Реферат на тему:
(економіко-географічна характеристика країни)
Офіційна назва - Республіка Ірак (Republic of Iraq).
Географічне положення - займає південно-західну частину південно-азійського субконтинента, держава розташована на північному сході Аравійського півострова. На сході межує з Іраном, на півночі - з Туреччиною, на північному сході і сході - з Сирією, Йорданією та Суадівською Аравією, на півдні з Кувейтом та омивається Аравійським морем.
Територія - 438 тис. кв. км.
Населення - Згідно з даними останнього перепису населення, в листопаді 1998 в Іраку налічувалося 22196 тис. осіб. 75% населення країни становлять араби, приблизно 18% - курди, 7% припадає на туркменів, ассірійців, вірменів та інші невеликі етнічні групи.
Столиця - Багдад (Bagdad) - за даними перепису 1998 року, населення Багдада становило 5123 тис. жителів, приблизно чверть всього населення Іраку.
Інші великі міста - в Мосулі і Басрі налічується приблизно по 1,5 млн. жителів, а в Киркуці - приблизно 800 тис. осіб.
Офійні мови - арабська та курдська.
Релігія - більшість жителів Іраку (95%) сповідує іслам. Шиїти становлять майже половину всіх мусульман і переважають на півдні. В інших областях більшість становлять суніти. Християнство сповідує 3% населення.
Державний прапор - складається з розміщених послідовно червоної, білої та чорної горизонтальних смуг з трьома зеленими п'ятикутними зірками та надписом арабською мовою посередині.
Три національні кольори символізують здобуту у жорстокій боротьбі свободу і незалежність іракського народу.
Державний прапор затверджений у 1968 році.
Державний герб - на фоні жовтого прямокутника зображено орла, який дивиться на захід. На грудях у нього розташований триколірний щит. Вертикально розміщені cмуги національних червоного, білого та чорного кольорів. На стрічці білого кольору три п'ятикутні зелені зірки. В лапах орел тримає вимпел з національним гаслом.
Національне свято - 17 липня - річниця Дня Революції (1968).
Природа країни
Територію Іраку поділяють на чотири природних райони: гірська північ і північний схід, Верхня Месопотамія (рівнина Ель-Джазіра), алювіальні рівнини Нижньої Месопотамії і пустельні плато південного заходу.
Складчасті гори з крутими схилами витягнуті паралельно іраксько-турецьким та іраксько-іранським кордонам. Вони складені вапняками, гіпсами, мергелями і піщаниками і глибоко розчленовані численними водотоками басейну Тигру. Особливо виділяється ущелина Равандуз з гірським перевалом Шинек. По цій ущелині проходить дорога, що з'єднує Ірак з Іраном.
Горбкувата рівнина Ель-Джазіра (в перекладі "острів") розташована на міжріччі середньої течії рік Тигр і Євфрат на північ від міст Самара (на р.Тигр) і Хіт (на р.Євфрат) і підвищується у північному напрямку приблизно від 100 до 450 м над рівнем моря. Місцями рівнинний характер місцевості порушується невисокими горами. На сході витягнуті хребти Макхуль і Хамрин (з вершиною 526 м над рівнем моря), а на північному заході - дещо вищі гори Сінджар (з вершиною Шельміра висотою 1460 м над рівнем моря). Рівнина глибоко розчленована численними руслами річок, стік яких спрямований у внутрішні западини Євфрат та озера. Тигр і Євфрат у межах Ель-Джазіри течуть у вузьких долинах, глибоко врізаних на півночі і північному заході.
Нижня Месопотамія простягається на південний схід аж до Перської затоки і має довжину близько 500 км, площа - приблизно 120 тис. кв. км, складена алювіальними відкладеннями і характеризується плоским рельєфом. Її абсолютні висоти зазвичай менше 100 м над рівнем моря (на півночі, у районі Багдада, - 40 м, на півдні, біля Басри, - 2-3 м). Монотонний рельєф місцями порушується природними береговими валами, численними протоками, іригаційними і дренажними каналами. На багатьох ділянках днища Тигру і Євфрату підняті над прилеглою місцевістю.
Південно-західний пустельний район є продовженням Сирійсько-Аравійського плато. Його поверхня поступово знижується у напрямку до долини р.Євфрат і на південь від 700-800 м на заході до 200-300 м на сході і на півдні. Над щебенево-галечною поверхнею піднімаються пагорби і височини. Іноді зустрічаються піщані пустелі. Плато відділене від алювіальної рівнини чітким уступом висотою близько 6 м.
Річки Тигр і Євфрат, які перетинають всю країну, найповноводніші на всьому Близькому Сході і відіграють важливу роль у господарстві Іраку. Євфрат бере початок від злиття рік Карасу і Мурат, витоки яких знаходяться на Вірменському нагір'ї в Туреччині, далі через территорию Сирії потрапляє в межі Іраку. У цих країнах води Євфрату значною мірою використовуються для гідроенергетики та інших господарських цілей. Довжина Євфрату - приблизно 3060 км. У верхній течії Євфрат - бурхлива гірська ріка, у Сирії її течія трохи уповільнюється, біля сирійсько-турецького кордону ширина русла становить 150 м, а швидкість течії - 1,5-2 м/с. Перепад висот становить в середньому 1 м на 1 км. Після міста Хіт ширина ріки - близько 1,5 км при середніх глибинах 2-3 м. При злитті Євфрату з Тигром утворюється повноводна течія Шатт-ель-Араб довжиною близько 190 км, яка впадає в Перську затоку. Нижче міста Файсалія русло Євфрату роздвоюється і знову з'єднується вище міста Ес-Самава. Далі, нижче за течією, на південь від міста Ен-Насирія, ріка знову роздвоюється і змінює напрямок течії. Один потік впадає в міста Ель-Курна в Шатт-ель-Араб, а другий харчує озерно-болотну систему Ель-Хаммар і, випливаючи з однойменного озера, теж впадає в Шатт-ель Араб вище Басри. Пік паводка припадає на квітень - червень, коли тане сніг у горах, а межень на серпень - жовтень.
