РЕФЕРАТ
Тема: Правове регулювання відносин комунальної власності
План
1. Правове регулювання відносин комунальної власності
1.1 Поняття комунальної власності
1.2 Об'єкти та суб'єкти права комунальної власності
1.3 Правові форми використання комунальної власності
2. Правові основи обмеження монополізму та захисту економічної конкуренції
2.1 Правове забезпечення розвитку змагальності та попередження монополістичних зловживань
2.2 Правове регулювання обмеження монополізму
2.3 Законодавство про захист від недобросовісної конкуренції
1. Правове регулювання відносин комунальної власності
1.1 Поняття комунальної власності
Право власності являє собою урегульовані законодавством суспільні відносини з володіння, користування та розпорядження майном. Право комунальної власності не є виключенням.
Поняття "комунальна власність" використовується в об’єктивному та суб'єктивному значеннях.
В об'єктивному розумінні право комунальної власності являє собою сукупність правових норм, які встановлюють та охороняють належність об'єктів матеріального світу та об'єктів інтелектуальної власності територіальним громадам міст, селищ, сіл. При цьому, слід мати на увазі, що Конституція та Законодавство України передбачають можливість об'єднання жителів декількох сіл в одну територіальну громаду. В цьому випадку суб'єктом права власності буде об'єднання декількох сіл. Повноваження власності в такій ситуації реалізує Рада, обрана жителями не одного села, а декількох сіл, об'єднаних в одну громаду.
В суб'єктивному значенні право комунальної власності являє собою можливості конкретних територіальних громад в межах одного законодавства здійснювати володіння, користування, розпорядження та інші повноваження відносно належних їм об'єктів власності.
Термін "комунальна власність" можна вживати в двох різних розуміннях: юридичному та економічному.
В юридичному – він означає речове право, право особи на певну річ (сукупність речей), що включає в себе правомочності володіння, користування та розпорядження цією річчю (речами).
В економічному–вживається як позначення сукупності відносин, пов'язаних певним майновим комплексом і певним суб'єктом господарської діяльності.
Згідно з діючою Конституцією України комунальна власність є незалежною від інших і рівноправною формою власності.
ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.97 (зі змінами та доповненнями) визначив комунальну власність як право територіальної громади самостійно володіти, ціленаправлено, економно, ефективно користуватися та розпоряджатися на власний розсуд і в своїх інтересах майном, яке належить їй, безпосередньо, а також через органи місцевого самоврядування.
1.2 Об'єкти та суб'єкти права комунальної власності
У відповідності до Конституції, ЗУ "Про місцеве самоврядування" суб'єктами права комунальної власності є територіальні громади сіл, селищ, міст, районів у містах. У випадку передачі об'єктів власності в управління обласних та районних Рад сільськими, селищними та міськими Радами виникає їх спільна власність. Особливість суб'єктів комунальної власності полягає в тому, що вони являють собою територіальні колективи, інколи значні за чисельністю та територією, на якій розташовані, а також в тому, що реалізація прав власника відбувається в більшості випадків опосередковано через сільські, селищні, міські Ради, які обираються членами територіальних громад (жителів села, селища, міста, району в місті).
Діяльність місцевих рад в якості суб'єктів права комунальної власності здійснюється в різних організаційних формах. Найважливіші повноваження по розпорядженню об'єктами комунальної власності реалізується на сесіях відповідних рад.
Повноваження по управлінню об'єктами комунальної власності реалізують органи Ради–виконавчій комітет Ради, відділи, управління, комітети та інші підрозділи ради. Частину цих повноважень здійснює сільський, селищний, міський голова, голова районної в місті ради (відносно об'єктів комунальної власності територіальної громади району в місті).
Ради та їх виконавчі комітети є колегіальними органами, у зв'язку з цим реалізація їх компетенцій, в тому числі і відносно комунальної власності, здійснюється шляхом прийняття рішень. Ради приймають рішення на пленарних засіданнях сесій, виконавчі комітети–на своїх засіданнях.
Управляючи та розпоряджаючись комунальною власністю, ради діють в інтересах територіальних громад сіл, селищ, міст, районів в містах.
Склад об'єктів комунальної власності багатоманітний. Стаття 142 Конституції України вказує, що матеріальною та фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме та нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші засоби, земля, природні ресурси, які знаходяться у власності територіальних громад, а також об'єкти їх спільної власності, що знаходяться в управлінні районних та обласних рад.
