За винятком випадків, які зазначаються в спеціальній угоді, володіння проектною інтелектуальною власністю віддається стороні, чий персонал перший фактично довів предмет обговорення до практичної реалізації, в цьому випадку ця сторона від свого імені й за свій рахунок може здійснювати правову охорону такого об'єкта. Спільно створена проектна інтелектуальна власність належатиме всім учасникам проекту до укладання письмової угоди про протилежне. Мале підприємство зазвичай має право першого вибору на спільно створену проектну інтелектуальну власність.
Доходи або прибуток від будь-якого продукту, процесу чи якогось нововведення, створеного спільно на кооперативній основі, розподіляються між малим підприємством і НДІ відповідно до спеціальної угоди. Витрати й інші зобов'язання, що пов'язані з удосконаленням і маркетингом будь-якого продукту, процесу або якогось нововведення, також розподіляються між. малим підприємством і НДІ відповідно до спеціальної угоди. У таких угодах сторони беруть на себе зобов'язання розкривати один одному в письмовій формі будь-які охороноздатні рішення, вказуючи осіб, відповідальних за таке розкриття, з достатнім ступенем Деталізації відповідно до чинного законодавства про інтелектуальну власність.
Кожна зі сторін, що бере участь у проекті, зможе використовувати проектну інтелектуальну власність іншої Сторони на невиключних правах і без компенсації у зв'язку з діяльністю в рамках спільного проекту. Результати такого використання вміщують у звіти про спільну роботу.
Мале підприємство має в своєму розпорядженні можливість вибору при комерціалізації будь-якої інтелектуальної власності НДІ шляхом одержання виключних прав. Якщо проектна інтелектуальна власність НДІ є патентоздатною, то в малого підприємства буде право виняткового права на ліцензування такого винаходу протягом заздалегідь визначеного періоду. Мале підприємство може за своїм вибором і для відшкодування патентних витрат продовжити обраний період додатково на кілька місяців, письмово повідомивши про це НДІ.
Протягом визначеного в такий спосіб періоду НДІ має продовжувати підтримувати патентну охорону винаходу. Мале підприємство потім повинне відшкодувати НДІ ці витрати. Умови такої ліцензії мають містити в собі:
сплату на адресу НДІ прийнятних роялті з продажу продуктів і послуг, на які поширюється винахід, або з розробки, виготовлення і/або використання їх на основі винаходу;
відшкодування малим підприємством витрат, що понесе НДІ під час пошуку та здійснення патентної охорони в країнах, охоплених ліцензією.
У разі, якщо проектна інтелектуальна власність НДІ відрізнятиметься від винаходу, що потенційно може бути запатентований, то мале підприємство має право на винятковий вибір ліцензії на період до кількох місяців по завершенні виконання НДІ тієї фази проекту, під час якої таку проектну інтелектуальну власність було розроблено.
Базову інтелектуальну власність і проектну інтелектуальну власність, так само як і інша інформацію, що є власністю учасників проекту, а також конфіденційну інформацію, розкриту однією стороною іншій стороні в рамках проекту, слід у подальшому тримати у відповідних умовах таємності.
Кожна зі сторін може публікувати свої результати за спільним проектом. Однак сторона, що публікує, повинна надати іншій право відмовитись від запропонованої публікації, так само як і час на рецензію запропонованої публікації з підготовкою коментарів, у яких будуть представлені всі пропозиції, що публікуватимуться. Крім того, публікація може бути додатково затримана на кілька днів для підготовки й заповнення патентної заявки, яку або подасть сторона, яка запросила рецензію, або на її прохання це зробить сторона, що публікує.
Питання інтелектуальної власності є одним із найскладніших, яке є найменш зрозумілим серед більшості науково-технічних фахівців. Тому в інноваційно-орієнтованих проектах не завжди просто та безконфліктно можна виділити базову й проектну інтелектуальну власність.
Базова інтелектуальна власність стає вільно доступною іншим учасникам протягом реалізації проекту для здійснення його цілей. Однак учасники хочуть бути впевненими в тому, що взамін вони одержать справедливу віддачу за результат попередньої інтелектуальної діяльності, реалізований в будь-якому комерційному продукті або процесі. Своєю чергою, всі учасники хочуть бути певними в тому, що вони одержать справедливу віддачу від подальшої промислової експлуатації інтелектуальної власності пропорційно внескові кожного учасника. Зі свого боку, учасники науково-дослідної бази хочуть мати загальне право на використання результатів проекту для наступних некомерційних, не дохідних наукових цілей. Вони також хочуть мати право на публікацію результатів наукових досліджень, що підпадають під вимогу про комерційну таємницю.
