У той час, як у північній частині країни, де інтенсивно нарощуються обсяги осушувальних площ, посівні площі дещо зросли – в Рівненській області на 80 тис.га , Волинській – на 30 тис.га, Житомирській - на 28тис.га. Отже загальне зменшення посівних пощ одночасно супроводжується вилученням з сільськогосподарського обороту найбільш якісних земель.
Луки залежно від умов розміщення поділяютьсся на заплави, суходільні, низинні і гірські.
На заплавних луках поширені зарості лози, трави з вівсяниці, мітлиці, келерії, а також конюшина, жлвтець, щавель, деревій.
На суходільних луках ростуть мітлиця, пахучий колосок, костриця, кульбаба, волошки. Низинні луки приурочені до знижень на вододілах, терасах, дашках. В їхньому трав’яному покриві переважають вісяниця червона, тимофіївка лучна, осока звичайна, конюшина лучна і біла. Гірські луки поширені в українських Карпатах. У травостої гірських лук поширені вівсяниця, білоус, конюшина, лядвинець.
Болотна рослинність розвивається в низинах з надмірними зволоженнями. Болота займають близько 2% території України. Найбільше поширені вони на Поліссі. Болота мають значні запаси торфу. За розміщенням болота розділяють на: заплавні, низинні, долинні, притерасні, схилові.
Багато боліт осушено. Меліоровані болота використовуються як сіножаті, на них вирощують технічні, кормові та зернові культури.
В 1998 році площа осушувальних земель усіх категорій господагств становила 3.3млн.га. На осушених землях вирощують різні сільськогосподарські культури: зернові, картоплю, льон-довгунець, кормові корнеплоди.
3. Рослинність, як галузь сільського господарства.
Рослиннитво, як галузь сільського господарства, спрямована на виробництво зернових, технічних, кормових культур, а також овочів і фруктів.
Найважливішим основним засобом і територіальною базою функціонування виробничих процесів у сільському господарстві є земля. Україна має значний фонд земель, якмий перебуває у розпоряджені сільськогосподарських підприємств і господарств. На 1 листопада 2000р. площа цих зеемель становила 48,6 млн. га при загальній території України 60,3 млн га.
Найвищу питому вагу мають рільні угіддя в степовій частині держави (68-80% всії площі). На півдні природні сіножаті займають обмежені території, в Криму всього 17 тис.га., в гірськх районах Карпат і Криму помітно розширюються площі пасовищ.
Зокрема в Закарпатській, Івано-Франківській, Львівській і Чернівецькій областях, переважно в їх Карпатських районах, відповідно, зосереджено 134, 106, 227, 65 тис.га. пасовищ. У Криму пасовища становлять 399 тис. га.
Посівні площі сільськогосподарських культур по областях у 1995 році (усі категорії господарств: тис. га)
| Області | Вся посівна площа | В тому числі | |||||||
| Зернові культури | Технічні культури | Картопля та овочебаштанні культури | Кормові культури | ||||||
| Україна | 32802 | 15294 | 3825 | 2154 | 11531 | ||||
| Вінницька | 1832 | 882 | 265 | 134 | 531 | ||||
| Волинська | 710 | 292 | 71 | 87 | 259 | ||||
| Дніпропетровська | 1982 | 976 | 240 | 90 | 676 | ||||
| Донецька | 1529 | 747 | 155 | 90 | 537 | ||||
| Житомирська | 1308 | 518 | 106 | 120 | 564 | ||||
| Закарпатська | 196 | 99 | 5 | 29 | 103 | ||||
| Запорізька | 1757 | 832 | 208 | 78 | 589 | ||||
| Івано-Франківська | 420 | 147 | 44 | 49 | 180 | ||||
| Київська | 1431 | 616 | 137 | 132 | 546 | ||||
| Кіровоградська | 1725 | 786 | 298 | 72 | 569 | ||||
| Кримська | 1217 | 576 | 83 | 44 | 512 | ||||
| Луганська | 1348 | 687 | 142 | 62 | 477 | ||||
| Львівська | 868 | 306 | 85 | 89 | 388 | ||||
| Миколаївська | 1600 | 773 | 208 | 63 | 556 | ||||
| Одеська | 1985 | 991 | 237 | 92 | 665 | ||||
| Полтавська | 1822 | 850 | 273 | 90 | 609 | ||||
| Рівненська | 698 | 287 | 81 | 79 | 237 | ||||
| Сумська | 1375 | 652 | 158 | 105 | 450 | ||||
| Тернопільська | 953 | 427 | 128 | 76 | 327 | ||||
| Харківська | 1833 | 891 | 63 | 87 | 592 | ||||
| Херсонська | 1602 | 843 | 141 | 77 | 541 | ||||
| Хмельницька | 1386 | 671 | 171 | 103 | 441 | ||||
| Черкаська | 1308 | 626 | 193 | 91 | 398 | ||||
| Чернівецька | 351 | 127 | 42 | 33 | 139 | ||||
| Чернігівська | 1586 | 684 | 91 | 180 | 611 | ||||
Багато агроекологічних ознак культурних рослин (вимоги до умов теплового і світлового режиму, зволоження в різні періоди вегетації, хімічної реакції ґрунтів і ін.) пов'язані з місцем їхнього походження. Так, тропічні рослини починають ріст при досить високих температурах (10—15°), мають розтягнутий період вегетації і вимагають великих запасів тепла на всіх стадіях розвитку. Це культури короткого дня, що характеризуються найбільшим споживанням вологи в середині вегетаційного періоду.
