У випадку, якщо Учасники Договору не досягли згоди щодо суперечностей, які виникли між ними, шляхом переговорів, вони можуть передаватися на розгляд до таких органів:
Окремим механізмом вирішення суперечок між Учасниками інвестиційного договору є розгляд спору Міжнародним центром із врегулювання інвестиційних спорів, що є спеціалізованим арбітражем окремої галузі міжнародного співробітництва. Зазначений механізм може бути застосований, коли одним із учасників інвестиційного договору виступає держава або будь-який уповноважений орган, а з іншої сторони – фізичні або юридичні особи (інвестори), що не є особами держави, яка виступає стороною у суперечці. Центр створений у відповідності із рішеннями Вашингтонської конвенції “Про порядок вирішення інвестиційних спорів між державами та іноземними особами” від 18 травня 1965 року.[2]
Припинення діяльності, зміна та розірвання договору визначаються в окремому розділі. Припинення Договору про спільну інвестиційну діяльність згідно із ст. 1141 Цивільного кодексу України здійснюється у випадках визнання учасника недієздатним, безвісно відсутнім, обмеження його цивільної дієздатності, оголошення учасника банкрутом, смерті фізичної особи або ліквідації юридичної особи - учасника інвестиційного договору, спливу строку дії інвестиційного договору, виділу частки учасника на вимогу його кредитора, досягнення Учасниками інвестиційного договору спільної господарчої мети, відмови учасника від подальшої участі у інвестиційному договорі, тощо.
Треба зазначити, що спільна діяльність, як і чинність Договору про спільну інвестиційну діяльність, може бути припинена у разі створення окремого господарюючого суб'єкта (з позиції інвестиційного законодавства: підприємства з іноземними інвестиціями, іноземного підприємства – статті 116, 117 Господарського кодексу України ). У такому випадку частки Учасників Договору у спільному майні будуть передані на баланс новоствореного підприємства як внески Учасників до статутного фонду.
Поширення державних гарантій та окремого правового статусу на іноземні інвестиції при цій процедурі змінам не піддається.
Особливістю є те, що згідно із ст. 116 Господарського кодексу України та ст. 1 Закону України “Про режим іноземного інвестування” „підприємство з іноземними інвестиціями – це господарська структура будь-якої організаційно-правової форми, іноземна інвестиція в статутному фонді якого становить не менше 10 відсотків”.
За домовленістю Учасників у Договорі про спільну інвестиційну діяльність передбачається розділ “Додаткові умови”, який може регулювати такі специфічні умови, як:
1. Страхування або гарантування інвестицій відповідно до:
Договори страхування містять умови виплати компенсації шкоди. Основною умовою виплати компенсації є :
1. Свідчення звернення інвеститора за захистом до адміністративних або судових органів, країни що приймає;
2. Залучення субвиконавців Договору;
3. Передачі необхідної документації на майновий внесок (споруди, обладнання).
Специфічними Додатками до інвестиційного договору можуть бути:
Додатки повинні бути підписані в порядку підписання Договору.
У розділі “Місцезнаходження (місце проживання), поштові і платіжні реквізити та підписи сторін” вказується місцезнаходження із зазначенням країни – місця реєстрації підприємства, місце проживання Учасника – фізичної особи, повні поштові та платіжні реквізити (номер поточного рахунку, назва банку) контрагентів Договору.
Також треба зазначити посаду та прізвище осіб, що підписують Договір.
Підписи Учасників можуть бути завірені їх печатками. Печатки для іноземних інвесторів – підприємств не є обов’язковими, але їх наявність зміцнить юридичну надійність інвестиційного договору.
Інвестиційний договір, як і самі інвестиції, повинен бути зареєстрований в установленому законом порядку. Цей порядок визначається Положенням про державну реєстрацію іноземних інвестицій, затвердженим постановою КМУ від 07.08.1996 р. №928 та Положенням про порядок державної реєстрації договорів (контрактів) про спільну інвестиційну діяльність участі іноземного інвестора, затвердженим постановою КМУ від 30.01.97 р. №112.
Спеціальні вимоги встановлені законодавством, щодо порядку укладення, змісту і форми концесійних договорів.