Ріка Тигр довжиною 1850 км бере початок з о. Хазар на Вірменському нагір'ї в Туреччині і майже 1500 км тече по території Іраку. В середньому плині ця досить бурхлива річка має вузьке русло, що пролягає через ряд гірських хребтів північного Іраку. У межах Месопотамської низовини ширина русла коливається від 120 до 400 м, а глибина від 1,5 до кількох метрів. Швидкість плину - близько 2 м/с. Оскільки тут рівень водяної поверхні майже на 1,5 м вище навколишньої місцевості, русло штучно обваловане. На відміну від Євфрату, Тигр має багатоводні припливи, які беруть початок у горах північно-східного Іраку. Найбільші припливи - Великий і Малий Заб, Дияла, Керхе, Ель-Узайм. Водність Тигру значно збільшується з жовтня по березень. Пік паводка припадає на квітень, рідше - березень. Повені в Іраку часто бувають катастрофічними і завдають серйозних економічних збитків. Проте Ірак має значні гідроенергоресурси.
Ріки Євфрат, Тигр і Шатт-ель-Араб несуть велику кількість наносів, які відкладаються на заплаві під час повеней. Разом з мулистими опадами внаслідок високої випаровуваності щорічно відкладається на поверхні ґрунту до 22 млн. т хімічних речовин. В результаті цього на південь від Багдада збільшується засолення ґрунтів, що істотно обмежує сільськогосподарську діяльність.
У надрах Іраку залягають багаторудні і нерудні корисні копалини. Провідне місце серед них займають величезні запаси нафти, природного газу, твердих бітумів та асфальту. Основні запаси нафти зосереджені в околицях Киркука (родовища Баба-Гургур, Бай-Хассан, Джамбур) і Ханакіна в передгір'ях Загроса, на півдні в районі Басри (родовище Ер-Румайла) і на півночі біля Мосула. Буровугільні родовища розвідані в районі Киркука, Заху та в горах Хамрин, кухонної солі - в околицях Багдада, залізної руди - в Сулейманії, мідної руди, сірки, бітуму - біля Мосула. Виявлені також срібло, свинець, цинк, хром, марганець, уран. В Іраці є величезні запаси таких будівельних матеріалів, як мармур, вапняк, кварцовий пісок, доломіт, гіпс, глини та ін.
Клімат Іраку субтропічний середземноморський з спекотним сухим літом і теплою дощовою зимою. Найбільш виражені два сезони: тривале спекотне літо (травень - жовтень) і коротша прохолодна, а іноді й холодна зима (грудень - березень). Влітку погода зазвичай безхмарна і суха. Опади взагалі не випадають протягом чотирьох місяців, а в інші місяці теплого сезону становлять менше 15 мм.
Для північних гірських районів характерні жарке сухе літо і м'яка тепла зима з рідкими морозами і частими снігопадами. В Ель-Джазірі сухе спекотне літо і м'яка дощова зима. Для Нижньої Месопотамії характерні жарке літо і тепла зима з дощами і відносно висока вологість повітря. Для південно-західного району типові сухе жарке літо і прохолодна зима з рідкими дощами. У багатьох районах Іраку зареєстровані значні сезонні і добові перепади температури (іноді сягають 30? С).
Середні температури липня - 32-35?, максимальні - 40-43?, мінімальні - 25-28?, абсолютний максимум - 57? С. Середні температури січня +10-13?, середній січневий максимум 16-18?, мінімум - 4-7?, абсолютний мінімум на півночі країни становив -18? С.
Опади випадають переважно взимку (у грудні - січні), причому їх небагато в центральних і південних районах країни: середня річна кількість опадів у Багдаді -180 мм, на південному заході - близько 100 мм, у Басрі - 160 мм. В міру просування на північ їх кількість збільшується і становить майже 300 мм на рівнинах і близько 500-800 мм у горах.
Влітку (у травні - червні) безупинно дмуть вітри північно-західних румбів, які несуть масу піску (т.зв. курні бурі), а взимку переважають північно-східні вітри, особливо сильні в лютому.
У долинах Євфрату і Тигру і їх припливів найродючіші грунти. Щоправда, на півдні і сході вони зазнають сильного засолення. На більш високих плато Ель-Джазіри переважають каштанові ґрунти сухих і пустельних степів, а в горах північного сходу - гірничо-каштанові і гірничо-коричневі ґрунти. На півдні поширені морені піски. Південно-східні райони Іраку сильно заболочені, а ґрунти часто засолені.
Найбільше поширена в Іраку субтропічна степова і напівпустельна рослинність, яка росте в західних, південно-західних і південних районах (на захід і на південь від долини Євфрату) і представлена в основному полинями, солянками, верблюжою колючкою, джузгуном, астрагалом. У горах на півночі і північному сході країни збереглися масиви гірничо-дубових лісів, у яких переважають дуб, сосна, дика груша, фісташка, яловець та ін. Біля підніжжя гірських хребтів поширені колючі чагарники. Для заплав Євфрату, Тигру і його припливів характерна тугайна лісова рослинність з чагарниковим підліском, а саме тополі, верби, гребенщик. На південному сході країни великі заболочені масиви зайняті очеретяними заростями і солончаковою рослинністю. У нинішній час у долинах рік центрального і південного Іраку, аж до узбережжя Перської затоки, значні площі відведені під плантації фінікової пальми.