структура та перспектива взаємин інвестора й розробника проекту;
значущість внесеної для виконання проекту інформації інвестора;
реальність інтересів інвестора щодо масштабів комерційного використання результатів, отриманих у проекті;
стадія розроблення технології на початок інноваційного проекту;
стан знань у галузі, до якої належить проект, особливості галузі промисловості;
наміри, зобов'язання та можливості сторін захищати інтелектуальну власність, зокрема й здійснювати закордонне патентування;
права однієї сторони, якщо інша не виконає своїх зобов'язань з охорони інтелектуальної власності;
права на конфіденційність одержуваної інформації: розмір "віконця" для можливості ознайомлення третіх осіб, наприклад, для патентування, умови та порядок передання, публікацій, демонстрації на виставках тощо;
порядок виплати винагороди авторам стороною, що одержує дохід від використання інтелектуальної власності.
При виконанні інноваційного проекту між сторонами-учасницями проекту можуть укладати договори різних видів. У цих Договорах однією з істотних умов повинна бути норма розподілу Прав на результати інтелектуальної діяльності.
У контрактах на виконання НДДКР творчий внесок у кінцевий результат вносить тільки одна сторона, що виконує роботу за кошти іншої сторони. Для таких договорів характерне превалювання майнових прав замовника на результати робіт.
В угодах про спільну науково-технічну діяльність передбачається зобов'язання їхніх учасників з'єднати свої внески, зокрема й гроші, інше майно, професійні знання, навички й уміння, а також ділову репутацію та ділові зв'язки і спільно діяти, використовуючи їх для одержання науково-технічних результатів. Для таких угод характерні виникнення й реалізація загальних часткових прав учасників.
Самостійну роль відіграють договори про платне надання послуг, згідно з яким виконавець зобов'язаний за завданням замовника зробити консультаційні, інформаційні, освітні й інші послуги, а замовник зобов'язаний ці послуги оплатити. У таких договорах під наданням послуги розуміється здійснення виконавцем визначених дій або здійснення їм визначеної діяльності, не пов'язаних з виконанням науково-технічних робіт і які не породжують яких-небудь нових прав, зокрема й право на інтелектуальну власність.
Під час поділу прав на майбутні ще не отримано результатів, значна увага приділяється процедурним питанням. Інвесторові пропонується право перегляду рукописів розроблювачів перед їхньою публікацією або усною презентацією. Це робиться для перевірки на наявність конфіденційної інформації.
Якщо власником отриманих результатів є замовник, то в умовах угоди на дослідження вказуються термін повідомлення інвестора про патентоздатні результати та термін прийняття інвестором рішення про патентування, а також зобов'язання вчасно інформувати інвестора про діловодство за заявками, погоджувати позиції, що мають для нього комерційну значущість. Право перевіряти й робити критичні зауваження за змістом і процедурою подачі заявки на об'єкт права інтелектуальної власності інвестор має, якщо він несе витрати на патентування. Ці засоби розглядаються як кредит стосовно майбутніх виплат за передачу прав.
У разі, якщо в інвестора й розроблювача спільна власність, вони повинні заздалегідь вирішити, яка зі сторін подає заявку та веде діловодство при контролі іншої сторони за документацією. Витрати звичайно розподіляються між партнерами.
Процедури з передачі конфіденційної інформації передбачають зазначення терміну, протягом якого сторони не розкриватимуть третій стороні без попередньої письмової консультації з іншою стороною договору будь-яких отриманих за ним результатів. Про це може бути укладена додаткова угода.
Під час обміну інформацією в перебігу виконання спільних робіт, під час ознайомлення інвестора з проміжними результатами та ПІД час одержання розроблювачами уточнювальних даних, особливого значення набувають умови такого обміну. Якщо при цьому не обумовлена конфіденційність, то обмін інформацією може розглядатися як її публічне розкриття.
Сторони домовляються, що сторона-одержувач не матиме зобов'язань стосовно будь-якої конфіденційної інформації, якщо ця інформація відповідає таким вимогам:
на цей час або пізніше стає загальнодоступною в результаті використання, публікації або подібних дій не з вини сторони-одержувача;
отримана без зобов'язань конфіденційності від третьої сторони, що, своєю чергою, має легальне право на розкриття інформації стороні, що приймає;
вже є надбанням сторони, яка приймає, що випливає з її звітів, письмових документів, котрі передують одержанню інформації від сторони, що розкриває;
отримана стороною-одержувачем незалежно, без посилання на конфіденційну інформацію сторони, що розкриває;
має бути розкрита за законом.
