МІЖРЕГІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ
Сєверодонецький інститут
Доброреза Віталія Вікторовича
Тема: Правове регулювання іноземних інвестицій
освітньо-кваліфікаційного рівня “Спеціаліст”
Спеціальність “Правознавство”
Спеціалізація “Фінансове та банківське право”
До захисту допущено:
________________________________
завідувач кафедри “Комерційного та трудового права”, к. ю. н., доц.
М.І. Чвьорткін
(підпис)
Науковий керівник, викладач
Р. А. Гаврилюк
(підпис)
Виконано студентом групи Ф33-9-2001 С1ФП(5.0 д.)
В.В. Доброрез
(підпис)
2006
Зміст
Вступ……………………………………………………………………………………....3
1 Поняття та сутність іноземних інвестицій в Україні, як об’єкту правовідносин в сфері інвестування…………………………………………………………………….…6
1.1 Поняття та суб’єкти іноземного інвестування в Україні…………………..………6
1.2 Види та форми іноземних інвестицій в Україні……………………..…………….15
1.3. Законодавство, що регулює іноземне інвестування в Україні……………..……24
2 Механізм правового регулювання та основні категорії в сфері іноземного інвестування……………………………………………………………..………………34
2.1 Сутність та загальні інститути механізму правового регулювання іноземних інвестицій…………………………………………………………………..……………34
2.2 Договірне регулювання правовідносин в сфері іноземного інвестування……...49
2.3 Гарантії іноземних інвестицій та можливість їх захисту……………………..….69
3 Проблеми та перспективи розвитку правового регулювання іноземних інвестицій в Україні………………………………………………………………………………...…76
3.1 Проблеми та недоліки правового регулювання іноземних інвестицій…….……76
3.2 Шляхи вирішення проблем правового регулювання іноземних інвестицій…....87
3.3 Перспективи та прогнози розвитку правового регулювання іноземних інвестицій в Україні………………………………………………………………………………....95
Висновки……………………………………………………………………………..….99
Список використаних джерел………………………………………………………....102
Додатки……………………………………………………………………………...…..107
Вступ
Загальновідомо, що розмір іноземних інвестицій в економіці держави безпосередньо впливає на рівень життя нації та економіку відповідної країни загалом. Саме тому важливим штрихом до міжнародно-правового портрету кожної країни є ставлення держави та її органів влади до іноземних інвестицій, рівень гарантій інвестиційної діяльності та репатріації отриманих прибутків.
Після розширення Європейського співтовариства Україна стала привабливим місцем для інвестування у зв’язку з тим, що на сьогодні лишається фактично єдиним «оазисом» у східній Європі для розміщення виробничих площ для мультинаціональних компаній, – дешева робоча сила, доступні ресурси та об’єкти інвестування, багатомільйонний ринок збуту тощо.
Саме ці чинники свого часу призвели до шаленого підйому інвестиційної діяльності в країнах колишнього соціалістичного табору Східної Європи, – Словаччині, Чехії, Угорщині, Польщі.
Ці країни значно випередили Україну за темпами зростання національного валового продукту завдяки правильній інвестиційній політиці, що була спрямована саме на залучення та стимулювання іноземних інвесторів, які могли б безперешкодно інвестувати в економіку та мати гарантії повернення інвестицій.
Однак на сьогодні Україна не надає іноземним інвестиціям належного рівня правового захисту. Нестабільне та суперечливе законодавство, корумпована влада, а також низка інших чинників, попри шалений потенціал країни, не дозволяють Україні залучити необхідний обсяг інвестицій для розвитку економіки.
Тому зараз дуже актуальною стає потреба у всебічному та досконалому вивченні, розгляді та аналізі питань правового регулювання іноземних інвестицій, особливо тих проблем та недоліків які на сьогодні має українське законодавство в цій сфері. Бо більшість питань з цього приводу є не достатньо висвітлені у роботах вітчизняних науковців та практиків. Це дасть змогу виправити допущені раніше помилки та знайти шляхи подолання існуючих проблем правового регулювання іноземних інвестицій в Україні. Що стане передумовою залучення необхідного обсягу інвестицій в економіку України.
Об’єктом дослідження роботи є правовідносини, що виникають в результаті здійснення іноземними інвесторами інвестицій в Україну.
Метою даної роботи є структурне та докладне розкриття теми за допомогою аналізу чинного законодавства в сфері іноземного інвестування, спроба окреслити певні шляхи вирішення існуючих проблем та напрямки розвитку правового регулювання цього питання у майбутньому.
Основними завданнями, які необхідно розв’язати в процесі виконання дипломної роботи є висвітлення:
- питань пов’язаних з поняттям та суб’єктами іноземних інвестицій;
- питання видів та форм іноземних інвестицій;
- законодавства, що регулює іноземне інвестування в Україні;
- питань сутності та загальних інститутів механізму правового регулювання іноземних інвестицій;
- питань договірного регулювання правовідносин в сфері іноземного інвестування;
- питань гарантій іноземних інвестицій та можливості їх захисту;
- питань проблем та недоліків правового регулювання іноземних інвестицій;
- шляхів вирішення проблем правового регулювання іноземних інвестицій;
- перспектив та прогнозів розвитку правового регулювання іноземних інвестицій в Україні;
Для розкриття теми роботи, мною були використані такі методи дослідження як порівняльний, спеціально-юридичний, логічний, статистичний, прогностичний та метод сходження від абстрактного до конкретного.