Культурні рослини, що походять з помірного пояса істотно менш вимогливі до запасів тепла, мають більш короткий період вегетації, починають рости при невисоких температурах, стійкі до заморозків. Поєднання показників, що характеризують відносини культурних рослин до умов тепло- і вологозабезпеченості в різні фази вегетації, є основою для розробки біоклиматичних класифікацій культур.
Господарські ознаки культурних рослин визначаються цільовим призначенням виробленої продукції: продовольчим, кормовим, для технічної переробки і лікарсько-наркотичного застосування. З урахуванням способів оброблення рослин, обумовлених їхніми екологічними особливостями, господарські ознаки різних культур є основою для класифікації галузей рослинництва.
Найкращі природньо-кліматичні умови для озимої пшениці – лісостеп і північна частина степу. В Україні виведено багато нових високоврожайних сортів озимоі пшениці, які одержали визнання за межами нашої країни.
Яра пшениця поступається озимій врожайністю. Тому вона має незначне поширення, головним чином у степових районах. В лісостеповій зоні яру пшеницю висивають у разі вимерзання озимої.
Посіви жита займають близько двох відсотків площ зернових. Його вирощують на Поліссі, в лісостепу, в Карпатах. Жито більш, як у двічі поступається врожайністю озимій пшениці.
Велике значення в Україні належить зернофуражним культурам - ячменю, кукурудзи і вівсу.
Провідне місце в структурі посівів (близько 50% ) займають зернові культури. У 1989 році їх площа становила 15,5 млн.га. На Україні вирощують озимі та ярі культури.
Основною зерновою культурою України є озима пшениця , на яку припадає майже 20% посівних площ. ( мал. 1)
Мал 1. Розмищення посівних площ озимої пшениці.
Основою рослинництва країни є виробництво зерна пшеницї, жита, кукурудзи, рису, ячменю, вівса, проса , гречки і зернобобових.
Природні умови на території України змінюються по природних зонах. Тому склад вирощуваних культурних рослин також розрізняється по зонах. У кожній грунтово-рослинній зоні розвиваються такі галузі землеробства, що за даних умов дають найвищі результати і вимагають менших витрат праці і коштів.
Пшениця, як найважливіша продовольча зернова культура характеризується більш високими вимогами до умов теплового режиму і родючості ґрунтів у порівнянні з іншими зерновими
культурами помірного пояса. Вона погано переносить кислу реакцію ґрунтів, що обмежує її вирощування в зоні дерново-підзолистих ґрунтів. Екологічні особливості і відносно висока посухостійкість пшениці обумовлюють її більше розповсюдження в лісостеповій і степовій зонах.
Ареали поширення озимої і ярової пшениці обумовлені такими агрокліматичними факторами, як суворість зим і потужність снігового покриву, від яких залежить збереження рослин у зимовий період. Тому озиму пшеницю вирощують переважно в центрі України, особливо в її західних і центральних районах з більш м'якими зимами. Озимі сорти пшениці повніше використовують опади осіннього і весняного періодів, що обумовлює її більш високу врожайність у порівнянні з яровими.
Жито, на відміну від пшениці, менш вимоглива культура у відношенні теплового режиму і родючості ґрунтів. В Україні обробляють переважно озимі сорти жита, що характеризуються набагато більшою зимостійкістю в порівнянні з іншими озимими зерновими злаками. Екологічні особливості жита обумовлені ще і тим, що ця культура в перших центрах землеробства зустрічалася лише у виді бур'янів у посівах пшениці.