3.Установи органів державного управління, розташовані на
території даної країни, є її резидентами. Вони включають усі уста
нови органів управління на центральному, обласному та місцевому
рівнях, а також посольства, консульства, військові установи та інші
структури державного управління, розташовані за межами країни.
Будь-яка діяльність таких установ, наприклад будівельні роботи під
час спорудження посольств, вважається такою, що експортується
країною, в якій знаходиться анклав. Заробітна плата, що виплачу
ється найнятому на місці персоналу, вважається платежами на ко
ристь резидентів економічної території, на якій розташоване по
сольство.
Міжнародні організації не вважаються резидентами жодної національної економіки. Вони являють собою екстериторіальні одиниці і не є резидентами країни, в якій розташовані. Заробітна плата, що виплачується персоналу, вважається платежами резидентам тієї країни, в якій вони перебувають не менше одного року.
4.Домашнє господарство як сектор економіки вважається ре
зидентом даної країни, якщо воно має в ній центр своєї економіч
ної заінтересованості і ця країна є основним місцем проживання
його членів. Усі фізичні особи — члени такого домашнього гос
подарства вважаються резидентами даної країни. Член домаш
нього господарства, який залишає економічну територію своєї дер
жави, але через певний обмежений проміжок часу повертається
назад, продовжує бути її резидентом, навіть якщо такі поїздки
систематичні. Центр економічного інтересу цих фізичних осіб за
лишається в країні за місцем проживання. Якщо фізична особа
приїжджає у свою країну тільки з короткими візитами і заснувала
домашнє господарство за кордоном, то вона не вважається більше
резидентом своєї країни.
До категорії «резиденти» також належать:
— мандрівники, тобто особи, які залишають економічну терито
рію своєї держави на обмежений строк у справах, для відпочинку,
поліпшення здоров'я, підвищення рівня освіти, з релігійних та ін
ших мотивів;
— особи, які працюють деякий час на іншій економічній тери
торії, тобто не на тій, де розташоване домашнє господарство, члена
ми якого вони є (сезонні робітники, іноземні студенти).
— працівники, які тимчасово працюють в іншій країні, а потім
повертаються до свого домашнього господарства (прикордонні пра
цівники, персонал міжнародних організацій, який працює в анклаві;
персонал іноземних посольств, консульств та ін., який наймається
на місці, екіпажі кораблів, повітряних суден та іншого пересувного
обладнання, які частково або повністю використовуються поза еко
номічною територією).
9.2. КЛАСИФІКАЦІЯ ТА СТРУКТУРНІ КОМПОНЕНТИ ПЛАТІЖНОГО БАЛАНСУ
Статистика платіжного балансу повинна мати певну узгоджену структуру, якомога більше пристосовану для реалізації цілей макроекономічної політики (в тому числі і формування напрямів її розвитку). За своїм призначенням та методологією складання платіжний баланс має збалансовувати обсяги зовнішньоторговельної діяльності країни за видами з обсягами розрахунків.
Платіжний баланс складається з:
— поточного рахунку, в якому відображаються потоки товарів,
послуг, прибутків і поточних трансфертів;
— рахунку операцій з капіталом та фінансових операцій, в
якому відображаються капітальні трансферти і придбання/розмі
щення нематеріальних, нефінансових активів, а також фінансових
активів і пасивів.
У загальному вигляді структуру платіжного балансу можна представити таким чином:
І. Поточний рахунок:
— товари,
— послуги,
— доходи,
— поточні трансферти.
ІІ. Рахунок операцій із капіталом та фінансових операцій:
А. Рахунок операцій із капіталом
— капітальні трансферти
Б. Рахунок фінансових операцій
— прямі інвестиції,
— портфельні інвестиції,
— інші інвестиції,
— резервні активи:
монетарне золото,
спеціальні права запозичення,
резервна позиція в МВФ,
інші зарубіжні активи.
І. Поточний рахунок. На цьому рахунку відображається рух реальних цінностей через державний кордон. Від'ємне сальдо на поточному рахунку є ознакою того, що імпорт реальних цінностей перевищує їх експорт, тобто країна потребує зовнішнього фінансування та є споживачем іноземного капіталу.
Питання, в якій формі надходить цей капітал — у формі зростання міждержавної заборгованості, обсягів іноземного кредитування
чи притоку іноземних інвестицій, вирішується на основі аналізу стану рахунку операцій із капіталом та фінансових операцій. Сальдо на рахунку показує чистий приріст чи зменшення національного доходу внаслідок зовнішньоекономічних відносин даної країни з іншими державами. Сальдо поточного рахунку та сальдо рахунку операцій із капіталом та фінансових операцій, власне, і складають сальдо платіжного балансу.