При написанні роботи мною було використане законодавство України та інших країн, що до іноземного інвестування, міжнародно-правові акти в цій сфері, наукові праці, дослідження, коментарі таких вчених та фахівців як Федоренко В. Г., Вишняков А. К., Шишка Р. Б., Медведчук В. В., Богуславський М.М., Богатирьов А. Г., Вознесенська Н. Н., , Бершеда Є. Р., Купагин М. М. та інших, а також наукова література у вигляді підручників, учбових посібників, та інша додаткова література.
При написанні роботи мене особливо зацікавило питання державних гарантій іноземних інвестицій, бо воно на мою думку є найбільш проблемним та суперечливим. Тому я приділив особливу увагу цьому питанню у своїй роботі.
1 Поняття та сутність іноземних інвестицій в Україні, як об’єкту правовідносин в сфері інвестування
1.1 Поняття та суб’єкти іноземного інвестування в Україні
Світовий досвід свідчить, що найкоротшим шляхом піднесення на якісно новий рівень розвитку продуктивних сил країни є оптимальне використання іноземних інвестицій у різноманітних організаційно-правових формах. Правильна збалансована політика держави з питань іноземного інвестування, дасть змогу залучити необхідну кількість іноземного капіталу та уникнути його експансії. Основу сучасної ринкової економіки становлять відносини, пов’язані з інвестуванням у виробництво матеріальних благ. У врегулюванні цих відносин важлива роль належить правовим засобам. При цьому об’єктом регулювання є інвестиція як елемент матеріальних відносин.
В економічній та юридичній літературі стосовно природи інвестицій існують суперечливі погляди. Поняттям “інвестиції” не охоплюються комерційні угоди, такі, як продаж товарів або аналогічні торговельні операції. На практиці під інвестиціями розуміють традиційні інвестиції у формі капітальних вкладень, внески у спільні підприємства або позики, а також інші види інвестування, які здійснюються на основі контрактів з розподілом одержаного прибутку між учасниками. М. Богуславський розрізняє державні інвестиції та приватні.[44]Під державними інвестиціями він розуміє позики, кредити, які одна держава чи група держав надають іншій державі. Йдеться про відносини між країнами, які регулюються міжнародними договорами. Приватними є інвестиції, що надаються приватними фірмами, компаніями або громадянами однієї держави відповідним суб’єктам іншої держави. Інвестиційні відносини настільки складні та різноманітні, що в багатьох випадках відносини між державами та між приватними особами взаємопов’язані. Такий зв’язок виявляється й у випадках суброгації, коли інвестор передає всі свої права та вимоги державі. Існує й така конструкція відносин, за якої матеріальні зобов’язання держави боржника за одержаними кредитами задовольняються за рахунок повної або часткової вартості майнових прав, одержаних приватним інвестором у країні боржника. Є. Черевик вважає, що інвестиція — це капітал, нагромаджений і не використаний для споживання за певний період виробничої діяльності та знову вкладений у виробництво.[42]Термін “інвестиція” переважно вживається у розумінні “капітальні вкладення”. Н. Кузнєцова, зазначає, що поняття “інвестиції” та “капітальні вкладення” співвідносяться як категорії загального й окремого: інвестиція у відтворення основних фондів і приріст матеріально-виробничих запасів здійснюється у формі капітальних вкладень.[44]
У літературі під інвестиціями здебільшого розуміють вкладення фінансових і матеріально-технічних засобів з метою одержання бажаного соціально-економічного ефекту. Інвестиції поділяють на фінансові та реальні. До фінансових належать вкладення фінансових коштів для придбання акцій, облігацій та інших цінних паперів, цільові вклади, банківські депозити. До реальних — капітальні вкладення у нове будівництво, розширення, реконструкцію, технічне переозброєння і підтримання виробництва, а також вкладення коштів у створення матеріально-виробничих запасів. Дуже часто під іноземними інвестиціями мають на увазі іноземні капітали, вкладені у підприємство за кордоном. Наприклад, Ф. Хеніус у зовнішньоторговельному словнику визначив, що “іноземні інвестиції — це інвестиції, експортовані з однієї країни і вкладені на території іншої”.[44]Дещо ширше трактування поняття іноземних інвестицій пропонує Н. Вознесенська. Під терміном “іноземні інвестиції” вона розуміє таке надання коштів іноземним інвестором, за якого обов’язковою є економічна діяльність (за участю або без участі місцевого капіталу), що зумовлює створення виробничого об’єкта, який сприяє розвитку економіки держави, підвищенню її економічного потенціалу.[38]