З ім'ям М. М. Баранського пов'язані польові дослідження радянських еко-
номів-географів. Але найголовнішою заслугою його с зміциеппя районного на-
прямку економічної географії. У районному напрямку на перший план має ви-
йти аналіз зв'язків явищ виробничих, природних, трудових, матеріально-тех-
нічних, які утворюють базу для комплексного розвитку кожного району й усієї
системи районів.
Іншим основоположником радянської економічної географії став Микола Ми-
колайович Колосовський (1891-1954) — один із розробників районів Дсржплану
й першого п'ятирічиого плану. Ученому належить концепція територіально-вироб-
ннчого комплексу (ТВК). Суть її полягає в раціональній організації господарства
з урахуванням географічного положення, використання природних ресурсів і со-
ціально-економічного потенціалу.
Серед окремих галузей економічної й соціальної географії, що одержали значний
розвиток у СРСР, слід відзначити географію населення, у якій працями М. М. Ба-
ранського, P. М. Кабо, Г. М. Лапко було сформоване уявлення про опорний кар-
кас розселення.
XX століття для соціально-економічної географії почалося фактично після
Першої світової війни. 20-30-і роки характеризуються пошуками просторових
закономірностей у розміщенні виробничих сил і розселенні населення. Цей на-
прямок пов'язаний з іменами вчених Вильтера Крясталлера (1893-1969) і Ав-
гус»и Леша* (1906 1945), які займалися питаннями географії населення й неви-
робничої сфери, зробили спробу виявити закономірності розміщення населен-
ня, населених пунктів, установили певні ієрархічні щаблі в ньому розміщенні.
Істотними особливостями відзначався етап Другої світової війни, що для про-
відних країн Заходу й Радянського Союзу характеризується нагромадженням до-
свіду иійськово-географічних досліджень на основі співробітництва представників
різних наукових дисциплін.
Наступний великий етап у розвитку соціально-економічної географії — із се-
редини 40-х до початку 70-х років. Для нього характерні такі процеси, як «кіль-
кісна революція», що розвивалася під впливом загальних успіхів науково-техніч-
ного прогресу, формування й розвиток регіональної концепції, активні розробки
принципів просторової організації й просторового аналізу. «Кількісна революція»
у географії розгорнулася в період із середини 50-х до початку 70-х років завдя-
ки працям американських економіко-географів Б. Беррі. У. Бунте. В. Гаррнсона,
англійських учених П. Хаггста, Д. Харнея, Р. Дж. Чорні. Суть цього процесу ві-
дображається в так званій математичній географії, тобто в широкому застосуван-
ні математичних підходів і статистичних методів у географічних дослідженнях із
використанням комп'ютерного програмування.
Останні десятиліття XX ст. — початок XXI ст. характеризуються складни-
ми, часто суперечливими процесами в розвитку географічної науки в цілому й со-
ціально-скономічній географії зокрема. По-перше, географія висувається на одно
із провідних місць серед галузей знання з вивчення питань природокористування,
глобальних і регіональних проблем взаємодії суспільства й природи, удоскона-
лення територіальної структури господарства й розселення населення. По-друге,
зростає прагнення до поглиблення міжнародного співробітництва географів, тому
що підвшцустігся їхня відповідальність за вирішення глобальних проблем людства.
У значній мірі це визначається розвитком інтернаціоналізації всіх сфер життя
міжнародного співтовариства, необхідністю географічного обгрунтування еконо-
мічних основ регіональної інтеграції, формування нових ринків збуту й активних
змін у процесі міжнародного поділу праці, залученням до господарського обороту
нових територій, глибокими соціально-економічними й політичними перетворен-
нями в постсоціалістичних країнах.
У цілому в сімействі географічних наук у цей час лідирують не природознавчі,
а «людські», суспільно-географічні науки, що обумовлене підвищеним інтересом
до соціально- і гумвнітарно-географічних проблем, конкретної людини, способу
і якості її життя. Прикладом може бути так звана поведінкова географія — ши-
рокий спектр праць про особисті; сприйняття людиною навколишнього світу й про-
сторову поведінку людей.
Швидко розширюється коло соціально-географічних досліджень, що містить
питання географії безробіття, міської злочинності, географії освіти й спорту, гео-
графії менеджменту тощо.
Вплив сучасного етапу науково-технічної революції' спричинив появу таких но-
вих сфер дослідження, як географія атомної енергетики, географія комунікаційних
мереж і телекомунікапій, географія високих технологій тощо.
Слід відзначити розширення сфери діяльності соціально-економічної географії за рахунок розвитку иолітико-географічннх досліджень різного роду, впровадження геополітнчннх ідей у світову географічну науку, у діяльність владних структур і повсякденну свідомість.