Ці договори укладаються Кабінетом Міністрів України, або уповноваженим на це державним органом, щодо об’єктів права державної власності, та органів місцевого самоврядування, щодо об’єктів права комунальної власності, з іноземними інвесторами, і передбачає надання останнім прав на розробку, та освоєння відновлювальних та не відновлювальних природних ресурсів, проведення господарської діяльності пов’язаної з використанням об’єктів державної власності та комунальної власності, не переданих підприємствам, установам, організаціям у повне господарське відання чи оперативне управління.
Концесійному договору притаманні такі особливі ознаки:
1. Однією з сторін такого договору, виступає держава в особі уповноважених органів, чи органів місцевого самоврядування.
2. Визначеність строку дії такого договору, в залежності від характеру та умов концесії, однак законодавством обмежується мінімальний та максимальний строк дії договору.
3. Конкурсні засади укладення договору.
4. Спеціальна реєстрація укладених договорів.
Законодавство визначає такі категорії концесійних договорів:
- концесійні договори за якими іноземному інвестору передання прав на використання природних ресурсів.
- Передання прав за якими іноземні інвестиції об’єктів, що передані у державну та комунальну власність, і не передаються підприємствам, установам та організаціям у повне господарське відання, чи оперативне управління.
Усі види користування надрами, згідно зі ст. 16 Закону України « Про надра», підлягає ліцензуванню право отримати таку ліцензію передану переможцю міжнародного конкурсу, тендеру на підставі підписання між ними і замовником тендеру, контракту, на користування надрами, ч. 2 п. 44Положення « Про порядок організації і проведення міжнародних конкурсів (тендерів) для укладання контракту, для користування надрами.
Для типових умов такого контракту належать:
1. Сторони та предмет контракту;
2. Район проведення робіт;
3. Терміни та поняття які використовуються в контракті;
4. Права сторін, учасників;
5. Оператор (власник) спеціального дозволу (ліцензії), або інша юридична особа, призначена його власником, для проведення ліцензійної діяльності, на об’єкти тендеру.
6. Заміна оператору;
7. Відповідальність сторін, учасників;
8. Умови повернення площі яка надавалась переможцю конкурсу (тендеру), й продовження терміну діяльності на об’єкті;
9. Умови реалізації продукції;
10. Застосування Українського законодавства ( оподаткування, нагляд і контроль, охорона природного навколишнього середовища, охорона надр та їх раціональне використання, припинення діяльності, право власності, на геологічну інформацію, тощо;
11. Форс мажорні обставини, виконання Україною потенціалу, підготовка національних кадрів;
12. Розв’язання спорів та арбітраж;
13. Порядок проведення та фінансування ліквідаційних робіт на об’єкті користування надрами;
14. Зобов’язання щодо конфіденційності;
15. Інформування сторін контракту;
16. Повноваження на підписання контракту;[41]
Прикладом інших категорій договорів, може бути концесія на будування та реконструкцію, автодоріг, що регулюються указом президента України «Про концесію на будівництво та реконструкцію автодоріг», від 4.06.98 р. № 735-98
Цей нормативний акт визначає концесійний договір як письмову угоду між концесодавцем (спеціально уповноваженим органом виконавчої влади і концесіонером (юридичної чи фізичної особи, без обмежень, щодо державної належності), що визначає права та обов’язки сторін під час будівництва та експлуатації побудованих або реконструйованих концесіонером автодоріг.
Концесійний договір укладається з переможцем концесійного конкурсу, у договорі повинні зазначатися:
1. Сторони договору;
2. Об’єкти концесії;
3. Строк дії договору, порядок та умови повернення концесії концесодавцю;
4. Умови, строки та порядок внесення плати, за надання концесії;
5. Зобов’язання концесодавця, щодо передачі об’єкта концесії і його право на контроль за використанням цього об’єкту;
6. Зобов’язання концесіонера, щодо утримання об’єкту концесії в робочому стані;
7. Умови страхування об’єкту концесії;
8. Перелік юридичних фактів, за яких є можливою зміна умов концесійних договорів, чи його розірвання однією зі сторін;