Крім того, сторони домовляються, що не розкриватимуть один одному будь-яку інформацію, яка є конфіденційною або є власністю сторони, що розкриває, або будь-якої третьої сторони, крім випадків, коли це необхідно стороні, що розкриває, для виконання зобов'язань за угодою,
В угодах про співпрацю рекомендується велику увагу приділяти питанням щодо розподілу прав на проміжні результати роботи. Кожна сторона має Право на необмежене використання таких результатів на території своєї країни. Для передачі таких результатів у треті країни потрібна згода учасників співпраці. Доходи при цьому розподіляються між сторонами пропорційно до зафіксованої в угоді частки участі.
Рекомендується в тексті угоди про співпрацю обговорити дії партнерів, якщо передача проміжних результатів зачіпає інтереси іншої сторони. Для цієї мети передбачається процедура попереднього інформування про намір передати будь-які результати, що завжди є частиною кінцевого результату угоди. Під час передачі результату іншій стороні уточнюється мета його використання: або тільки для досягнення цілей співробітництва, або для необмеженого застосування в комерційній діяльності на території партнера.
Проблема запобігання конфліктам між замовником і виконавцем при створенні науково-технічної продукції з приводу прав на неї актуальна в усьому світі. Цінність інформації зростає в зв'язку зі скороченням термінів морального старіння технологій і збільшенням наукомісткості використовуваного устаткування. Тому в усіх країнах визнана доцільність регулювання питань інтелектуальної власності на ранній стадії, коли ще тільки складається угода про роботу з одержання результатів, які повинні мати правову охорону.
Коли сторони мають достатню впевненість щодо ймовірності появи інтелектуальної власності в процесі виконання досліджень і її комерційного значення, доцільно передбачати в додатку до договору ліцензійну угоду. Всі умови передачі прав на дослідження обумовлюють заздалегідь.
Виняткова ліцензія особливо важлива в таких галузях промисловості, як фармацевтична, біотехнологічна, хімічна. Там, як правило, технологія комплексна і цілком контролює одержання кінцевого продукту. В електроніці, машинобудуванні розроблення частіше має обмежений обсяг і є частиною усього виробничого процесу. У цих галузях нерідко обмежуються невинятковими ліцензіями.
Звичайно в умовах, що стосуються роялті, обговорюється інтервал, на який відкладається визначення розміру винагороди за ліцензійною згодою. База роялті, як відомо, може бути побудована на доході з продажів, вартості одиниці виробів, додаткової вартості та прибутку. Тому в угоді обговорюється можливість уточнення найприйнятнішого варіанта для сторін.
Найважливішою умовою є сфера застосування. Труднощі визначення взаємовигідних формулювань пов'язані з можливістю багатоцільового використання результатів досліджень. Наприклад, придбали права для одних цілей, а виявилося, що вигідніше їх використовувати для інших, про що в ліцензійному договорі не зазначалося, тому відрахування ліцензіарові договором не передбачено. Крім того, пізніші досягнення в інших галузях техніки відкривають зовсім нові можливості комерціалізації переданих раніше прав. Наприклад, виявилося, що можливість використовувати хімічну сполуку в медичних цілях може принести значний прибуток, але при передачі прав на хімічну сполуку таке його застосування в ліцензійних переговорах не розглядалося.
Водночас частіше виникає не нова сфера застосування, а виявляються невигідними обговорені умови ліцензійної угоди. Інвестор виправдано вважає занадто ризикованим брати на себе зобов'язання за ліцензійним договором на використання результатів ще не проведених досліджень. Тому в договорі на дослідження права інвестора вказують частіше не у формі ліцензії, а в формі опціону. Це знижує ризики інвестора.
Однак навіть варіант опціону може виявитися занадто ризикованим для інвестора, і тоді оформляється право першого вибору. Мається на увазі здатність розроблювачів досягти домовленості з третьою стороною, причому на вигідніших, ніж було запропоновано інвесторові, умовах. Тоді перед виданням ліцензії третій стороні інвестор одержує право на таку ліцензію замість неї. Володіння цим правом дає інвесторові додаткову впевненість у виправданості фінансування досліджень. Однак розроблювачі бачать при цьому труднощі в зацікавленні інших партнерів.