Зокрема, в Російській Федерації було проаналізовано 86 інноваційно-орієнтованих проектів. Перші результати аналізу виявили істотні недоробки при узгодженні дій учасників, врахуванні їхніх внесків, плануванні спільної роботи, забезпеченні відповідальності за взяті зобов'язання. Насамперед відзначимо, що тільки 54 з 86 проектів на початку спільної роботи мають угоди про регулювання питань інтелектуальної власності та про розподіл майбутніх доходів від реалізації інноваційної продукції. Якщо проаналізувати ці 54 договори, то можна зробити такі висновки:
Базова інтелектуальна власність не уточнена в жодному договорі. Тобто учасники всіх проектів не дають переліку конкретних результатів їхньої попередньої інтелектуальної діяльності, на базі яких засновано проект. У шести договорах учасники проектів прямо вказують, що вони взагалі ніякої інтелектуальної власності не вкладають. Зрештою, про взаємний обмін інтелектуальною власністю на старті проекту домовилися учасники лише 15 проектів. Про передачу результатів інтелектуальної діяльності на умовах конфіденційності сказано в трьох договорах, причому без уточнення, про які конкретні результати йдеться. В одному договорі сказано про необхідність укласти ліцензійний договір про передачу інтелектуальної власності малому підприємству. Самого договору не представлено.
Про права учасників проектів на проектну інтелектуальну власність сказано тільки в 35 з 54 договорів. Спільне використання результатів роботи планується в 16 проектах. У шести проектах права на розроблювальну продукцію вирішено закріпити за НДІ. Крім того, в одному договорі уточнено, що п'ять зразків розроблювального нового обладнання буде передано в НДІ. У трьох проектах права на розроблювальну продукцію вирішено закріпити за малим підприємством. Ще в трьох проектах учасники вирішили передати малому підприємству права тільки на створюване відповідно до проекту нове обладнання. У шести проектах учасники домовилися укласти угоду про розподіл прав надалі, причому в двох проектах цей термін намічений після закінчення проекту.
Про розподіл доходу від реалізації нової продукції, що розробляється за новим проектом, зазначено в 20 з 54 договорів. У 12 проектах учасники домовилися про рівні права на розподіл доходів. У чотирьох договорах вирішено прибуток розділити пропорційно внескові учасників без уточнення самих внесків. У двох договорах вирішили укласти спеціальну угоду про розподіл доходу від реалізації нової продукції, що розроблятиметься за проектом у майбутньому. В одному договорі зазначено, що НДІ одержить 20% прибутку малого підприємства, в іншому договорі вирішено цей прибуток розділити навпіл. Тільки в двох договорах згадується необхідність виплатити авторам винагороду, що передбачено законодавством, без зазначення розмірів виплат.
У результаті проведеного аналізу договірних відносин учасників інноваційно-орієнтованих проектів, що були укладені на початку спільної діяльності, можна з певністю сказати, що договори складено формально, в них не продумано реальних наслідків для учасників. У наявному вигляді договірні відносини істотно підвищують ризики розвитку конфліктів між учасниками та недосягнення цілей проекту. Без навчання учасників проекту, видачі їм конкретних рекомендацій, спеціального роз'яснення керівники проектів ці питання самостійно вирішити не зможуть.
Отже, учасники інноваційного проекту повинні детально прописувати в договорі свої права на майбутні плановані результати досліджень і розробок. Фактично може бути один із трьох варіантів:
отримані результати можуть бути спільною власністю інвестора та розроблювана;
отримані результати можуть бути власністю інвестора;
отримані результати можуть бути власністю розроблювача. Варіант спільної власності можна розглядати як проміжний.
Права потрібні тільки для комерційного використання науково-технічних результатів. Якщо обидві сторони не мають ясності з цього приводу, то тимчасово вони можуть домовитися про спільне володіння, щоб той, хто перший визначиться з використанням, міг викупити частку іншої сторони. Як не можна ефективно керувати автомобілем, якщо кермо тримають одночасно два водії, так і розпоряджатися правами на інтелектуальну власність доцільно одному власникові.
Другий або третій варіанти обирають залежно від багатьох чинників. їх кількість і зміст уточнюють у кожному конкретному випадку учасники інноваційного проекту, щоб при розподілі прав врахувати економічний, науковий і технологічний внески кожної сторони в створення інтелектуальної власності. До числа чинників відносять такі:
умови фінансування інноваційного проекту: внески сторін, зокрема й ціна внесеної інтелектуальної власності, стадія проекту, до якої зобов'язується фінансувати інвестор тощо;