Розглянемо окремі статті поточного рахунку платіжного балансу.
Стаття «Товари» охоплює більшість операцій поточного рахунку, що відображають перехід права власності на товари (експорт і імпорт) від нерезидента до резидента і в зворотному напрямі. Наголосимо, що під час обліку операцій за цією статтею поточного рахунку необхідно мати на увазі такі її особливості:
1. Енергоносії— виділяються окремим кодом.
2. Товари для перероблення — це товари, які перетинають кордон
із метою їх перероблення, після чого повертаються до країни —
власника товару. Категорія товарів для перероблення не передбачає
переходу права власності. Ці товари враховуються на валовій основі
(повна вартість товарів до та після перероблення). Якщо ж мають
місце платежі саме за перероблення товарів, вони враховуються за
категорією інших ділових послуг.
3. Ремонт товарів — вартість ремонту пересувного обладнання,
який виконується нерезидентом або для нерезидента. До цієї статті
не належать інші види ремонту: ремонт будівель та споруд (бу
дівельні послуги), ремонт комп'ютерної техніки (комп'ютерні та
інформаційні послуги) та технічне обслуговування транспортного
обладнання в морських та повітряних портах (інші послуги на тран
спорті).
4. Товари, придбані у портах транспортними організаціями —
пальне, продовольство, матеріальні запаси, допоміжні матеріали.
Надання супутніх послуг (технічне обслуговування транспортних
засобів, лоцманські послуги тощо) не належать до цієї статті.
5. Немонетарне золото — золото як засіб накопичення та золото
промислового призначення, яке не включається в резервні активи
органів грошово-кредитного регулювання.
Стаття «Послуги» відображає рух коштів, пов'язаних з наданням як традиційних послуг, наприклад організація поїздок і перевезень, так і нових— комунікаційні, фінансові і комп'ютерні послуги, забезпечення авторських і ліцензійних прав, різного роду ділові послуги тощо. Роль нових послуг у міжнародній торгівлі зростає. Мандрівник (споживач послуг) потребує товарів і послуг країни, що приймає (постачальника послуг).
Основні види послуг:
Транспортні послуги — вантажні та пасажирські перевезення всіма видами транспорту та супутні послуги. За пунктом «інше» ві-
дображаються допоміжні послуги, у тому числі оренда транспортних засобів разом з екіпажами, а також складування, навантажування, розвантажування, технічне обслуговування транспортних засобів, лоцманські послуги, комісійні виплати, агентські послуги, пов'язані з пасажирськими та вантажними перевезеннями. Використання терміну «інший транспорт» потребує конкретного уточнення виду транспорту.
Послуги за статтею «Подорожі» відображають вартість усіх видів товарів та послуг, придбаних приїжджими. За цією категорією послуг враховуються платежі за туристичні путівки, за проживання в готелі, придбання товарів особистого користування, а також приватні перекази з-за кордону на користь нерезидентів (у тому числі іноземних студентів), готівкова валюта, продана на відрядження, тощо.
Комунікаційні послуги — послуги зв'язку, в тому числі телекомунікаційні, забезпечення телефонного, телексного, телеграфного зв'язку, радіомовлення, електронної пошти, супутникового, факсимільного та телевізійного зв'язку, поштові послуги.
Будівельні послуги — будівництво об'єктів, монтаж обладнання, ремонт будівель та споруд за межами економічної території.
Страхові послуги — охоплюють різні види страхування, що здійснюються страховими компаніями-резидентами для нерезидентів, і навпаки (наприклад, страхування зовнішньоторговельних вантажів). Фінансові послуги — це послуги фінансових посередників (наприклад, у зв'язку з відкриттям кредитних ліній), виплата чи стягнення комісійних за операції з акредитивами, банківськими акцептами, фінансовим лізингом. Як фінансові послуги кваліфікуються також виплата чи стягнення комісійних за проведення операцій з цінними паперами, за управління активами, за обслуговування кореспондентських рахунків та ін.
Комп 'ютерні та інформаційні послуги — оброблення баз даних, упровадження програмного забезпечення, включаючи розроблення і програмування конкретних систем замовника, управління обчислювальними комплексами, консультації у сфері обчислювальної техніки, експлуатація та ремонт обчислювальної техніки, послуги інформаційних агентств, пряма (індивідуальна) передплата на періодичні видання.
Роялті та ліцензійні послуги — офіційно дозволене використання нематеріальних активів (патенти, ліцензії, авторські права, торговельні знаки, технології). Проте придбання та продаж таких активів належать до операцій із капіталом (капітальні трансферти).