреаційних ресурсів відносять об’єкти і явища природного походження, які можуть бути використані длі лікування, оздоровлення, відпочинку, туризму. До їх складу входять бальнеологічні (мінеральні води, грязі), кліматичні, ландшафтні, пляжні та пізнавальні ресурси. Вони розміщеня практично на всій території України, однак їх територіальне розміщення є дуже нерівномірним.
В Україні діє 45 курортів загальнодержавного і міжнародного значення та 13 курортів місцевого значення, є понад 400 санаторіїв, які можуть прийняти на лікування більш як 600 тис. відпочиваючих.
Найвища концентрація рекреаційних ресурсів склалася в південних областях України – на території Одеської, Миколаївської, Херсонської, Запорізької та Донецької областей, а також у Автономній Республіці Крим. Унікальні рекреаційні ресурси зосереджені в Карпатах. В Україні є великі запаси лікувальних грязей в Івано-Франківській, Одеській областях та Автономній Республіці Крим.
Демографічна ситуація в Укаїні в останнє століття значною мірою визначається складним суспільно-політичним розвитком, рівнем матеріального забезпечення населення,його національно-культурними традиціями, побутом, духовністю тощо .
Україна належеть до країн, що характеризуються надзвичайно низькими темпами приросту населення.
Демографічна ситуація в Україні в останні роки характерезувалася переходом й усталої тенденції скорочення темпів приросту населення в абсолютне зменшення його загальної чисельності. Основна причина від’ємних значень природного руху населення-це переважання кількістю померлих над кількістю народжених. Так, співвідношення показників народжуваності та смертності свідчить про несприятливу демографічну ситуацію.
Важливим показником демографічної ситуації в Україні є середня тривалість життя, тобто кількість років, яку в середньому належить прожити цьому поколінню народжених, якщо припустити, що впродовж життя цього покоління рівень смертності в окремих вікових групах буде такий, як тепер. Для людей, що народилися 1991 р., очікувана середня тривалість життя становить 71 рік (чоловіків – 66, а жінок - 75). Більшість населення України становлять жінки (53%), проте у різних групах кількість чоловіків і жінок неоднакова.
Сучасна структура і рівень розвитку провідних галузей господарства України.
Україна має відносно високий рівень освоєння території. Досить розвинені галузі матеріального виробництва та невиробничі. Народногосподарський комплекс України охоплює всі ланки суспільного виробництва, розподілу та обміну на своїй території. Економіка України виділяється складовою, досить диференційованою і диверсифікованою стуктурою. Для неї характерні: переважання важкої індустрії, недостатній розвиток галузей івиробництва товарів народного споживання, наявність галузуй і виробництва, що забезпечують науково-технічний погрес і розширення й поглиблення внутрішньогалузевих та міжгалузевих виробничих зв’язків.
На галузеву структуру екеноміки України мають вплив різні економічні та природні фактори, в тому числі наявний рівень розвитку продуктивних сил, темпи зростання або занепаду виробництва, рівень забезпечення сировинними та паливно-енергетичними ресурсами, інтенсивність реалізації досягнень науки і техніки, міжнародний поділ праці, економічна інтеграція.
З корисних копалин велике значення мають кам”яне вугілля Донецького басейну, залізні й марганцеві руди. На території України добувають природний горючий газ, нафту, сірку, титанові руди, калійну та кухону сіль, каолінові глини, цементну сировину, флюсові вапняки, доломіти.
У галузеві структурі економіки України виділяється машинобудування на яке припадало 38,7% вартості продукції деяких галузей, з них харчової – 15,3% і легкої промисловості – 12,0%.
Структура засобів виробництва складається із співвідношення видобувних і обробних галузей. До видобувних належать: видобуток мінерального палива, виробництво електроенергії на гідроелектростанціях, видобуток чорних та кольорових металів, гірничо-хімічних і мінерально-будівельних сировина; лісозаготівлі; вилов риби і морських продуктів.
Спеціалізуються галузі на основі ознаки однорідності, тобто подібності між собою за призначенням продукції, що виробляється (наприклад, галузі паливної промисловості), спільності використовуваної сировини (наприклад, галузей машинобудування) або за характером технології. Вони групуються у так звані комплексні галузі. Тому галузі можна групувати в паливно-енергетичний комплекс, куди належить паливна промисловість і електроенергетика; металургійний, машинобудівний комплекси, хіміко-лісовий, у тому числі хімічний і нафтохімічна, лісова, деревообробна та целюлозно-паперова промисловість.
Паливно-енергетичний комплекс України складаєтьсяз паливної промисловості (вугільна, нафтова і газова, торфова) та електроенергетика. У розвитку продуктивних сил України він відіграє всезростаючу роль, що пов”язана з одного боку, із загальсвітовими тенденціями, а з іншого – з енерггомісткістю народного господарства та обмеженими енергоресурсами держави.
Енергетика значною мірою впливає не тільки на розвиток , але й на територіальну організацію народного господарства, насамперед промисловості. Біля об”єктів енергетики виникли потужні промислові вузли і центри, навколо яких утворилися територіально –виробничі комплекси і промислові райони.