ЗУ "Про власність" в ст.35 до об'єктів комунальної власності відносить майно, яке забезпечує діяльність відповідних рад та створених ними органів: кошти місцевих бюджетів, державний житловий фонд, об'єкти житлово-комунального господарства; майно установ освіти, культури, медицини, торгівлі; побутового обслуговування, майно підприємств; місцеві енергетичні системи, транспорт, системи зв'язку, інформації та інше майно, необхідне для забезпечення економічного і соціального розвитку відповідної території.
Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах, у відповідності до ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні" може належати на праві комунальної власності рухоме та нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші засоби, земля, природні ресурси, підприємства, установи, організації, банки, пенсійні фонди, житловий фонд, нежитлові приміщення, установи культури, освіти, спорту, медицини, науки, інше майно та майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчудження.
Основне призначення об'єктів комунальної власності випливає з характеру діяльності органів місцевого самоврядування, які покликані задовольняти потреби територіальної громади, а як наслідок–її членів–жителів областей, районів, міст, селищ, сіл, районів у місті.
Об'єкти комунальної власності на рівні з об'єктами інших форм власності захищаються законом. Без рішення територіальної громади або уповноваженого нею органу вони не можуть бути вилучені або відчуджені іншим способом. Місцеві ради можуть здійснювати відносно них будь-які дії, реалізуючи від імені всих жителів населених пунктів повноваження власника,–продавати, відчуджувати іншим способом, передавати в якості внеску до статутного фонду господарських товариств та інше.
1.3 Правові форми використання комунальної власності
Основне призначення об'єктів комунальної власності пов'язане із задоволенням потреб територіальної громади. Широкого розповсюдження отримало використання об'єктів комунальної власності комунальними підприємствами.
Для здійснення господарської діяльності органи місцевого самоврядування мають право створювати підприємства, установи, організації, вирішувати питання їх реорганізації та ліквідації.
Комунальні підприємства не мають права власності на закріплене за ними майно. Майно комунального підприємства неподільне–не може бути поділено на частки, паї. Не можуть мати частки в такому підприємстві і його працівники.
ЗУ "Про місцеве самоврядування", регулюючи дані відносини, встановлює, що органи місцевого самоврядування:
• Визначають мету, умови та порядок діяльності комунальних підприємств, установ, організацій.
• Здійснюють регулювання цін і тарифів на їх продукцію (послуги).
• Затверджують статути.
• Призначають та звільняють керівників цих підприємств, установ та організацій.
• Заслуховують звіти керівників комунальних підприємств, установ та організацій. Важливу роль в залученні підприємств, організацій до вирішення питань соціально-економічного розвитку комунального утворення відіграє комунальне замовлення, відповідно до законодавства, органи місцевого самоврядування вправі виступати замовниками на виконання робіт:
• По благоустрою території комунального утворення.
• По комунальному обслуговуванню населення.
• По будівництву та ремонту об'єктів соціальної інфраструктури.
• По виробництву продукції.
• По наданню послуг та ін.
Комунальне замовлення–це договір органу місцевого самоврядування з господарюючим суб'єктом на виконання певного виду робіт, що фінансуються з місцевого бюджету або комунальних позабюджетних органів.
Органи місцевого самоврядування вирішують питання про створення спільних підприємств за участю іноземних інвесторів, укладають договори з іноземними партнерами на реалізацію та придбання продукції для потреб розвитку території комунального утворення, його жителів за рахунок наявних валютних коштів та на іншій основі.
Використання комунального майна можливе також на підставі концесійних договорів. Правове регулювання відносин концесії здійснюється на підставі ЗУ "Про концесії" від 16.07.99р.
Концесія комунального майна–це надання з метою задоволення громадських потреб уповноваженим органом виконавчої влади чи місцевого самоврядування на підставі концесійного договору на платній та строковій основі юридичній чи фізичній особі (суб'єкту підприємницької діяльності) права на створення (будівництво) та/або управління (експлуатацію) об'єкта концесії (строкове платне володіння) за умови взяття суб'єктом підприємницької діяльності (концесіонером) на себе зобов'язань по створенню(будівництву) та(або) управлінню(експлуатації) об'єктом концесії, майнової відповідальності та можливого підприємницького ризику.